12 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/6306/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Босий В.П.)
від 04.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)
від 05.03.2024
у справі № 910/6306/21
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 451 059 147,20 грн
за участю представників учасників справи:
позивача - Комісар С.П.
відповідача - Янович-Бунь І.Б.
третьої особи - не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 311 342 049,80 грн, з яких: 298 712 397,05 грн борг за послуги з транспортування теплової енергії, 22 100 555,19 грн пеня, 18 306 777,61 грн 3% річних та 111 939 417,35 грн інфляційні втрати з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 5 від 01.06.2017 про надання послуг з транспортування теплової енергії в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги у період з 01.10.2020 по 28.02.2021.
1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/6306/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, у позові відмовлено повністю.
2.2. Судові рішення мотивовано тим, що відповідач у своїй діяльності у сфері теплопостачання зобов'язаний виконувати імперативні рішення НКРЕКП, відтак правові підстави для застосування до нього тарифів, визначених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2020 № 1487 (зі змінами), відсутні.
2.3. Верховний Суд постановою від 05.10.2022 у цій справі рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 скасував, справу скерував на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.4. Мотивуючи свою постанову, Верховний Суд виходив із того, що попередніми судовими інстанціями не надано належної оцінки доводам позивача, що у спірний період, за який заявлено до стягнення заборгованість за послуги з транспортування теплової енергії, саме виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є уповноваженим органом, який законодавчо наділений повноваженнями на формування тарифів для суб'єкта господарювання (ліцензіата, позивача), який має відповідну ліцензію на транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами. При вирішенні питання, який саме тариф повинен застосовуватись у спірних правовідносинах, суди не врахували положення Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" та не з'ясували, на яких суб'єктів поширюються тарифи на транспортування теплової енергії, встановлені для ліцензіата - суб'єкта господарювання, який одержав відповідну ліцензію на транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами. Cуд касаційної інстанції відмітив, що висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для застосування у спірний період тарифу, затвердженого уповноваженим органом - Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), є передчасним, здійсненим без належної правової оцінки норм матеріального права та умов укладеного сторонами договору.
Тобто, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити умови та порядок застосування у спірний період тарифів на транспортування теплової енергії, які затверджені уповноваженим органом, виходячи з умов укладеного між сторонами договору та положень нормативно-правих актів цивільного законодавства, якими урегульовано умови та порядок встановлення чи зміни тарифів.
2.5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/6306/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 298 712 397,05 грн заборгованості, 22 100 555,19 грн пені, 18 306 777,61 грн 3% річних, 111 939 417,35 грн інфляційних.
2.6. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскільки тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватися на розсуд сторін, а є державною врегульованою ціною, тоді як встановлення тарифів на транспортування теплової енергії для позивача віднесено до повноважень КМДА (відповідно до Порядку № 869 від 01.06.2021 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", затвердженого Кабінетом Міністрів України), до спірних правовідносин слід застосовувати тарифи на транспортування теплової енергії для позивача встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1487 від 23.09.2020 та № 2077 від 29.12.2020.
Також суд відмітив, що у спірний період жодні інші тарифи на транспортування теплової енергії вже не діяли, оскільки постановою НКРЕКП від 12.04.2019 №549 "Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП щодо встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов НКРЕКП" визнано такою, що втратила чинність, зокрема постанова НКРЕКП від 11.05.2017 №637 "Про встановлення тарифу на транспортування теплової енергії Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго". У подальшому НКРЕКП не встановлювало жодного тарифу на транспортування теплової енергії підприємству.
2.7. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/6306/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
2.8. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/6306/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги під час попереднього розгляду справи у розмірі 2 780 750,00 грн.
2.9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/6306/21 скасовано та прийнято нове рішення. Закрито провадження у справі №910/6306/21 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 58 485 611,16 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 240 226 785,89 грн заборгованості, 22 032 854,40 грн пені, 15 622 488,82 грн 3% річних, 91 705 951,32 грн інфляційних втрат. У решті вимог відмовлено. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/6306/21 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/6306/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг під час попереднього розгляду даної справи у розмірі 2 278 546,55 грн.
2.10. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду, що оскільки тариф на транспортування теплової енергії для позивача у спірний період НКРЕКП не встановлювався, тоді як органом державного регулювання діяльності позивача з транспортування теплової енергії є КМДА, з урахуванням унормованого чинним законодавством принципу державного регулювання тарифів на транспортування теплової енергії, а також враховуючи предмет договору № 5 (надання послуг з транспортування теплової енергії), до спірних правовідносин слід застосовувати тарифи на транспортування позивачем теплової енергії, що встановлювалися КМДА згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що до спірних правовідносин з 01.10.2020 слід застосовувати тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних пунктів підприємства у розмірі 378,32 грн/Гкал без ПДВ (згідно розпорядження КМДА №1487 від 23.09.2020), а з 01.01.2021 у розмірі 418,49 грн/Гкал без ПДВ (згідно розпорядження КМДА №2077 від 29.12.2020).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не погодився із розміром присудженої до стягнення основної заборгованості за договором, встановивши обставини часткового погашення відповідачем заборгованості (під час розгляду спору) за договором № 5 за період грудень 2020 року по січень 2021 року, в зв'язку з чим прийняв рішення про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 58 485 611,16 грн та стягнення основного боргу в розмірі 240 226 785,89 грн. Крім того, врахувавши здійснені відповідачем оплати, суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок розміру пені, інфляційних та 3% річних, належного до стягнення.
Переглядаючи додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/6306/21, яким стягнуто з ТОВ "Євро-Реконструкція" на користь КП "Київтеплоенерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про співмірність, розумність та належність до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023, яким стягнуто з ТОВ "Євро-Реконструкція" на користь КП "Київтеплоенерго" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг під час попереднього розгляду справи у розмірі 2 780 750,00 грн, суд апеляційної інстанції, врахувавши принцип пропорційності задоволених вимог, дійшов висновку про скасування додаткового рішення та прийняття нового, яким вирішено стягнути судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг під час попереднього розгляду справи у розмірі 2 278 546,55 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №910/6306/21, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.2. Підставами касаційного оскарження ТОВ "Євро-Реконструкція" визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування:
- норм частини четвертої статті 19 та частини тринадцятої статті 20 Закону України "Про теплопостачання", а саме висновку про те, який тариф на транспортування теплової енергії підлягає застосуванню до послуг транспортування теплотранспортуючою організацією теплової енергії, виробленої іншою - теплогенеруючою організацією, яка не є теплотранспортуючою сама;
- норм частини першої статті 20 Закону України "Про теплопостачання", а саме щодо визначення джерела компенсації різниці в тарифах у випадку застосування у правовідносинах між теплогенеруючою та теплотранспортуючою організацією тарифу на транспортування теплової енергії в розмірі, який не може бути відшкодовано за рахунок тарифу на теплову енергію (складовою якого є тариф на транспортування);
- застосування статті 2 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", якою передбачено гарантії, що надаються суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону.
3.5. Також скаржник зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних є таким, що не ґрунтується на повній та всебічній оцінці доводів відповідача та винесений без врахування висновків Верховного Суду, зокрема, викладених у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 29.04.2020 у справі № 910/1193/19, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
3.6. КП "Київтеплоенерго" у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів останньої заперечує та просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що при новому розгляді судами враховано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2023 у цій справі; також враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 910/16781/21 в аналогічних правовідносинах (ті самі сторони, той самий спірний договір № 5, різний період надання послуг). Також судами враховано, що договір транспортування теплової енергії є договором про надання послуг, а відповідач як замовник є споживачем послуги з транспортування теплової енергії, а відтак застосовується діючий тариф на транспортування теплової енергії, встановлений саме як окремий тариф. При цьому позивач також зазначає, що відповідач по суті вказує на економічну необґрунтованість його тарифів на теплову енергію і житлово-комунальні послуги, оскільки вони не покривають витрати на послуги з транспортування теплової енергії. Крім того, позивач зазначає, що питання зменшення розміру штрафних санкцій відносить до дискреційних повноважень судів першої та апеляційної інстанцій, яким надано оцінку клопотанню відповідача про зменшення пені.
3.7. Представником ТОВ "Євро-Реконструкція" у судовому засіданні усно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для мирного врегулювання спору.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання скаржника, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з огляду на те, що зазначена скаржником підстава для відкладення не підпадає під випадки, встановлені частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу України. При цьому Верховний Суд зазначає про те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, Суд зауважує, що під час розгляду справи № 910/6306/21 у суді касаційної інстанції вже оголошувалася перерва.
