4 червня 2024 року місто Київ
справа № 369/11394/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/11065/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Фінагеєвої І.О. від 12 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з рухомого майна,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.
Позов мотивовано тим, що у червні 2023 року позивач мав намір відчужити певне майно, однак стало відомо про накладення арешту на його майно на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 27 липня 2012 року. Арешт накладений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, де боржником є інша особа з таким самим прізвищем та ініціалами, адресою проживання зазначено: АДРЕСА_1 . Позивач ніколи не проживав за вказаною адресою, що підтверджується копією паспорта.
Посилаючись на те, що відносно ОСОБА_1 немає жодних виконавчих проваджень, просив зняти арешт з усього нерухомого майна, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 29870439 від 27 липня 2012 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. КиєвіАндрійко Є.Л., реєстраційний номер обтяження 12869199 від 14 серпня 2012 року, зареєстрований ДП "Інформаційний центр" МУЮ, на об'єкт обтяження: все нерухоме майно.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2024 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Закриваючи провадження, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна мають розглядатися не у позовному провадженні, а в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (шляхом подання скарги на дії державного виконавця).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що висновок суду є помилковим, оскільки відносно ОСОБА_1 не існує жодних невиконаних зобов'язань, він не є стороною виконавчого провадження, а арешт накладений на майно іншої особи боржника, яка має те саме прізвище та ініціали, що і позивач. Наведені обставини свідчать, що позивач не може звертатися до суду з відповідною скаргою як сторона виконавчого провадження.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзив на апеляційну скаргу не подав.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просила її задовольнити.
Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності належить: квартири АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,3233 га з кадастровим номером 0523481200:09:003:0043; земельна ділянка площею 0,1298 га з кадастровим номером 3223182501:01:006:0074, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, село Дерев'яна (а.с.10, 15-21).
Згідно листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)від 14 червня 2023 року на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2, де боржником є ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . В ході здійснення виконавчих дій, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 листопада 2013 року. 27 грудня 2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Надати більше детальну інформацію щодо ідентифікуючих даних боржника неможливо, оскільки провадження знищено (а.с.8).
Згідно копії витягу з АСЦВП по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, 24 листопада 2013 року державним виконавцем Норка Є.В. винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника; стягувач: КП УЖГ Шевченківського району; боржник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; 27 грудня 2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (не виявлено майно, на яке можливо звернути стягнення) (а.с. 9).
Відповідно до копії Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження права власності на нерухоме майно, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. від 27 липня 2012 року накладено арешт не все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , код відсутній з інших причини.
Позиція суду апеляційної інстанції, мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець у
процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час пред'явлення позову) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Аналогічна за змістом норма містилась в статті 60 Закону № 606-XIV.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року № 904/51/19.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції належним чином не дослідив підстави звернення позивача до суду, зокрема, його посилання на відмінність особи боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, ідентифікаційний код відсутній, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та безпосередньо особи позивача у справі, який у місті Києві зареєстрованим ніколи не був, має реєстраційний номер облікової картки платника податків з 1998 року, з 2004 року має у власності нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_2 ).
Наведені обставини не дають підстав вважати, що саме позивач ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, а тому висновок щодо його правомочності на звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, є передчасним.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: