Справа №567/1198/22
Провадження №1-кп/567/18/24
17 червня 2024 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12022186170000129 від 16.08.2022 р. по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Волосківці Острозького району Рівненської області, зареєстроване та фактичне місце проживання : АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -
15 серпня 2022 року приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , під час конфлікту, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки, тримаючи при цьому в ньому металевий молоток з дерев'яною ручкою догори, в праву частину голови, чим заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин правого вуха, правої завушної ділянки, гіпермії м'яких тканин, припухлості м'яких тканин в правій завушній ділянці і шиї, синців в області правої вушної раковини, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №121 від 28.09.2022 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 на початку судового розгляду свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України визнав та пояснив, що 15.08.2022 року у вечірній час близько 19.30 год. йому зателефонував його онук ОСОБА_8 , який повідомив про конфлікт з участю його батька ОСОБА_9 (син обвинуваченого) та трьома іншими чоловіками. Онук не повідомляв йому по телефону будь-яких деталей конфлікту. Обвинувачений пояснив, що в подальшому він на тракторі приїхав до центру с.Мощаниця на місце події, де було близько 10 осіб. Зазначив, що ні в кого з присутніх на місці події він не з'ясовував, що трапилось. Останнім на місце події приїхав потерпілий ОСОБА_4 , який почав витягувати його онука ОСОБА_8 з автомобіля, та в цей момент його син ОСОБА_9 підійшов до потерпілого ОСОБА_4 , щоб завадити останньому. Вказав, що потерпілий на місці події будь-яких погроз ні до кого не висловлював та сторонніх предметів в руках не тримав. Разом з тим обвинувачений пояснив, що у нього в руці був молоток, який він взяв з трактора, та яким вдарим потерпілого, в результаті чого останній впав та через деякий час підвівся. Пояснив, що вдарив потерпілого за те, що останній витягував його онука з автомобіля.
В наданих суду поясненнях обвинувачений не вказував про існування між ним та потерпілим будь-яких неприязних відносин або виникнення раніше між ними конфліктних ситуацій, які б передували подіям, що мали місце 15.08.2022 р.
В подальшому після дослідження судом доказів та під час судових дебатів обвинувачений ОСОБА_6 змінив свою думку, свою провину у вчиненні інкрімінованого йому кримінального правопорушення не визнав, вказуючи на те, що діяв у стані необхідної оборони. Заперечив проти позову, заявленого потерпілим ОСОБА_4 до нього, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку із заподіянням тілесних ушкоджень.
Суд встановив, що обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у його вчиненні, не зважаючи на заперечення своєї провини самим обвинуваченим, знайшли підтвердження у зібраних на досудовому слідстві та перевірених у судовому засіданні доказах.
Вина ОСОБА_6 , не зважаючи на її невизнання, у вчиненні кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду на підставі показів потерпілого, свідків та сукупністю інших доказів, зібраних в ході досудового розслідування, які перевірено в судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 15.08.2022 року у вечірній час він перебував в с.Мощаниця у товаристві ОСОБА_10 , якому зателефонувала дружина ОСОБА_11 та повідомила, що в АДРЕСА_2 відбувається бійка, під час якої ОСОБА_9 (син обвинуваченого) вдарив ОСОБА_12 (односельчанин обвинуваченого та потерпілого) сокирою по голові. В подальшому він разом з ОСОБА_10 відразу поїхали на місце конфлікту. Приїхавши на місце події він побачив штовханину, та в одного з присутніх, а саме, в ОСОБА_12 на голові була кров. Пояснив, що ОСОБА_12 є його однофамільцем та між ними відсутні будь-які родинні відносини. Зазначив, що коли він приїхав, то бійки вже не було. Потерпілий пояснив, що він не бачив нанесення будь-яких ударів як для ОСОБА_9 (син обвинуваченого), так і для ОСОБА_8 (онук обвинуваченого), і він таких ударів нікому не наносив. Вказав, що на місці події був автомобіль, за кермом якого сидів ОСОБА_8 (онук обвинуваченого) та хтось з присутніх вигукнув не пускати автомобіль, оскільки в салоні знаходиться сокира, якою ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_12 Пояснив, що перебуваючи біля автомобіля він мав намір до приїзду працівників поліції його зупинити та витягнути ключі із замка запалювання, однак ОСОБА_9 (син обвинуваченого) відігнав його від автомобіля. Потерпілий пояснив, що він, перебуваючи на місці події, не тримав в руках сторонніх предметів та будь-яких погроз до обвинуваченого чи його родичів не висловлював, та будь-якого конфлікту в нього з ними не було. Зазначив, що він не бачив хто саме завдав йому удар в голову в ділянку правого вуха та зі слів присутніх йому стало відомо, що це зробив обвинувачений ОСОБА_6 , який в момент нанесення удару стояв позаду нього. Перебіг події на телефон знімала ОСОБА_13 . В подальшому приїхала машина швидкої медичної допомоги та він одразу не міг написати пояснення щодо обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень, оскільки його турбував головний біль та він відчував погіршення самопочуття, виникла рвота, у зв'язку з чим його доставили до КНП «Острозька багатопрофільна лікарня», де він понад тиждень перебував на стаціонарному лікуванні. В подальшому він проходив необхідні обстеження у медичних закладах м.