Також колегія суддів враховує право сторін укласти мирову угоду на будь-якій стадії, в тому числі і в процесі виконання рішення в порядку статті 330 Господарського процесуального кодексу України.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (товариство) 01.06.2017 укладено договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії, за умовами якого підприємство зобов'язується транспортувати теплову енергію, яка виробляється товариством і постачається споживачам зони теплопостачання товариства, тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні підприємства, а товариство зобов'язується оплачувати за послуги з транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору).
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
У пунктах 4.2 - 4.4 договору сторони погодили, що загальна сума вартості транспортування теплової енергії товариства за цим договором складається із сум вартості щомісячного транспортування теплової енергії товариства мережами підприємства, яка визначається згідно з пунктом 4.7 договору. Товариство зобов'язується до 8 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати нарочно підприємству форму № 2-НКП-тепло (місячна), що подається до НКРЕКП, підписану уповноваженою особою. Підприємство протягом 4 календарних днів після отримання форми № 2-НКП-тепло (місячна) передає нарочно товариству акт про надання послуг з транспортування теплової енергії за формою наведеною у додатку 3 до цього договору у двох екземплярах. Товариство протягом 4 календарних днів розглядає проект акта про надання послуг з транспортування теплової енергії за звітний місяць та підписує його зі своєї сторони та один примірник надсилає підприємству або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення, з урахуванням пункту 3.3.3 договору.
Згідно із пунктом 3.3.3 договору товариство зобов'язується щомісяця підписувати та повертати підприємству один екземпляр акта про надання послуг з транспортування теплової енергії протягом 4 календарних днів з дня їх отримання або в цей же термін надати обґрунтовані письмові заперечення. Заперечення не можуть стосуватися визначення обсягу теплової енергії, що транспортувалась мережами підприємства, якщо цей обсяг співпадає з фактичним корисним відпуском теплової енергії, згідно пункту 1 (код рядка 005) форми № 2-НКП-тепло (місячна), форми акта про надання послуг з транспортування теплової енергії, якщо вона співпадає з затвердженою договором формою і датою акту про надання послуг з транспортування теплової енергії, якщо вона співпадає з останнім днем календарного місяця, в якому надавалися послуги.
Відповідно до пункту 4.5 договору товариство зобов'язалось до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування теплової енергії, сплачувати підприємству 30% від вартості місячного транспортування теплової енергії, який визначається на підставі прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого пунктом 1.2 договору. Товариство зобов'язалося здійснити остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги з транспортування теплової енергії протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта про надання послуг з транспортування теплової енергії за вирахуванням здійсненої попередньої оплати.
Сторони погодили, що у випадку не підписання акта на надання послуг з транспортування теплової енергії з причин наявності заперечень, передбачених абз. 2 пунктом 3.3.3 договору, остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування теплової енергії за звітний місяць повинен бути здійснений товариством не пізніше 26 числа місяця наступного за звітним на підставі ціни транспортування однієї гігакалорії теплової енергії, затвердженої уповноваженим органом, та кількості теплової енергії у відповідному місяці, визначеної відповідно до форми № 2-НКП-тепло.
Згідно із пунктами 4.6 та 4.7 договору сторони домовилися для визначення обсягів теплової енергії, що транспортується тепловими мережами підприємства та інших необхідних даних керуватися даними Звіту про транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами форма № 2-НКП-тепло (місячна). Окрім цього, сторони домовилися, що місячний обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами підприємства є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якої встановлюється згідно з пунктом 1 (код рядка 005) форми № 2-НКП-тепло (місячна).
Додатковою угодою №1 від 01.06.2018 до договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.05.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Якщо протягом 30 днів до терміну закінчення цього договору жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, договір вважається автоматично продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" направляло Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" акти про надання послуг з транспортування, на які товариство висловлювало заперечення.
Так, 12.11.2020 (лист №40/25/4351) позивач надіслав відповідачу два примірники підписаних актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за жовтень 2020 року на суму 16918167,74 грн (із зазначенням у графі "Тариф на транспортування теплової енергії (ціна)" - 378,32 грн/Гкал"), у відповідь на який листом від 23.11.2020 №09/2311 відповідач висловив заперечення щодо вартості послуг вказуючи, що в структурі тарифів на теплову енергію Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (додаток 1 до постанови НКРЕКП від 14.01.2020 №77, у редакції постанови НКРЕКП від 17.03.2020 №623) експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб'єктів господарювання становлять - 89,74 грн/Гкал. А тому, оплату наданих послуг з транспортування теплової енергії товариство буде здійснювати за тарифом - 89,74 грн/Гкал.
В подальшому, позивач надіслав відповідачу: лист №40/25/5055 від 15.12.2020 з двома примірниками підписаних актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за листопад 2020 року на суму 51 955 290,91 грн (із зазначенням тарифу на транспортування теплової енергії - 378,32 грн/Гкал); лист №40/25/62 від 11.01.2021 з актом про надання послуг з транспортування теплової енергії за грудень 2020 року на суму 71 458 443,55 грн (із зазначенням тарифу на транспортування теплової енергії - 378,32 грн/Гкал); лист №40/25/495 від 11.02.2021 з актом про надання послуг з транспортування теплової енергії за січень 2021 року на суму 88 194 256,56 грн (із зазначенням тарифу на транспортування теплової енергії - 418,49 грн/Гкал) та лист №40/25/787 від 15.03.2021 з актом про надання послуг з транспортування теплової енергії за лютий 2021 року на суму 86 523 477,08 грн із зазначенням тарифу на транспортування теплової енергії - 418,49 грн/Гкал.
Відповідач у відповідь на всі вказані вище акти, не заперечуючи проти обсягу наданих послуг, висловлював заперечення щодо їх вартості вказуючи, що експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб'єктів господарювання становлять - 89,74 грн/Гкал, оскільки тариф на транспортування теплової енергії має встановлюватись НКРЕКП, відповідно до пункту 4.1 договору, та у структурі тарифу на теплову енергію товариства експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб'єктів господарювання враховано у розмірі 89,74 грн за 1 Гкал.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за наданні послуг з транспортування теплової енергії за тарифами зазначеними у спірних актах, вказав на те, що встановлення тарифів на транспортування теплової енергії для нього віднесено до повноважень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який своїм розпорядженням від 23.09.2020 №1487 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", зареєстрованим в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.09.2020 за №№224/227, 225/228, 226/229, 227/230, 228/231, 229/232, 230/233, 231/234, 232/235, 233/236, 234/237, 235/238, 236/239, 237/240, 238/241, 239/242, 240/243, 241/244, 242/245, 243/246 (дата оприлюднення 01.10.2020), визначив тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних пунктів КП "Київтеплоенерго" у розмірі 378,32 грн/Гкал без ПДВ, а з 01.01.2021 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2020 №2077), у розмірі 418,49 грн/Гкал без ПДВ, тому саме за такими тарифами відповідач зобов'язаний здійснити оплату наданих послуг з транспортування теплової енергії за спірний період.
За твердженнями позивача, протягом спірного періоду (01.10.2020 - 28.02.2021) він належним чином виконав зобов'язання за договором та надав відповідачу послуги з транспортування теплової енергії на загальну вартість 315 049 635,84 грн, за які відповідач розрахувався частково в сумі 16 337 238,79 грн, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 298 712 397,05 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем за весь період прострочення з 05.12.2020 по 08.03.2023 (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) здійснено нарахування 22 100 555,19 грн пені, 18 306 777,61 грн 3 % річних та 111 939 417,35 грн інфляційних втрат.
Відповідач, у свою чергу, вважає, що тариф за послуги з транспортування теплової енергії, який застосовується до нього, встановлюється НКРЕКП у структурі тарифу на послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"), який визначено як експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб'єктів господарювання, і складає - 89,74 грн за 1 Гкал до 01.12.2020 та 378,72 грн з 01.12.2020.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Предметом спору у даній справі є стягнення суми заборгованості за транспортування теплової енергії, розмір якої залежить від тарифу на транспортування теплової енергії місцевими (розподільними) тепловими мережами, які перебувають у користуванні суб'єкта господарювання (ліцензіата), який одержав відповідну ліцензію на транспортування теплової енергії такими тепловими мережами.
5.4. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.5. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
5.6. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
5.7. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
5.8. Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20, від 25.05.2023 у справі №910/16781/21.
