12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 495/1465/22
провадження № 61-4726св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
заявник (скаржник) - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: начальник Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Федорчук Сергій Георгійович, старший державний виконавець Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Балінський Богдан Вікторович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гула Андрій Сергійович,на постанову Одеського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С.,
Кострицького В. В., Стахової Н. В.,
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову начальника відділу державної виконавчої служби, постанову і бездіяльність старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Білгород-Дністровський ВДВС, виконавча служба).
Скаргу мотивовано тим, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення № 495/1465/22 його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124, частиною першою статті 130 КУпАП, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить
17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
01 травня 2023 року вказана постанова суду, як виконавчий документ, надійшла до Білгород-Дністровського ВДВС для примусового виконання.
На підставі цього, постановою старшого державного виконавця Балінського Б. В. 03 травня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, у якому розмір штрафу, який підлягає стягненню в примусовому порядку, подвоєний і становить 34 000 грн відповідно.
Разом з тим, після винесення постанови суду у справі про адміністративне правопорушення і до моменту її звернення до примусового виконання копія постанови правопорушнику не вручалася та отримана ним лише 11 травня
2023 року, під час звернення до суду, після того, як йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження.
Отримавши копію постанови суду і ознайомившись з її резолютивною частиною щодо порядку і строку сплати правопорушником накладеного на нього штрафу, він того ж дня, 11 травня 2023 року, звернувся до старшого державного виконавця, якому повідомив обставину отримання ним такої постанови вперше та сплатив визначений в ній штраф у розмірі 17 000 грн.
Наступного дня, розпорядженням старшого державного виконавця
Балінського Б. В. від 12 травня 2023 року сплачені ним грошові кошти в розмірі 17 000 грн, що надійшли на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа, було перераховано на казначейські рахунки Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, призначені для зарахування адміністративних штрафів.
19 травня 2023 року постановою старшого державного виконавця виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено на підставі пункту 9 частини першої
статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Разом з тим, 14 вересня 2023 року заявник був сповіщений старшим державним виконавцем про необхідність сплати другої частини штрафу. З метою визначення причин такої вимоги представником заявника 15 вересня 2023 року здійснено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження безпосередньо у відділі ДВС.
Під час ознайомлення стало відомо, що постанова старшого державного виконавця Балінського Б. В. від 19 травня 2023 року про закінчення виконавчого провадження згодом була скасована постановою начальника відділу ДВС
від 06 липня 2023 року про результати перевірки законності виконавчого провадження. Остання мотивована виключно тим, що стягнення не проведено у повному обсязі, у сумі 34 000 грн. На підставі цієї постанови старшим державним виконавцем Балінським Б. В. цією ж датою винесено окрему постанову про відновлення виконавчого провадження.
Скаржник зазначав, що під час перевірки начальником відділу ДВС
ОСОБА_2 законності виконавчого провадження боржник до цього процесу не залучався і не повідомлявся.
Крім того, самі постанови начальника відділу ДВС і старшого державного виконавця щодо відновлення виконавчого провадження скаржнику не надсилалися, що прямо вбачається з матеріалів виконавчого провадження.
Скаржник вважає, що недотримання встановлених законом вимог застосування до особи заходів впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням у вигляді примусового стягнення штрафу у подвійному розмірі, прямо призводить до невиправданого і незаконного втручання в його право на мирне володіння майном (власні доходи), а тому постанова начальника відділу ДВС про результати перевірки законності виконавчого провадження та постанова старшого державного виконавця про відновлення виконавчого провадження мають бути скасовані.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив поновити строки оскарження постанови начальника Білгород-Дністровського ВДВС про результати перевірки законності виконавчого провадження від 06 липня 2023 року та постанови старшого державного виконавця про відновлення виконавчого провадження від 06 липня 2023 року та скасувати ці постанови.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2023 року у складі судді Боярського О. О. скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Поновлено строки оскарження постанови начальника відділу ДВС про результати перевірки законності виконавчого провадження від 06 липня 2023 року та постанови старшого державного виконавця про відновлення виконавчого провадження від 06 липня 2023 року у зв'язку з не надісланням їх копій боржнику у встановлені для цього законом строки та отримання їх представником останнього 15 вересня 2023 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Скасовано постанову начальника Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Федорчука С. Г. про результати перевірки законності виконавчого провадження від 06 липня 2023 року (виконавче провадження № НОМЕР_1).
Скасовано постанову старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Балінського Б. В. про відновлення виконавчого провадження від 06 липня 2023 року (виконавче провадження № НОМЕР_1).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги скаржника є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 березня 2024 року ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2023 року скасовано та закрито провадження у справі. Роз'яснено заявнику право на звернення з цією скаргою в порядку адміністративного судочинства.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 оскаржує дії старшого державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, тому скарга не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тобто, в даному випадку відсутня обставина ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства, що виключає можливість оскарження дій державного виконавця в порядку статті 447 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
01 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 адвокат Гула А. С.подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та закрити апеляційне провадження.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до помилкового його ухвалення. Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята за правилами цивільного судочинства, при тому, що ухвала суду, яка ним переглядалася, постановлена в межах іншої юрисдикції, яка не передбачає її апеляційного оскарження.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 30 січня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124, частиною першою статті 130 КУпАП з накладанням на нього штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
01 травня 2023 року вказана постанова суду, як виконавчий документ, надійшла до Білгород-Дністровського ВДВС для примусового виконання та постановою державного виконавця від 03 травня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, у якому розмір штрафу, який підлягає стягненню в примусовому порядку подвоєний і становить 34 000 грн.
12 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до старшого державного виконавця, якому повідомив про отримання ним постанови суду лише 11 травня 2023 року та сплатив визначений в ній штраф у розмірі 17 000 грн разом з виконавчим збором в сумі 1 700 грн та витратами виконавчого провадження в сумі 69 та 159 грн.
12 травня 2023 року за розпорядженням старшого державного виконавця ОСОБА_3 сплачені скаржником грошові кошти в розмірі 17 000 грн перераховано на казначейські рахунки Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, призначені для зарахування адміністративних штрафів.
19 травня 2023 року постановою старшого державного виконавця виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Вказана постанова старшого державного виконавця Балінського Б. В.
від 19 травня 2023 року була скасована постановою начальника Білгород-Дністровського ВДВС від 06 липня 2023 року за результатами перевірки законності виконавчого провадження. Остання мотивована тим, що стягнення не проведено у повному обсязі у сумі 34 000 грн. На підставі цієї постанови старшим державним виконавцем Балінським Б. В. цього ж дня винесено окрему постанову про відновлення виконавчого провадження.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність.
У справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява N 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 КАС України у відповідній редакції).
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень врегульовано у статтях 298-305 у розділі V КУпАП.
Зокрема, у статті 304 КУпАП передбачено, що питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
У статті 305 КУпАП передбачено, що контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.
Згідно з положеннями статей 447 та 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Тобто, зазначеними нормами ЦПК України передбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
Водночас, відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця як окремої категорії адміністративного спору.
У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 подав скаргу на дії та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 757/62025/17.
Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що в разі оскарження дій чи рішень органу державної виконавчої служби щодо здійснення виконавчого провадження з примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідний спір має розглядатися у порядку, передбаченому КАС України.
Оскільки у справі, яка розглядається, ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то висновки суду апеляційної інстанції про неможливість розгляду скарги в порядку цивільного судочинства є правильними, отже суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.
Схожого висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 28 серпня
2023 року у справі № 707/349/22.
Доводи касаційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції не підлягала апеляційному оскарженню є помилковими, оскільки відповідно до пункту
27 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, отже ухвала суду першої інстанції підлягала апеляційному оскарженню.
Посилання на рішення Конституційного Суду України, ухваленого 31 березня
2015 року у справі № 1-7/2015 за конституційним зверненням ОСОБА_4 , є помилковими, оскільки предметом такого звернення було офіційне тлумачення положень частини другої статті 294 КУпАП (оскарження постанов у справі про адміністративне правопорушення) при у взаємозв'язку з положеннями
пункту 8частини третьої статті 129 Конституції України. У цій справі Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення не можуть бути оскаржені інші постанови судді, крім зазначених у статті 284 КУпАП та вирішив, що положення частини другої статті 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи.
У справі, яка переглядається, в апеляційному порядку оскаржувалася не постанова суду про накладення адміністративного стягнення, а ухвала суду першої інстанції, постановлена у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, яка підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності
від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,
від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гула Андрій Сергійович, залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
Є. В. Синельников