14 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3350/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18 березня 2024 року №907640813971 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу” (далі - Закон №889-VIII); зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області прийняти рішення про переведення з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV), на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, з 11 березня 2024 року, з визначенням розміру пенсії згідно з наданими Управлінням соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації довідками про складові заробітної плати державного службовця для призначення пенсії від 11 березня 2024 року №313/01-21 та №314/01-21 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV та вона 11 березня 2024 року звернулася із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року, додавши до заяви довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 11 березня 2024 року №313/01-21 та №314/01-21. Позивач отримала рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким їй було відмовлено у задоволенні заяви з тих підстав, що за нормами Закону №889-VІІІ право на пенсію мають ті особи, яким раніше пенсія не призначалася за нормами Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ “Про державну службу” (далі - Закон №3723-ХІІ), а перерахунок пенсій державним службовцям на підставі нових довідок не передбачено.
Позивач не погоджується із таким рішенням, тому що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ не перебувала на державній службі, досягла необхідного віку (на момент звернення виповнилося 63 роки) та має необхідний стаж (понад 22 роки, здобутий на посадах державної служби до 01 травня 2016 року). Вважає, що за приписами статті 37 Закону №3723-ХІІ має право на призначення пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, тобто на підставі наданих довідок від 11 березня 2024 року.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідачі, отримавши ухвалу про відкриття провадження 03 квітня 2024 року (а.с.31-32), відзив на позов у строк, встановлений судом, не подали.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
04 червня 2024 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подало відзив на позов (а.с.36-43) без повідомлення про причини неподання його у встановлений судом строк. Відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позову повністю з огляду на те, що позивач уже отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ, тому відсутні підстави для її переведення на пенсію за нормами Закону №889-VIII та для перерахунку пенсії.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29 липня 2010 року по 30 вересня 2017 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, а з 01 жовтня 2017 року отримує пенсію за віком згідно із Законом №1058-ІV, що підтверджується матеріалами пенсійної справи (а.с.35).
11 березня 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просила перевести її на пенсію за Законом України “Про державну службу” (а.с.17 зворот), надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням (а.с.17), зокрема, довідки Управління соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації від 11 березня 2024 року №313/01-21 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №314/01-21 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця (а.с.19-20).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з прийняттям рішення від 18 березня 2024 року №907640813971, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за Законом України “Про державну службу” з тих підстав, що їй вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ з 29 липня 2010 року (документи для переходу з пенсії за віком на пенсію державного службовця за цей період не підвантажено), а проведення перерахунків пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців діючим законодавством не передбачене (а.с.18).
Незгода позивача із відмовою у переведенні її із пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію відповідно до Закону №889-VIII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом №3723-XI.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а.
За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивачки на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII. На момент звернення із відповідною заявою ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
Суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII.
Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.
Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже те, що позивач раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач 1 міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).
У спірному рішенні не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання.
За правилами, визначеними статтею 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як видно з матеріалів пенсійної справи (а.с.22), у позивачки наявний страховий стаж (понад 36 років), стаж державної служби понад 20 років станом на 01 травня 2016 року (за даними трудової книжки НОМЕР_1 з 01 жовтня 1993 року по 10 лютого 2015 року), вона досягла пенсійного віку (має 63 роки). При цьому наявність чи відсутність достатнього стажу на посаді державної служби у позивачки не було підставою відмови у переведенні її на пенсію відповідно до Закону №889-VIII.
Таким чином, у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивача, у якої наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ).
Суд зауважує, що відповідно до пункту 13 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України, зокрема, “Про державну службу”, її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
Отже, законодавець передбачив пенсіонеру можливість вибору перейти на пенсію на інших підставах або поновити пенсію держслужбовця у попередньому розмірі, що визначається бажанням останнього.
Варто зазначити, що на час призначення позивачу пенсії за віком за нормами Закону №3723-ХІІ (станом на 29 липня 2010 року) стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачала, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Як видно протоколу від 19 серпня 2010 року №65588 (а.с.35), позивач в минулому отримувала пенсію в розмірі 86 відсотків від заробітної плати.
Позивач, подаючи заяву від 11 березня 2024 року, не просила повернути її на пенсію за Законом №3723-ХІІ у попередньому розмірі, яку вона отримувала до переведення її на пенсію за нормами Закону №1058-IV, а просила перевести її на пенсію за Законом №889-VІІІ (тобто, із застосуванням умов, визначених у пунктах 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві положення”), на підставі Закону №3723-ХІІ у чинній редакції, що передбачає обчислення пенсії в розмірі 60 відсотків заробітної плати, з якої сплачено страхові внески - якщо перед зверненням за пенсією особа працювала, або у тому ж відсотковому розмірі від заробітної плати працюючого державного службовця - якщо на час звернення за пенсією особа не є державним службовцем.
Тобто, у цьому разі мова не йде про перерахунок пенсії на підставі нової довідки у зв'язку із збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців та у попередньому розмірі (86 відсотків).
Між тим у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за нею цього права.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2023 року у справі №560/8328/22, де предметом спору були аналогічні правовідносини, вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Тож з урахуванням наведеного вимоги позову про визначення розміру пенсії з урахуванням довідок Управління соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації довідок від 11 березня 2024 року №313/01-21 та №314/01-21 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця задоволенню не підлягають (є передчасними).
При цьому суд зауважує, що згідно з правовими висновками Верховного Суду у наведеній справі для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
Суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тобто, позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за іншим законом рішенням від 18 березня 2024 року №907640813971, яке було прийняте ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 за принципом екстериторіальності.
Зважаючи на те, що рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, тому на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18 березня 2024 року №907640813971 з огляду на наявність у ОСОБА_1 умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця відповідно до Закону №889-VIII (пункти 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення”), дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача з 11 березня 2024 року (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Таким чином, необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у Волинській області, яке не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у переведенні на пенсію за іншим законом, а тому відсутні підстави для покладання на нього обов'язку здійснити переведення позивача на пенсію державного службовця за заявою від 11 березня 2024 року.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як орган, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання.
Отже, виходячи із встановлених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України, наведених у рішенні висновків Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства та способу захисту порушених прав у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Частинами першою, третьою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову частково на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (рішенням якого позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за іншим законом, що і стало підставою звернення до суду із цим позовом) необхідно стягнути судовий збір у сумі 807,47 грн, сплата якого у сумі 1211,20 грн підтверджується квитанцією від 27 березня 2024 року №9337-3418-1178-0073, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.14, 28).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18 березня 2024 року №907640813971.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 11 березня 2024 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у сумі 807,47 грн (вісімсот сім грн 47 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк