13 червня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.05.2024 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гражданка Єланецького району Миколаївської області, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проходить службу на посаді гранатометника, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ,
-підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
- застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 червня 2024 року з визначенням застави у розмірі, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 коп.
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 червня 2024 року з визначенням застави у розмірі, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 коп.
У разі звільнення ОСОБА_6 під заставу, покладено на нього наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися у будь-який спосіб зі свідками та понятими у кримінальному провадженні, які були присутні під час проведення слідчих дій; у разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
На думку захисника, стороною обвинувачення недоведена наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Також, захисник зазначає, що слідчим суддею не враховано наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, визнання ним своєї вини, та вважає, що наявна можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 слідчим суддею встановлені наступні обставини.
У провадженні слідчого відділу відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
За версією органу досудового розслідування, 12.03.2022 ОСОБА_6 на підставі Указу Президента України № 69/2022 «Про мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_2 призвано у Збройні сили України та направлено для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_2 на посаді стрільця.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 345 від 30.11.2023 солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , постановлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду гранатометника військової частини НОМЕР_1 .
У невстановлені в ході досудового розслідування дату, місце та час, ОСОБА_6 , але не пізніше 15.05.2024, не маючи передбаченого законом дозволу, знайшов (придбав) боєприпаси: гранату типу «Ф-1» з маркувальними позначеннями «107 38-88» укомплектовану підривачем типу УЗРГМ-2 з маркуванням «101-85 УЗРГМ-2 583» та гранату типу РГН з маркувальними позначеннями «РГН 254-121-88» укомплектовану підривачем типу УЗРГМ-2 з маркуванням «101-85 УЗРГМ-2 583».
Після цього, реалізуючи свій умисел, спрямований на придбання, носіння та зберігання боєприпасів, ОСОБА_6 , не маючи на меті, відповідно до ч. 3 ст. 263 КК України, видачі органам влади знайдених ним вибухових пристроїв, з метою подальшого незаконного зберігання, переніс їх до свого місця мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де помістив їх до тумбочки в одній із кімнат дачного будинку, що на території вказаної дачної ділянки та став їх незаконно зберігати.
15.05.2024 під час проведення працівниками поліції огляду вказаного домоволодіння виявлено та вилучено наступні боєприпаси: гранату типу «Ф-1» з маркувальними позначеннями «107 38-88» укомплектовану підривачем типу УЗРГМ-2 з маркуванням «101-85 УЗРГМ-2 583» та гранату типу РГН з маркувальними позначеннями «РГН 254-121-88» укомплектовану підривачем типу УЗРГМ-2 з маркуванням «101-85 УЗРГМ-2 583».
15.05.2024 ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
16.05.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначено, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що неможливо запобігти вказаним у клопотанні ризикам шляхом застосування більш м'якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, а також тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Вважав, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобіганню доведених ризиків та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, розглянувши апеляційну скаргу в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
За змістом ч. 1 ст. 117 КПК України, строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду, якщо він пропущений з поважних причин. При цьому, законом не визначено переліку підстав, при наявності яких строк на оскарження підлягає поновленню, і це питання має вирішуватися судом, з урахуванням всіх встановлених обставин справи.
Згідно з вимогами п.3 ч. 2 ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчим суддею за результатами клопотання слідчого була постановлена 17.05.2024 року, але захисник була відсутня під час проголошення ухвали, оскільки перебувала у відрядженні в Приморському районному суді м. Одеса, копію ухвали не отримала. Відповідно до доводів захисника, з змістом ухвали вона змогла ознайомитись після оприлюднення ухвали в ЄДРСР тільки 20.05.2024 року.
За таких обставин, з метою дотримання права на доступ до суду, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити клопотання захисника щодо поновлення їй строку на апеляційне оскарження, визнати поважними причини пропуску строку та поновити їй процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.05.2024 року.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, слідчим суддею взято до уваги, що у провадженні слідчого відділу відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Зауважено, що 16.05.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать на даний час про правильність висновку суду про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Зважаючи на сукупність отриманих в процесі розгляду клопотання відомостей та даних, що характеризують особу, колегія суддів вважає, що є правильним висновок слідчого судді про існування ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що існує ризик того, що ОСОБА_6 , розуміючи наслідки вчиненого, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
За такого, не є слушними доводи апелянта відносно того, що стороною обвинувачення не було доведено наявність жодного з ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 , кримінального правопорушення, вчиненого у період дії воєнного стану, відомості про особу, а також встановлений ризик, який є суттєвим, і якому слід запобігти, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Зважаючи на зазначене, доводи захисника відносно того, що до підозрюваного можливо застосувати більш м'які запобіжні заходи, а не запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не є слушними.
Слідчим суддею при розгляді клопотання не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на правильність прийнятого ним рішення.
З огляду на наведене апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Клопотання захисника ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити, поновити строк захиснику ОСОБА_5 на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.05.2024 року, щодо ОСОБА_6 .
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.05.2024 року, щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: