10 червня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/249/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
за позовом: Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, адреса для листування: 01021, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А.
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Леньків Петра Володимировича, 48511, Тернопільська область, Чортківський район, с. Косів
про стягнення 66 180, 44 грн заборгованості
За участю представників від:
Позивача: Пилипенко Артем Володимирович, представник за законом
Відповідача: не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Леньків Петра Володимировича про стягнення 66 180,44 грн, з яких: 40 404,07 грн основного боргу, 20 294,14 грн пені, 3 988,61 грн інфляційних нарахувань, 1 493,62 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору прямого лізингу №19-14-44 пл-стс/648 від 31.12.2014.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 справу №921/249/24 передано на розгляд судді Чопко Ю.О.
Позиція відповідача.
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 24.04.2024 (про відкриття провадження у справі) не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/249/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання у справі призначено на 15.05.2024. Разом з цим, судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Надалі, ухвалою суду від 15.05.2024, у зв'язку з неявкою представників сторін, судове засідання відкладено на 10.06.2024.
Позивач в судовому засіданні 10.06.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 05.06.2024 не забезпечив.
Судом здійснювалось надіслання копій ухвал суду у даній справі відповідачу за адресою: 48511, Тернопільська область, Чортківський район, с. Косів, що вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який сформований судом 24.04.2024.
Рекомендовані повідомлення, якими за вказаною адресою відповідачу направлялась судова кореспонденція, повернулись на адресу суду без вручення із відміткою підприємства зв'язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".
Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
У судовому засіданні 10.06.2024, суд після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
31.12.2014 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі Лізингодавець) та Фізичною особою - підприємцем Леньків Петром Володимировичем (надалі Лізингоодержувач) укладено Договір прямого лізингу № 19-14-44 пл-стс/648 (надалі Договір).
Відповідно до п.2.1. Договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу Предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу, та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1904, який знаходиться у користуванні ТОВ "ДПЗКУ-МТС" Київська область на умовах договору фінансового лізингу №10-11-83 стс-фл/376 від 15.06.2011 р. і його було повернено Лізингодавцю.
Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами (далі - Акт), що укладається у 4 (чотирьох) автентичних примірниках (п.2.2. Договору).
Згідно Додатку №1 до договору прямого лізингу (Найменування, кількість, ціна і вартість Предмету лізингу) предметом лізингу є Зернозбиральний комбайн КЗС-812СХ вартістю 821 700,46 грн.
За користування Предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають (п. 4.1. Договору):
- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 11 (одинадцять) відсотків його вартості, включаючи ПДВ, на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу;
- комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 2 (двох) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;
- комісію за супроводження договору в розмірі 7% (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартістю Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартістю.
Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що з моменту підписання акта Лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує Лізиногодавцю чергові лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;
- комісію за супроводження Договору у розмірі, визначеному п.4.1 даного Договору;
- комісію за організацію поставки Предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом даного Договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" наступним чином: 90% сплачуються разом зі сплатою першого чергового лізингового платежу, 10% сплачуються разом зі платою другого чергового платежу.
Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожні 6 місяців.
Між сторонами складено Графік сплати лізингових платежів (Додаток 2 до договору № 19-14-44 пл-стс/648 від 31.12.2014).
Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з дня, наступного за днем підписання його Сторонами і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу" та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договором.
На виконання умов вказаного Договору позивач передав відповідачу зернозбиральний комбайн КЗС-812СХ, зав. №370 загальною вартістю 821 700,46 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.12.2014 року.
Договір, додатки та акт приймання-передачі підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.
Згідно п.3.4.3 Договору, відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.
Рішеннями Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2015 у справі №921/764/15-г/10, від 25.03.2016 у справі №921/125/16-г/10, від 04.11.2020 у справі №921/429/20, від 07.09.2021 у справі №921/201/21 стягувалися з відповідача на користь позивача чергові лізингові платежі (копії рішень знаходяться в матеріалах справи).
Як стверджує позивач, відповідач прострочив оплату лізингових платежів №13-17 та не здійснив оплату лізингового платежу №18. Станом на 09.04.2024 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 40 404,07 грн.
Несплата Фізичною особою-підприємцем Леньків Петром Володимировичем лізингового платежу №18 на суму 40 405,07 грн, стало підставою звернення до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов'язання за договором лізингу.
Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частинами 1, 2, 3, 7 ст.292 ГК України (із змінами) передбачено, що лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг").
В п.3 ч.2, ч.3 ст.21 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі. Лізингоодержувач може мати також інші права та обов'язки відповідно до умов договору фінансового лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів, що регулюють відносини фінансового лізингу.
З матеріалів справи вбачається, що лізингодавцем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором та передано лізингоодержувачу обумовлений об'єкт лізингу.
В свою чергу лізингоодержувачем у порушення приписів ст.ст.525, 526, 610, 629, 806 ЦК України, ст.ст. 193, 292 ГК України, ст.ст. 1, 20, 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", умов договору та додатків до нього своєчасно не перераховано 40 404,07 грн лізингових платежів (лізинговий платіж №18).
Доказів на підтвердження проведення повного розрахунку за лізинговими платежами як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст.611 ЦК України).
Нормами ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, грошове зобов'язання в розмірі 40 404,07 грн прострочених лізингових платежів підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.
Щодо пені.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п.7.1. Договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Пунктом 7.7. Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 01.07.2021 по 08.04.2024 становить 20 294,14 грн.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований.
Щодо інфляційних втрат та 3 % річних.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на це, суд перевірив здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, і такі є вірними, тому суд задовольняє вимогу про стягнення 3988,61 грн інфляційних нарахувань за період липень 2021 - лютий 2024 та 1 493,62 грн 3% відсотків річних за період з 01.07.2021 по 08.04.2024, від прострочених сум в повному обсязі.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч.4 ст.74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ст.41, п.п. 4, 5 ч.2 ст.42 ГПК України сторони зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву, він позбавляється права заперечувати проти обставин справи, якщо його незгода не викладена у відзиві.
За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з фізичної особи - підприємця Леньківа Петра Володимировича, Тернопільська область, Чортквський район, с.Косів, серія та номер паспорту: НОМЕР_1 (ідентифікаційний номер відсутній) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м.Київ, вул. Мечникова, 16-А (код 30401456) - 66 180 (шістдесят шість тисяч сто вісімдесят) грн. 44 коп. боргу і 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. рівно судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 17 червня 2024 року.
Суддя Ю.О. Чопко