Справа №592/881/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1151/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Сексуальне насильство
31 травня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянула у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24.05.2024, про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави,-
В провадженні Зарічного районного суду м. Суми на стадії судового розгляду знаходиться кримінальне провадження № 12020170110001155 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.155, ч.2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України.
До Зарічного районного суду м. Суми від прокурора надійшло клопотання, про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися, кримінальне провадження до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою не може бути завершене, а більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
24.05.2024 ухвалою Зарічного районного суду м. Суми задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 22.07.2024 включно.
З таким рішенням суду не погодився захисник ОСОБА_7 і подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24.05.2024, скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обрати ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, та визначити заставу в розмірі 300 000 грн або обрати домашній арешт у період з 24.00 по 05.00 год та з покладенням на ОСОБА_8 виконання обов'язків: повідомляти суд про зміну місця проживання, утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом та прибувати до суду за першою вимогою. Також захисник просив звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 з-під варти в залі суду.
Крім цього, захисник просив витребувати в суду першої інстанції окремі матеріали справи для їх подальшого дослідження апеляційним судом.
В обґрунтування своїх вимог захисник ОСОБА_7 зазначав, що заявлені прокурором ризики з часом зменшуються і перестають існувати, заявлені потерпілими цивільні позови в сумі 2 млн грн також перестають бути актуальним через відмову потерпілих від цих позовів. Суд не враховує відсутність у потерпілих претензій до обвинуваченого, не надає оцінки соціальним зв'язкам обвинуваченого і наявністі в нього постійного місця проживання. Крім цього, в провадженні ТУ ДБР знаходиться кримінальне провадження по факту розслідування підробки документів в даному кримінальному провадженні, а в самій справі 12.04.2024 змінено склад суду (замінено суддю ОСОБА_9 ). у зв'язку з чим дослідження доказів, яке тривало майже три роки, розпочинається з самого початку і ОСОБА_8 знову залишається під вартою. Сторона захисту звертає увагу, що частину потерпілих обвинувачений взагалі не знає, а інша частина потерпілих претензій до обвинуваченого немає в підтвердження чого захисник посилався безпосередньо на заяви цих осіб і вважав, що в діях обвинуваченого відсутній склад інкримінованих йому злочинів по частині епізодів. Також захисник просив врахувати, що у ОСОБА_8 погіршується стан здоров'я та в умовах тримання під вартою він не має можливості лікуватись як і бути в безпечному місці під час оголошення в країні повітряних тривог. Також захисник аналізував кожен із можливих ризиків ст. 177 КПК України і вважав, що всі вони відсутні, оскільки крім викладених вище обставин, у справі завершено дослідження доказів, які обвинувачений може знищити, а на учасників справи ОСОБА_8 впливати не буде так як усвідомлює наслідки. Крім вказаного, захисник просив перевірити на предмет законності позбавлення ОСОБА_8 волі в ніч з 02 на 03.11.2020 в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 і обвинуваченого ОСОБА_8 , які апеляційну скаргу захисника підтримали, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора, про продовження ОСОБА_8 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і просили обрати ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, просили звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 з-під варти в залі суду, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження в сукупності з доводами апеляційної скарги захисника колегія суддів дійшла такого висновку.
Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити,сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка,іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, на стадії розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не уповноважена давати оцінку дослідженим доказам і може вирішувати питання тільки щодо наявності та вагомості ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Як встановлено судом, підставами для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали наявність обґрунтованого обвинувачення, що стверджується матеріалами провадження, а метою запобігання можливості переховуватись від суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження вчинення кримінального правопорушення в якому ОСОБА_8 обвинувачується.
В клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор наголошував, що ризики не зменшилися і не змінилися, і що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даній стадії судового розгляду не здатен забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З такими висновками прокурора суд першої інстанції погодився, що колегія суддів, за встановлених обставин, вважає правильним.
Як йшлося вище, в провадженні Зарічного районного суду м. Суми на стадії судового розгляду знаходиться кримінальне провадження № 12020170110001155 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.155, ч.2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України.
Так, при встановленні існування ризику переховування від суду суд першої інстанції правильно врахував те, що ОСОБА_8 не має офіційних та стабільних джерел доходів, достатньо міцних сімейних чи соціальних зв'язків, не мав усталеного способу життя до затримання, у кримінальному провадженні подані цивільні позови на загальну суму в 2 млн грн, йдеться про обвинувачення у вчиенні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх потерпілих.
Крім цього, майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений дійсно може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.».
При встановленні актуальності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб шляхом безпосереднього їх допиту судом, тоді як на даний час судом встановлено порядок дослідження доказів, згідно якого відбувається стадія дослідження письмових доказів, після чого визначено допит потерпілих та свідків.
Крім цього, судом було враховано і повідомлення прокурора про те, що на потерпілу ОСОБА_10 відбувався тиск про що були внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.
Враховуючи кількість епізодів та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину ОСОБА_8 , обґрунтованим суд першої інстанції визнав і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що колегія суддів також вважає правильним.
Вирішуючи питання про обґрунтованість продовження строку ув'язнення ОСОБА_8 суд першої інстанції також врахував і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо розумності строку тримання під вартою, то колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02), де Суд зазначив, що «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в конкретному випадку в залежності від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, привалює над принципом поваги до свободи особистості».
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що в даному конкретному провадженні не досліджено обставин обвинувачення настільки, що можна було б судити про істотне зменшення ризиків або їх відсутність взагалі, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В апеляційнійній скарзі захисник ОСОБА_7 зазначав про недоведеність прокурором заявлених ризиків, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 , про термін перебування обвинуваченого під вартою, про погіршення стану здоров'я ОСОБА_8 та про відсутність в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» укриття, то колегія суддів не може визнати ці обставини підставами для зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу, оскільки пропри висновки захисника, заявлені прокурором ризики доведені, як і неможливість застосування відносно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу. Термін перебування ОСОБА_8 під вартою пояснюється розглядом кримінального провадження по суті пред'явленого йому обвинувачення та тим, що у разі довення його вини, ОСОБА_8 загрожує покарання у виді позбавлення волі. Щодо стану здоров'я обвинуваченого то колегією суддів не встановлено обставин, які б перешкоджали в утриманні його під вартою з цих підстав. Відсутність в установі попереднього ув'язнення укриття само по собі не може бути безумовною підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти.
Також, захисник ОСОБА_7 аналізував кожен із заявлених прокурором ризиків і зауважував, що ОСОБА_8 наміру їх реалізовувати не має, оскільки розуміє наслідки порушення процесуальної поведінки, до чого колегія суддів відноситься критично, оскільки такі твердження ґрунтуються виключно на припущеннях сторони захисту.
Не може погодитись колегія суддів і з доводвами апелянта про те, що правова кваліфікація пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення не достатня для його тримання під вартою, оскільки це не єдина підстава для позбавлення обвинуваченого волі, що слідує з матеріалів справи.
Щодо тверджень захисника ОСОБА_7 про фальсифікацію доказів у справі, по факту чого внесено відомості до ЄРДР і на даний час триває досудове розслідування, то по-переше існування чи відсутність фальсифікації встановлюється слідством, яке за словами захисника триває, а по-друге у разі доведення вказаного факту, ця обставина вплине на допустимість доказів в цілому і на можливість доведення або ж не доведення вини ОСОБА_8 в пред'явленому йому обвинуваченні.
Щодо вимог захисника ОСОБА_7 , про перевірку на предмет законності позбавлення ОСОБА_8 волі в ніч з 02 на 03.11.2020 в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони виходять за межі апеляційного перегляду даного провадження і можуть бути оскаржені стороною захисту до відповідних на те органів в окремому порядку.
Щодо доводів захисника про відсутність в окремих потерпілих претензій до обвинуваченого, то колегія суддів зауважує на тому, що в Зарічному районному суді м. Суми триває розгляд справи по суті пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, а в провадженні апеляційного суду знаходиться лише ухвала щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційний суд вважає, що всі надані стороною захисту докази попередньо мають стати перевіркою суду першої інстанції при розгляді справи по суті і враховані або ж відкинуті з наведенням відповідних на те мотивів при сукупній оцінці доказів у справі по встановленню вини ОСОБА_8 .
Також захисник просив врахувати і те, що 12.04.2024 змінено склад суду (замінено суддю ОСОБА_9 ). у зв'язку з чим дослідження доказів, яке тривало майже три роки, розпочинається з самого початку і ОСОБА_8 знову залишається під вартою, однак вказану обставину, з урахуваннм встановленого, колегія суддів не може визнати достатньою підставою для задоволення кінцевих вимог апелянта і звільнення обвинуваченого з-під варти.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставли підставою для скасування ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 24.05.2024, колегією суддів не встановлено, а тому вказану ухвалу суду першої інстанції колегія суддів залишає без зміни, а апеляційну скаргу захисника, без задоволення.
Керуючись ст.ст. 331, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24.05.2024, про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 22.07.2024 включно, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4