Справа № 363/174/22 Головуючий у суді І інстанції Лукач О.П.
Провадження № 22-ц/824/10702/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
12 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2021 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до суду з вказаним вище позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за комплексним договором про надання банківських послуг № 26250056166901 від 15 травня 2017 року у розмірі 624 613,76 грн, яка складається із: суми залишку простроченого кредиту - 272 233,97 грн; суми прострочених відсотків - 351 479,79 грн; суми прострочених комісій - 900 грн; а також стягнути судовий збір в сумі 9 369,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 15 травня 2017 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є АТ «Банк Кредит Дніпро», та ОСОБА_1 укладено комплексний договір про надання банківських послуг № 26250056166901-КР (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором в повному обсязі.
Банк надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: сума виданого кредиту - 275 300; дата надання кредиту - 25 травня 2017 року; кінцева дата погашення кредиту - 21 серпня 2020 року; валюта кредиту - UAH; строк користування кредитом, міс. - 39; цільове призначення - на споживчі потреби; процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість - 48 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56 % річних + 100 грн за кожен випадок виникнення простроченої заборгованості.
В межах дії договору про надання банківських послуг банком здійснено кредитування поточного рахунку клієнта шляхом надання останньому можливості використовувати кредитні кошти в сумі, визначеній кредитним договором, які клієнтом своєчасно повернуті не були.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 14 грудня 2021 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 624 613,76 грн, яка складається із залишку простроченого кредиту у розмірі 272 233,97 грн; залишку прострочених відсотків - 351 479,79 грн та залишку прострочених комісій - 900 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь у судовому порядку.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за комплексним договором про надання банківських послуг № 26250056166901 від 15 травня 2017 року у розмірі 405 242,90 грн, з яких: 272 233,97 грн - сума залишку простроченого кредиту; 133 008,93 грн - сума прострочених відсотків, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 078,65 грн. Всього стягнуто 411 321,55 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач в особі представника - адвоката Орел Р.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення суми прострочених відсотків з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи й неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог банку про стягнення прострочених відсотків відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що комплексний договір про надання банківських послуг № 26250056166901-КР (опитувальник) від 15 травня 2017 року ним підписаний, проте в цьому договорі не були погоджені всі умови кредитування, зокрема, щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, а Тарифи банку не містять його підпису, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з нього на користь банку суми прострочених відсотків у розмірі 133 008,93 грн, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Отже, за змістом апеляційної скарги відповідач оскаржує в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції лише в частині частково задоволених позовних вимог банку про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, а в іншій частині вирішених позовних вимог сторін це судове рішення не оскаржується, тому відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Відзив позивача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Орел Р.В.підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її вимоги.
Представник позивача - адвокат Сухая М.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 15 травня 2017 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є АТ «Банк Кредит Дніпро», та ОСОБА_1 укладено комплексний договір № 26250056166901-КР про надання банківських послуг (опитувальник) (т. 1, а.с. 12-13).
Як зазначено у вказаному договорі, а саме у розділі 8 «Заява про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки», ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк Кредит Дніпро» з проханням відкрити на його ім'я поточний рахунок та випустити на його ім'я платіжну картку для здійснення розрахунків по цьому рахунку. Тип карти - кредитна, вид основної картки -МСкредитная Platinum Pay Pass.
Згідно розділу 9 договору «Заява про надання кредиту» бажана ОСОБА_1 сума кредиту, яку просить банк йому видати, становить 200 000,00 грн. Строк кредиту - 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні 12 місяців у випадку відсутності повідомлення від банку про закінчення строку кредиту. Процентна ставка згідно з умовами, встановленими Тарифами банку. Договір в частині надання кредиту є укладеним в дату отримання повідомлення від банку про встановлення ліміту кредиту, право на отримання кредиту з'являється після відповідного повідомлення банку про встановлення ліміту кредиту.
У розділі 10 договору «Відмітки банку» зазначено: назву продукту - кредитна лінія; процентна ставка - згідно з умовами Тарифів банку; сума, валюта кредиту визначена у повідомленні банку про встановлення ліміту кредиту, яка є невід'ємною частиною цього договору, але не більше 200 000,00 грн; строк кредиту - згідно умов УДБО та Тарифів банку. Право на отримання кредиту з'являється після отримання відповідного повідомлення банку про встановлення ліміту кредиту. Дата проставлення відмітки банку - 15 травня 2017 року.
Як вбачається із розділу 11 договору «Інші умови», ОСОБА_1 , що підписався нижче, персональні дані якого вказані у розділі 1 комплексного договору про надання банківських послуг, звертається до банку з пропозицією (офертою) укласти комплексний договір про надання банківських послуг на умовах, викладених у заяві про відкриття рахунку та надання картки та заяві про надання кредиту на умовах, встановлених банком в Універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (далі - УДБО), Тарифах банку, розміщених на офіційному сайті банку. Поданням та підписанням заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки ОСОБА_1 підтвердив, зокрема, що: підписання ним та уповноваженим представником банку заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки між ним та банком укладено договорів про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, невід'ємною частиною якого є УДБО, Тарифи та заява про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки (пункт 1 розділу); до моменту укладання договору, надання платіжної картки банк ознайомив його з умовами договору, а також Тарифами та УБДО, з якими згоден та зобов'язаний виконувати. Банк надав йому примірник договору про надання платіжної картки, Тарифів та УБДО (пункт 2 розділу). Також ОСОБА_1 підтвердив, що: перед укладанням кредитного договору банк в письмовій формі надав йому всю передбачену законодавством інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту; в дату укладання кредитного договору банк надав йому в письмовій формі детальний розпис сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та графік погашення кредиту, шляхом розміщення його на сайті банку в порядку, що визначений УБДО; банк ознайомив його письмово з інформацією, передбаченою Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 188. ОСОБА_1 погодився з тим, що він у будь-який час має можливість ознайомитися з розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки у відповідній вкладці на офіційному сайті банку - www.creditdnepr.com.ua (Приватні особи/Кредити), здійснивши вхід та введення необхідних параметрів (пункт 5 розділу). Відповідач доручив банку здійснювати договірне списання коштів з рахунків, відкритих на його ім'я в порядку, передбаченому УБДО. Погодився з порядком змін Тарифів, УБДО, передбачених УБДО та з порядком повідомлення про такі зміни відповідно до УБДО, а також погодився виконувати свої зобов'язання, в тому числі стосовно погашення заборгованості, нарахованої відповідно до Тарифів, діючих на дату здійснення операції (пункти 6, 7 розділу). Відповідач підтвердив, що ознайомлений та згодний з всіма умовами договору про надання платіжної картки, кредитного договору, в тому числі умовами заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, заяви про надання кредиту, УБДО, Тарифів, про кримінальну відповідальність за статтею 190 КК України. Крім цього, ОСОБА_1 погодився з нарахуванням процентів за договором та підтвердив отримання картки, строк дії якої до 31 травня 2020 року, логін та пароль для доступу до Free Bank, а також підтвердив укладання комплексного договору про надання банківських послуг № 26250056166901-КР від 15 травня 2017 року між ним та ПАТ «Банк кредит Дніпро» на зазначених у ньому умовах. Свій примірник вказаного договору у банку отримав (пункти 11-14 розділу).
Комплексний договір № 26250056166901-КР про надання банківських послуг ОСОБА_1 укладено та засвідчено власноручним підписом за власним волевиявленням.
Крім цього, як вбачається із Інформації про умови кредитування (Кредитні картки, Строкові кредити, Овердрафти), 15 травня 2017 року ОСОБА_1 підтвердив своїм власноручним підписом про ознайомлення із вказаною інформацією, відповідно до якої отримав кредитну картку, забезпечення поповнення кредиту та відсотків є заробітна плата, сума кредиту - 200 000,00 грн, строк кредиту - 12 місяців, відсоткова ставка за договором - фіксована 48 %, комісія за видачу кредиту - 4,7 %, орієнтовна сума платежів за відсотками за весь строк кредитування - 91 493,69 грн, абсолютне удорожчення кредиту - 96 085,78 грн, погашення кредитної картки - щомісяця у розмірі 5 % від суми заборгованості, період погашення - з 1 по 25 число місяця (т. 1, а.с. 23).
Окремо, в Інформації про умови кредитування (Кредитні картки, Строкові кредити, Овердрафти) від 15 травня 2017 року зазначено, що ОСОБА_1 підтверджує, що ознайомлений із усіма наявними в установі ПАТ «Банк кредит Дніпро» умовами кредитування, з коротким описом відомостей між ними, в тому числі щодо своїх зобов'язань за кожним з них, та отримав всі необхідні роз'яснення з копією цього повідомлення в 1 примірнику.
Отримання ОСОБА_1 картки МСкредитная Platinum Pay Pass № НОМЕР_1 підтверджується наданою ним розпискою від 24 травня 2017 року (т 1, а.с. 22).
Як зазначено у Універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 2016 року (далі - УДБО), цей універсальний договір банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 Цивільного кодексу України для фізичних осіб (резидентів та нерезидентів України) укласти з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (далі - банк) УДБО на зазначених у ньому умовах. Невід?ємною частиною УДБО є заяви про надання банківських продуктів/послуг, Тарифи Банку та Умови залучення банківських вкладів (в значенні термінів, приведеному нижче). Приєднання до УДБО, тобто прийняття клієнтом положень цього УДБО відбувається у цілому при оформленні банківського продукту/послуги, у рамках якого/якої здійснюється обслуговування клієнтів. УДБО є публічним договором та клієнт не може пропонувати банку будь-які індивідуальні зміни до УДБО. УДБО є обов?язковим для виконання як банком, так і клієнтом, які є сторонами УДБО (далі - сторони) (т. 1, а.с. 238-264).
Після підписання 15 травня 2017 року кредитного договору № 26250056166901-КР відповідач взяв на себе зобов'язання повернути отриманий кредит та сплатити плату за кредит (проценти, комісії), а також штрафні санкції (у випадку наявності) та відшкодувати шкоду на умовах та в порядку, визначених цим кредитним договором, УДБО, Тарифами банку.
Однак, відповідач не дотримався умов кредитного договору, а саме не здійснював повернення отриманих кредитних коштів та відсотків за користування кредитом у терміни та на умовах, з якими він погодився.
Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 26250056166901-КР від 15 травня 2017 року станом на 22 лютого 2018 року відповідач має заборгованість в сумі 203 730,88 грн - загальна заборгованість за кредитом, а згідно розрахунку суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до кредитного договору, загальна заборгованість по процентам становила 0,00 грн (т. 1, а.с. 20-21).
Водночас судом встановлено, що відповідач, отримавши кредитну картку 24 травня 2017 року, з 08 вересня 2017 року використовував кредитні кошти у різних сумах, а не одноразово у розмірі 200 000,00 грн, і при цьому здійснював погашення кредиту з 09 жовтня 2017 року.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 26250056166901-КР від 15 травня 2017 року станом на 14 грудня 2021 року відповідач має заборгованість у розмірі 624 613,76 грн, яка складається із: 272 233,97 грн - залишок простроченого кредиту; 351 479,79 грн - залишок прострочених відсотків; 900 грн - залишок прострочених комісії (т. 1, а.с. 14-19).
Відповідно до вказаного розрахунку кінцевою датою погашення отриманого кредиту за договором є 21 серпня 2020 року, тобто строк дії кредитного договору від 15 травня 2017 року було продовжено (пролонговано).
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором № 26250056166901-КР від 15 травня 2017 року до позову також додано виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , які суд визнав належними та допустимими доказами (т. 1, а.с. 25-237).
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що із запропонованими умовами кредитування, в тому числі щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у комплексному договорі про надання банківських послуг та в Інформації про умови кредитування від 15 травня 2017 року. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України, а кредитний договір він не оспорював.
Разом з тим, суд врахував, що строк кредитування становив до 21 серпня 2020 року, однак позивач 30 квітня 2020 року пред'явив вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, змінивши тим самим строк виконання основного зобов'язання, а тому вимоги банку в частині стягнення з відповідача суми залишку прострочених відсотків, що нараховані із 30 квітня 2020 року у розмірі 218 470,86 грн задоволенню не підлягають. Суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають задоволенню лише у розмірі 133 008,93 грн (станом на квітень 2020 року). Стороною відповідача у цій частині не було спростовано вказаний розмір заборгованості залишку прострочених відсотків.
Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 ЦК України умови таких договорів приєднання у сфері кредитних правовідносин розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, так як друга сторона (споживач послуг банку) лише приєднується до договору, з умовами якого він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
За змістом ЦПК України, в тому числі частини четвертої статті 263 ЦПК України, Верховний Суд висловлює правові висновки у певних справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ та фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами в певних суспільних правовідносинах.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду у кожній конкретній справі.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Враховуючи наведене, правові висновки Верховного Суду не носять універсального характеру для всіх без виключення справ, а за умови відмінності фактично установлених обставин у справі, яка переглядається апеляційним судом зі справою, в якій було ухвалене рішення Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для їх повного та безальтернативного врахування під час вирішення даного спору.
В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір від 15 травня 2017 року, не погоджував в ньому такі умови кредитування, як розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, а Тарифи банку не містять його підпису, тому суд першої інстанції взагалі не мав підстав для стягнення з нього на користь банку суми прострочених відсотків у розмірі 133 008,93 грн.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що 15 травня 2017 року ОСОБА_1 підписав Інформацію про умови кредитування (Кредитні картки, Строкові кредити, Овердрафти), в якій погодив фінансові умови кредитування в АТ «Банк Кредит Дніпро», в тому числі суму і строк кредиту, фіксовану відсоткову ставку за договором у розмірі 48 %, комісію за видачу кредиту у розмірі 4,7 %, орієнтовну суму і кількість платежів за відсотками за весь строк кредитування, порядок погашення кредитної заборгованості тощо (т. 1, а.с. 23).
Підписавши вказану Інформацію, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання, а тому посилання апеляційної скарги на те, що позивач не надав документів, які б підтверджували погодження між сторонами всіх умов надання банківських послуг, у тому числі обов'язку позичальника зі сплати процентів, не відповідають фактичним обставинам справи.
За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги наявну в матеріалах справи довідку про умови кредитування з використанням кредитних карток як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру встановленої відсоткової ставки за користування кредитом.
При цьому в апеляційній скарзі та судовому засіданні представник відповідача - адвокат Орел Р.В. зазначила, що паспорт споживчого кредиту позичальником не підписувався (не укладався) відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, задовольняючи позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» в частині стягнення заборгованості за простроченимивідсотками за користування кредитом станом на квітень 2020 року, місцевий суд, вірно врахувавши наведені вище обставини та належно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов правильного висновку, що нарахування процентів за користування кредитом було передбачено укладеним між сторонами комплексним договором про надання банківських послуг № 26250056166901 від 15 травня 2017 року.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи зі змісту статей 525, 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
У справі, яка переглядається, відповідач повинен був повернути позивачу у добровільному порядку зняті або витрачені ним з рахунку грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, проте свій обов'язок не виконав, не забезпечивши своєчасне та достатнє погашення заборгованості за кредитом.
Враховуючи те, що зазначеною вище довідкою (Інформацією), яка підписана відповідачем 15 травня 2017 року, визначено і погодженорозмір відсотків за користування кредитом та порядок їх сплати, то вони підлягають стягненню з позичальника на користь кредитора в примусовому порядку через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Стягнута районним судом сума прострочених відсотків у розмірі 133 008,93 грн належним чином обґрунтована в оскаржуваному рішенні і підтверджена у розрахунках та виписці. Відповідач під час розгляду справи не спростував відсутність у нього невиконаних зобов'язань перед банком належними і допустимими доказами.
Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Розглядаючи зазначений позов в частині вимог банку про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку щодо неповного з'ясування місцевим судом обставин, які мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка як кожному окремо, так і в сукупності.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині про стягнення заборгованості за простроченими відсотками відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України і підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2024 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 червня 2024 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній