"04" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/777/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/777/24
За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32” (65016, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 30-32, код ЄДРПОУ 36154654)
про визнання майнових прав на об'єкт інвестування
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32” про визнання за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/777/24 в порядку загального позовного провадження.
27.05.2024р. за вх. №21140/24 до суду від позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно якої останній просить суд визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
01.04.2024р. за вх. №13296/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає та просить суд в їх задоволенні відмовити.
Поряд з цим 03.06.2024р. за вх. №22134/24 до суду від відповідача надійшла заява підписана головою Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32” Лукянчуком О.Л. згідно якої останній позовні вимоги в редакції уточненої позовної заяви про визнання за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 визначає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
Як вказує ОСОБА_1 04.09.2019р. між нею та ОК “ЖБК“СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32” укладено Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу №265-122-ПП, відповідно до п.1 розділу 1 якого об'єктом нерухомості є підстанція “Швидкої допомоги” та 16-ти поверховий житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним багаторівневим паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 . Об'єктом нерухомості є 1-кімнатна квартира АДРЕСА_5 .
Відповідно до п.8.2 Меморандуму №265-122-ПП загальний розмір паю Асоційованого члена кооперативу у грошовій формі відповідає сумі коштів у розмірі 669 935 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 111 655,83грн., що еквівалентно 25 262 доларів США по курсу НБУ.
Згідно п.8.3 Меморандуму №265-122-ПП зазначений пай підлягає поверненню Кооперативом Асоційованому члену кооперативу у майновій формі, як об'єкт нерухомості відповідно до акту приймання-передачі у вигляді: 1-кімнатної квартири АДРЕСА_5 об'єкта будівництва, вартістю 669 935грн.
За посиланнями позивача, за графіком виплати паю від 04 вересня 2019 року, що є додатком до Меморандуму, окрім сплаченого внеску у розмірі 10 000 грн. за членство у Кооперативі (п. 1 Графіку) сторонами затверджено наступний порядок сплати паю: Дата: 04 вересня 2019 року - сума внеску: 669 935,00 грн. Цим самим графіком зазначено про відсутність заборгованості у графі «Примітка».
Позивач зазначає, що сам Меморандум було укладено внаслідок укладення договору передачі прав та обов'язків третій особі (переуступка) згідно пунктів 2,5,9,31.3 Персонального меморандуму № 122 від 18 вересня 2017 року від 04 вересня 2019 року. За умовами цього договору трьома сторонами ОСОБА_2 як відчужувачем, ОСОБА_1 , як набувачем та ОК ЖБК «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» як замовником будівництва ОСОБА_1 було прийнято на себе всі права та обов'язки, що належать ОСОБА_2 за згодою ОК ЖБК «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32».
За п. 4.4. вказаного договору переуступки всі дії, що вчинені ОСОБА_2 вважаються такими, що вчинені ОСОБА_1 .
Пунктами 5.2, 5.3. вказаного договору встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мають одне до одного будь - яких претензій.
Відповідно до Картки по інвестору ОСОБА_2 зобов'язання по сплаті за квартиру АДРЕСА_6 виконано у повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, як вказує позивач, вона замінила собою ОСОБА_2 у відносинах з ОК ЖБК «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» з його дозволу та з моменту укладення договору переуступки та укладення Меморандуму є такою, що виконала свої зобов'язання у повному обсязі.
На підставі п. 7.2.2, 12.4 Статуту Кооперативу Устименко Т. В. подано та зареєстровано Заяву про вступ до асоційованих членів Кооперативу на підставі Меморандуму № 265-122-ПП від 04 вересня 2019 року.
Крім того, в ході розгляду справи позивачка, на виконання вимоги ОК “ЖБК “СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32”, враховуючи перевищення більш ніж на 1 кв.м за площу, що вказана у п.1.2 Персонального меморандуму № 265-122-ПП, здійснила доплату у розмірі 78 500 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №450 від 20.05.2024р. та №0.0.3669859969.1 від 26.05.2024р.
Позивач зазначає, що на підставі зазначеного Персонального меморандуму, з урахуванням положень п.п.7.2.2,12.4 Статуту ОК “ЖБК “СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32”, вона отримала Посвідчення про асоційоване членство № 265-122-ПП
Таким чином, як вказує позивач, нею повністю виконано свої зобов'язання щодо сплати паю.
Відповідно до п.7.5 Персонального меморандуму за наявності загального фінансування в обсязі не менш ніж 80% від потрібностей будівництва усього об'єкту нерухомості Кооператив зобов'язався забезпечити будівництво об'єкту та введення його в експлуатацію у 4-кварталі 2019р.
У п.7.3 Меморандумів закріплено, що Кооператив протягом 30 робочих днів з моменту введення в експлуатацію об'єкта будівництва, але не раніше повної оплати Асоційованим членом вступного внеску і паю у порядку та строки, встановлені цим Персональним меморандумом, передати Асоційованому члену об'єкт нерухомості за актом приймання-передачі, а також акт прийому-передачі об'єкта власності (паю).
Позивачка наголошує, що станом на дату звернення до суду введення об'єкта в експлуатацію не відбулося, що, на думку останньої, порушує її права та охоронювані законом інтереси, та у зв'язку із чим вона вимушена звернутися до суду з позовом про визнання за нею майнового права на об'єкт нерухомості (з урахуванням уточнень) - 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_7 .
Відповідач, згідно заяви, що надійшла до суду 03.06.2024р. визнає позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, враховуючи повне виконання нею своїх зобов'язань за Персональним меморандумом № 265-122-ПП щодо сплати паю.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 ГК України, яка визначає кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів.
Законодавець врегулював приписами статей 95-100 ГК України порядок створення та діяльності виробничих кооперативів, як таких, що є, поміж інших, підприємствами колективної власності, передбачивши водночас існування відповідного закону, що регулює діяльність різних видів кооперативів (частина перша статті 94 ГК України).
Зазначені вище норми ГК України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України "Про кооперацію".
Згідно приписів статей 6,19 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.
Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.
Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про кооперацію" у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.
У відповідності до приписів статті 21 Закону України "Про кооперацію" пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.
Особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2,23,26 Закону України "Про кооперацію".
Так, обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Норма про кооперативні виплати не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.
Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
Особи, які є членами створеного ним обслуговуючого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні обслуговуючим кооперативом, отримувати певну частку активів обслуговуючого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.
За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Таким чином, за приписами законодавства, Обслуговуючий кооператив “ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ „СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32” є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди. Члени обслуговуючого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема, у їх відносинах з кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
Сплативши пайовий внесок позивачка набула статусу асоційованого члена Обслуговуючий кооператив “ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ „СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32”, що слідує з пункту 1.2 персонального меморандуму, тобто внаслідок укладення такого правочину між сторонами по справі виникли відносини щодо членства у Обслуговуючий кооператив “ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ „СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32”.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також визначено необхідність виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 655, 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Згідно зі статтею 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до статті 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. Разом з тим не викликає сумніву, що майнові права є об'єктом цивільних правовідносин.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність”).
У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб'єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов'язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб'єктивне право, яке здатне бути самостійним об'єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.
Концепція “майна” в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися “правом власності”, а відтак і “майном” (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі “Броньовські проти Польщі”, заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі “Сук проти України”, заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ “Фон Мальтцан та інші проти Німеччини” від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, об'єктами права власності можуть бути, у тому числі, “легітимні очікування” та “майнові права” (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі “Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії”, заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі “Федоренко проти України” (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути “існуючим майном” або “виправданими очікуваннями” щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи “законними сподіваннями” отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі “Стреч проти Сполучного Королівства”, заява № 44277/98).
В іншій справі “Н.К.М. проти Угорщини” (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що “правомірні очікування” підлягають захисту як власне майно і майнові права.
Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначив майнове право як “право очікування”, яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15,від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі№ 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.
З огляду на вказане, громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, провадження № 14-606цс18, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17, провадження № 61-21546св19.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивачка виконала грошові зобов'язання за персональним меморандумом № 265-122-ПП від 04.09.2019, за якими набула право вимоги, повністю сплативши вартість об'єкту нерухомості, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права власності на об'єкт інвестування після завершення його будівництва та введення в експлуатацію.
Відповідач своїх зобов'язань щодо введення будинку в експлуатацію та передання позивачу у встановлені договором строки не виконав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8 цс 21 зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою (пункти 93 - 95).
Як на підставу позову ОСОБА_1 посилалася на те, що сплатила вартість проінвестованої нею квартири відповідно до графіків оплати паю, а Кооператив не виконав зобов'язання за правочином, не вів в експлуатацію в обумовлений строк об'єкт будівництва, що перешкоджає їй зареєструвати право власності на об'єкти нерухомості, отже, розпоряджатися ними.
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з вказаними нормами цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд встановив, що ОСОБА_1 повністю сплатила вартість пайового внеску за нерухоме майно, а введення об'єкта будівництва в експлуатацію не відбулося у встановлені персональним меморандумом строки. Відповідач, всупереч вимогам укладеного правочину та цивільного законодавства України, не виконав взяті на себе зобов'язання, чим порушив законні права та інтереси ОСОБА_1 , яка з незалежних від неї причин не може зареєструвати за собою право власності на спірну нерухомість.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за нею майнових прав на об'єкт інвестування 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік прав та обов'язків учасників справи.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
Частиною 1 ст.191 України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви голови Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32” Лукянчука О.Л. від 03.06.2024р. за вх. №22134/24 відповідач визнав позов в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи, що визнання позову не суперечить та не порушує прав та інтересів інших осіб, суд з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія” в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).
На підставі ст.129, ч.1 ст. 130 ГПК України, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову покладаються на відповідача, а 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, повертаються позивачу із державного бюджету, оскільки відповідачем подано заяву про визнання позову.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, а також враховуючи визнання позовних Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32”, витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 490,65 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32” (65016, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 30-32, код ЄДРПОУ 36154654) - задовольнити повністю.
2. Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
4. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32” (65016, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 30-32, код ЄДРПОУ 36154654) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 4 490 (чотири тисячі чотириста дев'яносто)грн. 65коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14 червня 2024 р.
Суддя К.Ф. Погребна