Рівного. Пояснив, що у зв'язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень та перебуванням на лікуванні він був позбавлений можливості працювати, доглядати за власним домогосподарством та обробляти земельну ділянку, та вказану роботу виконувала його дружина. Зазначив, що обвинувачений жодного разу не попросив у нього вибачення за скоєне, будь-яких дій щодо примирення з ним ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду, не вчиняв, завдану йому шкоду не відшкодував, у зв'язку з чим підтримав заявлений ним цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та просив його задовольнити. При призначенні міри покарання обвинуваченому просив застосувати найбільш суворе покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.125 КК України.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений та потерпілий є її односельчанами. 15.08.2022 року у вечірній час вона перебувала у АДРЕСА_2 та була свідком конфлікту, учасником якого був обвинувачений ОСОБА_6 , який на місце події приїхав на тракторі, вийшовши з якого тримав в руках молоток. На місці конфлікту були також присутні родичи обвинуваченого : син, невістка, онук та онучка. Останнім на місце події приїхав потерпілий ОСОБА_4 , який будь-яких образ чи погроз на адресу обвинуваченого та його родичів не висловлював та будь-яких насильницьких дій по відношенню до них не вчиняв, зокрема, по відношенню до ОСОБА_9 (сина обвинуваченого) та ОСОБА_8 (онука обвинуваченого). Потерпілий, перебуваючи біля автомобіля, за кермом якого був ОСОБА_8 (онук обвинуваченого), мав намір перешкодити, щоб такий автомобіль поїхав з місця події до приїзду працівників поліції, та потерпілий хотів забрати ключі із замка запалювання, оскільки в автомобілі була сокира, якою, як їй стало відомо від інших присутніх, на початку конфлікту було завдано ударів по голові ОСОБА_12 . В якийсь момент між потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (син обвинуваченого) виникла сутичка, в ході якої останній відштовхував потерпілого від автомобіля, в якому перебував ОСОБА_8 (онук обвинуваченого), та в цей час обвинувачений ОСОБА_6 завдав одного удару рукою, в якій тримав молоток, в тім'яну ділянку голови потерпілого, від чого останній впав. Перебуваючи на місці події, вона знімала відео на свій мобільний телефон з моменту вчинення дій обвинуваченим по відношенню до потерпілого. Пояснила, що обвинувачений не перебував у стані самооборони, оскільки будь-якої загрози життю або здоров'ю безпосередньо для нього чи для присутніх його родичів не було.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений та потерпілий є її односельчанами. 15.08.2022 р. у вечірній час близько 19 год. вона зі своїми дітьми перебувала в АДРЕСА_2 та була свідком конфлікту, який стався між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 (син обвинуваченого), під час якого останній наніс удар сокирою по голові ОСОБА_12 . В подальшому вона зателефонувала своєму чоловікові ОСОБА_10 та повідомила про вказане. Через декілька хвилин на місце події на тракторі приїхав обвинувачений ОСОБА_6 та останніми на місце конфлікту приїхав потерпілий ОСОБА_4 спільно з її чоловік ОСОБА_10 . Вона відійшла на безпечну відстань від місця конфлікту та детально не бачила, що відбувалось. До місця події вона повернулась, коли все стихло, обвинувачений ОСОБА_6 в руках тримав молоток, а в потерпілого на голові була кров та з правої сторони його голови за вухом - набряк, при цьому потерпілий звертався до обвинуваченого зі словами : «я дядь ОСОБА_14 від Вас такого не очікував». Згодом, з відео розміщеного в мережі інтернет, їй стало відомо більше деталей конфлікту.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений є його односельчанином, а потерпілий - швагром, так як їхні дружини є сестрами. 15.08.2022 р. у вечірній час до нього зателефонувала дружина ОСОБА_11 , яка повідомила, що була свідком конфлікту, під час якого ОСОБА_9 (син обвинуваченого) завдав удар сокирою по голові ОСОБА_12 . Свідок зазначив, що в цей момент він перебував з потерпілим ОСОБА_4 та вони разом на автомобілі вирушили до місця події. В подальшому, перебуваючи на місці події, потерпілий ОСОБА_4 хотів зупинити автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_8 (онук обвинуваченого), щоб завадити останньому залишити місце події, при цьому потерпілий хотів витягнути ключі із замка запалювання автомобіля. В цей момент до потерпілого підійшов ОСОБА_9 (син обвинуваченого) та почав за руки відтягувати потерпілого від автомобіля. Через деяку мить обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи позаду потерпілого, наніс один удар рукою, в якій тримав молоток, в голову потерпілому в ділянку правого вуха, від чого потерпілий впав. Свідок пояснив, що потерпілий ОСОБА_4 будь-яких погроз для обвинуваченого чи його сина та онука не висловлював, будь-яких насильницьких дій по відношенню до них не вчиняв, та в руках у потерпілого не було сторонніх предметів. Зазначив, що присутня на місці події ОСОБА_13 знімала відео даного інциденту.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений та потерпілий є його односельчанами, потерпілий є його однофамільцем та між ними відсутні родинні відносини. 15.08.2022 р. у вечірній час близько 19 год. він перебував в АДРЕСА_2 неподалік місця свого проживання, де між ним та ОСОБА_9 (син обвинуваченого) виник конфлікт, в ході якого останній вдарив його сокирою по голові, яку дістав з автомобіля. Через декілька хвилин на місце події приїхав обвинувачений ОСОБА_6 , який в руках тримав залізний молоток з дерев'яною ручкою. Окрім обвинуваченого, на місці події також були присутні його невістка та двоє його онуків. Приблизно через 15 хв. від початку конфлікту, останнім на місце події приїхав потерпілий ОСОБА_4 , який не вчиняв будь-яких дій, в тому числі насильницьких, по відношенню до обвинуваченого чи до присутніх його родичів. В якийсь момент, коли потерпілий ОСОБА_4 стояв спиною до обвинуваченого ОСОБА_6 , останній завдав удар залізною частиною молотка по голові потерпілого, від чого потерпілий впав та короткочасно втратив свідомість. В момент заподіяння обвинуваченим удару у потерпілого в руках нічого не було та останній нікому з присутніх будь-яких погроз не висловлював. Свідок пояснив, що він підбіг до потерпілого та в подальшому конфлікт закінчився.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений та потерпілий є його односельчанами, з якими він просто знайомий та між ним немає родинних відносин. 15.08.2022 року близько 19 год. він перебував по місцю свого проживання, та його покликала жінка, вказуючи на те, що на вулиці бійка з участю їхнього сина ОСОБА_12 . Він вибіг на вулицю, де його син ОСОБА_12 стояв на колінах та тримався за голову, з якої текла кров. Син пояснив йому, що ОСОБА_9 (син обвинуваченого) вдарив його сокирою по голові. Свідок зазначив, що в його присутності ОСОБА_9 (син обвинуваченого) знову почав наносити удари його сину ОСОБА_12 , та він намагався розборонити їх. Через декілька хвилин на тракторі на місце події приїхав обвинувачений ОСОБА_6 , який вдягнув рукавиці та з молотком в руках підійшов до них. В цей час на місці події також були присутні інші родичі обвинуваченого: невістка та онук. Останнім на місце події приїхав потерпілий ОСОБА_4 , який перебуваючи поруч з автомобілем ОСОБА_9 , хотів забрати ключі із замка запалювання автомобіля, щоб такий автомобіль залишався на місці події до приїзду працівників поліції. Свідок зазначив, що він не бачив, щоб потерпілий ОСОБА_4 до когось зачіпався, погрожував чи завдавав ударів, в тому числі по відношеню до обвинуваченого чи до його рідних. В ході конфлікту в руках у потерпілого ОСОБА_4 нічого не було. В якийсь момент, обвинувачений ОСОБА_6 наніс один удар залізною частиною молотка, якого тримав в руці, в голову потерпілого ОСОБА_4 , від чого останній впав. Пояснив, що не може достовірно пригадати взаємне розташування обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_4 по відношенню один до одного під час нанесення удару.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений є його рідним батьком, а потерпілий - односельчанином. 15.08.2022 р. близько 19 год. він із своєю сім'єю (дружиною та двома неповнолітними дітьми) повертався на автомобілі додому. Проїжджаючи в с.Мощаниця по вул.Шкільна його автомобіль зупинив ОСОБА_12 , який не давав їм проїхати, у зв'язку з чим між ними виникла штовханина, до участі в якій долучились інші присутні. Оскільки його неповнолітній син ОСОБА_8 був на місці події та став свідком конфлікту, син зателефонував до ОСОБА_6 , який є його дідом, та попросив про допомогу. Свідок пояснив, що коли на місце події приїхав його батько ОСОБА_6 , то останній розборонив присутніх учасників конфлікту. Останнім на місце події приїхав ОСОБА_4 , який наблизившись до автомобіля, за кермом якого перебував його син - ОСОБА_8 , та відкривши водійські двері, почав виштовхувати та завдавати удари сину, коли той перебував в автомобілі. У відповідь на що, він почав відтягувати потерпілого ОСОБА_4 від автомобіля. Під час конфлікту в руках потерпілого ОСОБА_4 будь-яких сторонніх предметів не було. Пояснив, що не пригадує, чи висловлював ОСОБА_4 під час конфлікту на адресу будь-кого з присутніх, в тому числі щодо нього чи його неповнолітнього сина чи його батька, погрози заподіяння шкоди фізичного характеру. Зазначив, що під час конфлікту його батько ОСОБА_6 в руці тримав молоток. Також пояснив, що його батько завдав одного удару потерпілому ОСОБА_4 , проте чим саме він не бачив. В подальшому конфлікт завершився.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_6 є її свекром, а потерпілий - односельчанином. Ввечері 15.08.2022 р. вона з чоловіком ОСОБА_9 , сином ОСОБА_8 та донькою ОСОБА_17 поверталися на автомобілі додому, та їх зупинив ОСОБА_12 , який на автодорозі створював перешкоди для проїзду. Її чоловік ОСОБА_9 попросив у ОСОБА_12 надати їм зможу проїхати автомобілем, у відповідь на що ОСОБА_12 вдарив її чоловіка, між ними виникла бійка, яку вона намагалася розборонити. Її син ОСОБА_8 зателефонував до свого діда ОСОБА_6 та попросив про допомогу. Через декілька хвилин на місце конфлікту приїхав її свекор ОСОБА_6 . Останнім на місце події приїхав потерпілий ОСОБА_4 , який підійшов до їхнього автомобіля, відкрив двері та почав витягувати її сина з автомобіля, який перебував в салоні, при цьому завдав синові декілька ударів, зокрема в ділянку шиї. Вона відтягувала потерпілого ОСОБА_4 від автомобіля та потім до неї приєднався її чоловік ОСОБА_9 Пояснила, що під час конфлікту потерпілий ОСОБА_4 щось вигукував, проте не пам'ятає, що саме він говорив. Після того як вона з чоловіком відтягнули потерпілого ОСОБА_4 від їхнього автомобіля, її свекор ОСОБА_6 завдав потерпілому по голові удар рукою, в якій був молоток, при цьому свекор та потерпілий перебували один до одного обличчям.
Неповнолітній свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений є його дідом, а потерпілий - односельчанином. Ввечері 15.08.2022 р. він був свідком конфлікту, в ході якого декілька чоловік били його батька ОСОБА_9 , у зв'язку з чим він зателефонував до свого діда ОСОБА_6 та попросив про допомогу, який приїхав приблизно через 10 хв. та почав розштовхувати учасників бійки. Пояснив, що під час конфлікту спочатку він перебував в автомобілі на місці водія та згодом пересів на пасажирське сидіння. Свідок пояснив, що потерпілий ОСОБА_4 на місце події приїхав останнім, приблизно через 5-10 хв. після його діда. Коли потерпілий ОСОБА_4 приїхав на місце події, то він підійшов до автомобіля та відкрив двері і почав його витягувати з автомобіля, тримаючи за шию, руки, плечі, завдав йому 2-3 удари долонею по плечах, при цьому удушення шиї не було. ОСОБА_4 не вдалося його витягнути з автомобіля, оскільки це помітив його дід ОСОБА_6 , який забрав ОСОБА_4 в сторону. В подальшому приблизно через 5 хв. під час штовханини між ОСОБА_4 , з однієї сторони, та його батьком і дідом, з іншої сторони, його дід рукою завдав ОСОБА_4 удар в голову, в цей момент дід та ОСОБА_4 стояли один до одного обличчям. Свідок пояснив, що не пригадує чи тримав дід щось у руці під час нанесення удару ОСОБА_4 . При цьому свідок пояснив, що під час конфлікту в руках ОСОБА_4 нічого не було. Зазначив, що ОСОБА_4 під час конфлікту будь-яких погроз фізичного розправою, в тому числі на його адресу, не висловлював.
Малолітній свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_6 є її дідом, та з потерпілим вона не знайома. Ввечері 15.08.2022 р. вона разом зі своєю сім'єю їхали додому автомобілем, під час руху яким чоловік на ім'я ОСОБА_18 (прізвища його не пригадує) вийшов на дорогу та перешкодив їх подальшому руху, у зв'язку з чим між чоловіком на ім'я ОСОБА_18 та її батьком ОСОБА_9 виникла бійка. Її брат ОСОБА_8 зателефонував дідові ОСОБА_6 та попросив про допомогу. Дід приїхав через декілька хвилин. Потім на місце події приїхав потерпілий ОСОБА_4 , який почав бити її брата ОСОБА_8 та діставати його з автомобіля. Як далі відбувалися події вона не пам'ятає. Пояснила, що під час конфлікту вона перебувала в автомобілі на задньому сидінні.
З витягу з ЄРДР №120221186170000129 від 16.08.2022 р. встановлено, що ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області 16.08.2022 р. за заявою ОСОБА_4 було розпочато досудове розслідування по факту заподіяння йому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень під час конфлікту, який мав місце 15.08.2022 року близько 19.30 год. в АДРЕСА_2 (т.1 а.с.109).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 121 від 28.09.2022 р. при госпіталізації 15.08.2022 р. ОСОБА_4 в неврологічне відділення КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» у нього лікарями діагностовано та клінічно підтверджено «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин правого вуха та правої завушної ділянки», також при вивченні медичної документації лікарями було описано «гіперемія м'яких тканин, припухлість м'яких тканин в правій завушній ділянці і шиї, синці в області правої завушної раковини, припухлість м'яких тканин в області нижньої щелепи справа». Вищевказаний симтомокомплекс тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 , враховуючи розташування тілесних ушкоджень на суміжних анатомічних ділянках виник не менш, як від однієї травматичної дії (удару) тупим предметом (без відображення індивідуальних особливостей травмуючої поверхні) та згідно із п.2.3.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (наказ МОЗ України №6 від 17.01.1995р.) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 , відомі обставини справи, виникнення їх внаслідок самопадіння з висоти власного зросту - маловірогідно. Враховуючи описану лікарями клінічну картину черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (ністагм горизонтальний поодинокий, легка хиткість в позі Ромберта, КП виконує з інтенційним тремором), припухлість м'яких тканин в правій завушній ділянці та в ділянці нижньої щелепи справа, наявність синців в області правої вушної раковини, можна зазначити, що вказані ушкодження у ОСОБА_4 могли утворитися незадовго до поступлення його на стаціонарне лікування в неврологічне відділення КНП «Острозька багатопрофільна лікарня», а саме - 15.08.2022 р. (т.1 а.с.119-121).
Згідно протоколу огляду речей від 25.07.2022 року (з ілюстративними таблицями до нього) встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 в ході свого допиту надав оптичний носій інформації «CD-R», на якому міститься 2 файли: IMG_3424 та IMG_3426, при перегляді яких виконано 4 стоп-кадри моменту заподіяння обвинуваченим ОСОБА_6 для потерпілого ОСОБА_4 удару в ділянку голови останнього з наступним його падінням. В момент заподіяння удару потерпілий ОСОБА_4 стояв спиною до обвинуваченого ОСОБА_6 та не бачив його (т.1 а.с.123-126).
З досліджених в судовому засіданні відеозаписів (файли IMG_3424 та IMG_3426), розміщених на оптичному диску для лазерних систем зчитування CD-R, який визнано речовим доказом, встановлено, що під час сутички за участю декількох осіб обвинувачений ОСОБА_6 , тримаючи в правій руці металевий молоток з дерев'яною ручкою догори, перебуваючи позаду потерпілого ОСОБА_4 , наніс останньому один удар в праву частину його голови в ділянку правого вуха, від чого ОСОБА_4 впав та на короткий проміжок часу знепритомнів, після чого підвівся. В момент заподіяння удару потерпілий ОСОБА_4 перебував спиною до ОСОБА_6 та будь-яких активних насильницьких дій потерпілий ОСОБА_4 до будь-кого з присутніх не вчиняв та погроз їх заподіяння не висловлював. В подальшому конфлікт припинився (т.1 а.с.122-127).
Доводи захисника про те, що під час судового розгляду суд обмежився дослідженням виключно обставин, пов'язаних з моментом нанесення обвинуваченим удару молотком для потерпілого, що унеможливило встановлення обставин, які б давали можливість здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання та акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання, з'ясувати мотиви дій обвинуваченого і потерпілого, ступеня заподіяння шкоди потерпілому та особам, яких захищав обвинувачений, даних які їх характеризують, в тому числі всіх осіб конфлікту, їх взаємовідносин і поведінки, що передували події, місце і час нападу, його раптовість, не готовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) безпосередніх очевидців події та встановити причинно-наслідковий зв'язок, який слугував нанесенню удару обвинуваченим потерпілому - на переконання суду такі доводи не відповідають дійсності, оскільки судом досліджувалися обставини, що передували нанесенню обвинуваченим удару потерпілому та досліджувалися безпосередньо обставини в момент нанесення такого удару, а також обставини після конфлікту.
З пояснень обвинуваченого, показів потерпілого та свідків судом достовірно встановлено, що 15.08.2022 р. в період з 19 год. до 19.30 год. в с.Мощаниця по вул.Шкільна між ОСОБА_9 (син обвинуваченого) та ОСОБА_12 виник конфлікт, який перейшов у бійку з ймовірним використанням ОСОБА_9 сокири. Вищевказані особи не є сторонами даного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.2 ст.125 КК України, а відтак суд детально не досліджував причини, обставини та наслідки конфлікту між ними. В подальшому на місце події першим приїхав обвинувачений ОСОБА_6 та через декілька хвилин після обвинуваченого останнім на місце події приїхав потерпілий ОСОБА_4 .
З пояснень учасників кримінального провадження судом встановлено, що в провадженні органу досудового розслідування перебуває два іншим кримінальних провадження : 1) по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , в ході якого повідомлення про підозру будь-кому здійснено не було; 2) по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , неповнолітньому ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , в ході якого повідомлення про підозру будь-кому, в тому числі потерпілому ОСОБА_4 , також здійснено не було.
Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Право суду вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, передбачено ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод та лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З огляду на викладене, визначення обсягу доказів, які підлягали дослідженню в даному кримінальному провадженні та визначення порядку їх дослідження, було здійснено на підставі ухвали суду в обсязі, запропонованому стороною обвинувачення і стороною захисту, та в межах висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, без встановлення в даному кримінальному провадженні обставин, які підлягають встановленню у двох інших вищевказаних кримінальних провадженнях.
Судом достовірно встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 не був ініціатором та учасником конфлікту, який виник 15.08.2022 р. в період з 19 год. по 19.30 год. між ОСОБА_9 (син обвинуваченого) і ОСОБА_12 (однофамілець потерпілого), та потерпілий з'явився на місці події фактично останнім через декілька хвилин після появи на місці події обвинуваченого ОСОБА_6 , а відтак доводи захисника про те, що потерпілий ОСОБА_4 спільно з іншими особами, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, фізично тримали та завдавали ударів ОСОБА_9 (сину обвинуваченого) підлягають спростуванню, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, як і відсутні будь-які докази пошкодження належного ОСОБА_9 автомобіля діями потерпілого ОСОБА_4 , як про це вказував захисник.
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_6 діяв у стані необхідної оборони, оскільки захищав свого сина та онука від потерпілого, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать встановленим судом обставинам кримінального правопорушення та спрямовані на уникнення ОСОБА_6 кримінальної відповідальності.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать : наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Усталена позиція, узагальнена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», полягає у тому, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. У тій же постанові зазначено, що правомірним слід вважати застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів незалежно від того, якої тяжкості шкода заподіяна тому, хто посягає, якщо воно здійснене для захисту від нападу озброєної особи чи групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення. При цьому у вищевказаній постанові зазначається, що слід відрізняти необхідну оборону від уявної, під якою розуміється заподіяння шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, але особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, помилково припускала наявність такого посягання.
З пояснень обвинуваченого судом встановлено, що він після прибуття на місце події ні в кого з присутніх не з'ясовував, що трапилось та нанесення ним потерпілому ОСОБА_4 одного удару в голову кулаком руки, в якій він тримав молоток, було здійснено обвинуваченим саме у зв'язку з тим, що потерпілий витягував ОСОБА_8 , який є онуком обвинуваченого, з автомобіля, при цьому з досліджених судом інших доказів, зокрема, з відео з місця події та численних показів свідків, достовірно та беззаперечно встановлено, що потерпілий будь-кому з присутніх на місці події погроз не висловлював та впродовж конфлікту в руках у нього ні зброї, ні будь-яких інших засобів чи предметів не було. Разом з тим, суд приймає до уваги, що в момент нанесення обвинуваченим удару потерпілий будь-яких насильницьких дій не вчиняв та знаходився спиною до обвинуваченого, що спростовує доводи захисника та обвинуваченого про вчинення останнім дій, спрямованих на відвернення нападу зі сторони потерпілого та вчинення обвинуваченим необхідних дій, пов'язаних із захистом неповнолітнього онука від дій потерпілого.
На переконання суду, в обстановці, що склалася реального суспільно небезпечного посягання потерпілого щодо обвинуваченого чи його родичів на місці події не було і такого судом не встановлено, та обвинувачений невірно оцінив дії потерпілого та помилково припустив наявність такого посягання.
Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та малолітньої ОСОБА_17 , які перебувають у родинних та сімейних стосунках із обвинуваченим та є зацікавленими особами, в частині надання ними показів щодо побиття потерпілим ОСОБА_4 неповнолітнього ОСОБА_8 , який є онуком обвинуваченого, в момент коли неповнолітній ОСОБА_8 перебував в автомобілі, оскільки сам неповнолітній ОСОБА_8 пояснював суду, що потерпілий ОСОБА_4 витягував його з автомобіля, тримаючи за шию, руки, плечі, при цьому йому було заподіяно 2-3 удари долонею по плечах, удушення шиї не було.
Доводи захисника про те, що саме діями потерпілого ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження для неповнолітнього ОСОБА_8 суд вважає неспроможними з огляду на наступне.
З наданої захисником та дослідженої судом копії висновку судово-медичної експертизи №113 від 21.09.2022 р., судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_8 (онук обвинуваченого) звертався за медичною допомогою в КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» 16.08.2022 року, тобто не в день конфлікту, а наступного дня після нього, та лікарем травматологом у нього діагностовано: «перенапруження зв'язкових апаратів шийного відділу хребта та обох пром-зап.суглобів», при вивченні медичної карти лікарем травматологом зазначено підшкірну синюшність по внутрішній поверхні в/3 лівого передпліччя. При судово-медичній експертизі 22.08.2022 року у неповнолітнього ОСОБА_8 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. При рентгенографії ШВХ та променево-зап'ястних суглобів від 16.08.22р. - порушення цілості кісток не виявлено. Зазначений у медичній карті лікарем травматологом діагноз: «перенапруження зв'язкових апаратів шийного відділу хребта та обох променево-зап'ястних суглобів» не може бути підданий експертній оцінці з приводу встановлення виду тілесного ушкодження та його ступеня тяжкості, оскільки у вказаному медичному документі відсутнє описання морфологічних ознак травми, що цілком узгоджується із п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року). Тілесне ушкодження у неповнолітнього ОСОБА_8 у вигляді підшкірної синюшності по внутрішній поверхні в/3 лівого передпліччя, виникло від однієї травматичної дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею (без відображення індивідуальних особливостей травмуючої поверхні) та згідно із п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Враховуючи характер та локалізацію тілесного ушкодження у неповнолітнього ОСОБА_8 , відомі обставини справи, виникнення його внаслідок самопадіння з висоти власного зросту - маловірогідно. Враховуючи описану лікарем травматологом підшкірну синюшність лівого передпліччя можна зазначити, що вказане тілесне ушкодження у неповнолітнього ОСОБА_8 могло утворитись незадовго до звернення його за медичною допомогою в КНП «Острозька БПЛ», а саме - 15.08.2022 року (т.1 а.с.197-198).
Як вже вище зазначалося судом, в провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження по факту заподіяння тілесних ушкоджень, зокрема, неповнолітньому ОСОБА_9 , в ході якого для потерпілого ОСОБА_4 повідомлення про підозру не здійснювалось та обвинувачення не пред'являлось, а відтак за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення потерпілим ОСОБА_4 реального (а не уявного) посягання на спричинення шкоди обвинуваченому чи його онуку, суд приходить до висновку про відсутність стану необхідної оборонив обвинуваченого ОСОБА_6 за обставин, які склалися під час події, оскільки підстав для захисту за вищевказаних обставин встановлених судом у обвинуваченого не було.
З фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду вбачається, що 15.08.2022 року приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , під час конфлікту, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки, тримаючи при цьому в ньому металевий молоток з дерев'яною ручкою догори, в праву частину голови, чим заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Описані свідками дії потерпілого ОСОБА_4 ані за своїм характером, ані за об'єктивними проявами не доводять наявності факту суспільно небезпечного посягання, яке б створювало реальну загрозу заподіяння шкоди життю та здоров'ю обвинуваченому ОСОБА_6 чи його онуку ОСОБА_8 , що й свою чергу могло викликати у засудженого невідкладну необхідність застосувати металевий молоток і заподіяти потерпілому удар у голову, спричинивши легкі тілесні ушкодження.
З огляду на викладене, у тому числі поведінку ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, під час його вчинення на місці та після, суд приходить до висновку про наявність у обвинуваченого саме прямого умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що обвинувачений вчинив діяння в обстановці, яка не має ознак необхідної оборони, що зумовлює кримінально-правову оцінку вчиненого ним на загальних підставах.
Таким чином, доводи сторони захисту про необхідність закриття кримінального провадження не можна визнати прийнятними.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (п.34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
Дослідивши безпосередньо всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Порушень вимог КПК України під час отримання доказів у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування, які мали б наслідком визнання їх неналежними або недопустимими, судом не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення знайшло своє підтвердження у суді в повному обсязі та його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.125 КК України як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
При вирішенні цивільного позову заявленого потерпілим ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.
Потерпілий ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 4488,50 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., мотивуючи тим, що внаслідок заподіяних йому обвинуваченим тілесних ушкоджень він поніс витрати на лікування, пов'язані з придбанням ліків та проведенням необхідних медичних обстежень, окрім того внаслідок нанесених тілесних ушкоджень у нього погіршився стан здоров'я, він постійно відчуває головні болі, погіршився сон, тощо. Крім того, зазначає, що внаслідок кримінального правопорушення йому також було завдано і моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, емоційному стресі, негативних переживаннях, яких він зазнав у зв'язку із заподіяними тілесними ушкодженнями та погіршенням стану свого здоров'я.
Вказує, що ОСОБА_6 з моменту нанесення тілесних ушкоджень жодних дій, спрямованих на усунення завданої його протиправними діями шкоди не вчинив, за скоєне не вибачився, та серед односельчан розповідає, що про вчинене не шкодує, та шкодує лише про те, що наслідки його дій по відношенню до потерпілого є незначними.
В добровільному порядку ОСОБА_6 завдану шкоду не відшкодував, що й спонукало звернутися до суду з вищевказаним позовом.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вважає його безпідставним та необгрунтованим. В обгрунтування своїх заперечень вказує, що 15.08.2022 р., перебуваючи в АДРЕСА_2 , він дійсно завдав одного удару ОСОБА_4 , чим спричинив йому тілесні ушкодження. Свої дії по відношенню до потерпілого пояснює тим, що вимушений був захищати права та інтереси свого онука ОСОБА_8 , якого потерпілий витягував з автомобіля. Вважає, що заподіяння шкоди потерпілому в обстановці, яка склалася, було необхідним і достатнім для негайного відвернення та припинення посягання зі сторони потерпілого.
Звертає увагу суду на те, що під час досудового розслідування він щиро покаявся та повністю визнав свою вину, сприяв розкриттю кримінального правопорушення в ході досудового розслідування та в ході судового розгляду, водночас вказуючи на те, що в його діях умислу на нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не було та він діяв в межах необхідної оборони.
Обвинувачений у відзиві на позовну заяву наводить свої доводи щодо спростування позовних вимог, заявлених щодо нього про стягнення моральної шкоди, вважаючи такі вимоги наміром потерпілого безпідставно збагатитися за його рахунок.
Разом з тим, обвинувачений не наводить будь-яких доводів на спростування заявлених потерпілим позовних вимог про стягнення з нього матеріальної шкоди.
Згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Беручи до уваги доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а також з урахуванням доводів, наведених потерпілим ОСОБА_4 , як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених до обвинуваченого позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення, виходячи з наступного.
