Справа №592/4679/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/294/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
17 червня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту,
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2024 року, відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21:00 до 05:00 наступного дня.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді до 21.05.2024 включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язок прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, а також виконувати наступні обов'язки: - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи та/або зміни місця навчання; - утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_10 ; - докласти зусиль до пошуку роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники відділу поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Не погодившись зі вказаним рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.03.2024 та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду не можливо запобігти обраним домашнім арештом, враховуючи те, що останній вільно може залишати місце мешкання та уникнути кримінальної відповідальності, чому також сприяють воєнні умови, постійні бойові дії на території населеного пункту за місцем проживання.
Також підозрюваний знайомий зі свідком ОСОБА_10 та перебуває з ним в дружніх відносинах. Грабіж вчинений у присутності вказаного свідка, а викрадене майно було передано для збуту ОСОБА_11 . Отже підозрюваний, користуючись дружніми відносинами може вільно спілкуватись зі свідками та впливати на них.
Підозрюваний ОСОБА_7 ніде не працює, не має джерела для існування, не навчається, має кредитні зобов'язання, тому може вчинити інше корисливе кримінальне правопорушення.
Таким чином, зазначеним ризиками не зможе запобігти домашній арешт, оскільки знаходячись на волі ОСОБА_7 зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та вчинити нове корисливе кримінальне правопорушення.
Зазначені обставини в своїй сукупності доводять необхідність застосування до ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Апеляційний розгляд поданої апеляційної скарги проведено в письмовому провадженні, оскільки всі учасники, відповідно до вимог ст.406 КПК України подали про це відповідні заяви.
Тому, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст.177,178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 12024200480000901 від 22 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 , яка була йому повідомлена 22 березня 2024 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 перебуваючи в районі будинку АДРЕСА_2 , 22 березня 2024 року близько 09 год. 25 хв., реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, під час дії воєнного стану в Україні, який введений відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 та діє до теперішнього часу, шляхом ривку вихопив з рук ОСОБА_9 мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 8 Neptune Blue 4/64 GB» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , заявлена вартість якого становить 5 000 грн. У подальшому, утримуючи викрадений мобільний телефон ОСОБА_7 з місця вчинення злочину втік, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
У рамках вказаного кримінального провадження до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми звернувся старший слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_12 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Своє клопотання старший слідчий обґрунтовував наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та тим, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Розглядаючи вказане клопотання слідчого, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_7 , з врахуванням доданих до клопотання доказів, обґрунтовано підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Крім того, на спростування доводів апеляційної скарги прокурора, слідчий суддя вважав доведеним наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки зважаючи на тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину та суворість, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України покарання, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, також незаконного впливати на свідка ОСОБА_10 з метою зміни його показів, так як останній є неповнолітнім, його знайомим та був безпосередньо присутнім при вчиненні злочину та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_7 ніде не працює
Саме з врахуванням вищезазначеного, а також таких обставин, як вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, де останній проживає з матір'ю та двома неповнолітніми сестрами, відсутність у підозрюваного офіційного місця роботи та його пояснення про наявність неофіційних заробітків та намір працевлаштуватися, відсутність судимостей та повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, ставлення підозрюваного до вчинення злочину, відсутність даних про перешкоджання досудовому розслідуванню, слідчий суддя дійшов висновку про не доведення стороною обвинувачення недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризиками, та вважав за доцільним застосувати до останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, з чим погоджується і колегія суддів та вважає, що такий запобіжний захід, з врахуванням покладених обов'язків, забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства та у суді.
При цьому, доводи апеляційної скарги прокурора, правильність таких висновків слідчого судді, жодним чином не спростовуються, і ні під час розгляду клопотання, ні під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали та не доведено, що для забезпечення дієвості кримінального провадження виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, який є найсуворішим, є необхідним.
Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин, за яких би підлягало до задоволення клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо тяжкості інкримінованого злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 не можуть, на думку суду, безумовно свідчити про наявність ризиків, про які вказує ст.177 КПК України. Крім того, прокурор не надав апеляційному суду будь-яких об'єктивних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_7 після застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, порушував умови та не дотримувався покладених на нього обов'язків, або намагався переховуватися від слідства. Також не знайшов підтвердження ризик впливу підозрюваного ОСОБА_7 на свідка ОСОБА_10 .
Також, слід зауважити, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло в певний період доби.
У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" від 05.07.2016 зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції.
Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття "рівень" і "напруженість" у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою ( 104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" від 05.07.2016 та п. 212 рішення у справі Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії від 19.11.2019.
Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання, колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
З огляду на зазначене, фактична поведінка підозрюваного на час розгляду апеляційної скарги свідчить, що заявлені в клопотанні слідчого ризики попереджені застосованим відносно підозрюваного запобіжним заходом у виді домашнього арешту.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині посилання на тяжкість інкримінованого злочину, оскільки необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не може обґрунтовуватись виключно тяжкістю злочину та суворістю передбаченого за нього покарання, тому що тримання під вартою є заходом забезпечення виконання особою процесуальних обов'язків, а не покаранням за вчинений злочин.
Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при обранні запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
Отже, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_7 у разі доведеності його винуватості у скоєному, та даних про особу підозрюваного, віку та стану його здоров'я, відсутність судимостей, наявність міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, де мешкає разом з матір'ю та двома неповнолітніми сестрами, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт, забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 під час досудового розслідування, а покладені на нього згідно ч.5 ст.194 КПК обов'язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК.
У випадку недотримання ОСОБА_7 умов запобіжного заходу визначеного ухвалою слідчого судді, слідчий або прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку визначеному статтею 200 КПК України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4