Справа № 158/244/24
Провадження № 1-кс/0158/727/24
10 травня 2024 року м. Ківерці
Слідчий суддя Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , власника майна - ОСОБА_5 , представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці клопотання т.в.о. начальника СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , погоджене із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023082050000258 від 02.02.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
27 травня 2024 року на адресу Ківерцівського районного суду Волинської області надійшло клопотання т.в.о. заступника начальника слідчого відділення ВП №1 (м.Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області за погодженням із прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження мобільного телефону марки «SUMSUNG», ЕМЕІ-1: НОМЕР_1 , ЕМЕІ-2: НОМЕР_2 та сім карти № НОМЕР_3 , належний ОСОБА_5 , який було вилучено під час проведення обшуку 25.05.2024 року за місцем проживання останньої.
Клопотання мотивує необхідністю збереження речових доказів, яким є вилучене майно.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, просив його задовільнити. Просив врахувати, що на даний момент проводиться досудове розслідування за фактом шахрайства, а саме заволодіння чужими грошима під приводом виплати допомоги українцям з використанням фішингового посилання. Під час слідства встановлено, що на мобільному телефоні ОСОБА_5 знаходиться інформація (листування) з ймовірно причетною особою до вказаного кримінального правопорушення. Окрім іншого, здобувши вказану інформацію, слідство має намір порушити відносно ОСОБА_5 кримінальне провадження за ст.361-2 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотанням підтримав, просив його задовільнити.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 клопотання слідчого заперечив. Просив врахувати, що його довірительці не оголошено жодної підозри, ні за ст.190 КК України, ні, тим паче, за ст.361-2 КК України, а тому отримання особистої інформації з її мобільного телефону можна вважати свавільним втручанням у особисте життя останньої. Окрім того, при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , остання добровільно надавала для огляду свій мобільний телефон, в тому числі і листування з особою, якою цікавиться слідство, однак поліцейські, з невідомих причин, не оформили це відповідним документом (протоколом огляду). Вважає, що за таких обставин, накладати арешт на майно особи та позбавити у праві користування є неспіввісним із досягненням поставленої слідством цілі.
ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила, що під час проведення обшуку добровільно надавала для огляду поліцейським свій мобільний телефон із доступом до листування із особою, яку підозрює слідство за фактом шахрайства.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
У відповідності з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023082050000258 від 02.02.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння коштами громадян за допомогою фішингового посилання. На даний час у слідства існує інформація щодо ймовірно причетної особи до вчинення вказаного злочину.
Як пояснив слідчий, мобільний телефон містить інформацію, отримавши яку є можливість порушити кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ст.361-2 КК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.2 КПК України, слідчий суддя вважає, що отримання інформації з мобільного телефону під приводом арешту та, в подальшому, можливого внесення відомостей до ЄРДР у за ст. 361-2 КК України є свавільним та таким, що суперечить положенням ст. 3, 29, 31, 62 Конституції України.
Керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання т.в.о. начальника СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , погоджене із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023082050000258 від 02.02.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - відмовити.
Мобільний телефон марки «Samsung» ЕМЕІ-1: НОМЕР_1 ; ЕМЕІ-2: НОМЕР_2 та сім-карта № НОМЕР_3 негайно повернути власнику - ОСОБА_5 .
Негайне виконання даної ухвали покласти на слідчого, прокурора.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухали проголошений о 08 год. 30 хв. 14.06.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1