З доводів потерпілого та досліджених доказів судом встановлено, що 15.08.2022 року після нанесення обвинуваченим удару потерпілому в голову, останній був госпіталізований в неврологічне відділення КНП «Острозька багатопрофільна лікарня», де у нього було діагностовано та клінічно підтверджено «закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; забій м'яких тканин правого вуха та правої завушної ділянки», також при вивченні медичної документації лікарями було описано «гіперемія м'яких тканин, припухлість м'яких тканин в правій завушній ділянці і шиї, синці в області правої завушної раковини, припухлість м'яких тканин в області нижньої щелепи справа». Вищевказаний симтомокомплекс тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 , враховуючи розташування тілесних ушкоджень на суміжних анатомічних ділянках виник не менш, як від однієї травматичної дії (удару) тупим предметом (без відображення індивідуальних особливостей травмуючої поверхні) та як було вище встановлено судом відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Враховуючи описану лікарями клінічну картину черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (ністагм горизонтальний поодинокий, легка хиткість в позі Ромберта, КП виконує з інтенційним тремором), припухлість м'яких тканин в правій завушній ділянці та в ділянці нижньої щелепи справа, наявність синців в області правої вушної раковини, судовим експертом у відповідному висновку було зазначено, що вищевказані ушкодження у ОСОБА_4 могли утворитися незадовго до поступлення його на стаціонарне лікування в неврологічне відділення КНП «Острозька багатопрофільна лікарня», а саме - 15.08.2022 р.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого кардіоневрологічного відділення КНП «Острозька БПЛ» № 2563, потерпілий ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у вищевказаному медичному закладі з 15.08.2022 року по 24.08.2022 року, тобто 9 днів. При поступленні на лікування зафіксовано скарги потерпілого на сильний біль в правій завушній ділянці, в області правого мастоідального відростку, правого вуха, який розповсюджується дифузно на всю голову. ОСОБА_4 турбувало головокружіння, нудота, двічі була блювота (в машині швидкої допомоги та в приймальному відділенні).
В ході лікування потерпілий проходив обстеження в ТОВ «Медичний центр Асклепій Рівне», де йому 16.08.2022 року (т.б. наступного дня після нанесення удару в голову) було виконано МРТ головного мозку, що підтверджується актом виконаних робіт від 16.08.2022 року, висновком МРТ головного мозку від 16.08.2022 року, та загальна вартість наданих послуг складає 1280 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 16.08.2022 року. За результатами виконаного МРТ складено заключення, згідно якого даних за вогнищеве ураження та об'ємне новоутворення головного мозку не одержано.
Окрім того, 23.08.2022 року потерпілий перед завершенням лікування проходив обстеження в кабінеті комп'ютерної томографії ТОВ «Стемік», де було виконано МСКТ головного мозку, що підтверджується відповідним висновком від 23.08.2022 року, та загальна вартість наданих послуг складає 1400 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 23.08.2022 року. За результатами виконаного МСКТ складено висновок, відповідно до якого ознак свіжих вогнищевих змін, крововиливів та об'ємних утворень головного мозку на момент обстеження не виявлено.
З доводів обвинуваченого судом також встановлено, що він під час лікування придбав ліки на суму 644,60 грн. та 103,90 грн., що відповідно підтверджується чеком від 22.08.2022 року та фіскальним чеком від 24.04.2022 року.
Після проведеного лікування потерпілий ОСОБА_4 виписаний з поліпшенням та був направлений на консультацію до лікаря сурдолога, ЛОРа та невропатолога, що підтверджується інформаційними довідками про електронне направлення від 25.08.2022 року. Потерпілий не надав суду консультаційних висновків, складених вищевказаними лікарями, за результатами його огляду, а відтак та за відсутності відповідних доказів суд приходить до висновку про те, що не було встановлено потреби чи необхідності у продовженні лікування потерпілого.
Таким чином, на підставі досліджених доказів суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_4 3 428, 50 грн. матеріальної шкоди, завданої останньому внаслідок заподіяного йому тілесного ушкодження та проведеного лікування, розмір якої підтверджується наданими потерпілим чеками та який не спростований обвинуваченим та його захисником.
При визначенні розміру матеріальної шкоди, яка підлягає до стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого суд відхиляє доводи останнього щодо стягнення з обвинуваченого вартості придбаного 23.08.2022 року ОСОБА_4 пального (20 л дизельного палива) у сумі 1060 грн., оскільки потерпілим не доведено необхідності понесення ним вищевказаних витрат з придбання пального у заявленому розмірі, як і не надано будь-якого розрахунку споживання пального транспортним засобом, який використовував потерпілий.
При вирішенні заявленої потерпілим вимоги про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
З огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, а також обсяг заподіяної потерпілому шкоди, глибину та тривалість його моральних страждань внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, та враховуючи те, що обвинувачений не відшкодував у добровільному порядку завдану ним шкоду, що призвело до необхідності потерпілого звертатися до суду, тривалість розгляду кримінального провадження, суд з урахуванням засад розумності та справедливості, приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі неправомірними діями, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчиненню злочинцем неправомірних дій у майбутньому.
Суд також наголошує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України кваліфікується як кримінальний проступок, за вчинення якого передбачено альтернативні види покарання.
Судом не встановлено обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 .
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, працевлаштований, є особою, яка досягла пенсійного віку, під спостереженням лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, завдану потерпілому шкоду не відшкодував.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 в ході судового розгляду не застосовувався, клопотань щодо обрання запобіжного заходу не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Витрати на залучення експерта відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 2, 100, 118, 124, 370-371, 373-374 КПК України, -
ухвалив :
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) грн.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання : АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 3428 (три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 50 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Речові докази: диск із відеозаписом конфлікту, який під час допиту надав потерпілий ОСОБА_4 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1