13 червня 2024 рокусправа № 380/3792/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН +" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН +" (далі - позивач) код ЄДРПОУ 38012976, місцезнаходження: 07455, Київська обл., Броварський р-н, сільрада Княжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25км до Львівської митниці (далі - відповідач) код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. Костюшка,1, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100603/2 від 27.09.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002479.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.11.2020 року між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «DOUBLE COIN GROUP (XINJIANG) KUNLUN TYRE CO.,LTD», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH-DCKUN20 від 04.11.2020, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує ВАНТАЖНІ ТА ЛЕГКОВІ ШИНИ Виробник: «DOUBLE COIN GROUP (XINJIANG) KUNLUN TYRE CO.,LTD » у кількості та за цінами, вказаними у Комерційному Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту визначається згідно з Інвойсом, умови поставки визначаються згідно з Інвойсом. Сторони договору узгодили поставку товару партіям.
Позивач з метою митного оформлення товару 26.09.2023 подав відповідачу електронну митну декларацію № 23UA209230102147U0. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов'язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла на 296864,79 грн.
Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.
Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження відповідача щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.
З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
14.03.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України відповідач має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що мова зовнішньоекономічного договору не відповідає вимогам міжнародних відносин; згідно з інформацією, наведеної у митній декларації країні відправлення від 23.07.2023 № 422720230000644516 у гр.«вантажоодержувач» вказано назву підприємства ТОВ « 100 ШИН+», разом з тим у гр.«Порт призначення» вказано країну - Україна, що не відповідає умовам даної зовнішньоекономічної операції, оскільки товар прямував до м. Гданськ (країна Польща); у проформі від 28.11.2022 № KL20221101AR1-зазначено порт призначення Одеса; номер зазначеної проформи збігається з номером фактури, хоча різниця в датах майже рік (23.07.2023-дата фактури); у прайс - листі від 23.07.2023№ б/н - зазначено, що документ діє один день; у калькуляції від 23.07.2023№ KL20221101AR1CI02-зазначено складові, які ще не понесені продавцем (відсутнє документальне підтвердження даних складових); у рахунках на перевезення відсутнє місце розвантаження товару, відсутність такої інформації не дає можливості перевірити правильність та пропорційність таких витрат, що впливає на визначення митної вартості товару.
18.03.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задовольнити повністю. Відповідь на відзив мотивована тим, що відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу контракту, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації. Окрім цього, неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Дослідивши митну декларацію, яка слугувала джерелом інформації, що зазначена у рішеннях про коригування митної вартості товарів, позивач встановив ряд розбіжностей, а саме:
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2023/100603/2 від 01.09.2023 відповідач посилається на митну декларацію № UA 204020/2023/35515 від 01.09.2023, за якою товар оформлявся за ціною 3,01 дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр. 38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товаром.
Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 26.02.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
04.11.2020 року між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «DOUBLE COIN GROUP (XINJIANG) KUNLUN TYRE CO.,LTD» Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH-DCKUN20 від 04.11.2020, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, Виробник: «DOUBLE COIN GROUP (XINJIANG) KUNLUN TYRE CO.,LTD » у кількості та за цінами, вказаними у Комерційному Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно Інвойс. Сторони договору узгодили поставку товару партіям.
Відповідно до умов договору, на підставі рахунку проформи № KL20221101AR1 від 28.11.2022 ТОВ « 100 ШИН +» здійснило оплату за товар, банківський платіжний документ № 57 від 14.02.2023. З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс №KL20221101AR1CI02 від 23.07.2023 відповідно до якого узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 409 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (Qingdao) становить 53842,75 Доларів США.
Позивач з метою митного оформлення товару 26.09.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209230102147U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, тип протектора дорожний (всесезонний): - 385/65R22.5 24PR мод.KT186 - 193шт; індекс навантаження - 164; індекс швидкості - K, посадочний діаметр -22,5; - 315/80R22.5 20PR мод.KT870 - 40шт; індекс навантаження - 157/154; індекс швидкості - K, посадочний діаметр -22,5; - 315/80R22.5 22PR мод.KT858 - 60шт; індекс навантаження - 158/156).
Разом з митною декларацією № 23UA209230102147U0 позивач подав відповідачу такі документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 23.07.2023;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) KL20221101AR1 від 28.11.2022;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №KL20221101AR1CI02 від 23.07.2023;
- Коносамент (Bill of lading) № 1053832332 від 23.07.2023;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №5895 від 22.09.2023;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №7946 від 22.09.2023;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №23C6500B0504/00111 від 18.08.2023;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №07/09/2023 від 20.09.2023;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1053832332 від 12.09.2023;
- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг №12669 від 13.09.2023;
- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг №86 від 21.09.2023;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №20092023 від 20.09.2023;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 22.09.2023;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 26.09.2023;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 23.07.2023;
- Розрахунок ціни (калькуляція) №KL20221101AR1CI02 від 23.07.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 100SH-DCKUN20 від 04.11.2020 з додатками;
- Договір (контракт) про перевезення №20230912/4 від 18.09.2023;
- Договір (контракт) про перевезення №KH42FS від 25.08.2021;
- Договір (контракт) про перевезення Б/Н від 24.03.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення №422720230000644516 від 23.07.2023.
За наслідками опрацювання наданих документів відповідач надіслав повідомлення позивачу про подання додаткових документів.
26.09.2023 на підставі вимоги відповідача про надання додаткових документів, позивач надав додаткові документи:
- Лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» № б/н від 26.09.2023.
27.09.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100603/2, а також картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002479.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
і. Вихідні положення
Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
“На підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.
Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).
Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях
Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.
Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.
Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.
Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.
Щодо аргументів відповідача про недотримання мови зовнішньоекономічного договору, суд зазначає таке.
Позивач до митного оформлення надав зовнішньоекономічний договір № 100SH-DCKUN20 від 04.11.2020, складений англійською та російською мовами.
Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008 року, є англійська, французька, іспанська.
Відповідно до статті 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Таким чином, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.
Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини першої статті 254 МК України вимагати переклад українською мовою документів, наданих декларантом разом з митною декларацією, митний орган може лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19. від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19).
Разом з цим, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу контракту, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації.
Суд зазначає, що переклад українською мовою документів, зокрема контракту 100SH DCKUN20 від 04.11.2020, був наданий Відповідачу на його запит, що підтверджує лист пояснення б/н від 26.09.2023.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо мови зовнішньоекономічного договору.
Щодо аргументів відповідача про розбіжності між найменуваннями "вантажоодержувача" та "порт призначення", суд зазначає таке.
В рішенні про коригування митної вартості зазначено, що згідно з інформацією, яка наведена у митній декларації країни відправлення від 23.07.2023 № 422720230000644516 у гр. «вантажоодержувач» вказано назву підприємства ТОВ « 100 ШИН+», разом з тим у гр. «Порт призначення» вказано країну - Україна, що не відповідає умовам даної зовнішньоекономічної операції, оскільки товар прямував до м. Гданськ (країна Польща).
Позивач до митного оформлення надав копію митної декларації країни відправлення №422720230000644516 від 23.07.2023, що містить данні про постачальника (DOUBLE COIN GROUP (XINJIANG) KUNLUN TYRE CO.,LTD), покупця (ТОВ « 100 ШИН +»), умови поставки (FOB), містить посилання на Інвойс (KL20221101AR1CI02) вагу (30017,77 кг), найменування товару (шини для вантажних автомобілів), кількість товару (409 шт.) та вартість товару (53842,75 дол. США) , що в повній мірі збігаються з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, що надані до митного оформлення. У свою чергу це дозволяє ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією Товару, що оцінюється.
В розумінні частини другої статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість
Окрім цього, експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера (Китаї), а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 813/1350/14.
Крім того, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідач не навів жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в експортній декларації «країна призначення» - Польща, впливає на визначення митної вартості.
Рішення відповідача не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.
Відповідач не довів, що зазначення в експортній декларації «країна призначення» - Польща, впливає на числові значення складових митної вартості.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо недоліків експортної декларації.
Щодо аргументів відповідача про те, що у проформі від 28.11.2022 № KL20221101AR1 зазначено порт призначення Одеса, суд зазначає таке.
Відповідно до Проформи Інвойс № KL20221101AR1 від 28.11.2022 маршрут транспортування: порт призначення: Україна через Гданськ Польща.
Зазначене відповідає умовам зовнішньоекономічної операції.
Таким чином, постачальник зазначив загальну інформацію про маршрут прямування товару до Покупця. До того ж відповідно до умов зовнішньоекономічного (п.4.1) умови поставки товару визначаються відповідно до Комерційного інвойсу.
Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідач не навів жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в Проформі Інвойсі інформації про маршрут транспортування Товару, впливає на визначення митної вартості товару чи складові митної вартості.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо порту призначення.
Щодо аргументів відповідача про те, що номер Проформи Інвойс № KL20221101AR1 збігається з номером фактури, суд зазначає таке.
Жодний нормативно-правовий акт України / нормативний документ країни відправлення чи звичайна міжнародна практика, не зобов'язує Постачальника при складанні документів, зокрема: Інвойс, Рахунку - проформи, присвоювати різні номери таким документам.
Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідач не навів жодних відомостей про те, яким саме чином присвоєння постачальником однакових номерів різним документам, зокрема: Інвойс та Рахунку - проформі, впливає на визначення митної вартості товару чи складові митної вартості.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо нумерації проформи та інвойсу.
Щодо аргументів відповідача про чинність прайс-листа від 23.07.2023 № б/н, суд зазначає таке.
До митного оформлення позивач надав Прайс-лист б/н від 23.07.2023, виданий постачальником Товару «DOUBLE COIN GROUP (XINJIANG) KUNLUN TYRE CO.,LTD » та, який містить комерційну пропозицію Постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців.
Суд зазначає, що складаючи прайс-лист Постачальник реалізовує належне йому право на свободу підприємницької діяльності, а тому його чинність визначається Постачальником. Ціна, яку погодили сторони в договорі відображає те, що Покупець погодився на запропоновану ціну на момент виникнення угоди між сторонами, а тому чинність прайс-листа не є ключовою у договірних відносинах.
При цьому, відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у Інвойс № KL20221101AR1CI02 від 23.07.2023.
Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому відповідач не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару .
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі №826/2277/16 та у постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17.
Крім того, обов'язкове подання прайс-листа частиною другою статті 53 МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №804/6217/15 та постанові від 25.06.2020 у справі №П/811/687/16.
Таким чином, суд відхиляє аргументи відповідача щодо чинності прайс-листа.
Щодо аргументів відповідача про те, що в калькуляції від 23.07.2023 №KL20221101AR1CI02-зазначено складові, які ще не понесені продавцем, суд вказує таке.
Позивачем до митного оформлення надано Розрахунок ціни (калькуляція) №KL20221101AR1CI02 від 23.07.2023.
Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Положеннями пункту 4 частини третьої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми розрахунку ціни (калькуляції).
Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у калькуляції певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Калькуляція - документ, який складається постачальником до Інвойсу №KL20221101AR1CI02 від 23.07.2023, та позивач не має впливу на його зміст. Тобто, постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції, виходячи з фактично понесених ним видатків у зв'язку з поставкою товару позивачу.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо калькуляції.
Щодо аргументів відповідача про те, що у рахунках на перевезення відсутнє місце розвантаження товару, суд зазначає таке.
До митного оформлення позивач надав рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №1053832332 від 12.09.2023.
Відповідно до зазначеного рахунку оплаті підлягає вартість морського фрахту за маршрутом Qingdao- Gdansk, де Qingdao - пункт відправлення, а Gdansk- місце доставки (розвантаження).
Таким чином, в Рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №1053832332 від 12.09.2023 чітко визначений маршрут перевезення та пункт розвантаження.
Крім того, чинним національним законодавством та у міжнародному комерційному праві не передбачено виключного переліку інформації, яку повинен містити рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до принципу свободи підприємницької діяльності учасники таких відносин вільні у виборі способів ініціювання та досягнення домовленостей про поставку товарів і послуг, у тому числі шляхом обрання форми і змісту документів в т.ч. рахунку на оплату.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо місця розвантаження товару.
iii. Щодо застосування резервного методу
Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Відповідач посилається на митну декларацію №UA209170/2023/40461 від 26.05.2023, за якою товар № 1 оформлявся за ціною 4,0100 дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр.38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товаром.
Суд встановив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100603/2 від 27.09.2023 відповідач посилається на митну декларацію №UA204020/2023/35515 від 01.09.2023, за якою товар оформлявся за ціною 3,0100дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр. 38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товаром.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У всіх випадках, де відповідач брав за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2023/100603/2 від 27.09.2023, а тому таке необхідно скасувати.
Зважаючи на викладене, суд висновує також про протиправність картки відмови №UA209230/2023/002479 у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за митною декларацією №23UA209230102147U0, складеної Львівською митницею.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3562,38 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН +" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/100603/2 від 27.09.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002479.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН +" код ЄДРПОУ 38012976, місцезнаходження: 07455, Київська обл., Броварський р-н, сільрада Княжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25км судовий збір у розмірі 3562 (три тисячі п'ятсот шістдесят дві)грн 38 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович