Номер провадження: 22-ц/813/492/24
Справа № 522/17681/16-ц
Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
13.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (правонаступник Акціонерне товариство «Сенс Банк»),
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року у складі судді Абухіна Р.Д.,
встановив:
У вересні 2016 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором №2008-690/Ф03.14-020 від 18.02.2008 в розмірі 46 674,42 дол. США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення по справі та заборгованість за кредитним договором № 690/Ф03.14-119 від 27.10.2006 в розмірі 13 389,47 дол. США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти у сумі 30 000 доларів США з графіком повернення кредиту, передбаченим п. 1.1 договору з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 26.10.2016 зі сплатою 13 відсотків річних. Також, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 18.02.2008 укладено договір споживчого кредиту, відповідно до якого на умовах банк надав відповідачу грошові кошти у сумі 40 000 доларів США, з графіком повернення кредиту, передбаченим п. 1.1 договору з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 17.02.2018 зі сплатою 13 відсотків річних. Відповідачем умови договорів кредиту не виконуються, порушуються строки повернення кредитів та сплати процентів, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за кредитом, відсотками, заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасно повернення відсотків, у наслідок чого за кредитним договором від 27.10.2006 утворилась загальна заборгованість у розмірі 13389,47 доларів США, що на день подання позову становить 332 256,99 грн. та за кредитним договором від 18.02.2008- 46 674,42 доларів США, що на день подання позову становить 1 158 216,30 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Альфа-Банк» звернулося з апеляційною скаргою, в які просить його скасувати, позов задовольнити.
В апеляційній скарзі банк посилається на те, що суд дійшов необґрунтованого висновку щодо недоведеності позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у повному обсязі. Крім того, відповідачем не спростовано наданий банком розрахунок заборгованості. Зазначив, що суд дійшов до помилкових висновків щодо відсутності доказів отримання відповідачем кредиту, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до банку з заявами про відмову від укладання кредитних договорів, а навпаки в матеріалах справи наявні заяви позичальника про видачу готівкових коштів, а також про реструктуризацію кредитної заборгованості.
18.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, в якому остання зазначила, що банк подав позов з порушенням строку позовної давності. Вказала, що банк посилається на виписку по її особовому рахунку від 23.12.2013, проте, як зазначає відповідач, в цей день вона не вносила кошти на особовий рахунок. Зазначила, що надані банком виписки по рахунку за 2008 рік не придатні для читання, тому просила зобов'язати банк надати належним чином виготовлені документи, а саме виписки по рахунку та відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.
12.06.2024 від представника банку надійшла заява в якій останній просив розглянути справу без його участі.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні вважав рішення законним, апеляційну скаргу просив відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №690/Ф03.14 - 119 за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 30 000 доларів США зі сплатою 13 процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості - з листопада 2006 року по жовтень 2016 року щомісячно рівними частками по 250 доларів, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 26.10.2016 на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору кредит надається на поточні потреби.
За умовами п. 2.1 кредитного договору надання кредиту на цілі, визначені п. 1.2 цього договору, проводиться шляхом видачі позичальнику готівкових грошей в іноземній валюті (долари США).
Відповідно до п. 2.2 моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових грошей в сумі кредиту.
Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору (п. 2.3 договору).
Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця проценти нараховуються з розрахунку факту/360.
Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_1 в Банківському відділенні АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п. 2.4 договору у попередній робочий день (п. п. 2.4.1).
Згідно з п. п. 2.4.2 договору сплата кредиту здійснюється в валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_2 в Банківському відділенні АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше (10) десятого числа поточного місяця. У випадку, якщо десяте число поточного місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму кредиту згідно з п. 1.1 цього договору у попередній робочий день.
Відповідно до п. 2.5 договору у разі простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів за використання, погашення заборгованості позичальників за цим договором здійснюється в наступній черговості:
-прострочена заборгованість за нарахованими процентами;
-прострочена заборгованість за кредитом;
-строкова заборгованість за нарахованими процентами;
-строкова заборгованість за кредитом;
-пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів;
-штраф.
Пунктом 2.7 договору сторони визначили, що позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання з рахунків позичальника:
2.7.1 в останній день кожного періоду, визначеного в п. 1.1 цього договору, сум, що підлягали сплаті за кредитом, а у разі, якщо на рахунку позичальника будуть відсутні грошові кошти, в день надходження грошових коштів;
2.7.2 у термін, визначений в п.2.4.1 цього договору, нарахованих процентів.
У разі дострокового погашення кредиту (частини кредиту) протягом першого та другого років користування кредитом, кошти в першу чергу направляються на сплату комісії за дострокове погашення кредиту (частини кредиту) у розмірах, встановлених а п.п.3.4.1 цього договору (п. 2.8 договору).
Позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1. цього договору (пункти 3.3.7., 3.3.8., 3.3.9);
Згідно з п. 4.5 договору у разі невиконання (неналежного виконання позичальником обов'язків, визначених п. п. 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредитом, нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Відповідно до п. 7.3 договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, з урахуванням положень п. 7.5 цього договору.
Пунктом 7.5 договору визначено, що у разі, якщо позичальник до настання терміну погашення першого платежу за кредитом згідно п. 1.1.1 цього договору не звернеться до кредитора за одержанням кредиту в порядку, передбаченому п. 2.1 цього договору, зобов'язання кредитора щодо надання кредиту, а також дія цього договору припиняється.
Також 18.02.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №2008-690/Ф03.14 - 020 за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою кредитору 13 процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості- з березня 2008 року по січень 2018 року щомісячно рівними платежами по 334 доларів США та в лютому 2018 року - 254 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості 17.02.2018 на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_3 в Банківському відділенні АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п. 2.4 договору у попередній робочий день (п. п. 2.4.1).
Згідно з п. п. 2.4.2 договору сплата кредиту здійснюється в валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_4 в Банківському відділенні АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше (10) десятого числа поточного місяця. У випадку, якщо десяте число поточного місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму кредиту згідно з п. 1.1 цього договору у попередній робочий день.
Інші умови вказаного договору аналогічні умовам, викладеним в договорі кредиту від 27.10.2006 №690/Ф03.14 - 119.
Вказані договори містять підписи представника банку та позичальника ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку вимог банку у зв'язку з неповерненням позичальником кредитної заборгованості за договором від 27.10.2006 №690/Ф03.14 - 119 станом на 08.07.2016 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 13 389,47 доларів США, що на день подання позову становить 332 256,99 грн. та яка складається з:
-суми заборгованості за кредитом у розмірі 8 300,02 дол. США (205963,32 грн.);
-суми заборгованості за відсотками у розмірі 1 120,55 дол. США (27 806,22 грн.);
-розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту 2 589,24 дол. США (64 251,47 грн.);
-розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків 1 379,66 дол. США (34 235,98 грн.),
Відповідно до розрахунку вимог банку у зв'язку з неповерненням позичальником кредитної заборгованості за договором від 18.02.2008 року №2008-690/Ф03.14 - 020 станом на 08.07.2016 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 46 674,42 доларів США, що на день подання позову становить 1 158 216,30 грн. та яка складається з:
-суми заборгованості за кредитом у розмірі 27 665,49 дол. США (686513,55 грн.);
-суми заборгованості за відсотками у розмірі 6948,76 дол. США (172432,08 грн.);
-розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту 7 204,02 дол. США (178 766,30 грн.);
-розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків 4 856,15 дол. США (120 504,37 грн.).
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірах вказаних в кредитних договорах; надані представником позивача розрахунки вимог банку, виготовлені під час складання позову, а не під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення із зазначенням всіх вищевказаних реквізитів, посад та підписи осіб, відповідальних за здійснення операцій в банку та правильність їх оформлення; розрахунки банку не є доказом безспірності розміру грошових вимог позивача, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, оскільки частина квитанцій свідчить про те, що відповідачем здійснювалося погашення заборгованості відповідними сумами коштів, які відповідно до розрахунків, банк зараховував не в повній мірі, а частково.
Апеляційний суд не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» на виконання умов кредитних договорів надав ОСОБА_1 кошти, які остання зобов'язалася повернути у визначені у договорах строки.
Умовами кредитних договорів сторони визначили, що надання кредиту на цілі, визначені п.1.2 цього договору, проводиться шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті (долари США) у сумі кредиту в строки: у разі надання позичальником заяви на одержання готівки протягом операційного часу кредитора в день її надання; у разі надання позичальником заяви на одержання готівки після операційного часу кредитора -не пізніше наступного робочого дня (п. 2.1, п.п.3.1.1 договору).
Пунктом 3 розділу І Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 14 серпня 2003 року N 337, яка була чинною на час надання кредиту, передбачено, що до касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належать, зокрема, і видача готівки клієнтам з їх рахунків чи рахунку банку через його касу.
До касових документів, які оформлюються згідно із цією Інструкцією, належить заява на видачу готівки (пункт 1 глави 1 розділу III Інструкції) та визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються прийняття і видача готівки (пункт 2 глави 1 розділу III Інструкції). Форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов'язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи - отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Отже, єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти позичальником та факт виконання умов договору є касовий документ - заява про видачу готівки.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 539/1582/16-ц.
На підтвердження отримання відповідачем коштів банком надано заяву №20, підписану ОСОБА_1 18.02.2008 про видачу їй готівки у розмірі 40 000 доларів США, еквівалент у гривні 202 000 грн. згідно з договором від 18.02.2008 №2008-690/Ф03.14 - 020.
Також в матеріалах справи міститься заява, підписана ОСОБА_1 від 23.12.2013 з якої вбачається, що позичальник звертаючись до банку, просила надати їй відстрочку по тілу кредиту на півроку по кредитам №690/Ф03.14 - 119, №2008-690/Ф03.14 - 020.
З наданої відповідачем квитанції від 27.10.2006 №3 вбачається, що відповідач в день укладення кредитного договору №690/Ф03.14 - 119 внесла на рахунок банку кошти у розмірі 1515 грн. за кредитне обслуговування, а також 8 047 дол. США відповідно до квитанції №кг37868 на погашення кредиту.
Вказані докази доводять факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірах, визначених умовами кредитних договорів, вказані обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що за договором від 27.10.2006 вона отримала 20 000 дол. США та здійснила оформлення повернення нею банку коштів у розмірі 10 000 дол. США.
Відповідачем не доведено ту обставину, що банк зараховував кошти на погашення кредитної заборгованості за двома кредитними договорами у меншому розмірі ніж сплачувала відповідач, оскільки надані відповідачем квитанції про часткову сплату коштів на рахунки позивача з різними сумами, містять посилання щодо призначення платежу «погашення кредиту» та «внесення готівки на рахунки фізичних осіб», тобто без зазначення за яким саме кредитом здійснено оплату та без вказівки на погашення відсотків чи тіла кредиту здійснювалися відповідні платежі.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
При цьому виписка по особовим рахунку, подана позивачем, може бути належним доказом щодо заборгованості, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Отже, апеляційний суд, дослідивши виписки по особовим рахункам відповідача у сукупності з іншими доказами, дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки є чіткими та зрозумілими, а тому, суд апеляційної інстанції приймає їх до уваги як належні та допустимі докази.
Окрім того, апеляційний суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі N 2-383/2010 (провадження N 14-308цс18), згідно яких у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідач не надала суду докази, які б спростовували як факт надання кредитних коштів в розмірах, визначених кредитними договорами, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Згідно з позицією Верховного Суду в постанові від 08 липня 2020 року по справі N464/4985/15-ц визначено, що твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
У постанові від 02 липня 2020 року в справі N 753/16745/15-ц Верховним Судом підтримано позицію суду апеляційної інстанції про те, що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору, а тому є належним доказом.
Відповідно до розрахунку вимог банку у відповідача за договором від 27.10.2006 №690/Ф03.14 - 119 наявна заборгованість, яка станом на 08.07.2016 у ОСОБА_1 становить 13 389,47 доларів США.
Відповідно до розрахунку вимог банку у відповідача за договором від 18.02.2008 №2008-690/Ф03.14 - 020 станом на 08.07.2016 наявна заборгованість у розмірі 46 674,42 доларів США.
Відповідачем у суді першої інстанції було заявлено про застосування строків позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованості.
Як зазначено вище, сторони у п. 4.5 договорів визначили, що у разі невиконання (неналежного виконання позичальником обов'язків, визначених п. п. 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредитом, нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Таким чином, сторони врегулювали у кредитних договорах умови дострокового повернення кредитних коштів та зміни строку виконання основного зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N444/9519/12-ц (провадження N 14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі N 6-249цс15, та зроблено висновок, що за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу".
Встановлено, що відповідач на виконання умов договору від 27.10.2006 №690/Ф03.14 - 119 з листопада 2006 по грудень 2013 здійснювала платежі по тілу кредиту, останній платіж за простроченою заборгованістю по кредиту сплачено 17.03.2014 у розмірі 199,98 дол. США, за процентами 17.03.2014 у розмірі 202,02 дол. США.
З наведеного слідує, що останній платіж за кредитним договором було здійснено 17.03.2014, що свідчило про неналежне виконання позичальником обов'язків, покладених кредитним договором, а тому за визначенням пункту 4.5 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто з 15.05.2014 року.
Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 15.05.2014, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав.
Банк 19.09.2016 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором від 27.10.2006 №690/Ф03.14 - 119, отже в межах строків позовної давності.
Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитом (строкової заборгованості) та (простроченої заборгованості), відповідачем повернуто кредитні кошти у розмірі 15 289,52 дол. США та 6 410,46 дол. США, отже залишок заборгованості відповідача за договором від 27.10.2006 №690/Ф03.14 - 119 становить 8 300,02 дол. США, який підлягає стягненню на користь банку.
Щодо вимоги про стягнення відсотків за вказаним договором, апеляційним судом при дослідженні наданого позивачем розрахунку встановлено, що розраховуючи заборгованість за відсотками, банк виходив з того, що всього за період з 27.10.2006 по 07.07.2016 ним нараховані відсотки в загальному розмірі 17 904 дол. США, відповідачем сплачено 16 783,65 дол. США, тому вважав, що залишок заборгованості по відсоткам становить 1 120,55 дол. США.
Водночас, враховуючи, що строк кредитування сплив з 15.05.2014, розмір нарахованих відсотків становив 16 735,64 дол. США, тоді як відповідачем сплачено 16 783,65 грн.
З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості за відсотками станом на 08.07.2016 за вказаним договором задоволенню не підлягає.
Крім того, в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 2 589,24 дол. США та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 1 379,66 дол. США слід відмовити, оскільки розрахунок здійснено банком з 07.07.2015 по 24.06.2016, тобто поза межами строку кредитування.
Щодо заборгованості за договором від 18.02.2008 №2008-690/Ф03.14 - 020.
Встановлено, що відповідач на виконання умов договору від 18.02.2008 №2008-690/Ф03.14 - 020 з березня 2008 року по січень 2013 року здійснювала платежі по тілу кредиту, останній платіж за простроченою заборгованістю за вказаним кредитом сплатила 23.12.2013 у розмірі 57,76 дол. США, за процентами 23.12.2013 у розмірі 1510 дол. США.
Отже, останній платіж за кредитним договором було здійснено 23.12.2013, що свідчило про неналежне виконання позичальником обов'язків, покладених кредитним договором, а тому за визначенням пункту 4.5 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто з 21.02.2014.
Позов банком до суду про стягнення заборгованості за договором від 18.02.2008 №2008-690/Ф03.14 - 020 подано 19.09.2016, отже в межах строків позовної давності.
Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитом (строкової заборгованості) та (простроченої заборгованості), відповідачем повернуто кредитні кошти у розмірі 6 983,52 дол. США та 5 350,99 дол. США, отже залишок заборгованості відповідача за договором від 18.02.2008 року №2008-690/Ф03.14 - 020 становить 27 665,49 дол. США, який підлягає стягненню на користь банку.
Щодо вимоги про стягнення відсотків за вказаним договором, апеляційним судом при дослідженні наданого позивачем розрахунку встановлено, що, розраховуючи заборгованість за відсотками, банк виходив з того, що всього за період з 18.02.2008 по 07.07.2016 ним нараховано відсотки в загальному розмірі 29 723,07 дол. США, відповідачем сплачено 22 774,30 дол. США, тому вважав, що залишок заборгованості по відсоткам становить 6 948,76 дол. США.
Водночас, враховуючи, що строк кредитування сплив з 21.02.2014, розмір нарахованих відсотків становив 24 956,79 дол. США, відповідачем сплачено 22 774,30 дол. США, отже заборгованість за відсотками станом на 21.02.2014 становить 2 182,49 дол. США, яка підлягає стягненню на користь банку.
В частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 7 204,02 дол. США та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 4 856,15 дол. США слід відмовити, оскільки розрахунок здійснено банком з 07.07.2015 по 24.06.2016, тобто поза межами строку кредитування.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Альфа Банк» (правонаступник Акціонерне товариство «Сенс Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» (правонаступник Акціонерне товариство «Сенс Банк») заборгованість за договором кредиту від 27.10.2006 №690/Ф03.14-119 у розмірі 8 300,02 дол. США, заборгованість за договором кредиту від 18.02.2008 №2008-690/Ф03.14-020 у розмірі 27 665,49 дол. США та відсотки у розмірі 2 182,49 дол. США.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 17.06.2024
Головуючий: Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.С. Комлева