04 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/7008/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 (колегія суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Тищенко А. І., Шаптала Є. Ю.) і рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 (суддя Андреїшина І. О.) у справі
за позовом Корпорації "ТСМ ГРУП"
до Державного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступник Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом")
про стягнення 3 760 676,31 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2023 року Корпорація "ТСМ ГРУП" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про стягнення з відповідача на користь позивача 3 760 676,31 грн, з яких 2 056 843,45 грн основного боргу, 1 521 415,41 грн інфляційних втрат та 182 417,45 грн 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги Корпорації "ТСМ ГРУП" обґрунтовані неналежним виконанням ДП "НАЕК "Енергоатом" взятих на себе зобов'язань за договором на виконання комплексу робіт від 05.08.2019 № 05/19 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/7008/23 задоволено в повному обсязі позовні вимоги Корпорації "ТСМ ГРУП" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення з відповідача на користь позивача 3 760 676,31 грн, з яких 2 056 843,45 грн основного боргу, 1 521 415,41 грн інфляційних втрат та 182 417,45 грн 3 % річних.
2.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі № 910/7008/23, зокрема, замінено відповідача - ДП "НАЕК ""Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК ""Енергоатом").
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/7008/23 про задоволення позовних вимог Корпорації "ТСМ ГРУП" щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн.
2.4. Задовольняючи позовні вимоги Корпорації "ТСМ ГРУП", господарський суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до актів від 27.10.2021 № 5, від 29.10.2021 № 6, від 28.01.2022 № 7, від 28.01.2022 № 8 підтверджено виконання позивачем робіт за договором від 05.08.2019 № 05/19 на загальну суму в розмірі 2 056 843,45 грн. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило, а наведені акти були підписані уповноваженим представником відповідача без жодних заперечень. Однак, як зазначив господарський суд першої інстанції, відповідач не оплатив вартість виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2 056 843,45 грн. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу в розмірі 2 056 843,45 грн є обґрунтованою, а тому їх слід задовольнити.
2.5. Крім того, господарський суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та періоди, за які здійснено нарахування інфляційних втрат, дійшов висновку про обґрунтованість цих позовних вимог Корпорації "ТСМ ГРУП" та вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 1 521 415,41 грн інфляційних втрат.
2.6. При цьому місцевий господарський суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, констатував, що цей розрахунок не суперечить нормам чинного законодавства, є обґрунтованим, арифметично правильним, а тому вирішив стягнути з відповідача на користь позивача суму 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн.
2.7. Апеляційний господарський суд, замінюючи відповідача - ДП "НАЕК ""Енергоатом" на його правонаступника - АТ "НАЕК ""Енергоатом" ухвалою від 19.02.2024 у справі № 910/7008/23, виходив із обґрунтованості клопотання відповідача про заміну сторони у справі.
2.8. Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду тільки в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн, погодився з висновками господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Корпорації "ТСМ ГРУП" у зазначеній частині.
2.9. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд констатував, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/7008/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн ухвалено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/7008/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн, до Верховного Суду звернулося Акціонерне товариств "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція") із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення зазначені позовні вимоги Корпорації "ТСМ ГРУП".
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій у оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення в оскаржуваній частині, неправильно застосували приписи статті 625 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
3.4. За доводами скаржника, АТ "НАЕК "Енергоатом" має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України. При цьому на сьогоднішній день АТ "НАЕК "Енергоатом" працює в кризових умовах та в умовах обмеженості ресурсів, про що свідчить, зокрема, окупація Запорізької АЕС. Наведене, на думку скаржника, свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті робіт, а тому і про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за прострочення сплати платежів за договором.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 05.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання комплексу робіт № 05/19, за яким генеральний підрядник (позивач) зобов'язується за завданням замовника (відповідач) із дотриманням вимог законодавства виконати роботи з теми: "ВП Южно-Української АЕС. Енергоблоки № 1 та 2. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. АКТЗ. ІІІ етап. Частина 2. Постачання обладнання та будівельні роботи" в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт та у Відомостях обсягів робіт - додаток № 2 та у відомостях обсягів робіт - додаток № 4 до договору (пункт 1.1 договору).
4.2. Згідно з пунктом 2.1 договору договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, визначена протоколом угоди про договірну ціну (додаток № 1) і складає 26 005 143,67 грн, у т. ч. ПДВ 20 % з яких:
- постачання обладнання на загальну суму 8 275 970,40 грн, у т. ч. ПДВ 20 % (пункт 2.1.1 договору);
- будівельно-монтажні роботи на загальну суму 16 546 146,53 грн, у т. ч. ПДВ 20 % (пункт 2.1.2 договору);
- пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 1 183 026,74 грн, у т. ч. ПДВ 20 % (пункт 2.1.3 договору).
4.3. Відповідно пункту 4.1.1 договору за виконані роботи відповідач перераховує грошові кошти на поточний рахунок позивача після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом сорока п'яти банківських днів.
4.4. Пунктом 4.1.2 договору передбачено, що оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генпідрядника (позивача) за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом сорока п'яти банківських днів з дати поставки. Датою поставки партії обладнання є дата накладної.
4.5. Господарський суд першої інстанції установив, що 01.11.2019 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 з додатками до договору, яка є невід'ємною частиною договору.
4.6. Додатками № 1, № 3, № 4 до додаткової угоди № 1 сторони договору погодили нову договірну ціну договору в сумі 21 670 953,06 грн, у т. ч. ПДВ 20 %.
4.7. Додатком № 2 до додаткової угоди № 1 сторони договору визначили новий графік виконання робіт по договору.
4.8. Додатком № 5 до додаткової угоди № 1 (специфікація обладнання) сторони договору визначили новий перелік обладнання та термін його постачання.
4.9. Крім того, господарський суд першої інстанції установив, що 17.11.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до договору, у якій додатком № 1 до додаткової угоди № 3 сторони визначили новий графік виконання робіт за договором.
4.10. Пунктом 2 додаткової угоди № 3 сторони продовжили строк дії договору до 30.03.2023.
4.11. Як зазначав позивач, він належним чином виконав види робіт, що були передбачені договором. При цьому між позивачем та відповідачем підписані відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ- 3) за відповідні періоди.
4.12. Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 27.10.2021 № 4, від 27.10.2021 № 5, від 28.01.2022 № 7, від 28.01.2022 № (за формою КБ- 3) у жовтні 2021 року позивач виконав роботи на суму 1 858 784,09 грн, у т. ч. ПДВ 20 %; у жовтні 2021 року позивач виконав робіт на суму 184 510,81 грн, у т. ч. ПДВ 20 %; у січні 2022 року позивач виконав роботи на суму 266 596,93 грн, у т. ч. ПДВ 20 %.
4.13. Таким чином, як зазначав позивач, він передав відповідачу належним чином виконані роботи, передбачені договором на загальну суму 2 056 843,45 грн, у т. ч. ПДВ 20 %.
4.14. Господарський суд першої інстанції установив, що позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.03.2023 № 2 про сплату зазначеної заборгованості, однак відповідач вимоги претензії не задовольнив.
4.15. Позивач, вважаючи порушеними свої права та посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на виконання комплексу робіт від 05.08.2019 № 05/19 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, звернуся до суду із цим позовом
4.16. При цьому позивач зазначав, що відповідач зі свого боку умови, передбачені пунктом 4.1.1.договору, не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем з 01.05.2022 виникла та існує заборгованість у розмірі 2 056 843,45 грн.
4.17. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1 521 415,41 грн інфляційних втрат та 182 417,45 грн 3 % річних.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Корпорації "ТСМ ГРУП" до ДП "НАЕК ""Енергоатом" (правонаступник АТ "НАЕК "Енергоатом") про стягнення з відповідача на користь позивача 3 760 676,31 грн, з яких 2 056 843,45 грн основного боргу, 1 521 415,41 грн інфляційних втрат та 182 417,45 грн 3 % річних.
5.4. Підставою позовних вимог, на думку Корпорації "ТСМ ГРУП", є порушення ДП "НАЕК ""Енергоатом" (правонаступник АТ "НАЕК "Енергоатом") умов договору на виконання комплексу робіт від 05.08.2019 № 05/19 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.
5.5. Водночас зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/7008/23 оскаржуються АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" тільки в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн.
5.6. Отже, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
5.7. Верховний Суд зазначає, що згідно із частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.8. За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.9. Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом статті 11 цього Кодексу цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
5.10. Згідно зі статтями 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.11. Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.12. Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
5.13. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.14. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливим заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц та постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 910/12058/23, від 16.04.2024 у справі № 910/3649/23, від 21.03.2024 у справі № 922/1715/22.
5.15. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений відповідно до нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 910/12058/23, від 28.03.2024 у справі № 904/966/23, від 27.03.2024 у справі № 910/7717/23.
5.16. Отже, визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 910/12058/23, від 27.03.2024 у справі № 910/7717/23, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22.
5.17. Господарський суд першої інстанції, розглядаючи справу № 910/7008/23 по суті позовних вимог, встановив, що відповідач допустив прострочення розрахунків за виконані роботи за договором на виконання комплексу робіт від 05.08.2019 № 05/19, перевірив здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних та констатував, що цей розрахунок не суперечить нормам чинного законодавства, є обґрунтованим, арифметично правильним, а тому вирішив стягнути з відповідача на користь позивача суму 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн.
5.18. Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду тільки в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн, погодився з висновками господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Корпорації "ТСМ ГРУП" у зазначеній частині.
5.19. АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі в зазначеній частині. АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.20. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.21. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 625 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
5.22. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.23. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
5.24. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до Приватного підприємства "Ольвія" про стягнення 316 141,12 грн. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у відповідній частині:
"8.38. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
5.25. Розглянувши доводи скаржника, проаналізувавши наведений висновок Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.
5.26. Наведеного висновку, на який посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
5.27. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 910/7717/23 за позовом Корпорації "ТСМ ГРУП" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 3 053 494,94 грн за договором на виконання комплексу робіт.
5.28. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищують майже у два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов'язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. За таких обставин, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних саме з цих підстав.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 910/7717/23 за позовом Корпорації "ТСМ ГРУП" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 3 053 494,94 грн за договором на виконання комплексу робіт та постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 910/12058/23 за позовом Корпорації "ТСМ ГРУП" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 3 982 172,91 грн за договором на виконання комплексу робіт.
5.29. Натомість у справі № 910/7008/23, що розглядається, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законодавством, а саме частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3 %.
5.30. При цьому господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу № 910/7008/23 по суті позовних вимог, не встановили обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми відсотків річних, як це встановлено у справі № 902/417/18, на яку посилається скаржник.
5.31. Крім того, посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та доводи про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми 3 % річних, були проаналізованими апеляційним господарським судом.
5.32. За таких обставин посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, є необґрунтованими.
5.33. Отже, Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судове рішення, висновки щодо застосування норми права в якому, на думку скаржника, не були враховані при ухваленні оскаржуваних судових рішень, установив, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях господарських судів попередніх інстанцій, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник.
5.34. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.
5.35. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн,
5.36. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних у розмірі 182 417,45 грн, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/7008/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак