Справа № 606/310/24Головуючий у 1-й інстанції Іванченко А.М.
Провадження № 22-ц/817/508/24 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
17 червня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Храпак Н.М.
Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу №606/310/24 за апеляційною скаргою Головного управління національної поліції в Тернопільській області на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року, ухваленого суддею Іванченко А.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пацула Василь Олександрович до Головного управління національної поліції України в Тернопільській області про стягнення моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, -
у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі за текстом - ГУНП в Тернопільській області) про стягнення моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що постановою серії БАД № 551051 від 02.08.2023 року, винесеною інспектором ВП №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Стасишиним Я.С., позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.1,2 ст.122, ч.4 ст.126 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. Рішенням Теребовлянського районного суду від 30.08.2023 року було визнано противоправною та скасовано зазначену постанову і закрито провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП, у зв'язку з відсутністю події складу адміністративного правопорушення. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУНП в Тернопільській області на рішення Теребовлянського районного суду від 30.08.2023 року по справі № 606/1583/23. Позивач вказує, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена незаконно, що працівники поліції без будь-яких законних підстав затримали його, отримували в нього пояснення, що певний час обмежувало його в правах, змушувало затрачати додаткові сили та ресурси для захисту свої прав, доведення невинуватості. До моменту прийняття кінцевого рішення по справі пройшло 3 місяці, протягом яких він відчував тривогу, невпевненість, витрачав час на те, щоб слідкувати за перебігом розгляду справи, тому оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 6000 грн, яку просить стягнути на його користь з держави Україна.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пацула Василь Олександрович до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про стягнення моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності - задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог - відмовлено
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУНП в Тернопільській області подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14.03.2024 у справі № 606/310/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Вказує, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди, внаслідок складання протоколу про адміністративне правпорушення. Зокрема, жодних повідомлень про притягнення до адміністративної відповідальності за місцем роботи чи проживання позивача не надсилалось. Жодних обмежувальних заходів та заходів примусу до позивача не застосовувались.
Отже,враховуючи конкретні обставини справи, відсутність порушеного права позивача (відсутність штрафних санкцій відносно позивача, оскільки протокол не являється кінцевим рішенням), захист якого об'єктивно вимагав докладання ним додаткових зусиль для зміни організації свого життя у зв'язку з оскарженням притягнення до адміністративної відповідальності, виходячи з засад розумності та справедливості, з урахуванням середньої тривалості провадження у справі про адміністративне правопорушення вважають, що сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн є надмірним збагаченням за рахунок держави.
Відтак, всупереч ст.81 ЦПК України, позивач не надав доказів, які б свідчили, що неправомірними діями працівників поліції йому було завдано моральну шкоду, яка призвела до страждань внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, погіршення здоров'я, інших негативних наслідків морального характеру. Також вказують, що сам факт скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та беззаперечною підставою для стягнення заявлених ним сум відшкодування.
Відзив на апеляційну скаргу ГУНП в Тернопільській області до суду апеляційної інстанції не поступав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких мотивів.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 551051 від 02.08.2023 року, винесеною інспектором ВП №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Стасишиним Я.С., позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.1,2 ст.122, ч.4 ст.126 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
Рішенням Теребовлянського районного суду у справі № 606/1583/23 від 30.08.2023 року було визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 551051 від 02 серпня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.2 ст. 122, ч.4 ст. 126 КУпАП, та справу про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП, у зв'язку з відсутністю події складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 року було відмолено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУНП в Тернопільській області на рішення Теребовлянського районного суду від 30.08.2023 року по справі № 606/1583/23.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн, оскільки ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. А, тому враховуючи, що позивач зазнав моральних страждань, оскільки змушений був докладати зусиль задля відновлення порушеного права, характер і обсяг таких страждань, та інші обставини, суд виходячи із принципу розумності, справедливості та співмірності, визначив розмір моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн.
Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі, незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.1173, 1174 ЦК).
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За викладених обставин колегія суддів Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не є у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №686/16847/17, 14 грудня 2022 року у справі №201/7848/21, 6 грудня 2023 року у справі №370/463/21 та інших.
У справі, що переглядається, судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.1,2 ст.122, ч.4 ст.126 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
Рішенням Теребовлянського районного суду у справі № 606/1583/23 від 30.08.2023 року скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 551051 від 02 серпня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.2 ст. 122, ч.4 ст. 126 КУпАП, та справу про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП, у зв'язку з відсутністю події складу адміністративного правопорушення
Отже, з вказаного вбачається, що у зв'язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у позивача виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
А, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до переконання, що моральна шкода в розмірі 2000,00 грн буде співмірна із перенесеними ОСОБА_1 моральними стражданнями та відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди та відсутність порушеного права позивача (відсутністю штрафних санкцій відносно позивача), апеляційний суд до уваги не бере, з огляду на те, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини і незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу. Крім цього, судом встановлено, що позивач зазнав моральних страждань, оскільки змушений був докладати зусиль задля відновлення порушеного права, а саме впродовж трьох місяців відчував тривогу, невпевненість, витрачав час на відновлення свого права.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності поведінки працівниками поліції є безпідставними, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено право на відшкодування моральної шкоди у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої статті 2 вказаного Закону). Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше).
Інші доводи апеляційної скарги ГУНП в Тернопільській області є аналогічними, викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та надана їм належна оцінка.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий: Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В.Хома