Справа № 754/5574/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9848/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
11 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Гриньковського Сергія Петровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Галась І.А., у справі № 754/5574/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини. Зазначав, що з 23 червня 2007 року по 16 січня 2014 року він та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , батьком якого він записаний. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 у 2015 році виїхала за кордон до Ізраїлю та тривалий час знаходилась там. З весни 2015 року він сам займався вихованням та утриманням сина. В подальшому ОСОБА_2 таємно повернулась з Ізраїлю, обманом викрала сина та почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. Також ОСОБА_2 обманним шляхом отримала рішення суду про вивіз дитини за кордон без дозволу батька, яке згодом було скасоване. В подальшому відповідачка у листах електронною поштою повідомила йому, що він не є біологічним батьком сина ОСОБА_3 . За таких обставин є підстави вважати, що заява відповідачки, про те що, він не є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може відповідати дійсності. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив внести зміни до актового запису про народження №78 від 16 січня 2008 року, зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, в якому виключити запис про нього, як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов'язати Відділ реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві виключити з вказаного актового запису про народження відомості про нього як батька.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Гриньковський С.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що надана позивачем роздруківка переписки сторін електронною поштою, в якій відповідачка повідомила позивача про те, що він не є біологічним батьком сина ОСОБА_3 , не є належним доказом у справі. Чинним законодавством передбачено можливість учасників справи подавати електронні докази в паперових копіях. При цьому, саме по собі подання електронного доказу в паперовій копії не робить такий доказ недопустимим. ОСОБА_2 жодних заперечень проти поданого позивачем копії електронного доказу та, відповідно, доказів на його спростування суду не надала. З урахуванням обставин, повідомлених відповідачкою про те, що ОСОБА_1 не є батьком дитини, ухиленням відповідачкибез поважних причин від проведення судово-генетичної експертизи, суд відповідно до правил визначених ч.10 ст. 84, ст. 109 ЦПК України, мав всі підстави для визнання обставини, на яку посилається та доводить позивач, про те, що він не є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Гриньковський С.П. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
Адвокат Мілетич О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що у книзі реєстрації актів про одруження ВРАЦС Подільського РУЮ в м. Києві зроблено запис № 414 від 23 червня 2007 року.
Під час перебування сторін у шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком дитини у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_1 .
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають на території держави Ізраїль та отримали громадянство даної країни.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що належні та допустимі докази для підтвердження заявлених позовних вимог суду надані не були.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Згідно зі ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Згідно з п. 11 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі, звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для встановлення батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).
Як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням позивача ОСОБА_1 судом призначалась судово-генетична експертиза для встановлення походження та кровного споріднення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 . Проте, оскільки ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 ,проживають на території держави Ізраїль, вони не з'являлися для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності кровного споріднення міжОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який записаний батьком дитини, суду надано не було.
При цьому судом першої інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача разом із дитиною у її проведенні.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 ухилилася без поважних причинвід проведення судово-генетичної експертизи, а тому суд відповідно до правил визначених ч.10 ст. 84, ст. 109 ЦПК України, мав всі підстави для визнання обставини, на які посилається та доводить позивач, про те, що він не є батьком дитини, колегія суддів вважає необґрунтованими.
У суду відсутні підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 умисно ухилилася без поважних причин від проведення судово-генетичної експертизи. Встановлено, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають на території держави Ізраїль та є громадянами даної країни.
Крім того, відповідно до положень ст. 109 ЦПК України визнання факту, для з'ясування якого була призначена експертиза, у разі ухилення учасника справи від участі в ній, є правом, а не обов'язком суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача ОСОБА_1 на роздруківку переписки сторін електронною поштою, згідно якої, начебто ОСОБА_2 повідомила його про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_3 , оскільки така роздруківка не може бути належним та достатнім доказом у справі. Як було зазначено вище, предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, яке не може бути доведене змістом електронних листів.При цьому представник ОСОБА_2 заперечувала проти доводів ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду, в справі не виявлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Гриньковського Сергія Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 14 червня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді