Справа № 134/1667/23
1-кп/134/19/2024
17 червня 2024 року смт Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, відомості по якому внесені до ЄРДР за № 12023020190000214 від 01.07.2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт Вапнярка, Вінницької області, є громадянином України, непрацюючого, з вищою освітою, не одруженого, житель по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, маючи мету уникнути відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 130 та ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 30.06.2023 року близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи на автомобільній дорозі сполученням смт Крижопіль - смт Вапнярка на відрізку в с. Сонячне, Тульчинського району, Вінницької області, висловив пропозицію службовій особі - поліцейському офіцеру громади Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 про надання неправомірної вигоди в розмірі 15 000 гривень за не складання відносно нього ( ОСОБА_5 ) протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та не винесення відносно нього ( ОСОБА_5 ) постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Так, поліцейським офіцером громади Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 , який згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, відповідно до затвердженою начальником відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_8 , від 29.06.2023 року розстановкою несення служби працівників відділення поліції № 1 Тульчинського РВП та СПД № 1 ВП № 1 ГУНП у Вінницькій області на 30.06.2023 року, на службовому автомобілі марки «Renault Duster» державний номерний знак НОМЕР_1 здійснював патрулювання.
Під час чергування, 30.06.2023 року близько 19 години 10 хвилин до ОСОБА_7 на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_9 , який повідомив, що на автомобільній дорозі сполученням між смт Крижопіль та смт Вапнярка на відрізку при в'їзді в АДРЕСА_2 легковий автомобіль на швидкості з'їхав за межі проїжджої частини дороги. Так, як с. Сонячне входить до зони обслуговування ОСОБА_7 , ним було здійснено виїзд за даним повідомленням. Прибувши в с. Сонячне ОСОБА_7 було встановлено, що у кюветі біля дороги перебував автомобіль «Wolkswagen Golf» державний номерний знак НОМЕР_2 та біля нього перебував водій даного автомобіля ОСОБА_5 при перевірці інформації стосовно ОСОБА_5 за базами даних ІПС ІПНП було встановлено, що він раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та позбавлений права керування транспортними засобами.
При спілкуванні з ОСОБА_5 , поліцейський ОСОБА_7 виявив у останнього явні ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема, звужені зіниці очей, порушення мови, порушення координації рухів, та у зв'язку з цим запропонував йому пройти огляд в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння то повідомив, що у разі позитивного результату, на підставі ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та п. 4, 5 ч. 2 розділу І, ч. 2 розділу ІІІ та розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, відносно нього будуть складенні адміністративні матеріали за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 4 ст. 126 КУпАП.
В свою чергу, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що працівник поліції є службовою особою, яка згідно зі ст. 255 КУпАП уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та яка згідно зі ст. 222 КУпАП уповноважена на розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, про яку неодноразово був попереджений працівником поліції, діючи умисно, близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи на відрізку автомобільної дороги сполученням смт Крижопіль - смт Вапнярка в с. Сонячне, Тульчинського району, Вінницької області, поблизу службового автомобіля «Renault Duster» державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою уникнення адміністративної відповідальності та не складання відносно нього адміністративних матеріалів, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 4 ст. 126 КУпАП, запропонував поліцейському офіцеру громади Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 неправомірну вигоду, а саме о 19 годині 30 хвилин грошові кошти в розмірі 10 000 гривень, за що був попереджений поліцейським про неправомірність його дій та кримінальну відповідальність за указану пропозицію надання службовій особі неправомірної вигоди, після чого о 19 годині 40 хвилин, ОСОБА_5 знову запропонував поліцейському офіцеру громади Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 15 000 гривень, за що був вкотре попереджений поліцейським про неправомірність його дій та кримінальну відповідальність за указану пропозицію надання службовій особі неправомірної вигоди. Однак ОСОБА_5 на відповідні попередження поліцейського ОСОБА_10 не реагував, а продовжував, діючи свідомо та умисно, вчиняти дії, пов'язані з уникненням від адміністративної відповідальності та незаконно пропонувати поліцейському неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, за прийняття ним незаконного рішення щодо не складання відносно ОСОБА_5 адміністративних матеріалів за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 4 ст. 126 КУпАП, після чого поліцейським було викликано слідчо-оперативну групу.
Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, не визнав повністю, від дачі показів в судовому засіданні, згідно ст. 63 Конституції України, відмовився.
На підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України сторона обвинувачення посилається на показання свідків, допитаних під час судового розгляду, зокрема:
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , надав наступні покази.
Приблизно у червні-липні 2023 року, точну дату не пам'ятає, він заступив на чергування. Громадянин ОСОБА_9 зателефонував до нього на мобільний телефон та повідомив, що з траси злетіла машина. Коли приїхали на місце події, то запитали у водія, чи все у нього нормально. Помітили ознаки алкогольного сп'яніння, після чого перевірили його по базі. Запропонували водію пройти тест на стан алкогольного сп'яніння, попередили, що буде складатися протокол по ч. 2 ст. 130 КУпАП. Підопригора відкликав його у сторону, він відійшов з ним, оскільки думав, що останній хоче його щось запитати про особисте. Особисто Підопригору не знає, бачив його у перший раз. Все знімав на свій власний телефон, оскільки його боді-камера була в ремонті. Він повідомив керівництво та внутрішню безпеку, про те що камера не працює. З чергування його не зняли. Про те, що на нього було накладено дисциплінарне стягнення знає, наказ про накладення на нього дисциплінарного стягнення не оскаржував. Чи працювала боді-камера у напарниці він не знає. Напарницю він не просив про те, щоб вона включила боді-камеру, чому, пояснити не може. ОСОБА_5 запропонував 10 000 гривень грошову винагороду, за те щоб не проходив він освідування на стан алкогольного сп'яніння та щоб не складали протокол відносно нього. Останній був неодноразово попереджений про кримінальну відповідальність за дачу хабаря. Що відповів на це ОСОБА_5 він не пам'ятає. В подальшому сума зросла до 15000 гривень. ОСОБА_5 йому особисто пропонував хабар. Ним була викликана СО група. Відеозйомку почав він тоді, коли ОСОБА_5 почав пропонувати йому грошову винагороду, на запитання чому зразу не почав відеозйомку, як прибули на місце події, пояснити не може.
На додатковому допиті свідок ОСОБА_7 дав такі покази:
Коли йому подзвонив ОСОБА_11 та повідомив що сталася ДТП, то він подзвонив в чергову частину та доповів про ДТП. Черговий повідомив, що група реагування патрульної поліції знаходиться в іншій стороні і сказав, щоб він під'їхав і подивився, що там трапилося. Коли їхав в с. Сонячне на місце пригоди, то дзвонив до групи реагування патрульної поліції і говорив, щоб вони скоріше їхали. Також ОСОБА_7 пояснив, що згідно розстановки він мав право їхати у с. Сонячне на місце ДТП.
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_12 надала такі пояснення.
Вона з ОСОБА_7 заступили в патрулювання, це було 30 червня 2023 року. До ОСОБА_7 на мобільний телефон надійшло повідомлення про ДТП. Коли приїхали на місце події, то вийшли з машини. Обвинувачений відізвав ОСОБА_7 в сторону; вони відійшли і в стороні спілкувалися. У ОСОБА_5 були ознаки наркотичного сп'яніння, у нього була нечітка хода, запаху алкоголю не було; у нього постійно закривалися очі, він ніби засинав. Вона не чула про що вони розмовляли. Коли ОСОБА_7 повернувся, він подзвонив на 102 та повідомив про дачу неправомірної вигоди. Автомобіль ОСОБА_5 був у полі. ОСОБА_5 спочатку говорив, що не він, а хтось інший був за кермом. Коли вони приїхали на місце події працівники ГПП уже були на місці події. В неї не було боді-камери. Вона не пам'ятає чи у ОСОБА_7 була боді-камера. Протокол по факту ДТП не оформлявся.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав такі пояснення.
В літку 2023 року, точної дати не пам'ятає, близько 17 години, він був у себе на господарстві в с. Сонячному. Почув гул автомобіля та побачив, як автомобіль їхав та з'їхав на обочину, а далі в кювет. Далі він подзвонив знайомому поліцейському ОСОБА_13 , оскільки у нього був його номер. Останній приїхав десь через хвилин 10. Він стояв за метрів 100 від пригоди. На 102 не дзвонив, оскільки через 102 відбувається ця процедура дуже довго, поки вони приймуть визов, поки скерують куди потрібно, а то було ДТП, думав що там травмовані особи (на тому місці постійно ДТП відбуваються), тому подзвонив знайомому поліцейському, оскільки він краще знає, як, куди і кому далі дзвонити. Бачив тільки, що ОСОБА_14 говорив із водієм автомобіля, про що вони говорили, то він не чув, оскільки стояв за метрів 100 від них, ближче не підходив, постояв хвилин 20 і поїхав у Крижопіль по справах. Коли повернувся в с. Сонячне, десь через 40 хвилин, то вони ще там стояли. Пізніше він питав при зустрічі у ОСОБА_15 що там сталося, він сказав, що ДТП без тілесних ушкоджень. Більше про цю пригоду він нічого не знає.
Винуватість ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, сторона обвинувачення під час судового розгляду також обґрунтовувала такими доказами, які в судовому засіданні дослідженні:
- рапортом відділення №1 (смт. Крижопіль) Тульчинського району відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, згідно якого 30.06.2023 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №1883 від 30.06.2023 року;
- протоколом огляду відеозапису від 17 липня 2023 року, заступником начальника слідчого відділення поліції №1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, на підставі ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 липня 2023 року про тимчасовий доступ до речей і документів, оглянуто відеозаписи із мобільного телефону «Iphone 12 Pro», що належить ОСОБА_7 ;
- копією матеріалів адміністративної справи № 134/1188/23 відносно громадянина ОСОБА_5 за ст. 130 ч. 2 КУпАП;
- копією розстановки несення служби працівниками відділення поліції № 1 Тульчинського РВП та СПД №1 ВП №1 ГУНП у Вінницькій області на 30.06.2023 року, яка затверджена начальником ВП №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області;
- копією книги нарядів № 407 ВП №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, із розстановкою нарядів на 30.06.2023 року;
- копією журналу № 316 н/т реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю ВП №1 Тульчинського РВП;
- протоколом огляду відеозапису від 25.07.2023 року, заступником начальника слідчого відділення Відділення поліції №1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, на підставі ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2023 року про тимчасовий доступ до речей і документів, оглянуто відеозапис із камери відеоспостераження, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- висновком експерта № СЕ-19/102-23/16060-ВЗ від 04.04.2024 року за результатами судової експертизи відео-, звукозапису за експертною спеціальністю 7.1 «Технічне дослідження матеріалів та засобів відео-, звукозапису», проведеної у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.07.2023 року № 12023020190000214.
Судом також досліджені матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 . Відповідно до яких останній на обліку у психіатра не перебуває, у лікаря нарколога перебуває на обліку з 30.01.2009 року, до кримінальної відповідальності не притягувався, із характеристики з місця проживання слідує, що виконавчий комітет Вапнярської селищної ради компрометуючими матеріалами відносно ОСОБА_5 не володіє.
На спростування винуватості ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 369 КК України стороною захисту надані та судом досліджені такі письмові докази:
- копію постанови від 08.09.2023 року Крижопільського районного суду Вінницької області (справа №134/1288/23), відповідно, до якої провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 закрито;
- копію наказу № 476 від 24.07.2023 року Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського офіцера громади сектору превенції Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_17 »;
- копію рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 року (справа № 146/14096/23), відповідно до якого адміністративний позов ОСОБА_5 до поліцейського офіцера громади ОСОБА_7 , Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задоволено частково.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
Згідно вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, а відповідно зі ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Судовий же розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі.
Суд у повному обсязі дослідив докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту.
У ході судового розгляду кримінального провадження, безпосередньо у судовому засіданні були допитані свідки, заявлені для допиту стороною обвинувачення, а також досліджені надані прокурором та адвокатом обвинуваченого письмові докази.
Із зазначених письмових доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження встановлено, що 30.06.2023 року відділенням поліції №1 (смт Крижопіль) Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області отримано заяву від працівника поліції ОСОБА_14 та зареєстровано ЄО за №1883 від 30.06.2023 року з фабулою: 30.06.2023 року о 19 годині 55 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 30.06.2023 року о 19 годині 52 хвилин за адресою: Крижопільський район с. Сонячне, вулиця, в напрямку Вапнярки, автомобіль «Фольксваген Гольф» днз НОМЕР_2 , водій якого ОСОБА_5 пропонував працівникові поліції неправомірну вигоду у розмірі 10 тисяч-15 тисяч гривень. Заявник ОСОБА_14 .
Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 липня 2023 року, в рамках кримінального провадження № 12023020190000214 від 01.07.2023 року, зобов'язано поліцейського офіцера громади Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 надати тимчасовий дозвіл до відеозаписів із належного йому мобільного телефону «Iphone 12 Pro» щодо факту пропозиції 30.06.2023 неправомірної вигоди ОСОБА_5 із можливістю запису на оптичний диск, для приєднання їх до матеріалів кримінального провадження. Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 17.07.2023 року заступник начальника СВ ВП №1 Тульчинського РВП, ознайомився із відеозаписами в мобільному телефоні «Iphone 12 Pro», належному ОСОБА_7 та із двома відеозаписами на DVD-RМ диск «X Digital 4.7 Gb», які ОСОБА_7 попередньо перемістив на оптичний диск, та вилучив оптичний диск DVD-RМ диск «X Digital 4.7 Gb» із записами двома відеофайлами. Так, згідно з протоколом огляду відеозапису від 17.07.2023 року - на вказаних файлах зафіксовано спілкування ОСОБА_7 із громадянином ОСОБА_5 . Із відеозапису під назвою «IMG_3030» розміром 324 МБ, який починається о 19 год.48 хв. 30.06.2023 року вбачається, що ОСОБА_7 запитує у ОСОБА_5 чи пив він, на що останній відповів, що «пив вчора, а сьогодні ні»; на пропозицію ОСОБА_7 , щоб ОСОБА_5 продув, останній відповів, що «даю п'ятнашку і закриють це питання», на питання ОСОБА_7 п'ятнашку чого, ОСОБА_5 відповів «наших, совєцких, українських». Після чого ОСОБА_7 стверджує Гривень? Та попереджає, що це є кримінальною відповідальністю. В подальшому ОСОБА_5 впрошує ОСОБА_7 «спасти його душу і сім'ю», на що останній попереджає що, за те що він пропонує передбачена кримінальна відповідальність. При відтворені відеозапису під назвою «IMG_3029» розміром 1,49 ГБ вбачається, що ОСОБА_7 попереджає ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність, на що останній говорить, що підставляти нікого не бажає і грошей із собою не має, просить щоб не продувати, оскільки він уже позбавлений прав і залишилось 5 місяців до закінчення терміну, вказує що «відблагодарить», на запитання ОСОБА_7 «як саме, словом спасибі?», на шо останній відповів, що «не словом, оскільки спасибі в карман не покладеш». В подальшому ОСОБА_5 говорить, що ще накине; на пропозицію ОСОБА_7 пройти освідування ОСОБА_5 вказує на те, що ОСОБА_7 камеру не включено; в подальшому ОСОБА_7 неодноразово попереджає ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність.
Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 липня 2023 року, в рамках кримінального провадження № 12023020190000214 від 01.07.2023 року надано тимчасовий доступ до документів, а саме: матеріалів про оформлення протоколу про адміністративне правопорушення вчинене 30.06.2023 року ОСОБА_5 , а також документами про перебування поліцейського офіцера громади Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області на чергуванні 30.06.2023 із можливістю виготовлення їх копій, для приєднання до матеріалів кримінального провадження. Згідно із протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 27.07.2023 року була оглянута адміністративна справа відносно ОСОБА_5 , із якої виготовлено копії протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч.2 КУпАП, направлення на огляд водія, постанова про накладення адміністративного стягнення за ст. 126 ч. 4 КУпАП, довідки начальника ВП №1, а також оглянуто книгу нарядів та журнал реєстрації інструктажів із яких зроблено копії за 30.06.2023 року, розстановка несення служби працівниками відділення поліції №1 Тульчинського РВП та СПД №1 ВП №1 ГУНП у Вінницькій області за 30.06.2023 року. Так з копії протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_3 від 30.06.2023 року вбачається, що ОСОБА_5 в с. Сонячне, на відрізку дороги Т-02-02, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 , допустив з'їзд з дороги в кювет, чим спричинив ДТП, під час спілкування у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медогляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП. Згідно копії направлення - водія ОСОБА_5 направлено до ОСОБА_18 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії НОМЕР_4 на ОСОБА_5 за порушення вимог п. 2,1 а Правил дорожнього руху, а саме 30.06.2023 року о 19 год.05 хв. здійснював рух транспортним засобом при цьому був позбавлений права керування транспортними засобами згідно рішення Святошинського райсуду м. Києва, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 статті126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 гривень. Згідно довідок відділення поліції №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області у ОСОБА_5 посвідчення водія не вилучалось та на протязі поточного року у ОСОБА_5 виявлено повторність про адміністративне порушення за ст. 130 КУпАП, а саме 20.12.2022 року було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до копії Розстановки несення служби працівниками відділення поліції №1 Тульчинського РВП та СПД №1 ВП №1 ГУНП у Вінницькій області на 30.06.2023 року - ОСОБА_14 разом із Бардіян ніс службу ПОГ з 08:00-18:00 годин, з 19:00-01:00 ніс службу - піший патруль (маршрут патрулювання смт Крижопіль, вул. Соборна- Героїв України). Згідно з копії книги нарядів № 407 ВП №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області на 30.06.2023 року вбачається, що старший лейтенант поліції ОСОБА_14 30.06.2023 року заступив у патруль та о 19.05 годині отримав зброю, набої, магазин та о 00.45 годин 01.07.2023 здав збою з магазином та набоями. Згідно Журналу № 316 н/т реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні із зброєю ВП №1 Тульчинського РВП, ОСОБА_14 пройшов 30.06.2023 року цільовий інструктаж, про що свідчить його підпис.
Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2023 року, в рамках кримінального провадження № 12023020190000214 від 01.07.2023 року, зобов'язано ОСОБА_9 , надати тимчасовий доступ до відеозапису із належної йому камери відеоспостереження, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.07.2023 року в комп'ютері ОСОБА_9 виявлено один відеофайл із назвою Whats App Video 2023-07-17 at 09.17.59 об'ємом 1551 КБ із зображенням моменту з'їзду із дороги автомобіля біля д/г ОСОБА_9 даний відеофайл був записаний на оптичний диск «X-Digital» 4,7 Gb. Згідно протоколу огляду даного відеозапису від 25.07.2023 року, а саме диску виявлено файл із назвою Whats App Video 2023-07-17 at 09.17.59, при відтворені якого зафіксовано двір господарства ОСОБА_9 , що за адресою АДРЕСА_2 . На відеозаписі є дата 30.03.2023 року та час 19.09.02 годин. На відео видно, що у дворі стоїть автомобіль «Ауді», на лавці сидить чоловік, з автомобіля виходить чоловік, а саме ОСОБА_9 . На задньому плані видно дорогу - автодорога сполученням між смт Крижопіль та смт Вапнярка. На відео видно, що зі сторони смт Крижопіль виїжджає автомобіль, що підіймає за собою пил із узбіччя та далі автомобіль з'їжджає за межі дороги - кювет. Чоловіки, що були на подвір'ї починають йти у напрямку до дороги.
Постановами про приєднання до справи речового доказу від 17.07.2023 року та 25.07.2023 року відповідно, згідно якими постановлено, оптичний диск DVD-R «X-Digital» та оптичний диск DVD-R «X-Digital» визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023020190000214 та приєднано їх до матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до відтвореного в судовому засіданні відеозапису з особистого мобільного телефону працівника поліції ОСОБА_7 , який записаний на оптичний диск, зафіксовано, що працівник поліції ОСОБА_7 спілкується із ОСОБА_5 . Відео починається з розмови між ОСОБА_7 та Підопригорою. На відео видно ОСОБА_5 та розмова починається з того, що ОСОБА_5 говорить про те, що потрібно вирішити питання, підставляти працівників поліції він не хоче, що із собою не має грошей, але зараз привезуть, за те щоб не продувати; каже, що «дуже буде благодарним»; на запитання ОСОБА_7 , що в його розумінні «благодарний», що «спасибі скажеш?», на що ОСОБА_5 відповідає, «та ні, спасибі в карман не покладеш». Коли ОСОБА_7 наполягає на проходженні освідування на стан сп'яніння, ОСОБА_5 просить не проводити та каже накине ще пару копійок, при цьому зазначає, що ОСОБА_7 не знімає на камеру, а на телефон. В подальшому ОСОБА_5 пропонує «п'ятнашку», на запитання ОСОБА_7 «п'ятнашку чого?», останній відповідає «наших, совєтских». На уточнення з боку ОСОБА_7 «гривень?» ОСОБА_5 відповідає «так». При цьому ОСОБА_7 неодноразово попереджає ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за дачу хабаря і говорить, що вони не продаються.
Досліджений в судовому засіданні висновок експерта № СЕ-19/102-23/16060-ВЗ від 04.04.2024 року за результатами судової експертизи відео-, звукозапису за експертною спеціальністю 7.1 «Технічне дослідження матеріалів та засобів відео-, звукозапису», проведеної у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.07.2023 року № 12023020190000214, який містить результати дослідження та вказано, що відеозапис, що міститься у файлах формату МOV із назвами «IMG_3029», «IMG_3030» є безперервними та послідовними, ознак монтажу чи змін, що могли бути привнесені як до початку запису, так і після нього - не виявлено.
Відповідно до відтвореного в судовому засіданні відеозапису з камери відеоспостереження, що розташована по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_9 , де зафіксовано момент з'їзду із дороги автомобіля біля домогосподарства ОСОБА_9 . На відео видно дату 30.06.2023 та час 19.09.02 годин. Відео починається з того, що на домогосподарстві ОСОБА_9 стоїть автомобіль, на лавці сидить чоловік у світлій футболці. Далі з машини виходить ще один чоловік. На задньому плані видно як зі сторони смт Крижопіль в напрямку смт Вапнярка рухається автомобіль, який підіймає за собою пил із узбіччя та даний автомобіль з'їжджає за межі дороги в кювет. Чоловіки що були на подвір'ї починають рух у бік дороги. Відео закінчується.
Разом з тим, відповідно до постанови судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 08.09.2023 року, яка набрала законної сили 19.09.2023 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Приймаючи дане рішення, суддя мотивувала його тим, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис, здійснений поліцейським на власний мобільний телефон, є неналежним доказом з огляду на те, що Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію порушення Правил дорожнього руху власними мобільними пристроями. Тому даний відеозапис отриманий з порушенням вимог закону.
Так відповідно до Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 11.10.2023 року, яке набрало законної сили 23.10.2023 року, адміністративний позов ОСОБА_5 до поліцейського офіцера громади ОСОБА_7 , Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задоволено частково. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 678538 від 30.06.2023 року по справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення. Приймаючи дане рішення суд мотивував тим, що з оглянутого в судовому засіданні відео, доданого до відзиву, не встановлено факту керування транспортним засобом ОСОБА_5 . Вказаного в протоколі адміністративного правопорушення, а саме те, що позивач керував автомобілем будучи позбавленим права керування транспортними засобами на відео зафіксовано не було. Крім того, доданий відеозапис здійснений поліцейським на власний мобільний телефон є неналежним доказом, оскільки отриманий з порушенням вимог закону, а саме Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію порушення Правил дорожнього руху власними мобільними пристроями.
Дані рішення не оскаржувалися, набрали законної сили та є чинними.
Так, відповідно до Наказу № 476 від 27.07.2023 року начальника Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського офіцера громади сектору превенції Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_17 » - за порушення службової дисципліни, вимог пункту 1 статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України, пунктів1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», п.п. 1 п. 6 розділу ІІ наказу МВВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» застосовано до поліцейського офіцера громади сектору превенції Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 (0154979) дисціплінарне стягнення у виді догани. В мотивувальній частині наказу вказано на порушення ОСОБА_7 вищезазначених норм закону, та те, що станом на 30.06.2023 рапорта про несправність портативного відео реєстратора від ПОГ Тульчинського РВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_17 не надходило.
Дослідивши безпосередньо всі зібрані докази, надані стороною обвинувачення, захисту, та оцінивши їх в сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши, свідків та перевіривши доводи учасників процесу, виходячи із загальних засад кримінального провадження, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні й рівні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд дійшов висновку про те, що зібрані стороною обвинувачення докази є недопустимими та недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч. 1 КК України в якому його обвинувачено.
Так, за змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини, у відповідності до якої, необхідно оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Коробов проти України»), така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту, також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Згідно зі ст. 92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов'язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов'язок доказування належності та допустимості поданих доказів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року). Крім того, ЄСПЛ зауважував, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світі пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення (п. 25 рішення у справі «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року).
Відповідно до ст. 86, ст. 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень. Згідно зі ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Як зазначено у ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. В цьому рішенні Конституційний суд виходить з того, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях так і ззовні.
Як вбачається з матеріалів справи працівник поліції ОСОБА_7 здійснював відеозйомку, зазначену в даному кримінальному провадженні, події, на яку сторона обвинувачення посилається як доказ винуватості ОСОБА_5 , в порушення п. 1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII - поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціальне програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; а також в порушення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року, яка визначає чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано права проводити відеофіксацію. Відповідно до п. 4, 5, 6 ІІ розділу даної Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба), так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розрядження. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції - здійснював відеофіксацію пропозицію надання службовій особі неправомірну вигоду на власний мобільний телефон. Так відповідно до п. 3 І розділу зазначеної Інструкції не містить в переліку власний мобільний телефон як технічний прилад і технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Тому відеозйомка працівником поліції ОСОБА_7 здійснювалася із порушенням порядку, встановленого законом. Так в порушення п. 6 ІІ Розділу вказаної Інструкції ОСОБА_7 не доповів про пошкодження портативного відеорєстратора відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції. В своїх показах в суді ОСОБА_7 стверджував, що він про поломку портативного відеореєстратора повідомив свого керівника та відділ безпеки, однак до суду не надано доказів цього твердження. Про те його твердження спростовується Наказом № 476 від 24.07.2023 начальника Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського офіцера громади сектору превенції Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_17 ». Разом з тим із відеозапису, на який сторона обвинувачення посилається, як на доказ вини ОСОБА_5 , не можна зробити висновку та встановити коли цей запис здійснено, а саме якого числа, місяця, року о котрій годині, що має важливе значення для встановлення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. Разом з тим порушено працівником поліції процедура відеофіксації, не роз'яснено право на захист, не роз'яснено зміст статті 63 Конституції України. З вказано відеозапису вбачається, що обвинувачений не розцінював те, що відносно нього ведеться відеозйомка згідно чинного законодавства і вона може буди доказом у будь-якій справі, а саме ОСОБА_5 говорить «не треба включати камеру, ви ж знімаєте на телефон», та дії самого працівника поліції свідчать про це, а саме те, що ОСОБА_7 не почав відеозйомку з самого початку події, тому не зрозуміло, що саме відбувалося до початку зйомки, яка саме розмова велася, а також і те, що ОСОБА_7 відійшов в сторону із обвинуваченим ОСОБА_5 від напарниці, що не заперечується і самим ОСОБА_19 і пояснення щодо цього він не надав. Разом з тим згідно зазначеної Інструкції, вказано чітко, що відеозапис або копії з них (п.7 розділу 8), вивантажені з карт пам'яті портативних відореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА (п.1 розділу 8) та не вказано, що з мобільного телефону працівника поліції чи іншого засобу працівника поліції, можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України. Іншого не вказано.
З огляду на це, наданий стороною обвинувачення доказ, а саме відеозапис з особистого мобільного телефону працівника поліції ОСОБА_7 , який містить розмову з ним та ОСОБА_5 щодо пропозиції надати службовій особі неправомірну вигоду, що підтверджує вину ОСОБА_5 у вчинені ним кримінального правопорушення, суд визнає недопустимим доказ, оскільки він здійснений з порушення порядку, визначеним законом.
Суд визнає необґрунтованими посилання сторони обвинувачення на Постанову Верховного Суду від 26.03.2024 року по справі № 749/630/21, в якій Верховний Суд відхиляє посилання сторони захисту на недопустимість доказу, який наданий стороною обвинувачення відеозапису події, оскільки він здійснений телефоном поліцейського, а не відеореєстратором нагрудної камери та зазначає, що існування внутрішніх інструкцій щодо використання відеореєстраторів не свідчить про заборону, поліцейськими використовувати власні мобільні телефони. Однак, висновки які зробив Верховний Суд у даній справі зроблені з огляду на зміст обвинувачення, на обставини даної справи, на докази, які були подані та дослідженні в даній справі, опирався також на покази свідків, обвинуваченого. В даному кримінальному провадженні, яке розглядається на даний час, суд визнаючи доказ - відеозапис з мобільного телефона працівника поліції - недопустимим, виходить з обставин даної справи, із відомостей, які містяться в самому відео, із показів свідків.
Висновок експерта № СЕ-19/102-23/16060-ВЗ від 04.04.2024 року за результатами судової експертизи відео-, звукозапису за експертною спеціальністю 7.1 «Технічне дослідження матеріалів та засобів відео-, звукозапису», проведеної у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.07.2023 року № 12023020190000214, суд визнає як допустимим доказом, оскільки він проведений у відповідності положенням ст. 242 КПК, а саме компетентною експертною установою, на підставі постанови заступника начальника СВ відділення поліції №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, стороною обвинувачення був відкритий стороні захисту 16.05.2024 року, тобто з додержанням вимог ч.11 ст.290 КПК України, а тому суд долучив даний висновок до матеріалів справи та допустив відомості, що містяться в ньому, як докази (ч.12 ст.290 КПК України), оскільки вони були отримані згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України. Однак даний висновок містить тільки твердження, що відеозапис, який здійснений на власний мобільний телефон працівника поліції ОСОБА_7 є безперервними та послідовними, ознак монтажу чи змін, що могли бути привнесені як до початку запису, так і після нього - не виявлено. Про те, з огляду на те, що суд визнав сам даний відеозапис недопустимим доказом, тому висновок експерта суд вважає неналежним доказом, так як він підтверджує лише факт якості самого відеозапису та факт щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування відеозапису, який перевірявся експертом згідно методики дослідження матеріалів відео-, звукозапису, що містяться на цифрових носіях інформації. Тому даний висновок експерта не спростовує висновок суду про те, що відеозапис здійснено з порушенням порядку, встановленого законом.
За таких обставин доводи сторони захисту щодо недопустимості цього висновку, оскільки експертизу було проведено поза межами досудового розслідування, є необґрунтованими.
Разом з тим суд визнає неналежним доказ наданий стороною обвинувачення відеозапис з домоволодіння громадянина ОСОБА_9 , оскільки даний доказ ніяким чином не підтверджує та не містить даних, які би підтверджували вину ОСОБА_5 у кримінальному правопорушенні, в якому він обвинувачується. На відео тільки видно, що транспортний засіб, а саме легковий автомобіль рухається дорогою і з'їжджає в кювет. З даного відео навіть не зрозуміло і не видно який саме автомобіль, не можливо його ідентифікувати. І дане відео ніяким чином самостійно і в сукупності з іншими доказами не містить відомостей, про причетність ОСОБА_5 до пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, оскільки воно не вказує на обвинуваченого та не викриває його у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення як окремо так і в сукупності із іншими доказами, наданими стороною обвинувачення, а тому його не можна визнати належним доказом у справі в контексті ст. 85 КПК України.
Покази допитаної судом свідка ОСОБА_12 жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки про пропозицію працівнику поліції ОСОБА_7 надати неправомірну вигоду з боку ОСОБА_5 вона особисто не чула, а лише зі слів самого ОСОБА_7 .
Також покази свідка ОСОБА_9 жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки даний свідок розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не чув, а був лише свідком дорожньо-транспортної пригоди, однак навіть водія пригоди він не бачив, а вказав, що водій автомобіля та працівник поліції стояли та розмовляли.
Надаючи оцінку іншим доказам, наданим суду стороною обвинувачення, а саме письмовим, суд також не може визнати їх такими, що підтверджують поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Зокрема у цьому кримінальному провадженні надано стороною обвинувачення копії документів - копія адміністративної справи відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка містить протокол про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_3 та постанову про накладення адміністративного стягнення, які складені поліцейським офіцером громади Тульчинського РВП ОСОБА_7 відносно ОСОБА_5 ; розстановка несення служби працівниками відділення поліції №1 Тульчинського РВП та СПД №1 ВП №1 ГУНП у Вінницькій області на 30.06.2023 року; журнал книги нарядів, журнал реєстрації інструктажів. Із копії розстановки несення служби працівниками відділення поліції №1 Тульчинського РВП та СПД №1 ВП №1 ГУНП у Вінницькій області на 30.06.2023 року вбачається, що з 19:00 по 01:00 годину ОСОБА_14 із ОСОБА_20 були розташовані на несення служби на піший патруль (маршрут патрулювання АДРЕСА_3 ). Місце вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 в обвинувальному акті вказано автомобільна дорога сполученням смт Крижопіль - смт Вапнярка на відрізку в АДРЕСА_2 . Година вчинення ОСОБА_5 в обвинувальному акті вказано близько 19 години 30 хвилин.
Дані копії документів, підтверджують тільки той факт, що поліцейський офіцер громади Тульчинського РВП ОСОБА_7 30.06.2023 року перебував на чергуванні та був службовою особою в силу примітки 1 до ст. 364 КК України.
Про те дані документи не містять відомостей про причетність ОСОБА_5 до пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі, та не можуть бути поставлені судом в підтвердження вини ОСОБА_5 .
Разом з тим суд визнає і не обґрунтованими доводи сторони захисту про те, що рішення судів, а саме, якими справи відносно ОСОБА_5 були закриті із-за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та було скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП є доказом невинуватості ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенню. Оскільки, самі результати розгляду протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 130 КУпАП та скасування постанови про притягнення останнього до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП не впливають на суть обвинувачення. При цьому суд зазначає, що мотиви, до яких суди у своїх рішеннях прийшли щодо закриття даних справ, а саме, що відеозапис, який долучений до матеріалів адміністративних справ, а також той самий відеозапис, який долучений як доказ до даного кримінального провадження визнано неналежним доказом, судом взято до уваги при розгляді даного кримінального провадження.
Покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , суд не ставить під сумнів, але не може взяти до уваги як єдиний, неспростовний доказ винуватості ОСОБА_5 , оскільки останній є працівником поліції та є заінтересованою особою, ініціатором кримінального провадження.
Докази, які визнанні судом неналежними, як в цілому з іншими доказами, так і самостійно не містять відомостей, які би містили достатні, конкретні вказівки на факти, які би суд міг поставити в доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України
Одних показів свідка ОСОБА_7 не достатньо для винесення обвинувального вироку. Інших доказів, які прямо та безпосередньо підтверджували би винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України стороною обвинувачення суду не надавалися.
Судом дотримано вимог статей 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Сторонам було забезпечено рівні права та свободи у наданні речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК.
Таким чином, суд вважає, що стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, поза розумним сумнівом свідчили б про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому злочину - пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою і інтересах того, хто пропонує на надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Згідно з положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Також, при ухваленні вироку суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену в п.43 Рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», згідно якого Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом».
Судовий вирок, який проголошується ім'ям держави, має бути законним, обґрунтованим і справедливим.
У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з'явився перед судом, має бути визнаний винуватим.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення (постанова ВС від 12.06.2018 у справі № 712/13361/15).
Таким чином, судом встановлено, що всупереч ст. 92 КПК України, під час досудового розслідування не було встановлено, а прокурором в ході розгляду справи не наведено суду доказів, які б забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Суд прийшов до висновку, що наведені вище докази, на які посилається прокурор, як на підставу доведеності вини ОСОБА_5 не доводять його вину та не є достатніми для визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, оцінивши всі докази в сукупності та встановивши, що під час судового провадження не здобуто та не надано безсумнівних доказів, які б довели про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч.1 КК України, вважає, що є всі підстави для його виправдання .
Відповідно до ч. 3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, тобто факт вчинення обвинуваченим певного діяння встановлено, але сторона обвинувачення не зуміла переконливо для суду всебічно, повно й неупереджено доказати, що цьому діянню притаманні всі елементи складу кримінального правопорушення, інкримінованого цій особі.
Отже, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши надані докази стороною обвинувачення та стороною захисту, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, в силу принципу презумпції невинуватості, закріпленого у ст. 62 Конституції України, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 підлягає виправданню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України - у зв'язку з недоведеністю належними та допустимими доказами його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ст.118,122,124 КПК України, судові витрати на проведення експертиз суд при виправданні з обвинуваченого не стягує.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 366-368, 369-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, та виправдати за недоведеністю належними та допустимими доказами його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Судові витрати на проведення експертизи в розмірі 3029 гривень 12 копійок віднести за рахунок держави.
Речові докази - оптичний диск DVD-R «X-Digital», який містить відеозапис із мобільного телефону ОСОБА_7 із розмовою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а також оптичний диск DVD-R «X-Digital», який містить відеозапис з домоволодіння громадянина ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 - зберігати в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень,
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя