11 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/4845/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
прокуратури - Гудименко Ю.В.,
позивача - Пастернак В.В.
відповідача-1 - Бальвас А.О.,
відповідача-2 - Корнілова Е.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Загинайко Т.В.
від 26.05.2022 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кузнецов В.О., Коваль Л.А., Чередко А.Є.
від 15.12.2022
за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради
до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради; Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016"
про визнання недійсним договору про надання послуг від 19.04.2021 № 19/04-1.
1. Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, виступаючи в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" про визнання недійсним договору про надання послуг від 19.04.2021 № 19/04-1, укладеного між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладений на підставі незаконно використаної переговорної процедури, що суперечить актам чинного законодавства, зокрема, приписам статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі", а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
06 вересня 2019 року між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" (надалі - Виконавець) укладено договір про надання послуг № 06/09-1 (надалі - Договір № 06/09-1), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого Виконавець зобов'язується надати, а Замовник - прийняти і сплатити такі послуги: ДК 021:2015:45230000-8 будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 послуги з поточного ремонту автошляхів); найменування послуги: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 послуги з поточного ремонту автошляхів.
Відповідно до пункту 2.1 Договору № 06/09-1 Виконавець повинен надати Замовнику послуги, якість яких відповідає умовам чинного законодавства, нормативно-технічним актам та санітарним нормам.
Згідно з пунктом 3.1 Договору № 06/09-1 ціна договору становить 357 500 788,50 грн, в тому числі ПДВ - 59 583 464,75 грн.
У пунктах 5.1- 5.3 Договору № 06/09-1 встановлено строк (термін) надання послуг: до 31.12.2019; місце надання послуг: 49000, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро; кількість послуг: 1 послуга.
Відповідно до пункту 10.1 Договору № 06/09-1 він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунку до повного виконання зобов'язань.
07 квітня 2021 року на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель опубліковано оголошення про проведення Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради процедури закупівлі послуг з поточного ремонту автошляхів (№ UA-2021-04-07-004203-b) з очікуваною вартістю 87 298 800,00 грн з використанням переговорної процедури.
Матеріали справи містять інформацію від 14.05.2021 з електронної системи закупівель «ProZorro» щодо публічної закупівлі № UA-2021-04-07-004203-b послуг з поточного ремонту автошляхів з очікуваною вартістю 87 298 800,00 грн, у якій зазначено, що: переговорна процедура завершена; інформація про замовників - Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради; обґрунтування застосування переговорної процедури - виникла необхідність у закупівлі додаткових аналогічних робіт чи послуг у того самого учасника, що передбачені в основному договорі про закупівлю, який укладений за результатами проведення тендера та/або здійснюється протягом трьох років після укладення договору про закупівлю і загальна вартість таких робіт чи послуг не перевищує 50 відсотків ціни основного договору про закупівлю; нормативні документи - роз'яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України "Щодо переговорної процедури закупівлі" від 03.10.2020 № 3304-04/60124-06, договір про закупівлю укладено на підставі проведеного тендеру за № UA-2019-07-02-002448-b; за даною процедурою закуповуються послуги, які є аналогічними та надавалися за договором від 06.09.2019 № 06/09-1; вид предмета закупівлі: послуги; класифікатор та його відповідний код: ДК 021:2015:45230000-8: будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь; переможець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016", пропозиція 87 298 800,00 грн з ПДВ.
У повідомленні про намір укласти договір (під час використання переговорної процедури) № UA-2021-04-07-004203-b (надалі - Повідомлення) зазначено: замовник - Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради; вид предмета закупівлі - послуги; узагальнена назва предмета закупівлі: ДСТУ Б.Д.1.-1:2013 послуги з поточного ремонту автошляхів; код за Єдиним закупівельним словником: класифікатор та його відповідний код - ДК 021:2015:45230000-8: будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь; місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг - м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, Україна; строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг - до 31.12.2021; джерело фінансування - кошти міського бюджету, сума 87 298 800,00 грн; тип оплати - післяплата; найменування постачальника товарів, виконавця робіт чи надавача послуг - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016"; узгоджена ціна пропозиції учасника процедури закупівлі - 87 298 800,00 грн з ПДВ; умова використання переговорної процедури закупівлі відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі" - виникла необхідність у закупівлі додаткових аналогічних робіт чи послуг у того самого учасника, що передбачені в основному договорі про закупівлю, який укладений за результатами проведення тендера та/або здійснюється протягом трьох років після укладення договору про закупівлю і загальна вартість таких робіт чи послуг не перевищує 50 відсотків ціни основного договору про закупівлю; обґрунтування застосування переговорної процедури з посиланням на експертні, нормативні, технічні та інші документи, що підтверджують наявність умов застосування переговорної процедури закупівлі - роз'яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України "Щодо переговорної процедури закупівлі" від 03.10.2020 № 3304-04/60124-06, договір про закупівлю укладено на підставі проведеного тендеру за номером UA-2019-07-02-002448-b, за даною процедурою закуповуються послуги, які є аналогічними та надавалися за договором від 06.09.2019 № 06/09-1.
19 квітня 2021 року між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" (надалі - Виконавець) було укладено договір про надання послуг №19/04-1 (надалі - Договір № 19/04-1), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого Виконавець зобов'язується надати, а Замовник - прийняти і сплатити такі послуги: ДК 021:2015:45230000-8 будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 послуги з поточного ремонту автошляхів); найменування послуги: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 послуги з поточного ремонту автошляхів (додаткові послуги до договору від 06.09.2019 № 06/09-1).
Згідно з пунктом 2.1 Договору № 19/04-1 Виконавець повинен надати Замовнику послуги, якість яких відповідає умовам чинного законодавства, нормативно-технічним актам та санітарним нормам.
Пунктом 3.1 Договору № 19/04-1 передбачено, що його ціна становить 87 298 800,00 грн, в тому числі ПДВ - 14 549 800,00 грн.
У пунктах 5.1-5.3 Договору № 19/04-1 визначено строк (термін) надання послуг - до 31.12.2021; місце надання послуг - 49000, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро; кількість послуг - 1 послуга.
Відповідно до пункту 10.1 Договору № 19/04-1 він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунку до повного виконання зобов'язань. Згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови Договору № 19/04-1 застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.04.2021.
Згідно з пунктом 11.3 Договору № 19/04-1 усі зміни і доповнення до Договору № 19/04-1 діють лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані всіма сторонами.
Відповідно до пункту 12.1 Договору № 19/04-1 невід'ємною його частиною є договірна ціна, локальний кошторис.
Відповідно до додаткових угод від 17.05.2021 № 1, від 17.05.2021 № 2 та від 27.05.2021 № 3 до Договору № 19/04-1 ціна д Договору № 19/04-1 змінювалася, відповідно до 26 365 244,40 грн, до 25 908 684,29 грн та до 24 493 116,95 грн.
На виконання умов Договору № 19/04-1 Виконавцем надані Замовнику послуги на загальну суму 24 493 116,95 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість наданих послуг за квітень 2021 року та актами наданих послуг за квітень 2021 року. Роботи (послуги) за Договором № 19/04-1 виконані Виконавцем у повному обсязі, та оплачені Замовником також у повному обсязі у розмірі 24 493 116,95 грн.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2022 у справі № 904/4845/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- прокурором не надано будь-яких доказів на підтвердження, як неефективності укладеного Договору № 19/04-1, так і наявності суми збитків, понесених територіальною громадою внаслідок укладення правочину на визначених сторонами умовах, а також встановлення його невигідності для місцевого самоврядування;
- визначені прокурором інтереси держави, які порушені внаслідок недотримання визначеної законодавством процедури державної закупівлі, повинні мати матеріальний вираз, а обраний прокурором спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту;
- прокурор в позовній заяві не вказав розмір неефективно використаних бюджетних коштів та не заявляв вимог про відшкодування територіальній громаді розміру понесених збитків;
- прокурором також не надано доказів на підтвердження невідповідності кількості, вартості або ж якості наданих Виконавцем Замовнику послуг, розміру збитків, чи інших істотних порушень, які б могли вплинути на виконання умов оспорюваного договору;
- прокурором не доведено факту порушення або загрози порушення відповідачами інтересів держави.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- Замовником належним чином обґрунтовано виникнення потреби у здійсненні додаткової закупівлі в того самого підрядника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016", тому використання Замовником переговорної процедури закупівлі була обґрунтованою;
- орган фінансового контролю, який спеціально наділений повноваженнями перевіряти на предмет законності та дотримання фінансового законодавства не знайшов порушень при проведенні спірної процедури закупівлі в порядку переговорної процедури, що свідчить про прозорість та обґрунтованість проведення цієї переговорної процедури;
- в матеріалах справи відсутні докази наявності у сторін оспорюваного правочину будь-яких претензій щодо якості або кількості наданих послуг, роботи (послуги) за Договором № 19/04-1 прийняті без зауважень та оплачені у повному обсязі, тому суд апеляційної інстанції відхилив доводи прокурора про невідповідність оспорюваного правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Суд апеляційної інстанції також визнав помилковим здійснений судом першої інстанції висновок щодо ефективності обраного прокурором способу захисту прав у вигляді пред'явлення лише немайнових вимог про оспорення актів спірної закупівлі, без пред'явлення вимог майнового характеру про компенсацію завданих порушенням процедури закупівлі збитків, пославшись на те, що позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності може бути самостійним предметом розгляду у господарському суду, адже пред'явлення такої вимоги є також належним способом захисту, який передбачений законом. Водночас, як зазначено судом апеляційної інстанції, встановлені судом першої інстанції обставини щодо обрання прокурором невірного способу захисту не призвели до прийняття неправильного рішення у даній справі.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник у якості підстави касаційного оскарження судових рішень зазначив наявність виключних випадків, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 5 частини 2 статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо наявності підстав для застосування замовником переговорної процедури за закупівлями послуг з поточного ремонту автошляхів;
- відсутністю висновку Верховного Суду щодо того, чи є тим самим винятком для застосування переговорної процедури у розумінні частини 1 статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі" наявність обставин, які зазначені у пункті 5 частини 2 статті 40 цього Закону;
- відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 8 частини 6 статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі";
- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України у поєднанні з неправильним застосуванням статті 3, частини 1, пункту 5 частини 2, пункту 8 частини 6 статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі", за відсутністю висновку Верховного Суду щодо їх застосування.
Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Позивач подав пояснення на касаційну скаргу, в яких зазначає про обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Водночас Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.
Як зазначалось вище, вважаючи, що Договір № 19/04-1, укладено з порушенням приписів статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі", Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, виступаючи в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, звернувся з позовом у даній справі.
Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Отже, наведеними законодавчими приписами визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (пункт 9.13).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (частині першій статті 2 ЦПК України) (пункт 5.29 цієї постанови).
Фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).
Надалі об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 (до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, та яка прийнята після звернення з касаційною скаргою у цій справі та враховується Судом відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України) застосувала ці висновки Великої Палати Верховного Суду, та у пункті 48 цієї постанови сформулювала висновок щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України:
"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.
Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.".
У пункті 43 постанови від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 (до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, та яка прийнята після звернення з касаційною скаргою у цій справі та враховується Судом відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України) об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила попередні висновки, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), що в свою чергу виключає як необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність подальшого дослідження підстав для визнання недійсним договору як оспорюваного правочину чи для встановлення його вірогідної нікчемності, надання правової оцінки висновкам судів попередніх інстанцій в частині неможливості застосування односторонньої реституції як такої, що не передбачена нормами законодавства України (схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18)).
Визнання недійсним правочину не є ефективним способом захисту, здатним призвести до реального відновлення порушених прав та інтересів держави без додаткового звернення до суду з новим позовом (позовами) (пункт 51 цієї ж постанови від 15.03.2024 у справі № 904/192/22).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, укладений між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" Договір № 19/04-1 повністю виконаний сторонами, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість наданих послуг за квітень 2021 року та актами наданих послуг за квітень 2021 року. Роботи (послуги) за Договором № 19/04-1 виконані Виконавцем у повному обсязі, та оплачені Замовником також у повному обсязі у розмірі 24 493 116,95 грн.
З урахуванням вищезазначеного, оскільки прокурор у цій справі не заявляв до суду вимогу про застосування наслідків виконання недійсного правочину, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, від 15.03.2024 у справі № 904/192/22, обраний Заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури спосіб захисту прав не є ефективним.
З урахуванням викладеного позовна вимога про визнання недійсним договору задоволенню не підлягає.
Оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, що в свою чергу виключає як необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність подальшого дослідження підстав для визнання недійсним договору, надання правової оцінки висновкам судів попередніх інстанцій, а відтак у Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування статті 3, частини 1, пункту 5 частини 2, пункту 8 частини 6 статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі".
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з підстав наведених у даній постанові.
7. Судові витрати
З огляду на те, що Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у справі № 904/4845/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді Г.О. Вронська
О.А. Кролевець