18.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6472/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 (повний текст рішення складено 19.02.2024, суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі № 904/6472/23
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Таранової Людмили Михайлівни, м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення 49 265,10 грн,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Таранової Людмили Михайлівни штраф за поставку товару неналежної якості у розмірі 49 265,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ПР/НХ-2373/НЮ від 03 березня 2023 року в частині поставки товару належної якості.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024, у даній справі, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця Таранової Людмили Михайлівни про стягнення 49 265,10 грн задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Таранової Людмили Михайлівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815; вул. Єжі Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237; просп. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49602) штраф у розмірі 34 485,57 грн (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 57 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.)
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 в частині незадоволення позовних вимог; задовольнити позов у повному обсязі; покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального та матеріального права. Так, зменшення штрафу відбулось виключно з ініціативи місцевого господарського суду та лише на підставі того, що порушення зобов'язання не завдало збитків позивачу. Поряд з цим, суд не з'ясував наявність/відсутність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків; об'єктивно не оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання; не встановлював відповідність/невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства.
Скаржник вказує, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Крім того, апелянт звертає увагу, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає про те, що приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій, попередня судова інстанція не надала належної оцінки обставинам, які підлягали оцінці та дослідженню для можливості суду встановити забезпечення балансу інтересів обох сторін спору, а не тільки відповідача, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.
Ще одним доводом апеляційної скарги є те, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Апелянт вказує, що саме на відповідача покладено обов'язок доводити те, що він не бажав вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Втім, таких доказів відповідач не надавав, з огляду на що у суду не було навіть формальних підстав для зменшення штрафу.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6472/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/6472/23.
20.03.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
28.03.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема, платіжної інструкції від 18.03.2024 про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/6472/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу Фізичною особою-підприємцем Тарановою Людмилою Михайлівною не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
03 березня 2023 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Структурного підрозділу "Служба організації та проведення закупівель" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Тарановою Людмилою Михайлівною (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №ПР/НХ-2373/НЮ (а.с. 4-10).
За цим договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації №1 (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Найменування товару: бабіт Б-16. Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації №1 (додаток 1) до цього договору. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені, зокрема враховуючи фактичний обсяг видатків покупця. В цьому випадку сторони вносять відповідні зміни до цього договору шляхом укладення додаткової угоди (п. 1.2 - 1.4 договору).
Постачальник гарантує, що товар є новим, таким, що не перебував у використанні, терміни та умови його зберігання не порушені. Дата виробництва (виготовлення) товару не раніше 01.01.2023 (п. 1.6 договору).
Якість товару та гарантійні строки обумовлені сторонами у розділі 2 договору.
Так, постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації №1 (додаток 1) до цього договору (п. 2.1 договору).
Підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є такі документи: декларація постачальника про відповідність №5 від 09.02.2023 (термін дії до 31.12.2023) та сертифікат якості, які надаються покупцю разом з товаром. У разі закінчення терміну дії декларації постачальника про відповідність постачальник повинен надати покупцю нову декларацію постачальника про відповідність (п. 2.2 договору).
Постачальник гарантує якість товару, що постачається протягом: гарантійного строку експлуатації не менше 2 років від дня отримання товару; гарантійного строку зберігання 12 місяців від дня виготовлення товару; гарантійні строки експлуатації та зберігання на товар встановлюється в будь-якому випадку не меншими, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником (п. 2.3 договору).
Покупець має право проводити перевірку технології виробництва товару та приймання його за якістю у виробника з використанням виробничого обладнання (п. 2.4 договору).
При виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання двостороннього акта є обов'язковим. Товар, якість якого не відповідає умовам цього договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього договору, не приймається покупцем до врегулювання питання сторонами (п. 2.5 договору).
При виявленні виробничих дефектів у гарантійні строки експлуатації та зберігання, виклик представника постачальника для складання двостороннього акта є обов'язковий (п. 2.6 договору).
Повідомлення про виклик представника постачальника направляється на його юридичну адресу, зазначену в договорі, у спосіб, передбачений п. 4.5 (п. 2.7 договору).
Постачальник зобов'язуються за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар (п. 2.8 договору).
Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації та зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня їх виявлення (п. 2.9 договору).
Після усунення недоліків товару гарантійний строк продовжується на період, протягом якого товар не використовувався. Зазначений період обчислюється з дня звернення покупця з вимогою про усунення недоліків товару до дня усунення недоліків або заміни товару постачальником (п. 2.10 договору).
Вхідний контроль, приймання товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом проводиться підрозділом покупця, згідно з вимогами п. 5.1 та п. 5.2 цього договору (п. 2.11 договору).
Приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред'являти постачальнику претензії у зв'язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання (п. 2.12 договору).
За умовами п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (відповідно до "Інкотермс" у ред. 2020 року).
Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки: склад структурного підрозділу Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", адреса якого зазначається у рознарядці (п. 4.2 договору).
Сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним
постачальнику в один з таких способів*: (*на розсуд сторін) на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (п. 4.5 договору).
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.6 договору).
Акт прийому-передачі товару та/або видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання товару, зі сторони покупця підписуються уповноваженими особами з числа тих, які визначені в порядку, що зазначений у п. 4.3. цього договору (п. 4.7 договору).
В п. 5.2 договору визначено, що приймання товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7.
Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється за наявності документів, що підтверджують якість товару згідно з п. 2.2 цього договору, та таких товаросупровідних документів підписаних постачальником: рахунку-фактури; акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної; товарно-транспортної накладної або залізничної накладної, або відповідного документу, виданого оператором поштового зв'язку; пакувальних аркушів (при наявності), а також постачальник зобов'язаний надати покупцю належним чином оформлену та зареєстровану податкову накладну відповідно до вимог законодавства України*, (*для платників ПДВ) (п. 5.4 договору).
Товаросупровідні документи повинні надаватися покупцю в оригіналі одночасно з прийманням-передачею товару (п. 5.5 договору).
Представник покупця під час прийняття товару зобов'язаний звірити відповідність фактичної кількості товару кількості, вказаній у акті прийому-передачі товару та/або видатковій накладній; рахунку-фактурі; товарно-транспортної накладної або залізничної накладної, або відповідного документу, виданого оператором поштового зв'язку, перевірити наявність і відповідність документів, що підтверджують якість товару згідно з умовами договору, розписатися за отримання товару (п. 5.8 договору).
За пунктом 6.3 договору загальна ціна договору становить 287 430,00 грн (двісті вісімдесят сім тисяч чотириста тридцять) гривень 00 копійок без ПДВ. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору.
Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання Акта звірки, який складається і підписується уповноваженими представниками сторін, за умови наявності документів визначених п.7.3. цього договору (п. 7.5 договору).
У разі постачання товару, що не відповідає кількості та/або якості, та/або комплектності та/або асортименту, покупець має право відстрочити оплату (або відмовитись від оплати) за поставлений неякісний товар до заміни вказаного товару. В такому разі покупцю не нараховуються штрафні санкції та не можуть бути пред'явлені до відшкодування збитки (упущена вигода) (п.7.6 договору).
Згідно п. 8.2 договору покупець має право: контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором; повернути постачальнику товар, якість, комплектність чи асортимент якого не відповідає умовам цього договору; достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання або незалежного виконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це останнього за 5 (п'ять) робочих днів до дати розірвання договору; користуватися іншими правами, визначеними цим договором.
Постачальник зобов'язаний: зокрема забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором (п. 8.3.1); забезпечити поставку товару, якість, кількість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору (п. 8.3.2); при виявленні покупцем невідповідності кількості, якості, комплектності або асортименту товару при прийманні товару або виробничих дефектів в гарантійні строки експлуатації та зберігання - направляти на виклик покупця свого уповноваженого представника (п.8.3.3); забезпечити вивіз та провести заміну невідповідного асортименту, неякісного або некомплектного товару, усунути виявлені дефекти за власний рахунок (п. 8.3.4).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством (п. 9.1 договору).
Постачальник за цим договором несе таку відповідальність:
- при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (п. 9.3.1 договору);
- за поставку товару неналежної якості (комплектності), постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять)% від вартості поставленого неякісного товару, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний товар. При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного товару, визначених п. 2.9 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного товару, якщо про інше його не попередив письмово покупець (п. 9.3.2 договору).
Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (п. 9.6 договору).
Сторона, винна у порушенні умов цього договору відшкодовує іншій стороні пов'язані із цим реальні документально підтверджені збитки у повному обсязі (п. 9.8 договору).
В усьому, що не визначено умовами договору сторони керуються законодавством України (п. 12.1 договору).
Згідно п. 15.1 договору строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару в межах строків, визначених умовами цього договору.
Сторони підтверджують, що вони розуміють усі ризики, які можуть виникнути у зв'язку з воєнним станом на території України, введеним Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами) (п. 16.2 договору).
Сторони дійшли згоди, що звірка поставок та розрахунків проводиться у разі необхідності за ініціативою однієї зі сторін, про що складаються відповідні акти взаєморозрахунків (п. 16.8 договору).
У всьому іншому, не передбаченому умовами цього договору, відносини сторін
регулюються нормами Цивільного, Господарського, Господарського процесуального кодексів України, законодавством, у тому числі з питань публічних закупівель (п. 16.11 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
Сторонами підписано Специфікацію №1 (додаток №1 до договору №ПР/НХ-2373/НЮ від 03.03.2023) на товар: код ЄЗС 14620000-3; код МТР УЗ 341973; бабіт Б-16; рік виготовлення: 2023, виробник: ФОП Корнєєв Андрій Валерійович, Україна, Дніпропетровська область, м. Кам'янське; технічні характеристики (креслення, марка, ГОСТ, ДСТУ, ТУ, ТУ У тощо) ТУ У 24.4 - 2990000-001:2023; у кількості 1,43т, ціна за од. - 201 000,00грн (без ПДВ); всього без ПДВ - 287 430,00грн (а.с. 11).
Позивачем на електронну адресу відповідача направлено лист (рознарядку) за вих. №НЗТ-М31-4-3/256 від 17.04.2023 на поставку бабіту Б-16 на "Дніпровський Головний матеріально - технічний склад" за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Іларіонове, вул. Харківська, 1а, у кількості 1,43т на загальну суму 287 430,00грн без ПДВ (а.с. 12, 13).
На виконання умов договору №ПР/НХ-2373/НЮ від 03.03.2023 Фізична особа-підприємець Таранова Людмила Михайлівна поставила відповідачу продукцію, що підтверджується товарно-транспортними накладними №Р28 від 21.04.2023, №Р32 від 27.04.2023, №Р38 від 12.05.2023 (а.с. 14-16).
28 квітня 2023 року комісією СП "Дніпровський головний матеріально - технічний склад" у складі: Нескромний Є.І. - НЯІ; Косухін В.О. - заст. начальника НХГ; Цвєткович Н.А. - ст. інспектор з якості продукції; ОСОБА_1 - інспектор з якості продукції; Веремієва С.В. - товарознавець складено акти №92/1 та №103 про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції, згідно з якими поставлений бабіт Б-16 у кількості 860,5кг (перевірено 20 чушок) та у кількості 365,0кг (перевірено 10 чушок) не відповідає п. 3.10.2 вимог ТУ У 24.4-2990000995-001:2023, а саме на кожній долі чушки бабіту не нанесено товарний знак виробника, нанесено лише на одній долі чушки, також було виявлено логотипи, які не відповідають товарному знаку ФОП Корнєєва А.В. (а.с. 18, 19).
Листом за вих. №177/01-07 від 02.05.2023 ФОП Таранова Людмила Михайлівна повідомила позивача про неможливість 03.05.2023 прибуття представника для проведення сумісного приймання продукції, у зв'язку із перебуванням працівника у відрядженні в іншому місці та просила перенести сумісне прийняття продукції на 09.05.2023 (а.с. 19).
10 травня 2023 року комісією СП "Дніпровський головний матеріально - технічний склад" у складі: ОСОБА_2 - заст. начальника НХГ; ОСОБА_3 - ст. інспектор з якості продукції; ОСОБА_1 - інспектор з якості продукції; ОСОБА_4 - товарознавець; ОСОБА_5 - представник громадськості складено акт про фактичну якість і комплектність продукції №92/103. Згідно висновку комісії постачальником порушено вимоги п. 3.10 ТУ У 24.4-2990000995-001:202 та умови договору поставки щодо виробника, приймання продукції призупинено (а.с. 20, 21).
12 травня 2023 року заступником начальника складу ОСОБА_2 , старшим інспектором з якості продукції Цвєткович Н.А., товарознавцем ОСОБА_4 , представником постачальника (водій за дорученням №1) ОСОБА_6 , складено акт - заміни (повернення) бабіту Б-16 (а.с. 23). Згідно акту було замінено бабут-16 в кількості 1225,5кг (партія №7, плавка 2 та партія №8 плавка №1, сертифікати якості №15/02 від 15.02.2023 (2шт) та №18/02 від 18.02.2023). Приймання продукції було призупинено комісією при проведенні першого рівня вхідного контролю (телеграма №6 від 29.04.2023). Постачальнику було повернуто забракований бабіт Б-16 в кількості 1225,5кг, партії 1. Заміну зроблено за рахунок постачальника.
