Справа №592/15693/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Литовченко О. В.
Номер провадження 33/816/362/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 124 КУпАП
14 червня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря Демченко А.Д. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката - Кузнецова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.11.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 04.10.2023 о 09 год. 55 хв. в м. Суми на регульованому перехресті вул. Маґістратська з вул. В. Чорновола, керуючи транспортним засобом «Mercedes» реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив виїзд на вище вказане перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору. В результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «РУТА» реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті пригоди водій транспортного засобу «РУТА» ОСОБА_3 та його пасажири ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження, автомобілі зазнали механічних пошкоджень, чим порушив вимоги п. 2.3 б, 8.7.3 е ПДР України.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.11.2023 було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на останнього стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що постанову судді прийнято було у його відсутність та отримав її лише 07.12.2023, а тому просить пропуск строку на апеляційне оскарження вважати поважним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що у справі недостатньо доказів його вини. Зазначає, що долучена до справи циклограма датована 2012 роком, а станом на сьогодення у м. Суми вже нова, модернізована система регулювання дорожнього руху, однак цього в постанові судді відображено не було.
Також, на думку апелянта, судом безпідставно було відмолено у призначенні автотехнічної експертизи у справі. Вказує на складення протоколу відносно нього через 8 днів після пригоди, хоча згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП останній має бути складений не пізніше 24 годин. Крім того, зазначає про безпідставність не врахування пояснень свідків з його боку.
Заслухавши доповідь судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її вимоги, потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката - Кузнецова А.С., які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до приписів ч. 1 - 3 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, серед іншого, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, суддею було здійснено розгляд справи у відсутність апелянта.
Вказані обставини свідчать проте, що фактично особа про оскаржуване рішення дізналася 07.12.2023, а тому вище викладене є обставинами, що свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є безумовною підставою для його поновлення відповідно до ст. 294 КУпАП.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, передбачено, що:
П. 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п. 8.7.3 е ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
Ст. 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Так, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.3 б, 8.7.3 е ПДР України, за що передбачено відповідальність ст. 124 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 04.10.2023 та схемою до протоколу огляду місця ДТП від 04.10.2023 з фототаблицею;
- повідомленнями на лінію «102» від 04.10.2023;
- письмовими поясненнями: ОСОБА_3 , які він підтримав у судовому засіданні, вбачається, що на регульованому перехресті вул. Маґістратська з вул. В. Чорновола, керуючи транспортним засобом «РУТА» реєстраційний номер НОМЕР_2 він рухався на дозволений сигнал світлофору «зелений»; свідка ОСОБА_7 (пасажир маршрутного таксі) вбачається, що водій «РУТА» почав рух на зелений сигнал світлофору, оскільки вона в цей момент дивилася на світлофорний об'єкт; свідка ОСОБА_8 (пасажир маршрутного таксі) вбачається, що водій «РУТА» зупинився перед перехрестям, коли починав рух, вона дивилася на світлофорний об'єкт для пішоходів на перехресті справа, який мав зелений колір; свідка ОСОБА_9 (пасажир маршрутного таксі) вбачається, що водій РУТА зупинився перед перехрестям, коли починав рух, він дивився на світлофорний об'єкт для пішоходів на перехресті справа, який мав зелений колір;
- циклограмою роботи світлофорного об'єкту на перехресті вулиць Черновола - Першотравнева (Маґістратська) в м. Суми;
- відеоматеріалами, наданими Управлінням патрульної поліції в Сумській області з місця ДТП 04.10.2023.
Сумніватися у правильності висновків суду першої інстанції, підстав не має.
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що покази ОСОБА_1 про те, що він виїхав на перехрестя на дозволений сигнал світлофора, спростовується долученими доказами у справі та які у свою чергу жодним чином не спростовують пояснення водія - «РУТИ» реєстраційний нормер НОМЕР_2 , а навпаки співпадають з ними.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу використання застарілої циклограми датованої 2012 роком, то апелянтом не надано жодного доказу суду проте, що наявна у справі циклограма некоректна чи помилкова, а навпаки сам факт заперечення певного доказу без надання переконливих аргументів на його спростування не може слугувати підставою для не врахування судом останнього. Таким чином, сам лише факт заперечення певного доказу не може підставою для його недопустимості.
Що стосується доводу апеляційної скарги з приводу безпідставного не призначення автотехнічної експертизи у справі, то його також обґрунтованим вважати не можна, оскільки одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення є висновок експерта (ст. 251 КУпАП), але не основним.
З положень ст. 273 КУпАП слідує, що органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, залучається експерт, у тому числі для проведення експертизи.
Разом з тим, спірним у даній справі є момент виїзду автомобіля на заборонений чи дозволений сигнал світлофора і вказана суперечність була усунута судом через дослідження ряду доказів, зокрема допит свідків та циклограми світлофора, що однозначно дозволило суду зробити висновок, що саме водій - «РУТИ» реєстраційний номер НОМЕР_2 виїхав на зелений сигнал світлофора, а не водій - «Mercedes» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Заявлена ОСОБА_1 необхідність проведення автотехнічної експертизи та зміст порушених ним питань однозначно вказують, що відповідь на ключове питання у цій ситуації (хто їхав на заборонений сигнал світлофора) експертиза не надасть, оскільки це перебуває за межами предмету такого експертного дослідження.
У зв'язку з чим судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у задоволенні такого клопотання.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу складення протоколу відносно ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП (через 8 днів після пригоди), вони хоч і є обґрунтованими, однак ніяким чином не спростовують правильність дій працівників поліції. Вказане зумовлене тим, що пасажири - «РУТИ» реєстраційний номер НОМЕР_2 з якою зіткнувся «Mercedes» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження, що підтверджується доказами - а. с. 23 - 36 і у випадку наявності у останніх тілесних ушкоджень більш серйозних , мова б йшла вже про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за певною статтею КК України.
Таким чином, працівниками поліції цілком обґрунтовано та законно було отримано дані від всіх постраждалих про ступінь їх тілесних ушкоджень і прийнято рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, в діях працівників поліції хоч наявне формальне порушення приписів ч. 2 ст. 254 КУпАП, однак воно на думку апеляційного суду, за даних обставин справи, не є істотним.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу безпідставності не врахування судом пояснень свідків з боку ОСОБА_1 , то їх також обґрунтованими вважати неможна, виходячи з наступного.
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказували, що водій маршрутного таксі «РУТА» почав рух на перехресті на 7-му секунду червоного сигналу світлофору, а водій ОСОБА_1 рухався на зелений сигнал світлофору, однак як слушно було зазначено суддею і це було перевірено в апеляційному суді вказані свідки з'явилися на місці пригоди не відразу, а через значний проміжок часу, що вказує на необхідність прибуття вказаних осіб з іншого місця, а ніж місце пригоди.
Разом з тим, з відеозаписів, повідомленнями на лінію «102», підтверджено перебування на місці ДТП свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і не лише на місці, а в самому автомобілі «РУТА» реєстраційний номер НОМЕР_2 у момент зіткнення.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги пояснення не будь - яких свідків, а виключно тих, що були очевидцями подій поза будь - яким розумним сумнівом.
Із теорії права слідує, що доказами є будь-які фактичні дані, отримані у процесуально передбаченому порядку, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для вирішення судової справи.
При цьому, докази у конкретній справі мають значення як для доведення вини особи так і підтвердження чи спростування інших доказів, тобто їх доказового значення.
З викладеного вбачається, що сукупність наявних у справі доказів та досліджених судом першої інстанції однозначно вказували на те, що свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їх пояснення мають ключове значення для цієї справи, тобто вони є допустимі, належні, достовірні та достатні.
Сумніватися у допустимості та достатності доказів у справі у суду апеляційної інстанції не має.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Вище зазначений стандарт доведення вини був повністю дотриманий судом першої інстанції.
Таким чином, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді, викладені в постанові і були підставами для її скасування, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
У своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
З огляду на викладене, враховуючи вказані вище вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм та права і законні інтереси останнього, а тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вини є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги в ході судового розгляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови судді.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Поновити ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2023 року.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 листопада 2023 року відносно ОСОБА_1 , залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову судді - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.