Номер провадження: 88-ц/813/3/24
Справа № 1512/2-158/11
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , в особі правонаступника - ОСОБА_3 , в особі правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання угод удаваними, переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності, стягнення грошових коштів,
встановив:
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та, уточнивши його 27.01.2012 і 25.06.2014, просила про визнання угод удаваними, переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності, стягнення грошових коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона та відповідачі ОСОБА_6 були співвласниками квартири спільного заселення
АДРЕСА_1 .
З 2006 року відповідачі намагались відчужити належну їм частку квартири ОСОБА_5
09 листопада 2006 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір дарування 561/1000 частини квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_5 прийняла у дар спірну частину квартири. Вказаний договір був оплатним, оскільки ОСОБА_5 передала відповідачам відповідну суму грошових коштів за належну їм частку квартири.
16 листопада 2006 року між цими ж сторонами укладено договір про розірвання договору дарування.
Цього ж дня ОСОБА_7 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 склали довіреності, якими уповноважили ОСОБА_5 на продаж належної їм на праві власності спірної частини квартири за ціною та на умовах за її розсудом, або дарування вказаної частини квартири на ім'я ОСОБА_4
19 серпня 2009 року приватним нотаріусом Коваль Н. В. посвідчено договір дарування 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах
ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі доручень від 16 листопада
2006 року, подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар зазначену частину квартири.
Посилаючись на те, що договір дарування від 19 серпня 2009 року є удаваним, оскільки укладаючи його, сторони мали на меті приховати іншу угоду - договір купівлі-продажу, що призвело до порушення її переважного права на придбання частки у праві спільної часткової власності, позивач з урахуванням поданих нею уточнень, просила:
- визнати удаваним договір дарування 561/1000 частини квартири АДРЕСА_1 від 19 серпня
2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В., укладений між ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі доручень від 16 листопада 2006 року, та ОСОБА_4 ;
- визнати, що фактично між ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу 561/1000 частини спірної квартири;
- визнати, що продаж частки у спільній частковій власності відбувся з порушенням прав переважної покупки співвласника ОСОБА_1 ;
- перевести права та обов'язки покупця 561/1000 частини спірної квартири з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 вартість 561/1000 частини квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 561/1000 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування 561/1000 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 19 серпня 2009 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діяла ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 . Визнано дійсним договір купівлі-продажу 561/1000 частини вказаної квартири, укладений 19 серпня 2009 року між вказаними сторонами, переведено права та обов'язки покупця 561/1000 частини цієї квартири на ОСОБА_1 , визнано за нею право власності на вказану частину квартири. Видано ОСОБА_4 з депозитного рахунку № 37310014000123 Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - ТУ ДСА України в Одеській області) грошові кошти в сумі 261 000,00 гривень. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року залишено без змін.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року, у якій просила скасувати зазначене судове рішення та ухвалити у справі нове судове рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року залишити без змін.
На обґрунтування заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами зазначала, що після ухвалення Верховним Судом остаточного судового рішення, та після звернення до ТУ ДСА України в Одеській області із заявою про повернення коштів, внесених нею на депозитний рахунок, їй стали відомі обставини, які є істотними для вирішення справи, що не були і не могли бути відомі під час розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, а саме, що 13 травня 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулася із заявою до ТУ ДСА України в Одеській області про повернення їй коштів з депозитного рахунку суду, внесених як заставу, які ОСОБА_5 отримала 17 травня 2016 року.
Зазначене, на думку заявниці, свідчить про відсутність предмета спору та апеляційного оскарження, а оскільки ОСОБА_4 отримав за 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , її грошовий еквівалент, чим фактично визнав законність та остаточність рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2016 року. Відсутність забезпечення позову на депозитному рахунку має наслідком неможливість скасування рішення суду першої інстанції та виконання рішення апеляційного суду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від
06 грудня 2016 року відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 06.06.2024 року з'явився: представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 та представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 .
Інші учасники процесу до суду не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, судова колегія вважає, що її слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного суду у постанові від 28.05.2020 року у справі № 629/485/13-ц, що в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України, підлягає врахуванню судами.
Крім того, для перегляду судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Як на підставу своїх вимог у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року, ОСОБА_1 посилається на те, що після ухвалення Верховним Судом остаточного судового рішення, та після звернення до ТУ ДСА України в Одеській області із заявою про повернення коштів, внесених нею на депозитний рахунок, їй стали відомі обставини, які є істотними для вирішення справи, що не були і не могли бути відомі під час розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, а саме, що 13 травня 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулася із заявою до ТУ ДСА України в Одеській області про повернення їй коштів з депозитного рахунку суду, внесених як заставу, які ОСОБА_5 отримала 17 травня 2016 року.
Зазначене, на думку заявниці, свідчить про відсутність предмета спору та апеляційного оскарження, а оскільки ОСОБА_4 отримав за 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , її грошовий еквівалент, чим фактично визнав законність та остаточність рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2016 року. Відсутність забезпечення позову на депозитному рахунку має наслідком неможливість скасування рішення суду першої інстанції та виконання рішення апеляційного суду.
Проте такі обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 423 ЦПК з огляду на наступне.
Як вбачається з відповіді Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області від 25 жовтня 2019 року - відповідно Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок, затвердженого постановою КМУ від 11 січня 2012 року №15, 13 травня 2016 року ОСОБА_5 (яка діяла на підставі довіреності від ОСОБА_4 , виданої 09 квітня 2016 року), до Територіального управління було подано документи для видачі коштів з депозитного рахунку, на який було внесено заставу (підставою повернення коштів зазначено рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, яке набрало законної сили).
17 травня 2016 року грошові кошти у розмірі 261000 грн. були видані ОСОБА_5 .
Наступного дня, 18 травня 2016 року, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, а тому безпідставним є посилання ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами на те, що ОСОБА_4 , отримавши з депозитного рахунку ТУ ДСА в Одеській області грошові кошти в сумі 261 000 гривень, визнав законність та остаточність рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, оскільки зняття вказаних грошових коштів відповідачем було здійснене у порядку виконання рішення суду першої інстанції.
При цьому, наступного дня, ОСОБА_4 скористався своїм законним правом на апеляційне оскарження судового рішення, та подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, що безумовно свідчить про його незгоду зі вказаним рішенням суду.
На момент відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції, грошові кошти були відсутні на депозитному рахунку Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області, оскільки були видані представнику ОСОБА_4 у порядку виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, яке на той час набрало законної сили. Дана інформація не могла бути відома суду апеляційної інстанції при розгляді даної справи, оскільки суд не є власником або розпорядником грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку № 37310014000123, відкритому у Територіальному управлінні державної судової адміністрації України в Одеській області.
Вказані обставини не можуть бути визнані судом як нововиявлені, оскільки зняття грошових коштів з депозитного рахунку було здійснено представником ОСОБА_4 у порядку процесуального виконання рішення Київського районного суду м.Одеси від 27квітня 2016року, яке на той час набрало законної сили, і вказана обставина ніяким чином не може вплинути на юридичну оцінку обставин, викладену судом у рішенні, що переглядається.
Факт непогодження ОСОБА_4 із рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, як вже вказувалось вище, підтверджується фактом подання останнім апеляційної скарги на вказане рішення суду першої інстанції.
Більш того, апеляційний суд зазначає, що вище перелічені обставини не можуть бути підставою для скасування рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року, оскільки вказані обставини мали місце після ухвалення рішення, в той час як вони мали існувати на час його ухвалення та впливати на зміст правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини не є нововиявленими та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у справі.
Крім того, необхідне зазначити, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті досягнути нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Таким чином, заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухваленого у справі судового рішення задоволенню не підлягає.
Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27 - 34 рішення "Праведная проти росії" від 18 листопада 2004 року).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).
Згідно ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 429 ЦПК України для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, а тому її слід залишити без задоволення та залишити відповідне судове рішення в силі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 17.06.2024
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.С. Комлева