441/1368/24
2-н/441/205/2024
про відмову у видачі судового наказу
17.06.2024 суддя Городоцького районного суду Львівської області Перетятько О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей,-
ОСОБА_1 звернулась суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх доходів та заробітку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення повноліття.
Частиною 1 статті 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Головною умовою для видачі судового наказу є наявність документів у особи, звернення до суду із заявою про видачу судового наказу і безспірність вимог заявника. Якщо ж з поданих документів суд вбачає спір та суперечка, то судовий наказ не видається і приймається ухвала про відмову у видачі судового наказу.
Саме безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення заборгованості вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Всупереч наведених вимог закону, до заяви про видачу судового наказу долучено копії свідоцтв про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Серії НОМЕР_2 , матір'ю дітей зазначено ОСОБА_4 , між тим, як вбачається із долученого до матеріалів справи копії свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 , зареєстрованого 24.09.2006 року, актовий запис №3538, ОСОБА_4 змінила прізвище на Тупісь, а отже , є розбіжності у прізвищі заявника та матері джтей.
Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Отже, з врахуванням наведеного, оскільки заявником в обґрунтування вимог заяви долучено документи, з яких убачається розбіжність у прізвищі заявника- матері неповнолітніх дітей, наявні підстави для відмови у видачі судового наказу.
Згідно з ч.1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 165-167, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення до суду з такою самою заявою після усунення її недоліків, або у позовному провадженні.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя Перетятько О.В.