14 травня 2024 року місто Київ
справа № 760/11229/22
апеляційне провадження № 22-ц/824/9047/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва у складі судді Букіної О.М. від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" про визнання поруки припиненою,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АБ "Укргазбанк", ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" у якому просив суд визнати припиненою поруку за договором поруки № 123/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-П1 від 6 серпня 2020 року, укладеного між АБ "Укргазбанк", ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" та ОСОБА_3 .
Позивач вказував, що 6 серпня 2020 року між АБ "Укргазбанк" та ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" було укладено додатковий договір № 123/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ до генерального кредитного договору про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого обсяг відповідальності поручителя збільшився без його згоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Закриваючи провадження, суд першої інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи (АБ "Укргазбанк" та ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика"), а тому такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, оскільки стороною договору поруки є фізична особа і справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник АБ "Укргазбанк" - Кузнєцова М.І. у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки наявність чи відсутність боргу у поручителя є предметом доказування у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема, яка розглядається Господарським судом Запорізької області (справа № 908/1067/22)
ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" відзив на апеляційну скаргу не подало.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 6 серпня 2020 року між АБ "Укргазбанк" та ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" укладено генеральний кредитний договір № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД, відповідно до умов якого позичальнику встановлено загальний ліміт в розмірі 15 000 000 грн зі строком повернення до 5 серпня 2025 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним генеральним кредитним договором, 6 серпня 2020 року між АБ "Укргазбанк", ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 123/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-П1, за яким поручитель ОСОБА_1 зобов'язався перед кредитором (АБ "Укргазбанк") відповідати за виконання позичальником (ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика") своїх зобов'язань.
6 серпня 2020 року між АБ "Укргазбанк" та ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" укладено додатковий договір № 123/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ до генерального кредитного договору про відкриття кредитної лінії, за яким банк відкрив позичальнику кредитну лінію в розмірі 10 000 000 грн зі строком повернення до 5 серпня 2021 року.
Позиція суду апеляційної інстанції, мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Підстави для закриття провадження у справі наведені в статті 255 ЦПК України.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження в справі згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України підлягає з'ясуванню чи підвідомча справа суду загальної юрисдикції згідно із статтею 19 ЦПК України.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статі 20 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
При визначенні юрисдикції спору слід враховувати, що критеріями розмежування цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства), по-друге, однією із сторін у спорі є, як правило, фізична особа.
Тобто критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачена у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов'язання. Тому можливим є пред'явлення позову до кількох відповідачів стосовно стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та з кількох поручителів, якщо останні не є солідарними боржниками між собою.
Спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов'язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов'язку для останніх. За умови розгляду такого спору в межах однієї справи одним судом гарантується ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (касаційне провадження № 14-40цс18).
Отже, у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.
Тобто якщо позичальником є юридична особа, а поручителем фізична особа, то такий спір розглядається за правилами господарського судочинства. Те саме стосується і спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача (див.
постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 71)).
Як убачаться з матеріалів справи в провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/1067/22 за позовом АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика", про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД (провадження у справі відкрито 29 липня 2022 року).
З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у серпні 2022 року, тобто після того, як банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки банк ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у справі № 908/1067/22, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 62-63)).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спірне питання має розглядатися за правилами господарського судочинства. При цьому суд апеляційної інстанції звертає уваги, що в даному випадку - це є предметом заперечень проти позову в межах справи про стягнення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції. Аргументи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права, які регулюють юрисдикцію даного спору.
З урахуванням викладеного, ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року про закриття провадження у справі є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: