13 червня 2024 рокусправа № 380/2536/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВІТА" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВІТА" (далі - позивач) код ЄДРПОУ 34814094, місцезнаходження: 81122, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Кам'янопіль, вул. Старе Село, 29 до Львівської митниці (далі - відповідач) код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка,1, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати, прийняту Львівською митницею, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000009 від 03.01.2024;
- визнати протиправним та скасувати, прийняте Львівською митницею, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100007/2 від 03.01.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем (Покупцем) 01.07.2011 укладено контракт № 4/07/2011 з наступними змінами та доповненнями з компанією Eveline Cosmetics Dystrybucja Sp. Z 0.0. як Продавцем, відповідно до пункту 1.1. якого в редакції додатку № 5 від 25.09.2012 Продавець зобов'язується продавати Покупцю на умовах FCA Lesz№wola, Польща (INCOTERMS 2000) свої косметичні вироби, а Покупець зобов'язується прийняти, вивезти з території Польщі та оплатити на умовах цього контракту вищезазначені косметичні вироби.
Позивач з метою митного оформлення товару 02.01.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230000298U2. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов'язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла.
Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.
Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.
З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
02.04.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно кілометражу (відстань по іноземній території 566 км, а вартість 80000 грн, що становить 141,34 грн/км, відстань по території України 278 км, а вартість 43240грн, що становить 155,53 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів Калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 28.12.2023 № 10942 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. Згідно з наданими до митного контролю CMR від 27.12.2023 № 58520 та № 585028 від 27.12.2023 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару є FOP Kornilenko G.G., разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 28.12.2023 № 10942, згідно з яким виконавцем доставки товару є ТОВ Євро Форвардинг. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між згаданими суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. Відповідно до вимог пункту 2.1 зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2011 №4/07/2011 зазначено, що відвантаження товару має здійснюватись на підставі Заказу Покупця. Проте такий документ декларант не надав до митного оформлення, що є порушенням вимог угоди. Відповідно до вимог пункту 2.6 зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2011 №4/07/2011 зазначено, що продавець має надати покупцю товаросупровідні документи, у тому числі сертифікат якості. Такий документ декларантом не надано до митного оформлення що є порушенням вимог угоди. Відповідно до вимог пункту 10.2 зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2011 №4/07/2011 (зі змінами та доповненнями внесеними згідно з додатку № 3 від 31.12.2012 до контракту) визначено, що контракт діє до 31.12.2014 року. Контракт може бути продовжений на 2 роки, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії, якась одна із сторін письмово не попередить іншу про бажання розірвати дію контракту. Ніяких змін та доповнень до контракту щодо продовження дії договору декларантом не надано митному органу. Відповідно до інформації, яка наведена у рахунку-фактурі від 28.12.2023 № 10942, перевезення товару має здійснюватись на підставі договору транспортного експедирування від 22.10.2021 № C3-221021. Інформація про договір також зазначена у г44 митної декларації. Проте такий документ декларантом не надано митному органу.
18.03.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задовольнити повністю. Відповідь на відзив мотивована тим, що у протоколі обробки № 435385 від 02.01.2024 відповідачем не зазначено про будь які виявлені розбіжності у наданих документах, які б митний орган вимагав спростувати, а позивачем на підтвердження заявленого числового значення митної вартості, визначеної за основним методом, 02.01.2024 додатково надані інвойс-проформи на оплату № ZMUA/24/0001 від 12.12.2023, № ZMUA/24/0003 від 20.12.2023, № ZMEW/23/0654 від 23.11.2023; платіжні документи, що підтверджують вартість товару Swift № 103 від 29.11.2023, № 103 від 13.12.2023, № 103 від 21.12.2023; платіжні документи, що підтверджують вартість товару №524 від 29.11.2023, № 525 від 13.12.2023, № 526 від 20.12.2023 та прайс-листи виробника товару б/н від 30.11.2023, б/н від 21.12.2023 Окрім цього, відповідач порушуючи зазначені норми права та правових позицій Верховного Суду як в оскаржуваному рішенні, так і у відзиві не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Дослідивши митну декларацію, яка слугувала джерелом інформації, що зазначена у рішеннях про коригування митної вартості товарів, позивач встановив ряд розбіжностей, а саме:
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2024/100007/2 від 03.01.2024 відповідач посилається на митну декларацію № UA 401020/2023/60574 від 08.11.2023, за якою товар № 1 оформлявся за ціною 17,01 дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (г23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в г 38 МД) за 6 (резервним) методом, та на митну декларацію №UA401020/2023/50576 від 25.09.2023, за якою товар № 2 оформлявся за ціною 17,12 дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (г23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в г 38 МД) за 6 (резервним) методом,що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товарами.
Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 07.02.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 26.02.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступне.
Позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з присвоєнням коду ЄДРПОУ 34814094, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач (Покупець) 01.07.2011 уклав контракт № 4/07/2011 з наступними змінами та доповненнями з компанією Eveline Cosmetics Dystrybucja Sp. Z 0.0. як Продавцем, відповідно до пункту 1.1. якого в редакції додатку № 5 від 25.09.2012 Продавець зобов'язується продавати Покупцю на умовах FCA Lesznowola, Польща (INCOTERMS 2000) свої косметичні вироби, а Покупець зобов'язується прийняти, вивезти з території Польщі та оплатити на умовах контракту зазначені косметичні вироби, названі надалі Товар.
02.01.2024 для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно з контрактом № 4/07/2011 від 01.07.2011 позивач до Відділу митного оформлення "Муроване" митного поста «Львів - Північний» подав ВМД за №24UA209230000298U2 на 11 видів товарів:
1) косметичні препарати для макіяжу очей: туші для вій, контурні олівці для брів, олівці для очей, коректори для брів, тіні підводка (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304200000);
2) косметичні препарати для догляду за шкірою: креми, засоби для шкіри навколо очей (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304990000);
3) косметичні препарати для догляду за волоссям: бальзами ополіскувачі, маски (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305900000);
4) косметичні препарати для макіяжу губ: блиски, губні помади, олівці, бальзами для губ (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304100000);
5) косметичні препарати для вмивання і душу: гелі, пінки, пасти (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3401300000);
6) косметичні препарати для і після гоління: гелі, креми, бальзами (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3307100000);
7) косметичні препарати для манікюру та педикюру: лаки, засоби для догляду за нігтями і кутикулою (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304300000);
8) косметичні препарати для макіяжу обличчя: компактні пудри (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304910000);
9) косметичні препарати для догляду за волоссям: шампуні (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305100000);
10) косметичні препарати для догляду за шкірою: вугільні смужки для носа (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304990000);
11) косметичні препарати для догляду за шкірою: патчі навколо очей (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304990000) в асортименті згідно з інвойсами №FVEW/23/707 від 30.11.2023, №FVEW/23/708 від 30.11.2023, № FVEW/23/709 від 30.11.2023, №FVEW/24/035 від 21.12.2023, № FVEW/24/036 від 21.12.2023 та № FVEW/24/037 від 21.12.2023 із загальною заявленою вартістю 219119,48 доларів США та інші документи, передбачені статею 53 Митного кодексу України.
З метою підтвердження митної вартості товару позивач разом з декларацією № 24 А209230000298U2 від 02.01.2024 надав:
1) пакувальний лист (Packing list) FVEW/23/707 від 30.11.2023 ;
2) пакувальний лист (Packing list) FVEW/23/708 від 30.11.2023;
3) пакувальний лист (Packing list) FVEW/23/709 від 30.11.2023;
4) пакувальний лист (Packing list) FVEW/24/035 від 21.12.2023;
5) пакувальний лист (Packing list) FVEW/24/036 від 21.12.2023;
6) пакувальний лист (Packing list) FVEW/24/037 від 21.12.2023;
7) рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/23/707 від 30.11.2023;
8) рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/23/708 від 30.11.2023;
9) рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/23/709 від 30.11.2023;
10) рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/035 від 21.12.2023;
11) рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/036 від 21.12.2023;
12) рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/037 від 21.12.2023 ;
13) автотранспортну накладну (Road consignment №te) 585020 від 27.12.2023;
14) автотранспортну накладну (Road consignment №te) 585028 від 27.12.2023;
15) декларацію про походження товару (Declaration of origin) № FVEW/23/709 від 30.11.2023p.;
16) декларацію про походження товару (Declaration of origin) № FVEW/24/037 від 21.12.2023p.;
17) сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) PL/MF/AT 0177788 від 30.11.2023;
18) сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) PL/MF/AT 0178070 від 22.12.2023;
19) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 10942 від 28.12.2023p.;
20) документ, що підтверджує вартість перевезення товару СФ000014978 від 28.12.2023;
21) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 23.08.2011;
22) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 04.04.2012;
23) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 31.12.2012;
24) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 29.11.2013;
25) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 25.09.2014;
26) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 4/07/2011 від 01.07.2011;
27) договір про надання послуг митного брокера № 1 від 01.06.2021
28) договір (контракт) про перевезення (договір-заявка) № СФО00014978 від 28.12.2023;
29) договір (контракт) про перевезення № СЗ-221021 від 02.01.2024.
При поданні 02.01.2024 митної декларації позивач застосував метод визначення митної вартості за ціною договору згідно з статею 58 Митного кодексу України, оскільки товар імпортувався за прямим контрактом від виробника товарів, що ввозяться на митну територію України.
В ході митного оформлення 02.01.2024 від митного органу декларантом товариства отримано вимогу наступного змісту: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. товари 2, 7».
02.01.2024 на вимогу відповідача подав додаткові документи:
1) інвойс-проформу на оплату № ZMUA/24/0001 від 12.12.2023, № ZMUA/24/0003 від 20.12.2023, № ZMEW/23/0654 від 23.11.2023;
2) платіжні документи, що підтверджують вартість товару Swift № 103 від 29.11.2023, № 103 від 13.12.2023, № 103 від 21.12.2023;
3) платіжні документи, що підтверджують вартість товару № 524 від 29.11.2023, №525 від 13.12.2023, № 526 від 20.12.2023;
4) прайс-листи виробника товару б/н від 30.11.2023, б/н від 21.12.2023 з повідомленням від позивача про те, що товариство інших документів надати немає можливості і просить визначити митну вартість товару згідно з наданими документів.
03.01.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100007/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000009 по ВМД № 24UA209230000298U2 від 02.01.2024.
За результатами проведеного опрацювання встановлено, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно кілометражу (відстань по іноземній території 566км, а вартість 80000 грн, що становить 141,34 грн/км, відстань по території України 278км, а вартість 43240грн, що становить 155,53 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі -Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів Калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 28.12.2023 № 10942 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу; згідно з наданими до митного контролю CMR від 27.12.2023 № 58520 та № 585028 від 27.12.2023 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару є FOP Kornilenko G.G., разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 28.12.2023 №10942, згідно з яким виконавцем доставки товару є ТОВ "Євро Форвардинг". Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між зазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; відповідно до вимог пункту 2.1 зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2011 № 4/07/2011 зазначено, що відвантаження товару має здійснюватись на підставі Заказу Покупця. Проте такий документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням вимог угоди; відповідно до вимог пункту 2.6 зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2011 №4/07/2011 зазначено, що продавець має надати покупцю товаросупровідні документи, у тому числі сертифікат якості. Такий документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням вимог угоди; відповідно до вимог пункту 10.2 зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2011 №4/07/2011 (зі змінами та доповненнями внесеними згідно з додатком № 3 від 31.12.2012 до контракту) визначено, що контракт діє до 31.12.2014 року. Контракт може бути продовжений на 2 роки, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії, якась одна із сторін письмово не попередить іншу про бажання розірвати дію контракту. Ніяких змін та доповнень до контракту щодо продовження дії договору декларантом не надано митному органу; відповідно до інформації, яка наведена у рахунку-фактурі від 28.12.2023 № 10942, перевезення товару має здійснюватись на підставі договору транспортного експедирування від 22.10.2021 № C3-221021. Інформація про договір також зазначена у гр.44 митної декларації. Проте такий документ декларантом не надано митному органу.
Ззгідно з висновками відповідача митна вартість імпортованих товарів за двома позиціями, а саме: косметичні препарати для догляду за шкірою: креми, засоби для шкіри навколо очей (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304990000) та косметичні препарати для манікюру та педикюру: лаки, засоби для догляду за нігтями і кутикулою (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304300000) не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
03.01.2024 позивач подав нову уточнену електронну митну декларацію №24UA209230000646U0 згідно з пунктом сьомим статті 55 Митного кодексу України із зазначенням у ній вартості імпортованого товару за двома позиціями, а саме: косметичні препарати для догляду за шкірою: креми, засоби для шкіри навколо очей (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304990000) та косметичні препарати для манікюру та педикюру: лаки, засоби для догляду за нігтями і кутикулою (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304300000) у визначеному відповідачем розмірі. Товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
і. Вихідні положення
Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
“На підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.
Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).
Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях
Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.
Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.
Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.
Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо обов'язковості застосування Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65.
Суд зазначає, що пунктом 2 розділу І Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 передбачено, що рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.
Тобто вказані Методичні рекомендації мають рекомендаційний характер, а їх дотримання не є визначальним фактором у цілях доказування у справі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 814/2980/15.
Крім цього, відповідно до пункту шостого частини другої статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, у тому числі транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно з положеннями «Графа 20» наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (надалі - Правила № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Тобто, даними Правилами передбачено перелік документів, що можуть підтверджувати витрати на транспортування оцінюваних товарів. При цьому, згідно з Правилами №599 калькуляція транспортних витрат подається митному органу якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу особи, яка ввозить товар.
Позивач не здійснював перевезення товарів з використанням власного транспорту, а відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» скористався послугами експедитора ТОВ «Євро Форвардінг» згідно з договором-заявкою №СФ000014978 від 28.12.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг.
На підтвердження понесених транспортних витрат позивач надав такі документи:
1) документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) № СФ000014978 від 28.12.2023 на загальну суму 123 840,00грн із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 80000грн, що включається до митної вартості;
2) договір (контракт) про перевезення (договір-заявка) № СФ000014978 від 28.12.2023 на загальну суму 123840,00 грн.
3) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 10942 від 28.12.2023 на загальну суму 123840,00грн із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 80000 грн, що включається до митної вартості.
Довідкою про транспортні витрати № СФ000014978 від 28.12.2023 зазначено, що страхування вантажу не проводилося.
З таких документів у повному обсязі чітко вбачається інформація про вартість понесених позивачем транспортних витрат до кордону України. У свою чергу у вимозі відповідача від 02.01.2024 не зазначено про формування вартості перевезень з будь-якими порушеннями, а випуск всіх 11 товарних позицій проведено митним органом 03.01.2024 саме з урахуванням рахунку від 28.12.2023 № 10942.
З таких підстав суд відхиляє аргументи відповідача щодо порушення позивачем принципів пропорційного розподілу витрат.
Щодо аргументів відповідача про розбіжність між перевізником товару та виконавцем за договором транспортного експедирування, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Стаття 4 згаданого Закону визначає, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Згідно з статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з перевезенням вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснюють розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.
Стаття 4 згаданого Закону також визначає, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
В поданих відповідачу накладних CMR від 27.12.2023 № 585020 та № 585028 від 27.12.2023 у графах 16 та 23 «Перевізник» проставлено печатку перевізника FOP Kornilenko G.G., з яким експедитор ТОВ «Євро Форвардінг» уклав від свого імені договір перевезення вантажу на виконання договору-заявки № СФ000014978 від 28.12.2023 та договору про транспортне експедирування № СЗ-221021 від 22.10.2021.
У пункті 1.1 Договору про транспортне експедирування № СЗ-221021 від 22.10.2021 зазначено, що за Договором Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.
Договір-заявка № СФ000014978 від 28.12.2023, довідка про транспортні витрати №СФ000014978 від 28.12.2023 та рахунок № 10942 від 28.12.2023 на оплату транспортно-експедиційних послуг, з яких відповідач визначив транспортну складову митної вартості всіх 11 товарів що ввозилися, надані відповідачу 02.01.2024 разом з ВМД.
Окрім того, у вимозі відповідача від 02.01.2024 не зазначено про необхідність надання договору доручення чи іншого посередницького договору між перевізником FОР Kornilenko G.G. та експедитором ТОВ «Євро Форвардінг», а випуск всіх товарів 03.01.2024 проведено відповідачем без надання таких документів.
Суд висновує, що відповідач не зазначив, в чому саме полягає необхідність надання договору доручення чи іншого посередницького договору між перевізником FOP Kornilenko G.G. та експедитором ТОВ «Євро Форвардінг».
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо розбіжностей між перевізником товару та виконавцем за договором транспортного експедирування.
Щодо аргументів відповідача про неподання позивачем до митного оформлення Заказу, суд зазначає таке.
У пункті 2.1. контракту №4/07/2011 від 01.07.2011 зазначено: «Відвантаження товару здійснюється за замовленням Покупця. Кожне замовлення буде узгоджено з Продавцем по телефону, факсу або електронною поштою. Продавець зобов'язаний підтвердити Покупцеві готовність до відвантаження товару по телефону, факсу або електронною поштою».
Інвойс-проформи на оплату № ZMUA/24/0001 від 12.12.2023, № ZMUA/24/0003 від 20.12.2023, № ZMEW/23/0654 від 23.11.2023; №ZMEW/24/0021 від 12.12.2023; №ZMUA/23/0072 від 23.11.2023, які є замовленнями покупця, були надані відповідачу 02.01.2024 разом з ВМД № 24UA209230000298U2, про що свідчать відповідні відмітки в гр.44 митної декларації (код 0325), як додаткові документи згідно з листом позивача від 02.01.2024.
У вимозі відповідача від 02.01.2024 не зазначено про необхідність надання такого документу як Закази Покупця, а випуск всіх товарів 03.01.2024 проведено відповідачем без надання таких документів.
Суд зазначає, що Заказ (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє суб'єкт господарювання. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
Як вже зазначав суд, стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає Заказу (заявок) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо необхідності подання позивачем до митного оформлення Заказу.
Щодо аргументів відповідача про неподання позивачем до митного оформлення сертифікату якості, суд зазначає наступне.
Як вже зазначав суд, стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед такого переліку відсутній Заказ (заявка) чи будь-яких інші попередні документи. При цьому згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Окрім цього, у вимозі відповідача від 02.01.2024 не зазначено про необхідність надання сертифікату якості товару, а випуск всіх товарів 03.01.2024 проведено відповідачем без надання таких документів.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо необхідності подання позивачем до митного оформлення сертифікату якості.
Щодо аргументів відповідача про чинність контракту № 04/07/2011 від 01.07.2011, суд зазначає таке.
У пункті 10.2 контракту № 4/07/2011 від 01.07.2011 в редакції Додатку № 3 від 31.12.2021 зазначено: « 10.2. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами і діє до 31 грудня 2014 року. Договір може бути розірваний Продавцем негайно в разі: невиконання або неналежне виконання Покупцем умов цього Контракту, після попереднього направлення Продавцем заяви з вимогою усунути порушення в зазначений термін не менше 7 (семи) робочих днів, під загрозою розірвання Контракту в разі недотримання цього терміну. Договір може бути продовжений (пролонгований) на новий строк на два роки на тих же самих умовах в тому випадку, якщо за місяць до закінчення терміну його дії одна сторона контракту письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір після закінчення строку його дії».
Аналіз такого пункту контракту свідчить про те, що пролонгація договору відбувається без укладення окремого договору, а розірванню договору передує відповідне повідомлення однієї з сторін контратку.
Доказом чинності контракту № 4/07/2011 від 01.07.2011 після його продовження на новий строк на два роки до 31.12.2024 є факт постачання товарів у грудні 2023 згідно з інвойсами № FVEW/23/707 від 30.11.2023, № FVEW/23/708 від 30.11.2023, №FVEW/23/709 від 30.11.2023, № FVEW/24/035 21.12.2023, № FEW/24/036 від 21.12.2023 та № FVEW/24/037 від 21.12.2023.
Відповідач, у свою чергу, не надав доказів, які б давали підстави для висновку про те, що сторони контракту виявили бажання розірвати договір.
У вимозі відповідача від 02.01.2024 не зазначено про необхідність надання змін та доповнень до контракту № 4/07/2011 від 01.07.2011 щодо продовження дії договору, а випуск всіх товарів 03.01.2024 проведено останнім без надання таких документів.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо чинності контракту №04/07/2011 від 01.07.2011.
Щодо аргументів відповідача про неподання позивачем до митного контролю договору про транспортне експедирування № С3-221021 від 22.10.2021, суд зазначає таке.
Правила заповнення граф митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа визначаються Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2022 №296), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684 (далі -Порядок № 651).
Згідно з Порядком № 651 при внесенні до графи 44 відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ «т».
У митній декларації № 24UA209230000298U2 від 02.01.2024 в графі 44 навпроти номеру договору (контракту) про перевезення № СЗ-221021 від 02.01.2024 (код 4301) проставлено символи «m», що стверджує про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, і про наявність такого документу в базі даних митного органу.
У вимозі відповідача від 02.01.2024 не зазначено про необхідність надання договору (контракту) про перевезення № СЗ-221021 від 02.01.2024, а випуск товарів 03.01.2024 проведено останнім без надання такого.
Додатково факт наявності у митного органу договору (контракту) про перевезення №С3-221021 від 02.01.2024 підтверджується карткою відмови від 03.01.2024, якою зазначено, що договір (контракт) про перевезення № С3-221021 від 02.01.2024 перевірено серед інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо неподання позивачем до митного контролю договору про транспортне експедирування № С3-221021 від 22.10.2021.
Оцінивши в сукупності подані сторонами докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд висновує про те, що визначені відповідачем фактичні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товару не відповідають чинному законодавству та обставинам справи.
Зважаючи на викладене, суд висновує про протиправність картки відмови №UA209230/2024/000009 у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за митною декларацією №23UA209230000298U2, складеної Львівською митницею.
Таким чином, картка відмови № UA209230/2024/000009 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за митною декларацією № 23UA209230000298U2, прийнята Львівською митницею, підлягає скасуванню.
iii. Щодо застосування резервного методу
Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Відповідач посилається на митну декларацію №UA209170/2023/40461 від 26.05.2023, за якою товар № 1 оформлявся за ціною 4,0100 дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр.38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товаром.
Дослідивши митні декларації, які слугували джерелом інформації, зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів, суд встановив ряд розбіжностей, а саме:
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2024/100007/2 від 03.01.2024 відповідач посилається на митну декларацію № UA 401020/2023/60574 від 08.11.2023, за якою товар № 1 оформлявся за ціною 17,01 дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр. 38 МД) за 6 (резервним) методом, та на митну декларацію №UA401020/2023/50576 від 25.09.2023, за якою товар № 2 оформлявся за ціною 17,12дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр. 38 МД) за 6 (резервним) методом,що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товарами.
Суд встановив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100007/2 від 03.01.2024 відповідач посилається на митні декларації №UA401020/2023/60574 від 08.11.2023 та №UA401020/2023/50576 від 25.09.2023, а саме:
- у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100007/2 від 03.01.2024 відповідач посилається на митну декларацію № UA 401020/2023/60574 від 08.11.2023, за якою товар № 1 оформлявся за ціною 17,01 дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (гр23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр. 38 МД) за 6 (резервним) методом, та на митну декларацію №UA401020/2023/50576 від 25.09.2023, за якою товар № 2 оформлявся за ціною 17,12дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр. 38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за такими товарами.
У всіх випадках, де відповідач брав за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування не проведено.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100007/2 від 03.01.2024, а тому таке необхідно скасувати.
Зважаючи на викладене, суд висновує про протиправність картки відмови №UA209230/2024/000009 у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за митною декларацією №23UA209230000298U2, складеної Львівською митницею.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 6056,00 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВІТА" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2024/100007/2 від 03.01.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000009.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВІТА" код ЄДРПОУ 34814094, місцезнаходження: 81122, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Кам'янопіль, вул. Старе Село, 29 судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість)грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович