Справа № 2-1421-1/06
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11219/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Єросова І.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
11 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Безелюк Ірини Сергіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року, постановлену у складі судді Єросової І.Ю., у цивільній справі № 2-1421-1/06 за заявою державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
У березні 2024 року старший державний виконавець Святошинського ВДВС м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Каплуновська М.О. звернулася до суду із заявою про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Вказувала, що у відділі перебуває виконавче провадження ВП №41206823 відкрите відповідно до виконавчого листа №2-1421-1/06 від 31 травня 2006 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17 травня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття. 08 березня 2024 року до відділу надійшла заява представника стягувача адвоката Безелюк І.С. про укладення мирової угоди в процесі виконання рішення. З урахуванням викладеного, державний виконавець просила суд вирішити питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року заяву державного виконавця Святошинського ВДВС м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишено без задоволення.
У спільній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, відмовлено.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду, адвокат Безелюк І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що умови мирової угоди не направлені на врегулювання спору, предметом якого є стягнення аліментів, а є вимогою про перехід права власності на нерухоме майно. Вказує, що зміст укладеної сторонами спору мирової угоди від 09 січня 2024 року свідчить про те, що вона направлена на врегулювання саме аліментних зобов'язань, які виникли в процесі виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2006 року у виконавчому провадженні №41206823, адже її наслідком, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є саме закінчення виконавчого провадження №41206823 про стягнення аліментів та припинення аліментних зобов'язань. Питання передачі права власності на належну боржнику частину нерухомого майна стягувачу передбачає погашення існуючої на момент укладення мирової угоди заборгованості у розмірі 952 035,43 грн., про що зазначено в п. 2 мирової угоди. Стягувач та боржник повністю розуміючи значення своїх дій, відповідно до своєї внутрішньої волі, враховуючи матеріальні та моральні вимоги кожної із сторін, спільно та на основі взаємних поступок дійшли згоди врегулювати спір саме таким способом - шляхом укладення мирової угоди на визначених в ній умовах. Звертає увагу на те, що квартира АДРЕСА_1 , перебуває у власності як боржника ОСОБА_2 (1/2 частина квартири) так і стягувача ОСОБА_1 (1/2 частина квартири). З огляду на що, послідовним та логічним в питанні погашення існуючої заборгованості зі сплати аліментів, сторони вважали домовленість за якою спір буде врегульований та завершений шляхом передачі боржником належної йому на праві власності 1/2 частини вищевказаної квартири стягувачу. Також звертає увагу на те, що згідно положень мирової угоди, вона не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Так, на виконання умов п. 8.1. та п. 9.1. ОСОБА_2 до підписання сторонами мирової угоди було надано стягувачу нотаріально посвідчену заяву-згоду дружини останнього на укладення ним вказаної мирової угоди та передачі права власності на належну йому частку квартири. Крім того, ОСОБА_2 до підписання мирової угоди було отримано Витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , який підтверджує, що в квартирі не зареєстровано жодної малолітньої або неповнолітньої дитини. Так як заява державного виконавця про затвердження мирової угоди розглядалася судом без виклику сторін, ОСОБА_1 була позбавлена можливості надати вказані документи суду першої інстанції для огляду та врахування їх при встановленні всіх обставин справи. Наголошує на тому, що виключно в межах виконавчого провадження №41206823 про стягнення аліментів, яке сторони й намагаються врегулювати шляхом укладення мирової угоди на майно боржника було накладено арешт. Жодних інших обтяжень, заборон відчуження нерухомого майна, застави майна боржника не існує. Через наявність вказаного арешту в межах виконавчого провадження №41206823 сторони не можуть врегулювати аліментні зобов'язання в інший спосіб та закінчити відкрити виконавче провадження.
В судовому засіданні адвокат Безелюк І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , старший державний виконавець Святошинського ВДВС м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Каплуновська М.О., ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з наведених у ній підстав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Залишаючи без задоволення заяву державного виконавця Святошинського ВДВС м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відмовляючи у спільній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода за умовами якої боржник передає особі в рахунок повного погашення заборгованості по аліментах нерухоме майно, яке не було предметом судового спору, не відповідає вимогам закону та виходить за межі предмету позову.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 434 ЦПК України, мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 206 цього Кодексу.
Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов'язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов'язків для сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17 травня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття.
З метою примусового виконання вказаного рішення суду, 31 травня 2006 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2-1421-1, який було пред'явлено до виконання до Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області.
12 грудня 2013 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Московенко С.М. винесено постанову про відкриття виконавче провадження № 41206823.
09 січня 2024 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на стадії виконання рішення суду укладено мирову угоду, яка подана на затвердження суду.
Згідно п. 3 мирової угоди, сторони домовились, що боржник в рахунок повної сплати заборгованості по аліментах передає у власність стягувача, а стягувач приймає від боржника, належне боржнику на праві особистої приватної власності нерухоме майно об'єкт житлової нерухомості, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Каплуном Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17 травня 2002 року №1530, зареєстрованого в Бюро 11 червня 2002 року за реєстровим №5879.
Згідно п. 3.2. мирової угоди, визначено, що ця мирова угода є підставою для реєстрації права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що визначено у п. 3 мирової угоди, за стягувачем.
Зі змісту поданої до суду мирової угоди вбачається, що сторони у справі шляхом укладення мирової угоди мають намір здійснити перехід права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , на стягувача у справі ОСОБА_1 , тобто умови мирової угоди є вимогою про перехід права власності на нерухоме майно, тоді як предметом спору, за яким укладена мирова угода, є стягнення аліментів.
При вирішенні питання щодо затвердження мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов'язок перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб.
Разом з тим, дана мирова угода не відповідає вимогам закону так як умови мирової угоди залежать від інших обов'язкових факторів, таких як: оформлення нерухомого майна з державною реєстрацією, з'ясування наявності заборони відчуження нерухомого майна, його застави, прав на нього третіх осіб, та інших обставини, які не можуть бути з'ясовані судом під час вирішення питання про затвердження мирової угоди, укладеної в межах виконавчого провадження по стягненню аліментів, і при цьому суд не може бути заміною іншим органам, які здійснюють відповідні функції. Сторонами виконавчого провадження не було надано суду беззаперечних доказів відсутності прав третіх осіб на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , наявності обтяжень на вказане майно тощо. Витяг з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у вказаній квартирі та відомості з державного реєстру про наявні обтяження у ОСОБА_2 , самі по собі не свідчать про відсутність прав третіх осіб на це майно та відсутність інших обтяжень, ніж тих які були накладені в рамках виконавчого провадження № 41206823.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для затвердження мирової угоди між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з наведеним змістом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Безелюк І.С., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Безелюк Ірини Сергіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 14 червня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді