Справа № 359/7250/22 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3520/2024 Доповідач: ОСОБА_2
12 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року відносно ОСОБА_7 ,
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 11.09.2018 року вироком Краматорського міського суду Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання: за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, за ч.4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання постановлено рахувати ОСОБА_7 з моменту проголошення вироку судом, тобто з 21.11.2022 року.
В порядку ч.5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення в період з 16.08.2022 року по 20.11.2022 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 залишено у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до набрання вироком суду законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2201 - ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб, який неодноразово було продовжено Указами Президента України в період з 26 березня 2022 року до 23 серпня 2022 року, з 18 серпня 2023 року продовжено на 90 діб та продовжено станом на теперішній час.
Згідно вироку суду, 25.06.2022 близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи поруч з гаражним приміщенням № НОМЕР_1 , що розташоване в гаражному кооперативі за адресою: АДРЕСА_2 , маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном та в умовах воєнного стану, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення майна, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, відбив навісний замок на дверях та проник до гаражного приміщення, що розташоване за вищевказаною адресою, і переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, віднайшов та в подальшому викрав належну ОСОБА_10 фарбу білого кольору для високоякісного оздоблення стель та стін «AURA Lux Pro 3» ємністю 2,5 л. Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 607 грн.
26.06.2022 близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи поруч з гаражним приміщенням № НОМЕР_1 , що розташоване в гаражному кооперативі за адресою: АДРЕСА_2 , маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном та в умовах воєнного стану, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, проник через незачинені двері до гаражного приміщення, що розташоване за вищевказаною адресою, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, віднайшов та забрав з собою належну ОСОБА_10 . фарбу білого кольору для високоякісного оздоблення стель та стін «AURA Lux Pro 3» ємністю 2,5 л. Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 607 грн.
За аналогічних обставин, ОСОБА_7 викрав із наведеного вище гаражного приміщення № НОМЕР_1 по одній банці фарби білого кольору для високоякісного оздоблення стель та стін «AURA Lux Pro 3» ємністю 2,5 л. відповідно 27, 28, 29, 30 червня, 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08, 10, 11, 12, 18, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 липня, 01, 02, 03, 04, 05, 07, 08, 09, 10 та 11 серпня 2022 року, спричинивши, кожного разу, потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 607 грн.
Крім того, 17.07.2022 року о 18 год. 48 хв., в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , маючи намір на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у торговому залі магазину «Фора № 197» ТОВ «ФОРА» (код ЄДРПОУ 32294897), розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 90, разом зі своїм знайомим ОСОБА_11 та близько 18 год. 50 хв., ОСОБА_11 взяв з полиці алкогольний напій Бренді «Iverioni 5» вартістю 239 гривень та передав ОСОБА_7 , який реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, приховуючи свій злочинний намір від ОСОБА_11 , поклав даний алкогольний напій у середину своєї спортивної кофти. Після цього ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, не розрахувавшись за вказаний товар, пішов повз кас у напрямку виходу з магазину «ФОРА № 197».
Під час вчинення крадіжки ОСОБА_7 був помічений охоронником магазину ОСОБА_12 , який виявив злочинні дії останнього та наказав повернути викрадене майно. Проте, ОСОБА_7 , незважаючи на те, що він був викритий у вчиненні злочину сторонніми особами та усвідомлюючи те, що його дії мають відкритий характер, з метою утримання викраденого майна, керуючись раптово виниклим наміром на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, вибіг з магазину, відкрито викравши алкогольний напій Бренді «Iverioni 5*».
Викраденим майном ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «ФОРА» майнову шкоду на загальну суму 239 гривень.
Крім того, встановлено, що в умовах воєнного стану, 23.07.2022 року близько 18:00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 , де з останнім розпивали спиртні напої і приблизно о 19:00 год., коли ОСОБА_13 після вжиття спиртних напоїв заснув, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав телевізор марки «Mistery MTV-3230 HST2» діагональ 32 дюйма, вартістю 4 100 гривень та мобільний телефон марки iPhone-5, вартістю 1290 гривень, що належать ОСОБА_13 . Викраденим майном ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_13 майнову шкоду на загальну суму 5 390 гривень.
Крім того, встановлено, що в умовах воєнного стану, 30.07.2022 року близько 21 год. 15 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у торговому залі магазину «Фора № 197» ТОВ «ФОРА» (код ЄДРПОУ 32294897), який розташований за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 90, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, дістав з полиць продукти харчування, а саме упаковку чаю чорного Richard Royal Ceylon, вартістю 42 гривні 59 копійок, качалку ковбаси Алан Молочна п/а в/г вагою 400 г, вартістю 90 гривень 99 копійок, буханку хліба Монастирського, вартістю 27 гривень 90 копійок, спинку курчат-бройлерів М'ясовита, вартістю 148 гривень 32 копійки, які поклав у свій поліетиленовий пакет, після чого, продовжуючи свої злочинні дії, не розрахувався за вказаний товар та пішов повз кас у напрямку виходу з магазину «ФОРА № 197».
Під час вчинення крадіжки ОСОБА_7 був помічений охоронником магазину ОСОБА_12 , який виявив злочинні дії останнього та наказав повернути викрадене майно. Проте ОСОБА_7 , незважаючи на те, що він був викритий у вчиненні злочину сторонніми особами та усвідомлюючи те, що його дії мають відкритий характер, з метою утримання викраденого майна, керуючись раптово виниклим наміром на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, вибіг з магазину, відкрито викравши вказані продукти харчування. Викраденим майном ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «ФОРА» майнову шкоду на загальну суму 309 гривень 80 копійок.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року відносно ОСОБА_7 залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 березня 2024 року скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор у кримінальному провадженні, не погоджуючись із вироком суду в частині призначеного покарання подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання без застосування ст. 69 КК України, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, за ч.4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, а на підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років. Виключити з інкримінованого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК України кваліфікуючі ознаки «вчинення у великих розмірах» та «в умовах надзвичайного стану». У решті вирок залишити без змін.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що в порушення вимог статей 65, 69 КК України суд призначив обвинуваченому покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Застосовуючи положення ст. 69 КК України при призначенні покарання більш м'якого, ніж передбачено санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, суд врахував пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття ОСОБА_7 та активне сприяння розкриттю злочину, його відношення до вчиненого, а також стан здоров'я обвинуваченого, відсутність будь-яких тяжких/нетяжких наслідків, вчинення кримінальних правопорушень зважаючи на матеріальне становище.
Однак, на думку прокурора, судом не враховано того, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 186 КК України в умовах воєнного стану, відразу після відбуття покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, не відшкодував потерпілим завдану злочинами шкоду та який має негативну характеристику за місцем проживання, тому призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не сприятиме його виправленню та попередженню вчинення ним нових злочинів.
Крім того, прокурор звертає увагу на правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану та за ч.4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, що узгоджується з встановленими досудовим слідством обставинами, зазначеними в обвинувальному акті. Отже, висновки суду зазначені у вироку про наявність в діях ОСОБА_7 кваліфікуючих ознак: «вчинене у великих розмірах» та «в умовах надзвичайного стану» не відповідають фактичним обставинам провадження, та зазначені кваліфікуючі ознаки підлягають виключенню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційні вимоги, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних вимог сторони обвинувачення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Висновки суду відносно фактичних обставин справи, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не заперечуються.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вид і розмір покарання, призначеного ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України у скарзі не оспорюються.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Перевіряючи апеляційні вимоги прокурора в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні доводи прокурора є слушними, а судом першої інстанції безпідставно застосовано ст. 69 КК України, без наведення достатніх мотивів. Згідно вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Положеннями ч. 3 ст. 65 КК України передбачено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків визначених цією частиною, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК є наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання. При цьому, суд зобов'язаний встановити не лише їх наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення з урахуванням особи винного. Верховний Суд у своїй практиці виходить з того, що правова конструкція ч. 1 ст. 69 КК України законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винній особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто встановлення лише факту наявності не менше двох обставин, що пом'якшують покарання, не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК. В даному випадку суд першої інстанції визнав пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України.
Поряд з цим, вважаючи за можливе застосувати ст. 69 КК України при обранні виду і міри покарання суд першої інстанціїврахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, а також стан здоров'я обвинуваченого, відсутність будь-яких тяжких/ нетяжких наслідків, вчинення кримінальних правопорушень зважаючи на матеріальне становище та загальну суму завданої потерпілому ТОВ «Фора» матеріальної шкоди в розмірі 548,80 грн., при цьому суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.
Проте з такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитися.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Колегія суддів відмічає, що в даному провадженні ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів.
Посилаючись на положення статей 50, 65 КК України та наявність обставин, що пом'якшують покарання, суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_7 неодноразово раніше судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень та після відбуття покарання належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжив учиняти нові злочини (42 епізоди таємного викрадення чужого майна та 2 епізоди відкритого викрадення чужого майна).
На переконання апеляційного суду, призначене Соло ОСОБА_14 покарання є явно несправедливим через м'якість, з огляду також на те, що за попереднім вироком ОСОБА_7 призначалось покарання у виді позбавлення волі у мінімальних розмірах, однак це не посприяло його виправленню.
У той же час, при застосуванні ст. 69 КК України, місцевим судом не наведено належних обґрунтувань того, яким чином, з огляду на вищезазначені дані про особу обвинуваченого, а саме стан його здоров'я, скрутне матеріальне становище, враховані як достатні обставини для призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання, ніж передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, і які істотно знизили ступінь тяжкості цього кримінального правопорушення.
Зазначене свідчить про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, хоча і усвідомлює негативні наслідки кримінально-протиправної поведінки.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України є непереконливим, а отже, призначене на підставі застосування положень цієї статті покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. При призначенні покарання апеляційний суд відповідно до ст. 66 КК України враховує обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину; відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який не перебуває під наглядом лікарів нарколога та психіатра, визнав вину, що дає підстави призначити обвинуваченому покарання в мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч.4 ст.186 КК України.
Колегія суддів приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України, який належить до тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження - кількість вчинених епізодів, дані про особу обвинуваченого, який негативно характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, за які відбував покарання у виді позбавлення волі, після звільнення знову вчинив аналогічні кримінальні правопорушення проти власності, в умовах воєнного стану. Дані, що обвинувачений відшкодував потерпілим завдану злочинами шкоду у матеріалах провадження відсутні.
З огляду на наведені обставини апеляційний суд приходить до висновку що досягти цілей покарання можливо шляхом ізоляції обвинуваченого від суспільства з призначенням останньому покарання хоча й в мінімальному розмірі, але не нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, тобто без застосування положень ст.69 КК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно з положеннями ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Отже, ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.
Водночас, колегія суддів знаходить за можливе задовольнити апеляційну скаргу прокурора в частині виключення з мотивувальної частини вироку, а саме з кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК України кваліфікуючі ознаки: «вчинення у великих розмірах» та «в умовах надзвичайного стану», з огляду на встановлені досудовим слідством обставини та зазначену в обвинувальному акті правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану та за ч.4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Керуючись ст.ст. 404, 413, 420 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу у кримінальному провадженні - прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року відносно ОСОБА_7 в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року посилання на кваліфікуючі ознаки: «вчинене у великих розмірах» та «в умовах надзвичайного стану».
Цей же вирок в частині призначеного покарання за ч. 4 ст. 186, ст. 70 КК України скасувати.
Постановити в цій частині новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 4 ст. 186 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Судді:
____________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4