12 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/1909/23 (922/4494/23)
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,
за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,
за участю ліквідатора Фермерського господарства "Бурейчак" арбітражного керуючого Саутенка С.О., представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів",
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (вх. №1185 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) (повний текст складено 15.04.2024, суддя Аюпова Р.М., м.Харків)
за позовом: Фермерського господарства "Бурейчак" (62512, Харківська обл., Вовчанський район, с. Землянки, вул. Східна, 33) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саутенка С.О. (61166, м. Харків, вул. Кримська, 6);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66);
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (62501, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Ігнатьєва, 42);
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
-Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г);
-Agromino A/S (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, корпус В, 4 поверх);
про: стягнення коштів у розмірі 13 807 248, 00 грн,-
Позивач - Фермерське господарство "Бурейчак" (далі- ФГ "Бурейчак")с. Землянки, в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саутенка С.О., м. Харків, в межах розгляду справи № 922/1909/23 про банкрутство ФГ "Бурейчак", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (далі ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" ), м. Вовчанськ, про стягнення збитків у розмірі 13 807 248, 00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані незаконним продажем, утриманням та неповерненням ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" переданого на зберігання та належного на праві власності ФГ "Бурейчак" зерна пшениці 4 класу в обсязі 2 380, 560 тон.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (62501, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Ігнатьєва, 42, код ЄДРПОУ 31690744) на користь ФГ "Бурейчак" (62512, Харківська обл., Вовчанський район, с. Землянки, вул. Східна, 33, код ЄДРПОУ 40698807) збитки у розмірі 13 807 248, 00 грн, стягнуто з ФГ "Бурейчак" (62512, Харківська обл., Вовчанський район, с. Землянки, вул. Східна, 33, код ЄДРПОУ 40698807) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 207 108, 72 грн, стягнуто з ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (62501, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Ігнатьєва, 42, код ЄДРПОУ 31690744) на користь ФГ "Бурейчак" (62512, Харківська обл., Вовчанський район, с. Землянки, вул. Східна, 33, код ЄДРПОУ 40698807) витрати зі сплати судового збору у розмірі 207 108, 72 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив наявність усіх складових елементів для відшкодування позивачу збитків.
При дослідженні питання протиправності поведінки відповідача, суд застосовуючи стандарт доказування вірогідності доказів, враховуючи специфіку поставки зерна на елеватор в період окупації, та те, що діяльність відповідача на той час була призупинена та не було уповноважених осіб товариства, які мали б право підпису вищезазначених документів, що в свою чергу унеможливлює фактичне їх укладення та існування, дійшов висновку, що усі документи в сукупності, які містяться у матеріалах справи свідчать про факт знаходження на зберіганні у ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" озимої пшениці врожаю 2022 року 4 класу в загальній кількості 2380, 56 тон, яке належить ФГ "Бурейчак".
У ході розгляду спору суд прийняв до уваги надані товарно-транспортні накладні за № 1 від 27.07.2022, № 2 від 27.07.2022, № 3 від 30.07.2022, № 4 від 29.07.2022, № 5 від 31.07.2022, № 6 від 27.07.2022, № 7 від 29.07.2022, № 8 від 29.07.2022, № 9 від 30.07.2022, № 10 від 30.07.2022, № 11 від 30.07.2022, № 12 від 31.07.2022, № 13 від 31.07.2022, № 15 від 01.08.2022, № 18 від 31.07.2022, № 23 від 31.07.2022, № 24 від 31.07.2022, № 25 від 31.07.2022, № 26 від 01.08.2022, №27 від 01.08.2022, № 28 від 02.08.2022, № 29 від 02.08.2022, №30 від 02.08.2022, №31 від 03.08.2022, № 32 від 03.08.2022, №33 від 03.08.2022, №34 від 03.08.2022, №35 від 03.08.2022, №36 від 04.08.2022, №37 від 04.08.2022, № 38 від 04.08.2022, № 39 від 04.08.2022, № 40 від 04.08.2022, №41 від 05.08.2022, № 42 від 05.08.2022, №43 від 05.08.2022, № 44 від 05.08.2022, № 45 від 05.08.2022, № 46 від 05.08.2022, № 47 від 08.08.2022, № 48 від 08.08.2022, № 49 від 08.08.2022, № 50 від 09.08.2022, №51 від 09.08.2022, № 52 від 09.08.2022, № 53 від 10.08.2022, №54 від 10.08.2022, № 55 від 10.08.2022, № 56 від 10.08.2022, № 57 від 10.08.2022, № 58 від 11.08.2022, № 59 від 11.08.2022, №60 від 11.08.2022, № 61 від 11.08.2022, № 62 від 12.08.2022, № 63 від 12.08.2022, № 64 від 12.08.2022, № 65 від 12.08.2022, № 66 від 12.08.2022, № 67 від 12.08.2022, № 68 від 15.08.2022, №.69 від 15.08.2022, № 70 від 15.08.2022, № 71 від 15.08.2022, № 72 від 16.08.2022, № 73 від 16.08.2022, № 74 від 16.08.2022, № 75 від 17.08.2022, № 76 від 17.08.2022, № 77 від 17.08.2022, № 78 від 17.08.2022, № 79 від 18.08.2022, № 80 від 18.08.2022, № 81 від 18.08.2022, № 82 від 18.08.2022, № 83 18.08.2022, № 86 від 19.08.2022, № 84 від 18.08.2022, № 85 від 19.08.2022, № 87 від 19.08.2022, № 88 від 22.08.2022, № 89 від 22.08.2022, № 90 від 22.08.2022, № 92 від 22.08.2022 та декларації про доходи та майно боржника юридичної особи, відповідно до якої вказана кількість зерна знаходиться на зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів". Приймаючи до уваги товарно-транспортні накладні суд зауважив, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних, є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Одночасно суд зазначив, що у численних документах ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" визнає факт того, що вказане зерно по-перше, знаходилось на зберіганні, по-друге, належить ФГ "Бурейчак", посилаючись на накази ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" на підставі яких провести переоформлення переведеної пшениці в нестандартну. Судом констатовано фактичне визнання відповідачем приналежності спірного зерна ФГ "Бурейчак" з огляду на загальну поведінку ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" при формуванні своїх внутрішніх документів.
Вказуючи, що відповідач не вчинив жодних дій, щодо повідомлення ФГ "Бурейчак" про знаходження зерна та ініціювання питання його продажу, суд дійшов висновку, що відчуження зерна пшениці на користь ТОВ "Трайгон-експорт" на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-140423-TEX від 14.04.2023, договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-190423-TEX від 19.04.2023, договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-260423-TEX від 26.04.2023, було здійснено без належних правових підстав та порушило права власника зерна.
Надаючи оцінку обґрунтованості розміру збитків суд врахував наданий позивачем експертний висновок № ОИ-1852 від 25.09.2023, яким встановлено на підставі аналізу ринку агропромислового комплексу України середньоринкову вартість пшениці фуражної 4 клас за період з 01.04.2023 до 30.04.2023, у розмірі 5800,00 грн за тону.
Відхиляючи заперечення відповідача щодо неможливості врахування пшениці на рівні 4, з огляду на переведення її в нестандартну, суд зазначив, що відбір проб зерна відбувався в односторонньому порядку за участю лише представників ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів". При цьому відбір проб, відповідно до Акту №1 від 24.02.2023, був здійснений щодо партії пшениці, 6000 тон, у зв'язку з чим неможливо встановити, з якої партії зерна булі взяті відповідні проби. Стосовно аргументів ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" щодо зменшення об'єму пшениці в силу природних втрат зерна та продуктів його переробки, суд зазначив, що відповідно до статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з у рахуванням зміни її природних властивостей.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, суд вказав, що законодавством України саме на відповідача покладається обов'язок доказування відсутності його вини у завданні шкоди.
При дослідженні причинно наслідкового зв'язку місцевий господарський суд прийняв до уваги, що ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" протиправно позбавило права власності на зерно пшениці ФГ "Бурейчак", шляхом відчуження його на користь третьої особи, чим було заподіяно збитків позивачу.
ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що:
- при дослідженні судом протиправності поведінки відповідача суд безпідставно встановив наявність у ФГ "Бурейчак" права власності на зерно: озиму пшеницю врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон ураховуючи відсутність належних доказів на підтвердження відповідної обставини, зокрема відсутність складських документів. Апелянт звертає увагу, що товарно-транспортні накладні № 1 від 27.07.2022, № 2 від 27.07.2022, № 3 від 30.07.2022, № 4 від 29.07.2022, № 5 від 31.07.2022, № 6 від 27.07.2022, № 7 від 29.07.2022, № 8 від 29.07.2022, № 9 від 30.07.2022, № 10 від 30.07.2022, № 11 від 30.07.2022, № 12 від 31.07.2022, № 13 від 31.07.2022, № 15 від 01.08.2022, № 18 від 31.07.2022, № 23 від 31.07.2022, № 24 від 31.07.2022, № 25 від 31.07.2022, № 26 від 01.08.2022, №27 від 01.08.2022, № 28 від 02.08.2022, № 29 від 02.08.2022, №30 від 02.08.2022, №31 від 03.08.2022, № 32 від 03.08.2022, №33 від 03.08.2022, №34 від 03.08.2022, №35 від 03.08.2022, №36 від 04.08.2022, №37 від 04.08.2022, № 38 від 04.08.2022, № 39 від 04.08.2022, № 40 від 04.08.2022, №41 від 05.08.2022, № 42 від 05.08.2022, №43 від 05.08.2022, № 44 від 05.08.2022, № 45 від 05.08.2022, № 46 від 05.08.2022, № 47 від 08.08.2022, № 48 від 08.08.2022, № 49 від 08.08.2022, № 50 від 09.08.2022, №51 від 09.08.2022, № 52 від 09.08.2022, № 53 від 10.08.2022, №54 від 10.08.2022, № 55 від 10.08.2022, № 56 від 10.08.2022, № 57 від 10.08.2022, № 58 від 11.08.2022, № 59 від 11.08.2022, №60 від 11.08.2022, № 61 від 11.08.2022, № 62 від 12.08.2022, № 63 від 12.08.2022, № 64 від 12.08.2022, № 65 від 12.08.2022, № 66 від 12.08.2022, № 67 від 12.08.2022, № 68 від 15.08.2022, №.69 від 15.08.2022, № 70 від 15.08.2022, № 71 від 15.08.2022, № 72 від 16.08.2022, № 73 від 16.08.2022, № 74 від 16.08.2022, № 75 від 17.08.2022, № 76 від 17.08.2022, № 77 від 17.08.2022, № 78 від 17.08.2022, № 79 від 18.08.2022, № 80 від 18.08.2022, № 81 від 18.08.2022, № 82 від 18.08.2022, № 83 18.08.2022, № 86 від 19.08.2022, № 84 від 18.08.2022, № 85 від 19.08.2022, № 87 від 19.08.2022, № 88 від 22.08.2022, № 89 від 22.08.2022, № 90 від 22.08.2022, № 92 від 22.08.2022, які відображають інформацію про передання відповідачу зерна - пшениці у кількості 2380, 560 тон, складені в односторонньому порядку, а відтак не свідчать про передання зерна на зберігання ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".
Апелянт звертає увагу на безпідставність врахування судом першої інстанції ухвали Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі № 922/1909/23, якою було накладено арешт на зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" (ідентифікаційний код 40698807, місцезнаходження: 62512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Землянки, вулиця Східна, будинок 33) та перебуває на зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська обл., місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42); зобов'язано ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська обл., місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42) передати зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" (ідентифікаційний код 40698807, місцезнаходження: 62512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Землянки, вулиця Східна, будинок 33) на зберігання ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" (ідентифікаційний код 39820081, місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, 66) за адресою Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вулиця ім. В.Вєсіча, 1 та/або Харківська область, Чугуївський район, с-ще Залізниче, провулок Перемоги, 1 та/або Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Індустріальна, 12, оскільки відповідна ухвала була скасовано постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 922/1909/23.
Відповідач вказує, що суд першої інстанції проігнорував обставину призупинення діяльності ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" у наслідок його незаконного захоплення, а відтак і неможливість приймання на зберігання товару.
Одночасно апелянт наголошує, що з матеріалів кримінального провадження № 22022220000003018 від 27.09.2022 вбачається, що власником цього зерна можуть щонайменше бути ФГ "Бурейчак", ТОВ "Трайгон" або ТОВ "Дмитрович" або це зерно взагалі могло бути вивезене до російської федерації. На думку відповідача, суд не може на підставі матеріалів цього кримінального провадження достовірно встановити, що власником спірного зерна пшениці, яке відчужило ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", є позивач.
Апелянт вказує про помилковість висновку суду, шо внутрішніми документами ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" підтверджується прийняття на зберігання товару та приналежність його ФГ "Бурейчак", а відтак неправильне застосування стандарту доказування вірогідності доказів.
-при дослідженні судом протиправності поведінки відповідача та розміру збитків не враховано, зменшення загального об'єму зерна на 19,86 тон, що є нормами природних втрат зерна та продуктів його переробки. Відповідно до наказу ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" №1-05/10/22 від 05.10.2022 було списано природні втрати спірного зерна пшениці за час його зберігання на підставі наказу Мінагрополітики від 12.06.2019 №316, внаслідок чого його кількість на дату відчуження ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" становила 2 360,70 тон, що підтверджується актом-розрахунком №Вч000000009 від 26.04.2023.З огляду на це, апелянт також звертає увагу Східного апеляційного господарського суду, що предметом договору постачання виступало зерно в обсязі 2360, 70 тон, а не 2380,56 тон;
-при дослідженні судом розміру збитків не враховано зменшення вартості пшениці, у зв'язку з пониження її в класі, а базис поставки за якою вона була реалізована складає 2600 грн за тону. На думку ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", загальний розмір збитків становить ціну продажу - 6137820, 00 грн. На підтвердження своєї позиції відповідачем до суду надано експертний висновок №35-ЦЗ/23 від 19.04.2023 щодо ринкової вартості зерна . За твердженням апелянта, розрахунок вартості спірного зерна має здійснюватися з урахуванням погіршення його якості, вираховуватися, як нестандартне (некласне). При наданні контррозрахунку розміру збитків ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (загальний розмір 6 137 820, 00 грн) застосовано загальну кількість зерна в об'ємі 2360,70 тон та середньоринкову вартість зерна як пшениці нестандартної 2600,00 грн.
-судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки справа розглянута суддею Аюповою Р.М., щодо якої були наявні підстави для відводу, який необгрунтовано відхилено під час розгляду справи.
-судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" про призначення у справі №922/1909/23 (922/4494/23) комплексної судово почеркознавчої та технічної експертизи документів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" на рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23), призначено справу до розгляду на 12.06.2024 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131, запропоновано учасникам справи подати відзиви на апеляційну скаргу в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату, запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд, явку представників учасників справи визнано необов'язковою, витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1909/23 (922/4494/23).
28.05.2024 від ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просить апеляційну скаргу ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (вх. №1185 Х/1) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) без змін.
28.05.2024 від ФГ "Бурейчак" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саутенка С.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому арбітражний керуючий просить апеляційну скаргу ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (вх. №1185 Х/1) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) без змін.
10.06.2024 від Agromino A/S надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, вказує про законність апеляційної скарги ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (вх. №1185 Х/1), та необгрунтованість рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) без змін.
У судове засідання, яке відбулось 12.06.2024, з'явився ліквідатор Фермерського господарства "Бурейчак" арбітражного керуючого Саутенка С.О., представник ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" та представник ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини спору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 відкрито провадження у справі № 922/1909/23 про банкрутство ФГ "Бурейчак". Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" у сумі 6 274 792, 38 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Саутенка С.О. Здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі Судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника ФГ "Бурейчак". Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 01.08.2023.
Розмір визнаних Господарським судом Харківської області вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" до боржника - ФГ "Бурейчак" становить 6 274 792, 38 грн, які виникли у зв'язку з укладанням між ТОВ "ТБ "Новаагро" (покупець за договором) та ФГ "Бурейчак" (постачальник за договором) договору поставки № 0302ПФ від 03 лютого 2022 року.
Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець оплатити і прийняти товар, а саме пшеницю у кількості 837,414 тонн (± 5 % на вибір покупця) загальною вартістю 5 526 928, 88 грн (разом з ПДВ) на умовах CPT - елеватор ТОВ "АПК "Новаагро" (Харківська обл., Великобурлуцький район, смт. Великий Бурлук) згідно з "Інкотермс-2010".
21.02.2022 між сторонами на забезпечення виконання договору було укладено Аграрну розписку.
Відповідно до пункту 5 Аграрної розписки зазначено, що в забезпечення зобов'язань за Аграрною розпискою ФГ "Бурейчак" передає в заставу майбутній врожай пшениці озимої з земельних ділянок у межах Вовчанського району Харківської області. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 837,414 тон, що буде вирощена на земельних ділянках, розташованих у Чугуївському (колишньому - Вовчанському) районі Харківської області.
На виконання умов договору ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" було перераховано на користь ФГ "Бурейчак" попередню оплату у загальному розмірі 5 000 000, 00 грн.
ФГ "Бурейчак" товар у встановлений строк передано не було.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань з повернення попередньої оплати ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" звернувся за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/1367/22 від 06.12.2022 задоволено позов ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" до Фермерського господарства "Бурейчак".; стягнуто 5 000 000, 00 грн попередньої оплати, 498 630, 14 грн штрафу, 497 095, 89 грн процентів річних та 89 936, 09 грн судового збору.
На виконання рішень видано накази і відкрито виконавчі провадження НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
В межах виконавчого провадження НОМЕР_1 від 07.04.2023 представник ФГ "Бурейчак" - головний бухгалтер Борисова Н.В. надала декларацію про доходи та майно юридичної особи, в якій зазначено, що майно боржника знаходиться на зберіганні у ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", а саме: озима пшениця врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон.
В межах виконавчого провадження боржником - ФГ "Бурейчак" надано довідку, з якої вбачається, що на балансі у останнього знаходиться озима пшениця у кількості 2 380, 560 тон балансовою вартістю 6 870 296, 16 грн, який знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".
Боржник вказує, що товар в даній кількості планувався бути поставленим за договором поставки № 0302ПФ від 03.02.2022 та може бути використаний в рахунок виконання рішення Господарського суду від 03 грудня 2022 року у справі № 922/1367/22.
Починаючи з 24.02.2022 Вовчанська міська територіальна громада Чугуївського району Харківської області перебувала в тимчасовій окупації, а починаючи з 16.07.2022 виробничі складські приміщення ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" були захоплені разом із підприємством місцевою окупаційною адміністрацією країни-агресора та до 11.09.2022 перебувало в окупації, а з 11.09.2022 - перебуває в зоні активних бойових дій, що підтверджується довідкою Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області №206 від 27.02.2023.
21.07.2022, у зв'язку із фізичним захопленням збройними формуваннями РФ, виробничих потужностей, ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" з 22.07.2022 була призупинена господарська діяльність (наказ №1-21/07/22 від 21.07.2022).
15.09.2022 після звільнення Збройними силами України території Вовчанської міської територіальної громади та міста Вовчанськ, з 16.09.2022 згідно наказу №1-15/09/22 було частково відновлено господарську діяльність ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".
15.03.2023 відповідачем було прийнято рішення єдиного учасника ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" №15/03/23 та на його виконання - наказ ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" №01-16/03/22 від 16.03.2023 про реалізацію третім особам зерна пшениці невстановленої належності у орієнтовній кількості 4 223, 340 тон.
Партія зерна у фізичній вазі 2 380 560 кг, на підставі наказу №1-05/10/22 від 05.10.2022 відповідних втрат під час її зберігання протягом 6 місяців та природних втрат, була реалізована ТОВ "Трайгон-Експорт" за договорами поставки сільськогосподарської продукції №VEL-140423-ТЕХ від 14.04.2023, №VEL-190423-ТЕХ від 19.04.2023, №VEL-260423-ТЕХ від 26.04.2023.
Таким чином, як вказує ліквідатор ФГ "Бурейчак" арбітражний керуючий Саутенко С.О., належне на праві власності ФГ "Бурейчак" зерно пшениці 4 класу в обсязі 2 380, 560 тон було незаконно продано та утримано відповідачем.
Реалізація зерна та утримання майна відбулась без згоди позивача, чим завдано збитків ФГ "Бурейчак", позбавивши його можливості за рахунок зазначеного майна задовольнити вимоги кредиторів, що і стало підставою для звернення ліквідатора ФГ "Бурейчак" арбітражного керуючого Саутенка С.О. до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Предмет позову полягає у стягненні збитків з ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" у розмірі 13 807 248, 00 грн.
Підстави позову обґрунтовані незаконним розпорядженням ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" з зерном а саме: озимою пшеницею врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон, яке було передане ФГ "Бурейчак" відповідачу у період окупації м. Вовчанськ, та фактично знаходилось на його зберіганні.
Згідно із нормами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
За змістом статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, встановлених статтею 388 ЦК України.
У випадках коли річ, що була предметом продажу, перебуваючи в чужому володінні, змінилася, була перероблена чи знищена, тобто не існує в натурі на момент подання позову, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК України.
Такі ж способи захисту застосовуються й у випадку продажу речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.
Відповідно до положень ч. 1 статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Згідно із ч. 2 статті 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
В іншому випадку застосовується спосіб захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди (зокрема, заподіяної продажем майна за ціною, нижчою від ринкової). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна.
Приписами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Ч. 1 статті 224 ГК України встановлено обов'язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 2 статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ч. 1 статті 611 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ч. 1 статті 611 ЦК України).
Згідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів, цивільно-правова відповідальність не настає.
Досліджуючи матеріали справи на предмет наявності протиправної поведінки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" колегія суддів зазначає про таке.
Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
При зверненні з позовною заявою ФГ "Бурейчак" визначає протиправність поведінки ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" як незаконність поводження товариства з зерном пшениці 4 класу в обсязі 2 380, 560 тон, яке знаходилось на його зберіганні.
За позицією позивача, вказана пшениця завозилась керівником ФГ "Бурейчак" ОСОБА_1 на територію ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" в період тимчасової окупації Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області.
У суді першої інстанції та при зверненні з апеляційною скаргою ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" заперечує відповідну обставину, зазначаючи на недоведеності обставини приналежності виявленого на їх складі зерна-пшениці 4 класу в обсязі 2 380, 560 тон ФГ "Бурейчак".
Аналізуючи обставини спору, матеріали справи та надані сторонами доказ на предмет доведеності викладених сторонами позиції з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та вірогідності колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч. 1 статті 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ч.1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Згідно з ч. 1 статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
У статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що: зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.
Елеватор - це зерновий склад, власник зерносховища, який надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна, видає складські документи на зерно (п. 15 ст. 7 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 № 37-IV, далі - Закон про зерно).
Відповідно до ч. 1 - 4 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Приписами статті 26 вказаного Закону передбачено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна, зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.
Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачою власнику зерна складського документа.
Зерно доставляють на елеватор автомобільним, залізничним чи водним транспортом. На кожну операцію приймання поклажодавцем надається товарно - транспортну накладну (ТТН), залізничну накладну або коносамент.
Якщо ТТН не надано, складається акт, в якому зазначають найменування поклажодавця, номер автомашини, вид зерна, установлену масу вантажу і вид надходження. Якість зерна обов'язково перевіряють виробничою технологічною лабораторією елеватора. Зерно оприбутковується за фактичною кількістю, встановленою зважуванням, і за якістю. Якість визначає лабораторія елеватора і оформлює картку аналізу зерна (форма № 47).
Також у лабораторії заповнюють журнали форми № 3ХС-49, форми № 59, форми № 51. У кінці оперативної доби всі документи передають у бухгалтерію, де на їх підставі оформляють у двох примірниках реєстри форми № 3ХС-4 чи № 3ХС-5. Для визначення якості прийнятого зерна за середньодобовим зразком застосовують форму реєстру № 3ХС-3. Якщо визначають якість кожної окремої партії - № 3ХС-4.
На підставі складених реєстрів елеватор у двох примірниках оформляє і складські документи на зерно: складські свідоцтва чи квитанцію. Перші примірники реєстрів і другі примірники складських документів залишають у бухгалтерії елеватора, а другі примірники реєстрів і перші примірники складських документів видають поклажодавцям. Як в реєстрах, так і в складських документах, окрім фактичної маси, наводять так звану залікову масу зерна. Її застосовують для розрахунків за зерно, в тому числі для заставних закупівель.
Залікова маса зерна - це фізична маса зернової культури, крім кукурудзи в качанах, зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки у зерні, що зазначені у договорі складського зберігання зерна.
Маса автомобіля до розвантаження (брутто), після (тара) і фактична фізична маса прийнятого зерна (нетто) записується комірником елеватора, а якість - лаборантом, безпосередньо в товаросупровідні документи, надані перевізником поклажодавця, ТТН тощо. Один примірник такого документа залишається на елеваторі, інші з підписом комірника, вагаря повертають перевізникові. Усі дані комірник заносить у журнал зважування вантажів (форма № 3ХС-28).
З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано документів на підтвердження наявності будь-яких письмових договорів, укладених між ФГ "Бурейчак" (як власником зерна) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (як зерновим складом) щодо зберігання зерна та складських документів на зерно.
Разом з тим, з огляду на обставини спору, при дослідженні наданих сторонами доказів та наданні правової оцінки, слід враховувати специфіку правовідносин, неординарність обставин спору, що обумовлено перебуванням м. Вовчанськ з 24.02.2022 по 12.09.2022 під окупацією збройних сил Російської Федерації.
З аналізу матеріалів справи вбачається та підтверджується учасниками судового процесу, з 24.02.2022 по 12.09.2022 м. Вовчанськ перебувало під окупацією збройних сил російської федерації, що підтверджується Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року, та Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
З 16.07.2022 виробничі складські приміщення відповідача були захоплені разом із підприємством місцевою окупаційною адміністрацією країни-агресора та до 11.09.2022 перебували в окупації, а з 11.09.2022 перебувають в зоні активних бойових дій, що підтверджується довідкою Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області № 206 від 27.02.2023.
Наказом директора ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" №1-21/07/22 від 21.07.2022 "Про призупинення діяльності підприємства" доручено з 22 липня 2022 року призупинити будь-яку господарську діяльність на території ТОВ "Вовчанський КХІ" до можливості відновити роботу ТОВ "Вовчанський КХІ", але на строк не більше ніж період дії воєнного стану або до моменту припинення тимчасової окупації Вовчанської міської територіальної громади (в залежності від того, яка подія відбудиться пізніше); під час призупинення діяльності ТОВ "Вовчанський КХП" звільнити працівників від обов'язку бути присутніми на віддалених робочих місцях та на робочих місцях на території підприємства; за можливості директору. Аксьонову В.М. забезпечити доведення змісту цього наказу до працівників за допомогою менеджерів або електронної пошти.
Вказане свідчить про неможливість належного фіксування реалізації господарських операцій та оформлення документації на підтвердження їх виконання відповідно до діючого цивільного та господарського законодавства України.
Зважаючи на специфіку обставин спору при дослідженні наданої сторонами доказової бази в обов'язковому порядку підлягає застосуванню принцип вірогідності доказів.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Крім викладеного суд зазначає, що застосування такого стандарту доказування як вірогідність доказів є допустимим також при вирішенні спору щодо правочину, факт вчинення якого, його правова природа або факт участі тієї чи іншої сторони (особи) у такому правочині заперечується з підстав відсутності договору у письмовій формі (статті 205, 207, 208 ЦК України).
Надаючи оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, певній сукупності доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
На підтвердження обставини виникнення правовідносин щодо зберігання та передання на зберігання пшениці у кількості 2380, 560 тон ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" позивачем надано до суду:
1)декларацію про доходи та майно боржника юридичної особи, відповідно до якої вказана кількість зерна знаходиться на зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" та товаро-транспортні накладні.
2)копію ухвали Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі № 922/1909/23, якою накладено арешт на зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" (ідентифікаційний код 40698807, місцезнаходження: 62512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Землянки, вулиця Східна, будинок 33) та перебуває на зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська обл., місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42); зобов'язано ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська обл., місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42) передати зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" (ідентифікаційний код 40698807, місцезнаходження: 62512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Землянки, вулиця Східна, будинок 33) на зберігання ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" (ідентифікаційний код 39820081, місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, 66) за адресою Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вулиця ім. В.Вєсіча, 1 та/або Харківська область, Чугуївський район, с-ще Залізниче, провулок Перемоги, 1 та/або Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Індустріальна, 12.
З приводу зазначених доказів слід зазначити, що рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/1367/22 від 06.12.2022 задоволено позов ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" до ФГ "Бурейчак"; стягнуто 5 000 000, 00 грн попередньої оплати, 498 630, 14 грн штрафу, 497 095, 89 грн процентів річних та 89 936, 09 грн судового збору.
На виконання рішень видано накази і відкрито виконавчі провадження НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
У межах виконавчого провадження НОМЕР_1 від 07.04.2023 представник ФГ "Бурейчак" - головний бухгалтер Борисова Н.В. надала декларацію про доходи та майно юридичної особи, в якій зазначено, що майно боржника знаходиться на зберіганні у ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", а саме: озима пшениця врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон.
У межах виконавчого провадження боржником - ФГ "Бурейчак" надано довідку, з якої вбачається, що на балансі у останнього знаходиться озима пшениця у кількості 2 380, 560 тон балансовою вартістю 6 870 296, 16 грн, який знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 відкрито провадження у справі № 922/1909/23 про банкрутство ФГ "Бурейчак".
Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" у сумі 6 274 792, 38 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Саутенка С.О. Здійснено офіційне оприлюднення на офіційному вебпорталі Судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника ФГ "Бурейчак". Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 01.08.2023.
04.07.2023 від представника ініціюючого кредитора надійшла заява про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі (вх. № 17344), в якій просить суд вжити заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тон врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" та перебуває на зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська область, місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42); зобов'язати ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" передати зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" на зберігання ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" за адресою Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вулиця ім. В.Вєсіча, 1 та/або Харківська область, Чугуївський район, с-ще Залізниче, провулок Перемоги, 1 та/або Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Індустріальна, 12. Подана заява обґрунтована тим, що боржником протягом тривалого часу не виконуються грошові зобов'язання, за твердженням самого боржника вказане майно є єдиним його майном.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі № 922/1909/23, накладено арешт на зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тон врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" (ідентифікаційний код 40698807, місцезнаходження: 62512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Землянки, вулиця Східна, будинок 33) та перебуває на зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська обл., місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42); зобов'язано ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська обл., місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42) передати зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" (ідентифікаційний код 40698807, місцезнаходження: 62512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Землянки, вулиця Східна, будинок 33) на зберігання ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" (ідентифікаційний код 39820081, місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, 66) за адресою Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вулиця ім. В.Вєсіча, 1 та/або Харківська область, Чугуївський район, с-ще Залізниче, провулок Перемоги, 1 та/або Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Індустріальна, 12.
Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта, що відповідна ухвала суду була скасована постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 922/1909/23.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідна ухвала суду у будь-якому випадку не підлягає розгляду в якості прямого доказу на підтвердження приналежності зерна (озимої пшениці) у кількості 2380,560 тон врожаю 2022 року ФГ "Бурейчак", оскільки може виступати лише непрямим свідченням такої приналежності.
При розгляді даного спору підлягає врахуванню саме позиція керівника ФГ "Бурейчак" викладена в рамках справи № 922/1909/23 щодо спірного зерна, вілображена у декларації про доходи та майно боржника юридичної особи, відповідно до якої вказана кількість зерна знаходиться на зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" з подальшим її врахуванням з іншими доказами позивача та зіставленні з доказами заперечення відповідної позиції ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" на предмет вірогідності підтвердженими ними обставин.
3) копію ухвали Київського районного суду м. Харкова від 17.11.2022 у справі №953/5919/22, якою накладено арешт на пшеницю приблизною масою 2525,320 т, яка зберігається у ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
З наданої копії ухвали Київського районного суду м. Харкова від 17.11.2022 у справі №953/5919/22 вбачається наявність станом на дату винесення процесуального документу суду спору щодо особи власника зерна, яке зберігається у ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".
4)товарно-транспортні накладні № 1 від 27.07.2022, № 2 від 27.07.2022, № 3 від 30.07.2022, № 4 від 29.07.2022, № 5 від 31.07.2022, № 6 від 27.07.2022, № 7 від 29.07.2022, № 8 від 29.07.2022, № 9 від 30.07.2022, № 10 від 30.07.2022, № 11 від 30.07.2022, № 12 від 31.07.2022, № 13 від 31.07.2022, № 15 від 01.08.2022, № 18 від 31.07.2022, № 23 від 31.07.2022, № 24 від 31.07.2022, № 25 від 31.07.2022, № 26 від 01.08.2022, №27 від 01.08.2022, № 28 від 02.08.2022, № 29 від 02.08.2022, №30 від 02.08.2022, №31 від 03.08.2022, № 32 від 03.08.2022, №33 від 03.08.2022, №34 від 03.08.2022, №35 від 03.08.2022, №36 від 04.08.2022, №37 від 04.08.2022, № 38 від 04.08.2022, № 39 від 04.08.2022, № 40 від 04.08.2022, №41 від 05.08.2022, № 42 від 05.08.2022, №43 від 05.08.2022, № 44 від 05.08.2022, № 45 від 05.08.2022, № 46 від 05.08.2022, № 47 від 08.08.2022, № 48 від 08.08.2022, № 49 від 08.08.2022, № 50 від 09.08.2022, №51 від 09.08.2022, № 52 від 09.08.2022, № 53 від 10.08.2022, №54 від 10.08.2022, № 55 від 10.08.2022, № 56 від 10.08.2022, № 57 від 10.08.2022, № 58 від 11.08.2022, № 59 від 11.08.2022, №60 від 11.08.2022, № 61 від 11.08.2022, № 62 від 12.08.2022, № 63 від 12.08.2022, № 64 від 12.08.2022, № 65 від 12.08.2022, № 66 від 12.08.2022, № 67 від 12.08.2022, № 68 від 15.08.2022, №.69 від 15.08.2022, № 70 від 15.08.2022, № 71 від 15.08.2022, № 72 від 16.08.2022, № 73 від 16.08.2022, № 74 від 16.08.2022, № 75 від 17.08.2022, № 76 від 17.08.2022, № 77 від 17.08.2022, № 78 від 17.08.2022, № 79 від 18.08.2022, № 80 від 18.08.2022, № 81 від 18.08.2022, № 82 від 18.08.2022, № 83 18.08.2022, № 86 від 19.08.2022, № 84 від 18.08.2022, № 85 від 19.08.2022, № 87 від 19.08.2022, № 88 від 22.08.2022, № 89 від 22.08.2022, № 90 від 22.08.2022, № 92 від 22.08.2022, які відображають інформацію про передання відповідачу зерна - пшениці у кількості 2380, 560 т,
Аналізуючи відповідну документацію на предмет можливості виступати прямим доказом існування між сторонами правовідносин щодо зберігання спірного зерна колегія суддів зазначає про таке.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
-підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9);
-первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9);
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
-первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абз. 1 п. 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);
-документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз. 1 п. 2.5);
Оскільки товарно-транспортні накладні складені лише в односторонньому порядку, не містять підпису уповноваженої особи ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" на прийняття товару або печатку ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", колегія суддів погоджується з позицією апелянта, що відповідні накладні не підлягають розгляду в якості прямих доказів існування між сторонами договірних правовідносин щодо прийняття та зберігання зерна.
Втім слід зазначити на існуванні прямого доказу, який безпосередньо вказує на той чи інший факт, який має значення для справи, та непрямого (опосередкованого), який в свою чергу, характеризуються чисельністю зв'язків з фактом, тому у процесі пізнання дають можливість зробити декілька вірогідних висновків про нього.
Відтак, за умови існування інших доказів приналежності спірного зерна позивачу відповідні товаро-транспортні накладні можуть виступати непрямими (опосередкованими) доказами на підтвердження даної обставини.
5) накази ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" № 18/04/23-1 від 18.04.2023 яким було видано розпорядження провести переоформлення переведеної пшениці в нестандартну в кількості 150 000 фізичної ваги з Невідомого власника - Бурейчак ФГ на ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" з фактичними показниками якості на час переоформлення;
№ 19/04/23-1 від 19.04.2023 яким було видано розпорядження провести переоформлення переведеної пшениці в нестандартну в кількості 999 500 фізичної ваги з Невідомого власника (Бурейчак ФГ) на ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" з фактичними показниками якості на час переоформлення;
№ 26/04/23-1 від 26.04.2023 яким було видано розпорядження провести переоформлення переведеної пшениці в нестандартну в кількості 111 700 кг фізичної ваги з Невідомого власника (Бурейчак ФГ) на ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" з фактичними показниками якості на час переоформлення.
З наведених наказів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" при виданні розпорядження провести переоформлення переведеної пшениці в нестандартну в графі власника зерна ідентифіковано особу Невідомого власника, саме як Фермерське господарство "Бурейчак".
Належного обґрунтування підстав для такого визначення, за умови заперечення даної обставини, з боку відповідач не надано.
З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2024 до Господарського суду Харківської області надано повідомлення слідчого відділу УСБУ у Харківській області (вх. № 3511), в якому зазначено, що слідчим відділом проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022220000003018 від 27.09.2022, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. Також зазначено, що в ході досудового розслідування, ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 03.03.2023 у справі № 953/7755/22 накладено арешту на сільськогосподарську культуру пшеницю загальною масою 2 155 тон 560 кг, що знаходилась на зберіганні у ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", шляхом встановлення заборони користування, відчуження та розпорядження майном.
Отже на разі в рамках кримінального провадження не встановлено особу власника зерна: озимої пшениці врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон.
Аналізуючи надані ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" докази та пояснення щодо неприналежності виявленого на їх складі зерна-пшениці 4 класу в обсязі 2 380, 560 тон ФГ "Бурейчак" колегія суддів зазначає про таке.
Ураховуючи змагальність судового процесу, заперечуючи обставину приналежності виявленого на їх складі зерна-пшениці 4 класу в обсязі 2 380, 560 тон ФГ "Бурейчак" з боку відповідача підлягають наданню докази приналежності даного зерна ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" або іншій особі, або докази, які б свідчили про явну необґрунтованість позиції позивача.
За позицією апелянта з матеріалів кримінального провадження № 22022220000003018 від 27.09.2022 вбачається, що власником цього зерна можуть щонайменше бути ФГ "Бурейчак", ТОВ "Трайгон" або ТОВ "Дмитрович" або це зерно взагалі могло бути вивезене до російської федерації.
На думку відповідача, суд не може на підставі матеріалів цього кримінального провадження достовірно встановити, що власником спірного зерна пшениці, яке відчужило ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", є позивач.
Втім відповідачем не надано:
-рішення суду, з встановленням обставин щодо особи власника зерна -пшениці 4 класу в обсязі 2 380, 560 тон;
-наявності претензій від інших осіб на предмет видачі зерна -пшениці 4 класу в обсязі 2 380, 560 тон;
а відтак не доведено приналежність даного зерна безпосередньо ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" або іншій особі.
При цьому ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" не надано доказів та пояснень, які б свідчили про явну необґрунтованість позиції позивача.
Як встановлено вище ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" при виданні розпорядження провести переоформлення переведеної пшениці в нестандартну в графі власника зерна ідентифіковано особу Невідомого власника, саме як ФГ "Бурейчак".
Належного обґрунтування підстав для такого визначення, за умови заперечення даної обставини, з боку відповідач не надано.
Таким чином, всупереч аргументам апелянта, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що загальна поведінка ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" при формуванні своїх внутрішніх документів свідчить про те, що сам відповідач схильний вважати, що спірне зерно належить саме ФГ "Бурейчак".
Слід зазначити, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Цей принцип знаходиться, зокрема, в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, ж яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Таким чином, посилання відповідача на недопустимість вищезазначених доказів, є неспроможним.
При цьому, колегія суддів враховує, що обсяг зерна, відображений у товарно-транспортних накладних фактично відповідає обсягу зерна, реалізованого ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" на користь ТОВ "Трайгон-експорт" на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-140423-TEX від 14.04.2023, договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-190423-TEX від 19.04.2023, договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-260423-TEX від 26.04.2023.
Належного обґрунтування такого збігу за умови необізнаності з даними товарно-транспортних накладних ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" не надано.
Зазначене стосується й обставини переоформлення переведеної пшениці в нестандартну, оскільки реалізація відповідних дій передбачає обізнаність особи з першочергово визначеним постачальником класом зерна.
ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" не надало пояснення щодо причин використання показників та інформації, відображеної у товарно-транспортних накладних, за умови необізнаності з такою інформацією, обставиною поставки зерна та заперечення приналежності зерна ФГ "Бурейчак".
Ураховуючи "баланс вірогідностей", стандарт переваги більш вагомих доказів, колегія суддів констатує, що висновок про існування стверджуваної позивачем обставини про передання на зберігання ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" зерна: озимої пшениці врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеною позицію ФГ "Бурейчак" про передання на зберігання ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" зерна: озимої пшениці врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон.
Зазначене підтверджує необґрунтованість доводів апелянта щодо неможливості приймання товару на зберігання товару у наслідок його незаконного захоплення.
Варто зазначити, що істотна роль зерна у продовольчій та економічній безпеці відображена і у Законі України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Цим законом гарантуються права власників врожаю, переданого на зберігання до зернового складу.
Приписами статті 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У будь-якому разі, і не залежно від введення воєнного стану, право власності власника на врожай захищається не тільки Конституцією України, але і правом на мирне володіння власним майном, передбаченим ст. 1 Додаткового протоколу від 1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одночасно п. "а" ч. 2 ст. 8 Римського статуту міжнародного кримінального суду 1998 року зазначає, що воєнним злочином є будь-яке з діянь проти осіб чи майна, що охороняються відповідною Женевською конвенцією 1949 року, зокрема незаконне, безглузде та великомасштабне знищення та присвоєння майна, що не викликано безпосередньою військовою необхідністю.
Таким чином, введення воєнного стану у державі і певні тимчасові обмеження в правах не призводять до порушення прав власності на врожай.
Четверта Женевська конвенція "Про захист цивільного населення під час війни" від 1949 року у статті 55 зазначає, що будь-яка реквізиція продовольства на окупованих територіях може здійснюватися окупаційними адміністраціями лише з урахування потреб цивільного населення. При цьому така реквізиція має бути "справедливо відшкодована".
Статтею 53 цієї ж Конвенції суворо забороняє знищення будь-якого майна, як приватного, так і комунального чи державного, якщо це не є "абсолютно необхідним для військових операцій".
З наведеного витікає, що міжнародне право захищає як право власності на врожай, так і продовольчу безпеку окупованих територій в цілому.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає встановленою обставину, що у серпні 2022 року ФГ "Бурейчак" ввезло на територію ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" зерно пшениці у обсязі 2380,560 тон, яке відповідач, як склад в розумінні п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок зерна", прийняв на зберігання.
Наказом директора ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" № 1-15/09/22 від 15.09.2022 "Про часткове відновлення діяльності підприємства" з 16.09.2022 частково відновлено господарську діяльність на території ТОВ "Вовчанський КХП", в частині забезпечення охорони території підприємства та відновлення адміністративної діяльності підприємства в т.ч. проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.
Наказом директора ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" №4-30/09/22 від 30.09.2022 доручено провести інвентаризацію зернових культур урожаю 2022 року, які завозились на зберігання під час окупації та обліковуються на позабалансовому рахунку. Відповідно до наказу встановлено, що проведеною інвентаризацією виявлено 20287720 кг зерна пшениці невстановленої належності, яка була завезена на територію підприємства під час тимчасової окупації м. Вовчанськ.
Наказом директора ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" №1-05/10/22 від 05.10.2022 доручено провести облік та оформлення операцій з зерном пшениці, виявленим після проведення інвентаризації та, після закінчення строку зберігання зерна або після отримання вимоги належного власника про повернення, повернути зерно пшениці його власнику.
Згідно до ч. 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
За змістом статті 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.
Приписами частин 1, 2 статті 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Відповідно до статті 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
За змістом статті 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна" визначено, що зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання (ч. 4 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").
Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна (ч. 1 статті 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").
При цьому, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем ФГ "Бурейчак" щодо утримання майна та ініціювання питання реалізації пшениці.
Оскільки відповідач не вчинив жодних дій, щодо повідомлення ФГ "Бурейчак", суд приходить до висновку, що відчуження зерна пшениці на користь ТОВ "Трайгон-експорт" на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-140423-TEX від 14.04.2023, договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-190423-TEX від 19.04.2023, договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-260423-TEX від 26.04.2023, в загальному обсязі 2360,7 тон було здійснено без належних правових підстав та порушило права власника зерна.
Між тим колегія суддів зазначає, за умови встановлення господарським судом обставини ввезення у серпні 2022 року ФГ "Бурейчак" на територію ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" зерна пшениці у обсязі 2380,560 тон, яке відповідач, як склад в розумінні п. 15 ч. 1 статті 1 ЗУ "Про ринок зерна", прийняв на зберігання, у ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" наявне право на відшкодування плати за його зберігання в порядку цивільного та господарського законодавства.
Також відповідачем не надано змістовних пояснень та доказів з приводу залишку зерна в розміру 19,86 тон.
При зверненні з апеляційною скаргою ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" вказує, що відповідне зменшення є нормами природних втрат зерна та продуктів його переробки.
Однак з боку відповідача не надано доказів на підтвердження даної обставини та ґрунтовних експертних пояснень з даного питання.
З матеріалів справи вбачається наявність наказу ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" №1-05/10/22 від 05.10.2022, яким було списано природні втрати спірного зерна пшениці за час його зберігання на 19,86 тон.
Втім слід зазначити, що втрати зерна та продуктів його переробки у разі зберігання на зернових складах та зернопереробних підприємствах можна поділити на дві групи:
-нормовані, які мають об'єктивний характер, тобто природні втрати зерна та продуктів його переробки, що розраховуються шляхом складання біологічних (пов'язані із життєдіяльністю зерна та продуктів його переробки і мікроорганізмів, що знаходяться у ньому) та механічних (розпил зернового пилу під час розвантажувально-навантажувальних операцій при прийманні і відпуску зерна) втрат.
При цьому, біологічні втрати розраховуються в межах етапу зберігання пропорційно кількості днів зберігання в елеваторах, на складах та/або облаштованих для зберігання майданчиках і сапетках;
-наднормовані, які виникли внаслідок безгосподарної діяльності окремих працівників або посадових осіб підприємства (псування зерна, розкрадання, тощо).
У даному випадку надана ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" документація на підтвердження обставини втрати зерна складена у односторонньому порядку, без залучення представників ФГ "Бурейчак" для підтвердження обставини існування нормованих втрат зерна.
Унаслідок чого з боку ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" не доведено, що відповідні втрати носять характер нормованих втрат, а не наднормованих.
Відповідно до статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Зі змісту статті 949 ЦК України вбачається, що до обов'язку ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" як зберігача зерна відноситься реалізація усієї сукупності дій для збереження товару.
Оскільки ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" не доведено, що відповідні втрати носять характер нормованих втрат, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не спростовано наявність його вини у такому зменшенні обсягу зерна.
Відтак, ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" не надано змістовних пояснень та доказів з приводу залишку зерна в розміру 19,86 тон.
Зазначене передбачає незаконність його утримання та неповернення з боку ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".
Таким чином протиправна поведінка ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" полягає у незаконному відчуженні, утриманні та неповерненні ФГ "Бурейчак" зерна: озимої пшениці врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України на позивача не покладається обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Вина у цивільному праві - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження правомірності продажу зерна пшениці на користь третьої особи. Так, відповідачем не було доведено наявність правомочностей, щодо відчуження спірного зерна. У зв'язку із чим, суд робить висновок, що зерно було відчужено протиправно.
При цьому з боку відповідача не надано доказів вжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди, зокрема звернення до поклажодавця з пропозицією або вимогою забрати товар, що свідчить про наявність його вини в розумінні положень законодавства.
Надаючи оцінку обґрунтованості розміру збитків, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає таке.
На підтвердження розміру збитків позивачем надано експертний висновок № ОИ-1852 від 25.09.2023, яким встановлено на підставі аналізу ринку агропромислового комплексу України середньоринкову вартість пшениці фуражної 4кл за період з 01.04.2023 до 30.04.2023, у розмірі 5800,00 грн за тону.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в загальному розмірі 13 807 248, 00 грн, що складає вартість 2380,560 тон зерна 4 класу.
Заперечуючи проти заявленого розміру збитків, апелянт посилається на те, що вартість пшениці зменшилась, у зв'язку з пониження її в класі, а базис поставки за якою вона була реалізована складає 2600 грн за тону.
На підтвердження своєї позиції відповідачем до суду надано експертний висновок №35-ЦЗ/23 від 19.04.2023 щодо ринкової вартості зерна.
Крім того, на думку відповідача, розрахунок вартості спірного зерна має здійснюватися з урахуванням погіршення його якості, вираховуватися, як нестандартне (некласне) та його кількості після списання його природних витрат згідно до наказу Мінагрополітики від 12.06.2019 №316 - 2360, 7 тонон.
При наданні контррозрахунку розміру збитків ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (загальний розмір 6 137 820, 00 грн) застосовано загальну кількість зерна в об'ємі 2360,70 тон та середньоринкову вартість зерна як пшениці нестандартної 2600,00 грн.
Щодо визначення класу зерна переданого на зберігання відповідачу суд виходить з такого.
Наказом директора ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" №19/04/21-1 від 19.04.2023 переведено пшеницю 4 класу невідомого власника (ФГ "Бурейчак") в пшеницю нестандартну в кількості 999500 кг фізичної ваги.
Наказом директора ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" №26/04/23-1 від 26.04.2023 переведено пшеницю 4 класу невідомого власника (ФГ "Бурейчак") в кількості 1211 200 кг фізичної ваги в пшеницю нестандартну.
Нормами статті 1, статті 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна" встановлено, що зберігання зерна повинно відповідати вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів. Зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, в якому воно було передано на зберігання.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами статті 79 ГПК України встановлений принцип вірогідність доказів. Відповідно положень статті, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Задля визначення класності зерна ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" було відібрано проби зерна, про що складено відповідний Акт №1 від 24.02.2023.
Колегія суддів приймає до уваги, що відбір проб зерна відбувався в односторонньому порядку за участю лише представників ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".
Крім того відбір проб, відповідно до Акту №1 від 24.02.2023, був здійснений щодо партії пшениці, 6000 тон, у зв'язку з чим неможливо встановити, з якої партії зерна булі взяті відповідні проби.
У процесі розгляду даного спору судом встановлено, що відповідачу було передано на зберігання зерно 4 класу, а отже, погіршення якості зерна та переведення його в розряд нестандартного є порушенням елеватором умов зберігання зерна, вимог ЦК України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
З огляду на накази №19/04/21-1 від 19.04.2023, №26/04/23-1 від 26.04.2023, якими відповідач перевів зерно пшениці 4 класу в нестандартну невідомого власника (ФГ "Бурейчак"), а також те, що в ході судового розгляду встановлено, що це зерно пшениці належало позивачу, суд дійшов висновку, що на зберігання ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" ФГ "Бурейчак" передало зерно пшениці 4 класу у кількості 2380,560 тон.
Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з у рахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом .
З огляду, на обов'язок зберігача повернути річ, яка була передана на зберігання такої самої якості суд вважає, що розмір збитків має бути розрахований виходячи з ціни пшениці 4 класу у кількості 2380,560 тон.
Щодо аргументів апелянта про безпідставність розрахунку вартості зерна виходячи з обсягу зерна в кількості 2 380, 56 тон слід зазначити таке.
За позицією апелянта на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-140423-TEX від 14.04.2023, договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-190423-TEX від 19.04.2023, договору поставки сільськогосподарської продукції №VEL-260423-TEX від 26.04.2023, лише в обсязі 2360,7 тон, у зв'язку з чим застосування зерна в кількості 2 380, 56 тон є неправомірнім.
Разом з тим як вище встановлено судом апеляційної інстанції відповідачем не надано пояснень та доказів з приводу залишку зерна в розміру 19,86 тон, що свідчить про його незаконність утримання та неповернення з боку ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".
Оскільки протиправна поведінка ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" полягає у незаконному відчуженні, утриманні та неповерненні ФГ "Бурейчак" зерна: озимої пшениці врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон, саме з відповідного обсягу зерна підлягає розрахунок розміру збитків.
Причинно наслідковий зв'язок між протиправними діями та збитками зумовлений тим, що внаслідок незаконного відчуження, утримання та неповернення зерна: озимої пшениці врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", ФГ "Бурейчак" втратило об'єкт права власності, можливість реалізації прав власника , зокрема і продажу даного зерна.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з аргументами позивача та суду першої інстанції, становила наявність в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
-протиправна поведінка полягає у незаконному відчуженні, утриманні та неповерненні ФГ "Бурейчак" зерна: озимої пшениці врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон.
-вини, яка полягає у невжитті особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди.
- збитків у розмірі 13 807 248, 00 грн, як ринкової вартості зерна: озимої пшениці врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон.
-причинно наслідковий зв'язок між протиправними діями та збитками зумовлений тим, що внаслідок незаконного відчуження, утримання та неповернення зерна: озимої пшениці врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380, 56 тон ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", ФГ "Бурейчак" втратило об'єкт права власності, можливість реалізації прав власника , зокрема і продажу даного зерна
Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування збитків.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Ураховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків, є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
Стосовно аргументів апелянта про допущення Господарським судом Харківської області порушення норм процесуального права, оскільки справа розглянута суддею Аюповою Р.М., щодо якої були наявні підстави для відводу, який необґрунтовано відхилено під час розгляду справи, слід зазначити таке.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 прийнято матеріали позовної заяви до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4494/23 (922/1909/23); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; призначено судове засідання на 30.11.2023 о 13:45 год, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Трайгон-Експорт" та Agromino A/S.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 суд перейшов до розгляду справи № 922/1909/23 (922/4494/23) за правилами загального позовного провадження із призначенням у справі підготовчого засідання.
Ухвалою господарського суду від 21.12.2023 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБ "Новаагро". Розгляд підготовчого засідання відкладено.
22.12.2023 від відповідача - ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" на електронну пошту Господарського суду Харківської області надійшла заява щодо відводу судді Господарського суду Харківської області Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/1909/23 (922/4493/23) за позовом ФГ "Бурейчак" до ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" про стягнення збитків у розмірі 13 807 248, 00 грн (вх. № 35394).
Заявлений відвід мотивований наявністю, як вважає відповідач, фактів (обставин), що викликають сумнів у неупередженості ставлення судді Аюповой Р.М. до відповідача та його представника, та те, що суддя дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову ФГ "Бурейчак" ще до початку розгляду справи по суті, дослідження наявних матеріалів справи і виходу до нарадчої кімнати.
За позицією заявника:
по-перше, суддя висловила свою оцінку щодо обставин належності позивачу спірного зерна пшениці, які є підставою його позову у цій справі, зазначивши про те, що в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують факт передачі ФГ "Бурейчак" цього зерна на зберігання відповідачу, зокрема, копії товарно-транспортних накладних, згідно з якими це зерно нібито було доставлене від позивача на склад ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", хоча у цих накладних відсутні підписи посадових осіб чи працівників товариства про прийняття вантажів з зерном, зазначеним у них, і Східний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у цій справі про забезпечення вимог ініціюючого кредитора ФГ "Бурейчак" шляхом накладення арешту на спірне зерно пшениці, постановлену під головуванням судді Аюпової Р.М., у постанові від 20.09.2023 у справі № 922/1909/23 встановив, що вказані товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати наявність у позивача права власності на спірне зерно пшениці, тим самим поставивши під сумнів судове рішення, що набрало законної сили.
Отже, вже у підготовчому засіданні ще до виходу нарадчу кімнату для ухвалення рішення у справі суддя Аюпова Р.М. вже констатувала наявність підстав для задоволення позову ФГ "Бурейчак";
по-друге, суддя висловила низку критичних зауважень на адресу ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" та її представника з приводу того, що: 1)товариство не видало спірне зерно пшениці позивачу на підставі згаданих вище товарно-транспортних накладних, хоча у ч. 7 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" прямо передбачено, що видача зерновим складом зерна здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи, які у ФГ "Бурейчак" відсутні. Суддя Аюпова Р.М. висловилася, що відповідач мав видати позивачу спірне зерно пшениці тільки на тій підставі, що він заявив про те, що є його власником, а інші особи не зверталися до ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" з вимогою щодо повернення цього зерна; 2) відповідач здійснив незаконне заволодіння спірним зерном пшениці позивача, відчуживши його Товариству з обмеженою відповідальністю "Трайгон- Експорт", хоча суду було пояснено, що такі дії були обумовлені винятковими обставинами перебування міста Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, де веде свою господарську діяльність товариство, під постійними артилерійськими обстрілами, і наявністю загрози для знищення вказаного зерна.
За твердженням заявника суддя своїми висловлюваннями оцінила поведінку товариства, як недобросовісну, посилаючись на те, що воно до відкриття провадження у цій справі нібито визнавало факт належності спірного зерна пшениці позивачу у складених ним документах, копії яких наявні у матеріалах справи, хоча представником відповідача у ході розгляду цієї справи послідовно наголошується, що ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" не визнавало цього факту, а лише мало припущення про те, що вказане зерно може належати ФГ "Бурейчак", так як воно про це заявляло, але ці припущення не були підтверджені, так як позивач не надав ані договір зберігання, ані складський документ, що є єдиними належними доказами передачі зерна на зберігання згідно з нормами статей 26, 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Фактично на представника відповідача здійснювався тиск з метою визнання вказаного факту і можливістю використання судом такого визнання на підставі ч. 1ст. 75 ГПК України".
При розгляді поданої заяви суддя Аюпова Р.М. зазначила, що відповідач здебільшого надає свою суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді під час розгляду заявлених у справі клопотань, висловлює незгоду з такими діями та оцінює процесуальні дії судді щодо ведення судового засідання по справі № 922/1909/23 (922/4494/23), обґрунтовуючи це цілим спектром суб'єктивних суджень стосовно судді, із наведенням хибних висновків пов'язаності висловлювань судді не з дотримання принципів змагальності та добросовісності поведінки сторін, а через упереджене ставлення судді Аюпової Р.М. до відповідача та його представника. Визначення порядку та черговості вирішення клопотань та заяв, процесуальна форма розгляду таких заяв та клопотань є виключною процесуальною компетенцією суду і такі дії не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, а у випадку незгоди з такими процесуальними діями учасники справи не позбавлені можливості на включення своїх заперечень щодо цього до відповідної апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за наслідками розгляду справи.
За такою аргументацією суддя Аюпова Р.М. зазначила, що заявником, у порушення ствттф 74 ГПК України, не надано до відводу будь-яких доказів необ'єктивності або упередженості судді Аюпової Р.М. під час розгляду справи № 922/1909/23 (922/4494/23).
На підставі викладеного ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 визнано заявлений відповідачем - ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" відвід судді Аюповій Р.М. від розгляду справи № 922/1909/23 (922/4494/23) необґрунтованим; передано заяву відповідача - ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" про відвід судді Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/1909/23 (922/4494/23) (вх. № 35394 від 25.12.2023) для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ствттф 32 ГПУ України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 для розгляду заявленого судді Аюповій Р.М. відводу було визначено суддю Яризька В.О.
Розглянувши заяву про відвід судді Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/1909/23 (922/4493/23), суддя Яризько В.О. зазначив, що викладені у заяві доводи щодо необ'єктивності та упередженості судді Аюпової Р.М. ґрунтуються на власних переконаннях і враженнях заявника та зводяться суто до незгоди з процесуальними діями під час розгляду справи № 922/1909/23 (922/4494/23), що не може бути підставою для відводу в силу ч. 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" адвоката Світлани Тетері про відвід судді Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/1909/23 (922/4494/23).
Частинами 2, 3 статті 277 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Розглядаючи повторно визначені ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" у заяві щодо відводу судді Господарського суду Харківської області Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/1909/23 (922/4493/23) аргументи щодо упередженості судді колегія суддів зазначає про таке.
Положеннями статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Згідно зі статтею 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою ст. 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглянувши подану заяву та викладені в ній доводи, суд вважає заявлений відвід необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Згідно з Європейською Хартією "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одночасно, стаття 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини під терміном "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції мається на увазі, що "судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є Парламент". Зазначений термін охоплює не лише правові підстави існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі (рішення ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" та у справі "Сокуренко і Стригун проти України").
Європейським судом з прав людини в рішенні по справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що: "Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010, для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Водночас, згідно з ч. 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання, як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Також, у п. 105 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: "між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності".
Наведене свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
За змістом ч. 3 статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Колегією суддів здійснено прослуховування записів судового засідання під час розгляду справи у Господарському суді Харківської області.
За наслідками відповідного прослуховування не встановлено жодного некорректного висловлювання, яке б свідчило б про тиск з метою визнання стороною вказаного факту і можливістю використання судом такого визнання на підставі ч. 1 ст. 75 ГПК України. Норми Господарського процесуального кодексу України не обмежують суддю у формі та способі побудови речень та формулювання запитань задля зясування обставин спору, за умови коректності їх побудови, їх відповідності загальним засадам процесуального права та загальним засадам справедливості, етики і моралі.
Висловлені суддею Аюповою Р.М. формулювання та запитання стосувались виключно з'ясування суддею позицій сторін у справі, спірних обставин спору, обставин, які визнаються або заперечуються сторонами, та доказової бази у даній справі.
Суддею Аюповою Р.М. не зазначено жодного висловлювання, яке може бути розцінено в якості суб'єктивного ставлення до сторони спору, або таке, що невідповідало б загальним засадам процесуального права або загальним засадам справедливості, етики і моралі.
Так, ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" надає свою суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді під час розгляду заявлених у справі клопотань, висловлює незгоду з такими діями та оцінює процесуальні дії судді Аюпової Р.М. щодо ведення судового засідання по справі № 922/1909/23 (922/4494/23), обґрунтовуючи це цілим спектром суб'єктивних суджень стосовно судді, із наведенням хибних висновків пов'язаності висловлювань судді не з дотримання принципів змагальності та добросовісності поведінки сторін, а через упереджене ставлення судді Аюпової Р.М. до відповідача та його представника.
Вказане не може свідчити про існування упередженості судді в розгляді відповідної справи та бути підставою для його відводу в розумінні засад процесуального законодавства.
Ч. 3 статті 198 ГПК України встановлено, що відповідно до завдання господарського судочинства головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Отже, визначення порядку та черговості вирішення клопотань та заяв, процесуальна форма розгляду таких заяв та клопотань є виключною процесуальною компетенцією суду і такі дії не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій.
Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У зв'язку з цим, висновки суддів Господарського суду Харківської області про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" щодо відводу судді Господарського суду Харківської області Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/1909/23 (922/4493/23) є правомірними.
Одночасно колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про безпідставність відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" про призначення у справі №922/1909/23 (922/4494/23) комплексної судово почеркознавчої та технічної експертизи документів.
Детальна аргументація відсутності передумов для задоволення даного клопотання викладена в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №922/1909/23 (922/4494/23), якою було відмовлено в задоволенні аналогічного клопотання ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" про призначення у справі №922/1909/23 (922/4494/23) комплексної судово почеркознавчої та технічної експертизи документів.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.06.2024.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян