490/3996/24 від13.06.2024
нп 3/490/2161/2024
13 червня 2024 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Спінчевській Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,
Згідно протоколу № ПП002647 від 03.05.2024 року, 03 травня 2024 року о 13 годині 30 хвилин за адресою: проспект Центральний, будинок 91, місто Миколаїв, громадянин ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність із перевезення пасажирів на таксі автомобілем «Toyota Venza», номерний знак НОМЕР_1 , без державної реєстрації як суб'єкт господарювання, чим порушив ч.2 ст.19, ч.1 ст.58 Господарського кодексу України та без ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, чим порушив ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», тим самимвчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином.
Представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. Надав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Так, на відеозаписі, який долучений до матеріалів справи відсутній звук, а тому він не може бути належним доказом. Також, в порушення вимог ст.259 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складено не на місці вчинення, а в іншому місці. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, яким чином ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, де та кому надавав послуги з перевезення.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєне адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.3 порядку застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №590 від 09.08.2022 року, застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Укртрансбезпеки здійснюється під час планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Положеннями ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно ст.42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Так, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Саме у разі здійснення господарської діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб'єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець (стаття 58 ГК України).
За відсутності в діяльності особи щодо реалізації продукції ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов'язок особи зареєструватись як суб'єкт господарювання.
У протоколі при викладі обставин вчинення правопорушення відображено одиничний факт, що мав місце відповідно 03.05.2024, а не систематичну діяльність, яка має здійснюватися протягом певного періоду часу.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про факт перевезення ОСОБА_1 пасажирів, а також пояснення свідків, які б могли підтвердити факт здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 .
При цьому, відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 дійсно не є суб'єктом господарювання, фізичною особою-підприємцем.
Разом з тим, в матеріалах провадження міститься диск, проте під час його відтворення на відео відсутній звук, що унеможливлює його дослідження та встановлення фактичних обставин справи.
Інших доказів на підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять.
Що стосується здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 без ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.20 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії, суб'єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Господарського кодексу України дає підстави дійти висновку, що ліцензія надається лише суб'єкту господарювання, який здійснює господарську діяльність та такими видами діяльності, які підлягають ліцензуванню.
Тобто, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме за провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню може бути лише суб'єкт господарювання.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання, а відтак і суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, тобто здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Отже, суд вважає, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.164, є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно зазначати, яка саме норма законодавства порушена.
Так, стаття 7 «Про ліцензування видів господарської діяльності» містить великий перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, однак уповноваженою особою не вказано та не встановлено конкретну вину особі (частину, пункт).
Отже, суд вважає, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП.
Вказані недоліки, наявні в протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути усунуті судом.
Особа, визначена ст.255 КУпАП, яка складала протокол про адміністративне правопорушення формально підійшла до з'ясування всіх істотних обставин у справі, а тому наведені вище обставини позбавляють суд можливості всебічно і повно з'ясувати обставини справи, а відтак вирішити справу у точній відповідності із законом.
У відповідності до рішень ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia», у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши викладені обставини та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з причини відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 222, 245, 256, 278 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В.Л.Лященко