Поставка (заміна) продукції підтверджується товарно-транспортною накладною №Р28 від 12.05.2023 (а.с. 33).
14 липня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію (щодо поставки неякісної продукції) за вих. НХ-Придн-03/598 від 07.07.2023, з пропозицією в термін до 01.08.2023 перерахувати на користь залізниці штраф за поставку неякісної продукції у розмірі 49 265,10грн (а.с. 31, 32).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині поставки товару відповідної якості стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 49 265,10 грн штрафу за постачання неякісного товару.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як зазначено у ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України). Відповідно до вимог ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Згідно зі ст. 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору поставки №ПР/НХ-2372/НЮ від 03.03.2023 та специфікації №1 до нього ФОП Таранова Людмила Михайлівна поставила позивачу товар - бабіт Б-16, у кількості 1,43т, на загальну суму 287 430,00грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними №Р28 від 21.04.2023, №Р32 від 27.04.2023, №Р38 від 12.05.2023 (а.с. 14-16).
Пунктом 5.1 договору визначено, що приймання товару за кількістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6.
Приймання товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (п. 5.2).
Пунктом 6 Інструкції П-7 передбачено, що приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється на складі одержувача у разі іногородньої поставки - не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи у випадку вивезення продукції одержувачем.
Перевірка якості та комплектності продукції, яка надійшла у тарі, здійснюється під час розкриття тари, але не пізніше вказаних вище строків, якщо інші строки не передбачені договором у зв'язку з особливостями продукції (товару), що поставляється.
28 квітня 2023 року комісією СП "Дніпровський головний матеріально - технічний склад" складено акти №92/1 та №103 про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції, згідно з якими поставлений бабіт Б-16 у кількості 860,5кг (перевірено 20 чушок) та у кількості 365,0кг (перевірено 10 чушок) не відповідає п. 3.10.2 вимог ТУ У 24.4-2990000995-001:2023, а саме на кожній долі чушки бабіту не нанесено товарний знак виробника, нанесено лише на одній долі чушки, також було виявлено логотипи, які не відповідають товарному знаку ФОП Корнєєва А.В. (а.с. 18, 19).
12 травня 2023 року заступником начальника складу ОСОБА_2 , старшим інспектором з якості продукції Цвєткович Н.А., товарознавцем ОСОБА_4 , представником постачальника (водій за дорученням №1) ОСОБА_6 , складено акт - заміни (повернення) бабіту Б-16 (а.с. 23). Згідно акту було замінено бабут-16 в кількості 1225,5кг (партія №7, плавка 2 та партія №8 плавка №1, сертифікати якості №15/02 від 15.02.2023 (2шт) та №18/02 від 18.02.2023). Приймання продукції було призупинено комісією при проведенні першого рівня вхідного контролю (телеграма №6 від 29.04.2023). Постачальнику було повернуто забракований бабіт Б-16 в кількості 1225,5кг, партії 1. Заміну зроблено за рахунок постачальника.
Поставка (заміна) продукції підтверджується товарно-транспортною накладною №Р28 від 12.05.2023 (а.с. 33).
Умовами п. 2.8, 2.9 договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар. Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації та зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня їх виявлення.
На виконання умов п. 2.8, 2.9 договору відповідач замінив неякісний товар на належний, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р28 від 12.05.2023. Претензій щодо якості поставленого (заміненого) товару матеріали справи не містять.
Такі дії відповідача свідчать про визнання факту поставки товару неналежної якості, тому суд не надає оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві щодо недоведеності позивачем такого факту.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За приписами ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 9.3.2 договору визначено, що за поставку товару неналежної якості (комплектності), постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного товару, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний товар. При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного товару, визначених п. 2.9 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного товару, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 49265,10 грн.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлений до стягнення позивачем штраф у сумі 49 265,10 грн (246 325,50 грн * 20%) обчислений вірно.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Застосоване у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 звертає увагу на те, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Як вірно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.
Місцевим господарським судом вірно враховано, що як вбачається з матеріалів справи, відповідач у найкоротший термін здійснив заміну товару неналежної якості, а відтак порушення зобов'язання не завдало збитків позивачу.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню на 30%.
У даному випадку, з огляду на положення статей 551 ЦК України та 233 ГК України, а також з урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір штрафу до 34 485,57 грн (49265,10 грн - 14 779,53 грн (49265,10 грн * 30%).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу часткового скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
За таких обставин, Центральний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/6472/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/6472/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв