Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2370/24
Номер провадження: 1-кс/511/563/24
18.06.2024 року слідчий суддя Роздільнянського районного суду Одеської областіОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , старшого слідчого ОСОБА_3 , фактичного володільця ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, клопотання старшого слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_5 , по кримінальному провадженню №12024162390000440 від 17 червня 2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, -
На адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшло вищевказане клопотання, в обґрунтування якого слідчий зазначив, що 16 червня 2024 року біля 19:50 в АДРЕСА_1 , між мешканцями ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка на побутовому ґрунті.
Далі, у суперечку вступив співмешканець ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, у присутності інших осіб, використовуючи вогнепальну зброю (пістолет), здійснив постріли у ОСОБА_6 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального непроникаючого поранення передньої стінки живота, забій правої половини грудної клітини, клінічний перелом 5 ребра зправа, гематома лобної ділянки голови, поверхнева рана стінки носа.
В подальшому, було проведено огляд ділянки місцевості в ході якого було виявлено та вилучено автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 прибули до домоволодіння ОСОБА_6 , де відбулась сварка між останніми.
Позиція учасників розгляду клопотання.
Старший слідчий СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити.
Фактичний володілець транспортного засобу ОСОБА_4 не заперувала проти накладення арешту у вигляді заборони відчуження, просила надати їй автомобіль в користування, оскільки у неї на утриманні перебуває четверо дітей і на вказаному тренспортному засобі вона перевозить різні вантажі в межах села, чим заробляє кощти на утримання сім'ї.
Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання.
Слідчим відділом Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження №12024162390000440 від 17 червня 2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 КК України.
Частина перша статті 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 від 17 червня 2024 року, вищевказане майно визнано речовим доказом.
Положення статті 98 КПК України регламентують, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно пункту першого частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Також, слідчий суддя при розгляді клопотання врахував: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна.
Відносно розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
При цьому, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
На підставі встановлених обставин, а також зважаючи на те, що вилучене під час досудового розслідування майно має значення речового доказу та є підстави вважати, що в подальшому може бути використане, як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що вказане клопотання є обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до частини 4 статті 173 КПК України слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Керуючись статтями 98, 107, 131, 132, 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_5 , по кримінальному провадженню №12024162390000440 від 17 червня 2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - задовольнити частково.
Накласти арешт у вигляді заборони відчуження на наступне тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску, жовтого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 , але фактично перебуває у користуванні ОСОБА_4 .
В іншій частині - відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Роз'яснити, що відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1