пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
18 червня 2024 року Справа № 903/426/24
за позовом Фермерського господарства "Халаїм"
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка
про стягнення 812 981,25 грн.
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.
Представник сторін:
від позивача: Савін С.О.
від відповідача: Овчарук А.О.
встановив: на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Халаїм" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 812 981,25 грн., з яких: 774 400,00 грн. основного боргу, 25 106,72 грн. інфляційних втрат, 13 474,53 грн. 3% річних та судових витрат по справі, що складаються з судового збору в розмірі 12 194,72 грн. та 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору №03/07/23-2 від 03.07.2023 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем зобов'язань.
Від Фермерського господарства "Халаїм" на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд: - накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству імені Івана Франка (код ЄДРПОУ 03373842) у межах суми позову 812 981,25 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках ПОСП імені Івана Франка в банківських установах (банках) України в тому числі на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в АТ "ПроКредит Банк".
Ухвалою суду від 01.05.2024 заяву про забезпечення позову призначено до розгляду на 28.05.2024 на 12:10 год.
Ухвалами суду від 10.05.2024 та 21.05.2024 постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 28.05.2024 представник Фермерського господарства "Халаїм" в режимі відеоконференції не вийшов на зв'язок з судом у зв'язку із технічними проблемами (відсутність звукового сигналу та відео), з'єднання з представником позивача за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" не відбулось.
Ухвалою суду від 28.05.2024 розгляд заяви про забезпечення позову відкладено на 18.06.2024 на 12:40 год.
Ухвалами суду від 11.06.2024 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.
Представник позивача в судовому засіданні 18.06.2024 зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству імені Івана Франка може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.06.2024 щодо задоволення судом заяви про забезпечення позову у справі №903/426/24 просив відмовити.
Оцінюючи заяву сторони та її обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/2277/19 від 14.05.2020.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зауважує, що заявником не подано жодних належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Саме лише припущення про необхідність вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, що обліковуються на розрахункових рахунках відповідача в порядку і спосіб, визначений ст.ст. 66, 67 ГПК України, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що позбавляє суд можливості оцінити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову з предметом позовної вимоги, оцінити співмірність та адекватність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Слід також зазначити, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
В заяві про забезпечення позову не наведено та заявником не подано жодних належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову та доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
У задоволенні заяви Фермерського господарства "Халаїм" про забезпечення позову у справі №903/426/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду підписана 18.06.2024
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя М. С. Шум