5.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений між сторонами договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
5.10. Відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання". У преамбулі цього Закону зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії.
У статті 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що сфера теплопостачання - це сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
5.11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, яка не є теплотранспортуючою організацією, а тому транспортування теплової енергії, виробленої відповідачем, здійснюється тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні позивача, як теплотранспортуючої організації, на підставі договору про надання послуг транспортування теплової енергії.
Таким чином, відповідач як замовник послуги з транспортування теплової енергії зобов'язаний оплачувати надані послуги у порядку та на умовах, визначених договором, та/або умовах, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.12. Згідно зі статтею 15 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню.
Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється:
- Кабінетом Міністрів України;
- Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень НКРЕКП, зокрема належать:
- розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання;
- забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання;
- розроблення і затвердження методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;
- встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється комісією.
Згідно зі статтею 16-1 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належать:
- ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);
- здійснення відповідно до своєї компетенції контролю за додержанням ліцензійних умов.
Відповідно до приписів статті 20 Закону України "Про теплопостачання", зокрема вказано, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (частина перша).
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими (частина друга).
Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством (частина третя).
Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (частина тринадцята).
Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи (частина чотирнадцята).
Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається (частина п'ятнадцята).
5.13. Зі змісту наведених норм вбачається, що регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться шляхом видачі ліцензії на певний вид діяльності та встановлення уповноваженим органом тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Таким чином, законом передбачено повноваження з встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії як НКРЕКП, так і органів місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
5.14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірний період з 01.10.2020 по 28.02.2021 позивач як теплотранспортуюча організація діяв на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП №2340 від 22.12.2016; орган, уповноважений встановлювати тарифи - КМДА, а відповідач здійснював діяльність з виробництва та постачання теплової енергії на підставі ліцензії АД №036403 та АВ №597422; орган, уповноважений встановлювати тарифи - НКРЕКП.
5.15. Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За змістом статей 189, 191 Господарського кодексу України та статей 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
5.16. Отже, згідно із положеннями зазначених норм права, тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін. Тобто, вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є державною регульованою ціною.
При цьому правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що затверджений уповноваженим органом тариф на послуги із транспортування теплової енергії є обов'язковим та має застосовуватись учасниками таких правовідносин. Аналогічні правові висновки щодо обов'язковості застосування державних регульованих цін, у разі їх затвердження уповноваженим органом, викладені у постанові Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №917/743/18 у подібних правовідносинах.
5.17. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
5.18. Відтак виконавчі органи, зокрема, міських рад, встановлюють тарифи на транспортування теплової енергії, за винятком тарифів, які встановлюються НКРЕКП.
5.19. Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання врегульовано:
- у постанові Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" від 01.06.2011 №869;
- у постанові НКРЕКП "Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання" від 25.06.2019 №1174.
Пунктом 1 Порядку № 869 закріплено, що він визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів (пункт 2 Постанови).
Водночас Порядок №1174 визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб'єктів природних монополій і суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, які є ліцензіатами НКРЕКП (далі - ліцензіати).
Цей Порядок застосовується під час встановлення НКРЕКП тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
Отже, тариф на транспортування теплової енергії встановлюються як НКРЕКП, так і органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Відтак, у залежності від того, який орган уповноважений на формування тарифів на транспортування теплової енергії (НКРЕКП чи орган місцевого самоврядування), залежить, який Порядок (№869 чи №1174) підлягає застосуванню у правовідносинах, що склалися, зокрема із транспортування теплової енергії природними монополіями.
5.20. Верховний Суд відзначає, що ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" є суб'єктом природної монополії - теплогенеруючою юридичною особою, яка здійснює виробництво теплової енергії на підставі відповідної ліцензії НКРЕКП.
Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" також здійснює свою діяльність з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП.
Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №308 (далі - Ліцензійні умови), НКРЕКП, здійснює ліцензування господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, якщо заявлений (фактичний згідно зі звітністю) обсяг транспортування теплової енергії в наступному (минулому) календарному році перевищуватиме (перевищував) 145 тисяч Гкал та якщо суб'єкт господарювання здійснює ліцензовану діяльність з постачання теплової енергії при забезпеченості споживачів приладами обліку теплової енергії станом на 01 серпня 2017 року більше ніж 70%, станом на 01 січня 2018 року більше ніж 90%.
Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб'єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб'єктів господарювання розташовані на території однієї області України (або лише на території міста Києва), та якщо заявлений (фактичний згідно зі звітністю) обсяг транспортування теплової енергії в наступному (минулому) календарному році не перевищуватиме (не перевищував) 145 тисяч Гкал та/або якщо суб'єкт господарювання здійснює ліцензовану діяльність з постачання теплової енергії при забезпеченості споживачів приладами обліку теплової енергії станом на 01 серпня 2017 року менше ніж 70%, станом на 01 січня 2018 року менше ніж 90 %.
5.21. Тобто, з аналізу наведених норм Ліцензійних умов вбачається, що ліцензіатом послуг з транспортування теплової енергії станом на дату укладення спірного договору могли бути як обласні та Київська міська державні адміністрації, так і НКРЕКП, в залежності від обсягу транспортування теплової енергії.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення спірного договору (01.06.2017) встановлення тарифу на транспортування теплової здійснювалось НКРЕКП.
У подальшому у відповідності до вимог Ліцензійних умов (пункт 1.5) та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (стаття 6) Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" перейшло під регулювання місцевих органів влади - Київської міської державної адміністрації, що у свою чергу, як встановлено судами, не заперечується сторонами спору.
Також суд апеляційної інстанції врахував, що постановою НКРЕКП від 12.04.2019 №549 "Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП щодо встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов НКРЕКП" визнано такою, що втратила чинність, зокрема постанова НКРЕКП від 11.05.2017 №637 "Про встановлення тарифу на транспортування теплової енергії Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
У подальшому НКРЕКП не встановлювало жодного тарифу на транспортування теплової енергії Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Отже, за відсутності повноважень у НКРЕКП щодо встановлення тарифу на транспортування теплової енергії позивачу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що тарифи, за якими позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (Порядок №869).
Поряд з цим колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника, що вказані тарифи не можуть розповсюджуватися на контрагентів позивача, з огляду на те, що останні не є його споживачами.
Так, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2020 за №1487 затверджено тарифи на транспортування позивачем теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів Комунального підприємства "Київтеплоенерго" для інших споживачів.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 у справі №910/16781/21 акцентував увагу, що термін "споживач" можна тлумачити по-різному і досить широко, зокрема, але не виключно, споживачем є фізична чи юридична особа, яка споживає, використовує продукт чийогось виробництва (включаючи і свій власний продукт).
При цьому Верховний Суд зазначив, що розподільчими мережами Комунального підприємства "Київтеплоенерго" відбувається транспортування теплової енергії, зокрема відповідача для своїх споживачів, тобто відповідач використовує розподільчі системи позивача для забезпечення власних потреб з метою отримання прибутку.
Дійсно ТОВ "Євро-Реконструкція" не є споживачем теплової енергії, водночас ТОВ "Євро-Реконструкція" є споживачем послуги із транспортування теплової енергії, що не є тотожними поняттями.
Виходячи з наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач не має бути споживачем теплової енергії, щоб оплачувати послугу з транспортування теплової енергії за договором №5 за тарифами на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, встановленими позивачу розпорядженнями КМДА для категорії "інші споживачі".
5.22. Щодо тверджень скаржника стосовно того, що позивач у спірних правовідносинах при визначенні тарифу на транспортування теплової енергії має керуватись Порядком №1174, з огляду на те, що тариф на транспортування теплової енергії включено НКРЕКП у структуру тарифу на теплову енергію для ТОВ "Євро-Реконструкція" та його споживачів, судами встановлено наступне.
Як було зазначено, тарифи на теплову енергію відповідачу у спірний період часу встановлювались НКРЕКП на підставі Порядку №1174.
Водночас за змістом постанов НКРЕКП, якими встановлено тариф на теплову енергію ТОВ "Євро-Реконструкція", зокрема, від 14.01.2020 №77 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води ТОВ "Євро-Реконструкція" та від 13.01.2021 №40 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.01.2020 №77", протягом 2020-2021 року діяли тарифи на теплову енергію за категоріями споживачів без визначення окремих складових тарифів на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії.
Зазначене підтверджується також і самим скаржником в касаційній скарзі. Так, відповідач повідомив, що з метою врахування тарифу на транспортування у кінцевому тарифі для власних споживачів, він 07.10.2020 подав до НКРЕКП заяви з метою включення до кінцевого тарифу для споживачів товариства тарифу на транспортування теплової енергії відповідно до розпорядження №1487.
Постановою НКРЕКП від 30.11.2020 №2246 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.01.2020 №77" з 01.12.2020 в тарифі на теплову енергію для споживачів ТОВ "Євро-Реконструкція" враховано тариф на транспортування на рівні 378,32 грн.
Зазначене спростовує твердження відповідача, що теплова енергія повинна транспортуватися за тарифом на транспортування теплової енергії, який встановлений саме для товариства, оскільки необхідність застосування до спірних правовідносин тарифів, затверджених для підприємства як ліцензіата та надавача послуг з транспортування теплової енергії, визначається законодавчими актами, положення яких наведені вище. До предмету доказування у цій справі не відносяться тарифи, за якими здійснювалось постачання теплової енергії відповідачем своїм споживачам. При цьому відносини між НКРЕКП та ТОВ "Євро-Реконструкція" є окремими самостійними правовідносинами, які не можуть впливати на правовідносини, що склалися між КМДА та КП "Київтеплоенерго", з однієї сторони, та КП "Київтеплоенерго" з ТОВ "Євро-Реконструкція", з іншої сторони.
У постанові від 25.05.2023 у справі №910/16781/21 Верховний Суд відмітив, що у разі наявності, на думку відповідача, встановлених НКРЕКП економічно невигідних/невиправданих тарифів, з урахуванням витрат на транспортування теплової енергії, ТОВ "Євро-Реконструкція" не позбавлена права звернутись до Регулятора із пропозицією/вимогою/позовом про приведення тарифів на теплову енергію у відповідності до вимог статті 20 Закону України "Про теплопостачання".
З огляду на викладене, оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, тариф на транспортування теплової енергії для позивача у спірний період НКРЕКП не встановлювався, тоді як органом державного регулювання діяльності позивача з транспортування теплової енергії є КМДА, з урахуванням унормованого чинним законодавством принципу державного регулювання тарифів на транспортування теплової енергії, а також враховуючи предмет договору №5 (надання послуг з транспортування теплової енергії), колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про застосування до спірних правовідносин тарифів на транспортування позивачем теплової енергії, що встановлювалися КМДА згідно з порядком №869.
Беручи до уваги, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню тарифи, які встановлені на підставі економічно обґрунтованих витрат надавача цих послуг з транспортування (підприємства), врахувавши, що встановлення тарифів на транспортування теплової енергії розподільчими мережами Комунального підприємства "Київтеплоенерго", використовуючи які відповідач здійснює транспортування виробленої ним теплової енергії для постачання своїм споживачам, віднесено до повноважень КМДА, колегія суддів погоджується з висновками судів, що до спірних правовідносин з 01.10.2020 слід застосовувати тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних пунктів підприємства у розмірі 378,32 грн/Гкал без ПДВ (згідно розпорядження КМДА №1487 від 23.09.2020), а з 01.01.2021 у розмірі 418,49 грн/Гкал без ПДВ (згідно розпорядження КМДА №2077 від 29.12.2020).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період жовтня 2020 року по лютий 2021 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування теплової енергії на суму 315 049 635,84 грн. При цьому колегія суддів враховує, що між сторонами відсутній спір щодо обсягу транспортованої теплової енергії.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи відповідачем було здійснено частково оплату, в зв'язку з чим розмір непогашеної суми основного боргу становить 240 226 785,89 грн. Крім того, врахувавши здійснені відповідачем оплати, суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок розміру пені, інфляційних та 3% річних, належного до стягнення. Зазначене не оспорюється.
По суті скаржник за доводами касаційної скарги лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права є необґрунтованими.
Отже, скаржник не навів належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в розумінні положень цієї норми.
5.23. Також скаржник зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних є таким, що не ґрунтується на повній та всебічній оцінці доводів відповідача та винесений без врахування висновків Верховного Суду, зокрема, викладених у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 29.04.2020 у справі № 910/1193/19, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Відповідачем в апеляційній скарзі викладено клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
В обґрунтування клопотання ТОВ "Євро-Реконструкція" посилається на те, що товариство здійснює виробництво та постачання теплової енергії тепловими мережами та надає послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води для населення, бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів м. Києва.
Основним джерелом доходів підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з опалення та постачання гарячої води, тому фінансовий стан останнього значною мірою залежить від рівня тарифів на ці послуги. Водночас відповідач перебуває у ситуації складного фінансово-економічного становища, основною причиною якого є значна заборгованість споживачів та їх неплатоспроможність на яку також вплинув факт збройної агресії російської федерації проти України та оголошення в Україні воєнного стану.
Крім того відповідач зауважує, що підписання 30.09.2021 "Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр." щодо не підвищення та залишення незмінними тарифів на теплову енергію та на житлово-комунальні послуги, а далі з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" товариство, як і інші теплопостачальні компанії, до кінця воєнного стану, а також протягом шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено, вимушено постачати теплову енергію та гарячу воду за економічно необґрунтованими тарифами.
В свою чергу позивач заперечив проти задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат посилаючись, зокрема, на те, що при вирішенні вказаного питання суд має враховувати інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов'язання боржником, поведінку боржника, статус сторін. В даному ж випадку, позивач перебуває в скрутному фінансовому становищі (заборгованість позивача перед іншими особами становить 23396,415 млн.грн, розмір збитків за 9 місяців роботи в 2023 році - 3489506 тис.грн), відповідачем було погашено лише 94,8% основного боргу, а тому зменшення нарахованого розміру пені спотворить її правове призначення. Крім того позивач вказав на не можливість зменшення інфляційних втрат та 3% річних у розумінні положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18 та в ін.).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).
Отже, саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20), від 03.08.2023 у справі №916/628/22 та ін).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, оцінивши докази та доводи сторін, врахувавши розмір несплаченої відповідачем заборгованості за отримані від позивача послуги (298 712 397,05 грн станом на час звернення до суду) в порівнянні з розміром нарахованої пені (22 032 854,40 грн), забезпечуючи баланс інтересів сторін, з метою не допущення фактичного звільнення від сплати погоджених сторонами договору штрафних санкцій без належних правових підстав, врахувавши інтереси обох сторін та їх значення для енергопостачання всіх споживачів м. Києва, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо поважності причин неналежного виконання зобов'язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, тоді як у суду відсутні підстави вважати, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є надмірним. При оцінці тверджень відповідача про скрутне фінансове становище, викликане систематичними неплатежами з боку споживачів за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, судом враховано, що наслідки, спричинені зазначеними обставинами (несплатою отриманих споживачами послуг) стосуються обох сторін, а тому в даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість надання переваги одній із них. Також судом враховано ступінь виконання зобов'язань боржника (вартість наданих послуг за спірний період становить 315 049 635,84 грн, з яких оплачено лише 74 822 849,95 грн), поведінку боржника при виконанні умов договору (загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 5 складає майже 2 мільярди грн), а також статус сторін (позивач є комунальним підприємством і фінансується за бюджетні кошти, тоді як відповідач є приватним суб'єктом і не обмежений в можливості щодо залучення коштів).
Сплата інфляційних нарахувань та 3% річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин цієї справи вбачається, що така оцінка була проведена цим судом, а відповідна мотивація викладена в оскаржуваній постанові. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки не врахував висновки про застосування цих норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 29.04.2020 у справі № 910/1193/19, судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що висновки у зазначених справах судами зроблено за наявності різних фактичних обставин, до того ж у справі № 924/709/17 судами зроблено висновок також про відсутність підстав для задоволення заяви про зменшення пені.
Доводи про незастосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 до уваги не приймаються, оскільки спірні правовідносини є неподібними за змістом, фактичним обставинам, матеріально-правовим регулюванням порівнюваних справ (вирішувалося питання щодо можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування).
Колегія суддів відхиляє також доводи скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки в межах справи № 902/417/18 розглядалось питання зменшення загального розміру відсотків річних, зокрема 96% річних, нарахованих відповідно до умов договору.
5.24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
Касаційна скарга не містить доводів та підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині перегляду додаткових рішень Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 та від 08.11.2023 у цій справі, а відтак постанова в цій частині Верховним Судом не переглядається.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються відповідно на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 910/6306/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Кібенко
О. Кролевець