17 червня 2024 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/21252/23
номер провадження 22-ц/824/7849/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року /суддя Петренко Н.О./
у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом і просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 165 469, 20 грн. та вирішити питання щодо судового збору.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року позов задоволено. /а.с. 49-50/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що позивачем не підтверджено факт належного укладення договору про надання банківських послуг, прийняття пропозиції позивача, погодження з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту. Вказує, що розрахунок заборгованості, на який посилається АТ «Універсал Банк», не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
АТ «Універсал Банк» про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлений належним чином, з відзивом не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 17.04.2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.
Окрім того, в Анкеті зазначено наступне: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору".
На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 85 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого платіжна картка НОМЕР_1 .
На підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем, окрім, кредитного договору надано також копію Витягу з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Витягу з тарифів картки Monobank, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 17.04.2019 року, укладеного між сторонами у справі станом на 03.07. 2023 року.
ОСОБА_1 , уклавши з позивачем договір про надання банківських послуг та отримавши грошові кошти, користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення за договором про надання банківських послуг, що підтверджується відомостями, які містяться в розрахунку заборгованості за договором №б/н від 17.04.2019 року, проте порушила зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 03.07.2023 року складає 165 469,20 грн.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, про те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається із ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Так, факт належного укладення договору про надання банківських послуг, прийняття пропозиції позивача, погодження з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, підтверджено підписаною ОСОБА_1 Анкетою-заявою. /а.с. 11/
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. /Постанова КЦС ВП від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18/
Щодо заборгованості, апеляційний суд наголошує на тому, що виписка по рахунку щодо руху коштів на картці є первинним бухгалтерським документом /а.с. 6-10/ підтверджує факт користування кредитним коштами, жодних заперечень щодо її змісту або неправильності нарахувань, підтверджених відповідними доказами, апелянтом не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: