05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 465/1717/17
провадження № 61-11678св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Приватне підприємство «Нива-В.Ш.» Філія № 14, ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2022 року у складі судді Ванівського Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» Філія № 14, ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів, протокола прилюдних торгів та акта державного виконавця,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у березні 2017 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, який змінила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:
- визнати недійсними прилюдні торги, що відбулись 22 квітня 2014 року з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним протокол № 1414129-2 від 22 квітня 2014 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна;
- визнати недійсним акт від 08 липня 2014 року державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - квартири АДРЕСА_2 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 23 вересня 2008 року між нею та ВАТ «Фольксбанк» було укладено кредитний договір № KF52457, за умовами якого вона отримала у позику 35 000 доларів США.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між нею та банком було укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 .
Франківський районний суд міста Львова рішенням від 09 жовтня 2012 року у справі № 2/1326/324/2012 позов ПАТ «Фольксбанк» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором № KF52457 від 23 вересня 2008 року в розмірі 191 213,29 грн.
Вказувала, що у період з 05 грудня 2012 року до 01 липня 2014 року нею було сплачено 2 002,14 доларів США, що еквівалентно 19 520,71 грн, а тому сума боргу за виконавчим листом мала б зменшитись до 171 692,58 грн.
Головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Франківський ВДВС) Подановським Т. Р. 14 березня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_2) з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованості в розмірі 191 213,29 грн.
25 лютого 2014 року Франківським ВДВС укладено з Філією № 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (далі - ПП «Нива-В.Ш.») договір № 141429 про надання послуг по організації та проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, згідно з пунктом 1.3 якого Франківським ВДВС передано Філії № 14 ПП «Нива-В.Ш.» на реалізацію предмет іпотеки, а 22 квітня 2014 року директором Філії №14 ПП «Нива-В.Ш.» затверджено протокол № 1414129-2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, переможцем торгів оголошено ОСОБА_2
08 липня 2014 року начальником Франківського ВДВС затверджено акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна.
Вважає, що прилюдні торги відбулись з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5, та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, оскільки відсутнє рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, державним виконавцем не вжито заходів щодо звернення стягнення на інше майно та/або кошти боржника, після закінчення строку дії оцінки майна від 09 вересня 2013 року, повторна оцінка не проводилась і така не була надана боржнику для ознайомлення в порядку, передбаченому пунктом 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.
Окрім того, зазначає, що 18 квітня 2014 року Франківським районним судом міста Львова прийнято ухвалу про зупинення реалізації арештованого майна у справі № 6/465/115/14, а 22 квітня 2014 року у цій справі прийнято додаткову ухвалу про зупинення реалізації арештованого майна строком на один рік.
22 квітня 2014 року Франківським ВДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, однак, організатор торгів - Філія № 14 ПП «Нива-В.Ш.» в порушення вимог пункту 4 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлено не було.
Зазначає, що за наведених обставин, протокол № 1414129 від 22 квітня 2014 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) квартири АДРЕСА_2 є недійсним.
Окрім того, в аукціоні брав участь представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що суперечить пункту 3.13 Тимчасового положення.
Також позивач зазначає, що організатором прилюдних торгів Філією № 14 ПП «Нива-В.Ш.» не дотримано форми протоколу, передбаченої Додатком № 3 до пункту 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; сума боргу становила 190 033,29 грн, а спірну квартиру реалізовано за 339 500 грн, проте різницю їй не повернуто.
Зазначає, що акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) складений 08 липня 2014 року, тобто з порушенням строків, передбачених Тимчасовим положенням.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Франківський районний суд міста Львова рішенням від 03 листопада 2022 року в задоволені позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Також суд першої інстанції зазначив, що прилюдні торги з реалізації вищевказаної квартири, були проведені з дотриманням вимог чинного законодавства України, права позивача не були порушені, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації квартири, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог про визнання недійсними протокола та акта державного виконавця.
Львівський апеляційний суд постановою від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2022 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що правильними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач не довела обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, оскільки не надала доказів на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати прилюдних торгів, тобто не довела порушення її прав та законних інтересів.
Також апеляційний суд вважав правильним висновок суду першої інстанції, що оспорювані прилюдні торги вже були предметом спору в інших справах, в яких суди ухваленими рішеннями, що набрали законної сили, підтвердили їх законність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення без урахування висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-1239цс15, від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15, від 13 травня 2015 року у справі № 6-63цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-495цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-332цс15, від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1935цс15, від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1561цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-340цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс15, згідно з якими встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні, яка визначається за процедурою частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Не враховано судами першої та апеляційної інстанцій пункти 11, 13, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практики Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003.
Відсутнє рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки; державним виконавцем не вжито заходів щодо звернення стягнення на інше майно та/або кошти боржника; після закінчення строку дії оцінки майна від 09 вересня 2013 року повторна оцінка начебто була проведена 04 лютого 2014 року, однак їй про це не відомо і така не була надана їй як боржнику для ознайомлення в порядку, передбаченому пунктом 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.
Відсутні відомості про отримання нею повторного висновку про вартість об'єкта оцінки, який начебто був проведений 04 лютого 2014 року.
22 квітня 2014 року Франківським ВДВС прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження, однак організатора торгів Філію № 14 ПП «Нива-В.Ш.» в порушення вимог пункту 4 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлено не було; протокол від 22 квітня 2014 року № 1414129 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) є недійсним в силу того, що торги проведені з порушенням закону.
Крім того, в аукціоні брав участь представник ОСОБА_2 , що суперечить пункту 3.13 Тимчасового положення, яким передбачено, що представництво за довіреністю під час подання заяви та участі в аукціоні може здійснюватися лише юридичною особою. Фізична особа участь бере особисто; належну їй квартиру реалізовано за 339 500 грн, сума боргу за виконавчим листом становила 190 033,29 грн, проте різницю їй не повернуто.
Нею було подано заяву про зміну підстав позову, однак в судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій відсутні жодні посилання щодо подання нею такої заяви та результату її прийняття і розгляду; судом першої інстанції проігноровано її клопотання про витребування доказів, суд апеляційної інстанції не надав оцінки таким діям суду першої інстанції, чим порушив її право на справедливий суд.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Франківського районного суду міста Львова.
Справа № 465/1717/17 надійшла до Верховного Суду 04 вересня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 24 травня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 (позичальником) та ВАТ «Фольксбанк» (кредитодавцем) 23 вересня 2008 року було укладено кредитний договір № KF52457, згідно з умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 35 000 доларів США.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між нею та банком було укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 .
Франківський районний суд міста Львова рішенням від 09 жовтня 2012 року у справі № 2/1326/324/2012 позов ПАТ «Фольксбанк» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором № KF52457 від 23 вересня 2008 року в розмірі 191 213,29 грн.
На підставі вказаного рішення 18 грудня 2012 року Франківським районним судом міста Львова було видано виконавчий лист.
Головним державним виконавцем Франківського ВДВС Подановським Т. Р. 14 березня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_2) з примусового виконання виконавчого листа № 2/1326/324/2012 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованості за кредитним договором та судового збору в розмірі 193 033,29 грн.
26 березня 2013 року державним виконавцем накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.
Згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме мано ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_2 .
16 квітня 2013 року державним виконавцем скеровано попередження про проведення опису майна божника, а 22 квітня 2013 року - винесено постанову про призначення експерта з метою встановлення вартості описаного майна та скеровано експерту до виконання.
09 вересня 2013 року на адресу Франківського ВДВС надійшов звіт про оцінку вказаного вище нерухомого майна від 03 вересня 2013 року № 19904.
25 вересня 2013 року державним виконавцем надіслано повідомлення про оцінку нерухомого майна сторонам для ознайомлення.
Згідно з поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції боржник отримала звіт про оцінку майна 25 вересня 2013 року і встановлений законом строк його не оскаржувала, що підтверджено довідкою Франківського ВДВС від 05 лютого 2014 року.
Листом Франківського ВДВС від 05 лютого 2014 року № 2187 передано заявку та пакет необхідних документів щодо реалізації спірної квартири.
25 лютого 2014 року Франківським ВДВС укладено договір № 141429 з Філією № 14 ПП «Нива-В.Ш.» про надання послуг по організації та проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, згідно з пунктом 1.3 якого Франківським ВДВС передано Філії № 14 ПП «Нива-В.Ш.» на реалізацію предмет іпотеки, а саме трикімнатну квартиру загальною площею 55,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Зважаючи на те, що строк дії звіту від 03 вересня 2013 року становив 6 місяців, на замовлення Франківського ВДВС 04 лютого 2014 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 надано повторно висновок про вартість об'єкта оцінки, згідно з яким ринкова вартість арештованого та описаного майна без врахування ПДВ може становити 452 230 грн.
Така ж вартість майна була визначена оцінювачем у висновку від 03 вересня 2013 року.
03 березня 2014 року у Франківський ВДВС надійшов витяг з протоколу № 5 засідання конкурсної комісії управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області щодо передачі на реалізацію арештованого майна, 05 березня 2014 року від Філії № 14 ПП «Нива-В.Ш.» у Франківський ВДВС надійшло повідомлення про призначення прилюдних торгів з реалізації арештованого спірного нерухомого майна на 14 березня 2014 року о 09:30 год, з початковою (стартовою) ціною - 452 230 грн без ПДВ.
13 квітня 2014 року боржником надіслано заперечення на повідомлення про оцінку майна, в задоволенні якого відмовлено у зв'язку з пропуском строків на оскарження.
26 березня 2014 року у Франківський ВДВС надійшло повідомлення № 129н від 14 березня 2014 року, в якому проінформовано, що призначені на 14 березня 2014 року торги не відбулись у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.
Того ж дня державним виконавцем складено акт, згідно з яким вищевказане майно уцінено на 25 % від первинної оцінки.
07 квітня 2014 року від Філії № 14 ПП «Нива-В.Ш.» у Франківський ВДВС надійшло повідомлення № 129Б2 про призначення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна на 22 квітня 2014 року о 09:30 год, з початковою (стартовою) ціною - 339 172,50 грн без ПДВ.
22 квітня 2014 року директором Філії № 14 ПП «Нива-В.Ш.» затверджено протокол № 1414129-2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Переможцем торгів оголошено ОСОБА_2
08 липня 2014 року начальником Франківського ВДВС Львівського МУЮ затверджено акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів, протокола прилюдних торгів та акта державного виконавця
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто, в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.
Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.
Загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на кошти та інше майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно з частиною першою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5 (далі - Порядок), Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення).
Згідно з Тимчасовим положенням прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Пунктом 3.1 Тимчасового положення передбачено, що орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.
Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією.
Зважаючи на те, що за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1326/324/2012, виданого 18 грудня 2012 року Франківським районним судом міста Львова, сума стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фольксбанк» (191 213 грн) перевищувала десять розмірів мінімальної заробітної плати, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що державний виконавець мав визначені законом підстави для передачі належного боржнику нерухомого майна на примусову реалізацію.
Відповідно до частини третьої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього закону.
Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Частиною п'ятою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах.
Враховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб'єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку та на умовах, визначених законодавством. Оцінка майна є дійсною впродовж 6 місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах.
Прилюдні торги повинні бути проведені в 2-місячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (пункт 3.3 Тимчасового положення).
Частиною п'ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом 3 пункту 5.12.2 Інструкції передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна.
Так, зокрема, у разі відсутності покупців та з інших, визначених Тимчасовим положенням причин, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більш, ніж на 30 %. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у 10-денний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.
За правилами проведення прилюдних торгів, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни. При цьому, визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності (пункти 2.6, 3.2, 3.4 Тимчасового положення). Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.
Враховуючи викладене, повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах 6-місячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після спливу 6-місячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що державним виконавцем зазначені вимоги закону були дотримані, оскільки станом на час проведення прилюдних торгів (22 квітня 2014 року), оцінка щодо ринкової вартості описаного та арештованого майна - спірної квартири була чинною, про що свідчить висновок про вартість об'єкта оцінки ФОП ОСОБА_5 04 лютого 2014 року, складений повторно, тому відсутні підстави вважати, що продаж арештованого майна відбувся по заниженій вартості.
У пункті 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що зупинення судом реалізації майна є обов'язковою підставою для зупинення виконавчого провадження. Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1-17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Якщо арештоване майно боржника передано для реалізації, копії постанов про зупинення та поновлення виконавчого провадження надсилаються підприємству, установі, організації, які здійснюють таку реалізацію.
Франківський районний суд міста Львова рішенням від 03 жовтня 2014 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2015 року, у справі № 465/2694/14-ц встановив, що 18 квітня 2014 року Франківським районним судом міста Львова постановлено ухвалу про зупинення реалізації майна - спірної квартири.
Вказану ухвалу суду було подано представником ОСОБА_1 до Франківського ВДВС 22 квітня 2014 року о 10 год 07 хв.
Головним державним виконавцем Франківського ВДВС Легедза Г. М. 22 квітня 2014 року на підставі ухвали Франківського районного суду міста Львова від 18 квітня 2014 року прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження, яка була отримана ПП «Нива - В.Ш.» 23 квітня 2014 року.
У той же час, на виконання договору про реалізацію заставного майна Львівською філією № 14 ПП «Нива - В.Ш.» було повідомлено стягувача, боржника та орган ДВС про призначення прилюдних торгів з реалізації квартири на АДРЕСА_1 на 09 год 30 хв 22 квітня 2014 року за місцем розташування торгуючої організації.
У вищезазначений час торги з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) відбулись, переможцем торгів було визнано ОСОБА_2 , якою цього ж дня було сплачено запропоновану на торгах суму.
Таким чином, ураховуючи факт одержання копії постанови про зупинення виконавчого провадження Філією № 14 ПП «Нива В.Ш.» від Франківського ВДВС 23 квітня 2014 року, після того, як оспорювані прилюдні торги відбулись, що підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, а також беручи до уваги ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 липня 2014 року у справі № 465/757/11 про скасування ухвали Франківського районного суду міста Львова від 18 квітня 2014 року про зупинення реалізації арештованого майна, що має для доведення вищезазначених обставин преюдиційне значення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що вказані обставини вже були предметом розгляду у іншій справі, тому не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Також суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним протокола № 1414129-2 від 22 квітня 2014 року, оскільки ні Закон України «Про виконавче провадження», ні Тимчасове положення, ні Порядок, які були чинними на час проведення оспорюваних прилюдних торгів, не містили прямої заборони щодо можливості фізичної особи мати свого представника, в тому числі, під час проведення прилюдних торгів.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно зазначив, що за відсутності належних повноважень ОСОБА_3 не міг би бути допущений до участі в проведенні прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки); визначення переможцем торгів ОСОБА_2 через уповноважену особу не ставить під сумнів дотримання організатором прилюдних торгів процедури проведення таких, а також не порушує прав і законних інтересів боржника при проведенні торгів.
Акт про проведені торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта державного виконавця про проведені електронні торги.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що складення та затвердження виконавцем акта про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів є наслідком такої реалізації, останній не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог Закону.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) складений та затверджений 08 липня 2014 року, на підставі якого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. 09 липня 2014 року видано свідоцтво № НОМЕР_1 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів - спірної квартири та зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення без урахування висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-1239цс15, від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15, від 13 травня 2015 року у справі № 6-63цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-495цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-332цс15, від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1935цс15, від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1561цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-340цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс15, згідно з якими встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні, яка визначається за процедурою частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку», не заслуговують на увагу з таких підстав.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать практиці Верховного Суду України, викладеній у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Аргументи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій пункти 11, 13, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практики Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 також не заслуговують на увагу, оскільки зазначене не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 263 ЦПК України і не є підставою для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що належну їй квартиру реалізовано за 339 500 грн, сума боргу за виконавчим листом становила 190 033,29 грн, проте різницю їй не повернуто, суд касаційної інстанції також не бере до уваги, оскільки зазначене було предметом розгляду у справі № 465/320/22, в якій було ухвалено судові рішення, які набрали законної сили.
Доводи касаційної скарги про відсутність у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій посилання на подану нею заяву про зміну підстав позову є помилковими, оскільки вказана заява була предметом розгляду судів, про що, зокрема зазначено у оскаржуваній постанові Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що було порушено її право на справедливий суд, оскільки суд першої інстанції проігнорував її клопотання про витребування доказів, а суд апеляційної інстанції не надав оцінки таким діям суду першої інстанції, також не заслуговують на увагу, оскільки всі подані ОСОБА_1 клопотання про витребування доказів були розглянуті судом першої інстанції, про що зазначено в журналі судового засідання від 07 червня 2017 року та протоколі судового засідання від 03 листопада 2022 року.
Крім того, ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 11 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Витребувано із Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону України громадянкою України ОСОБА_2 за період від 01 січня 2014 року до 27 квітня 2021 року.
Інші аргументи касаційної скарги є аналогічними заявленим позовним вимогам у цій справі, яким як суд першої інстанції, так і апеляційний суд надали відповідну оцінку, стосуються переоцінки письмових доказів і обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в означених частинах.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів, протокола прилюдних торгів та акта державного виконавця і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу в означених частинах слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цих частинах - без змін.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Нива-В.Ш.» Філія № 14
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зазначено, що «суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо шляхом реорганізації чи ліквідації припинено юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі (крім суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві), коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва відповідних прав та обов'язків такої юридичної особи, зокрема не допускають заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні».
Аналіз даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить, що ПП «Нива-В.Ш.» припинено без правонаступництва 04 січня 2016 року, тобто до подання позову до суду.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
За таких обставин провадження у справі в частині вимог до ПП «Нива-В.Ш.» підлягає закриттю з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.
У частинах першій, третій стаття 414 ЦПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Нива-В.Ш.» Філія № 14 підлягають скасуванню, а провадження в частині означених позовних вимог - закриттю з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 521/15954/15-ц (провадження № 61-23494св18) та від 01 вересня 2021 року у справі № 442/4240/14-ц (провадження № 61-17521св19).
Керуючись статтями 400, 409, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» скасувати.
Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» закрити.
В решті рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік