Справа №584/153/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Токарєв С. М.
Номер провадження 33/816/566/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
14 червня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 лютого 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, солдата, проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 лютого 2024 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що 08 лютого 2024 року близько 17 год. 25 хв. в м. Путивль по вул. Соборній, 60, керував автомобілем «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager Alkotest» 6820 ARNA 0358 тест № 333 за безперервною відеофіксацією нагрудною бодікамерою TECSAR BPC 43G WCP. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 08 лютого 2024 року близько 17 год. 25 хв. не керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, оскільки транспортний засіб був припарковий без порушення ПДР України, напроти будинку № 602 по вул. Соборній в м. Путивль, де він тимчасово проживає. Сам ОСОБА_1 знаходився біля автомобіля, так як мав намір забрати з нього пакунки. Після чого до нього під'їхали працівники поліції, які безпідставно почали вимагати посвідчення водія та документи на автомобіль та згодом повідомили йому, що в нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів підтвердження керуванням ним транспортного засобу, а вимоги працівників поліції пред'явити документи на право керування транспортним засобом є неправомірними.
Окрім цього апелянт акцентує увагу на рішення ВС від 15.03.2019, яким визначено, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними, допустимими доказами факту порушення водієм ПДР, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування транспортними засобами є неправомірними, а правоохоронці можуть зупиняти транспортний засіб лише тоді, коли є факт правопорушення.
Також ОСОБА_1 стверджує, що відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, а тому працівниками поліції всупереч вимогам чинного законодавства не винесено направлення на огляду в медичному закладі, чим порушено його права. Окрім цього матеріали справи не містять підтвердження відмови апелянта від проходження огляду у найближчому закладі охорони здоров'я.
У протоколі та в постанові суду не зазначено жодної ознаки алкогольного сп'яніння, згідно п. 3 розділу І Інструкції, якими є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, матеріалами справи не доведено наявність об'єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діях складу даного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце апеляційного розгляду поданої апеляційної скарги, до суду не з'явився.
Окрім цього відповідно до змісту поданої апеляційної скарги, апелянт не заперечував проти розгляду поданої ним скарги у його відсутність.
Відповідно до вимог ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність заяв про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 08 лютого 2024 року серії ААД № 007471;
- роздруківки газоаналізатора «Alcotest Drager 6820», відповідно якого рівень алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 становить - 0,80 % проміле;
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджено згода ОСОБА_1 із результатами проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу;
- письмовими показами ОСОБА_1 , відповідно яких останній погодився із результатами проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, на місці зупинки транспортного засобу та зазначив, що вживав лікувальний засіб;
- відеоматеріалу з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано процедура проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, на місці зупинки транспортного засобу.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів в апеляційного суду підстави відсутні.
Аргумент апелянта щодо того, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування ним транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє з наступних підстав.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).
Із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери працівника поліції вбачається, як 08 лютого 2024 року близько 17 год. 25 хв. в м. Путивль на вул. Соборній, 60, був зупинений транспортний засіб «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відразу після зупинки, із місця водія вийшов ОСОБА_1 .
У зв'язку із виявленням в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, нащо він погодився.
Після проходження огляду на місці, працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд оцінює вказані докази як належними та допустимими, які узгоджуються між собою, а тому підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності з іншими доказами, підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки є об'єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, та нічим не спростовані апелянтом.
Доводи апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та не впливає на причину зупинки.
Окрім того, на думку апеляційного суду, посилання апелянта на постанову КАС в складі ВС від 15 березня 2019 року є недоречним. Помилковість цього посилання на практику інших судових органів стосується, окрім того, і тієї обставини, що в порядку адміністративної юрисдикції розглядаються справи, пов'язані виключно з винесенням органами Національної поліції України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, в яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, а тому будь-які позиції у цих справах не є преюдіційними відносно справ, які підвідомчі до розгляду судовим органом з порядком ухвалення відповідних постанов та їх перегляду в порядку ст.294 КУпАП.
Також апеляційний суд зазначає про те, що відповідно до долученого відеозапису, працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про причини зупинки, а саме перевірка інформації про керування особою автомобілем «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, яка надійшла до поліції.
Також, апеляційний суд критично оцінює позицію апелянта щодо невизнання вини, яку обґрунтовує недотримання на його думку поліцейськими процедури його огляду, через не проведення медичного огляду водія в закладі охорони здоров'я, адже ОСОБА_1 із результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння погодився, що зафіксовано відеозаписом, а проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я за наявності згоди з результатом огляду на місці зупинки, чинним законодавством не вимагається. Окрім цього жодним нормативно правовим актом не передбаченого складання письмової відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я.
Щодо тверджень апелянта про не зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп'яніння, передбачені п. 3 Розділу І Інструкції, апеляційний зазначає наступне.
Нормами чинного законодавства не передбачено відображення в протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про наявні у водія ознаки алкогольного сп'яніння, що стали підставою для проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння, у випадку складення вказаного процесуального документу за порушення ним вимог п.2.9 а ПДР України.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, із врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об'єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.