17 червня 2024 рокуСправа №160/8722/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 1 222 126,38 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг, який утворився внаслідок несплати останнім узгоджених податкових зобов'язань. Відповідачем сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення податкового органу до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що контролюючим органом безпідставно визначені грошові зобов'язання за тими податковими повідомлення-рішеннями, які наразі ним оскаржені до Європейського суду з прав людини. Також посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інтегрованих карток, наданих позивачем, за відповідачем рахується податковий борг у сумі 1 222 126,38 грн, який виник внаслідок несплати у встановлений термін суми грошового зобов'язання згідно із податкового повідомлення-рішення № 0003853305 від 23.01.2020р. на суму 1 128 116,67 грн. та податкового повідомлення-рішення (форми Р) № 0003863305 від 23.01.2020р. на суму 94 009,71 грн. Означені рішення були предметом судового оскарження та за наслідками адміністративної справи №160/17914/21 визнані правомірними.
При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У силу пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20, ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, якій має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із статті 36 цього ж Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3 статті 37 Податкового кодексу України, зокрема: підставами для припинення податкового обов'язку, є ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що податковий борг виникає у разі несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлений законом термін.
Судом встановлено, що сума податкової заборгованості, яка заявлена позивачем у цій справі до стягнення, визначена відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями № 0003853305 від 23.01.2020р. на суму 1 128 116,67 грн. та податкового повідомлення-рішення (форми Р) № 0003863305 від 23.01.2020р. на суму 94 009,71 грн. Означені рішення були предметом судового оскарження та за наслідками адміністративної справи №160/17914/21 визнані правомірними.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України).
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що контролюючим органом сформовано податкову вимогу №0021381-1310-0436 від 22.09.2023 року надіслано відповідачу рекомендованим та отримана останнім. Значені обставини відповідачем в відзиві на позовну заяву не оспорюються. Доказів її оскарження не надано.
Оскільки вищевказана податкова вимога є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 ПК України.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 ПК України).
З вищевикладеного слідує, що контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення, є органи ДПС України обласного рівня, зокрема, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
Підсумовуючи вищевикладене, а також враховуючи те, що на момент розгляду справи у судовому порядку, податковий борг відповідачем не погашений, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Суд звертає увагу відповідача, що у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини не стосовно законності податкового повідомлення-рішення, на підставі якого здійснюється стягнення, а які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо (постанова Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 807/2011/16).
Крім того судом не приймаються до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду та з цього приводу зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.
У цьому випадку позивач просить стягнути з відповідача податковий борг, строки та порядок стягнення якого визначаються нормами Податкового кодексу України.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.
Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року по справі №1340/5767/18 сформулював такий правовий висновок: положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
Відтак, строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з боржника - платника податків.
Cума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та нарахованої, але не погашеної пені є податковим боргом (п.п. 14.1.175 ПК України).
Тобто, суд вказує, що з моменту виникнення узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків, у контролюючого органу виникає право на його стягнення в межах строків, визначених статтею 102 ПК України.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, у зв'язку з чим суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви відповідачап ро застосування строків позовної давності у цій адміністративній справі.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити повністю.
Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 1 222 126,38 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна