17 червня 2024 р. № 400/1520/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 23.01.2024 року по виплаті індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 року з врахуванням 01.01.2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 23.01.2024 року по виплаті індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 року по 30.08.2017 року з врахуванням 01.01.2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 провадження №11-1329апп18.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні. Тому повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав відповідь на відзив, просив позов задовольнити.
Відповідач надав заперечення, просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ від 19.08.2017 р. № 365 позивача звільнено з військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2017 р. № 196 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 30.08.2017.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. у справі № 400/814/23 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.16 р. до 30.08.17 р. з врахуванням 01.01.18 р. (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.16 р. до 30.08.17 р. з врахуванням 01.01.08? р. (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44; відмовлено у задоволенні вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.16 р. до 30.08.17 р. з врахуванням 01.01.08? р. (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2023 по справі № 400/814/23 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі №400/814/23 скасовано в частині щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; прийнято у вказаній частині нове судове рішення; у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, - відмовлено; в іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі №400/814/23 залишено без змін.
На виконання рішень суду відповідач 23.01.2024 р. перерахував на картковий рахунок позивача 58152,75 грн.
24.01.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Листом від 12.02.2024 р. відповідач відмовив у виплаті.
Спірні правовідносини склалися щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом 1 частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ) текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Закон № 2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Позивачу при звільненні та виключенні з 30.08.2017 року зі списків особового складу військової частини не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2017. Таку компенсацію присуджено судовими рішеннями у справі № 400/814/23, на виконання якого 23.01.2024 року відповідачем перераховано на картковий рахунок позивача 58152,75 грн.
Отже, у цих правовідносинах спірним періодом є 31.08.2017 року - 22.01.2024 року.
Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні статті 117 КЗпП України, у редакції до 19 липня 2022 року, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, Верховний Суд зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Саме крізь призму указаного підходу, керуючись правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справах № 791/9584/15-ц, № 821/1083/17 та Верховного Суду у справі №480/3105/19 необхідно вирішувати спір за період з 29.12.2017 по 18.07.2022.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Тому стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього.
Період з 01 березня 2019 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Проте період з 19 липня 2022 року до 30 травня 2023 року регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативно правового регулювання спірних правовідносин.
Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 і Суд вважає його застосовним до спірних правовідносин.
Водночас у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.04.2024 року по справі № 440/8467/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду у справах № 791/9584/15-ц, № 821/1083/17 та Верховного Суду у справі №480/3105/19 суд розраховує середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2017 року по 18.07.2022 року.
Сума невиплаченої позивачу індексації при звільненні становить 58152,75 грн., що становить 39,5 % виплаченого позивачу при звільненні грошового забезпечення у сумі 147086,77 грн (грошове забезпечення за серпень - 19424,33 грн. + 107644,74 грн. - вихідна допомога при звільненні + 20017,70 грн. компенсація за невикористану відпустку).
На виконання ухвали суду від 24.05.2024 відповідач надав інформацію про виплачене позивачу грошове забезпечення при звільненні - 147086,77 грн. та довідку про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 , яке становить 422,65 грн.
Середній заробіток за період з 31.08.2017 по 18.07.2022 становить 515210,35 грн. (371,25 грн. х 1219 робочих днів).
Сума середнього заробітку за час затримки виплати індексації за період з 31.08.2017 по 18.07.2022 становить 203508,08 грн. (515210,35 грн. х 39,5%).
На переконання суду про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець - 58152,75 грн., і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати - 203508,08 може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Оскільки сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у 4,5 рази більша за суму виплаченої індексації, що свідчить про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток позивачу за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2017 року по 18.07.2022 у сумі 58152,75 грн. - у розмірі невиплаченої суми індексації.
За період з 19.07.2022 по 19.12.2023 стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців відповідно до ст. 117 КЗпП.
Середній заробіток за період з 19.07.2022 по 18.01.2023 становить 53253,90 грн. (422,65 грн. х 126 робочих днів).
Тому позовні вимоги належить задовольнити частково: визнати протиправними дії військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 31.08.2017 по 19.12.2023 по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.12.2017 з урахуванням базового місяця січень 2008 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 22.01.2024 по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 з урахуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 111406,65 грн.
Тому позов належить задовольнити частково.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 31.08.2017 по 22.01.2024 по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31.08.2017 по 22.01.2024 по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 з урахуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 111406,65 грн. (сто одинадцять тисяч чотириста шість гривень 65 коп.).
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко