Справа №587/2543/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Черних О. М.
Номер провадження 33/816/366/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
14 червня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кордюка В. П. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 30 листопада 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, за те що останній 02.09.2023 о 17:38 год. по вул. Лісній, біля буд. № 2 в смт. Низи, Сумського району, Сумської області керував мотоблоком КЕНТАВР з причепом, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, як на місці зупинки так і в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Кордюк В. П. подав апеляційну скаргу в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, постанову судді скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт стверджував, що розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови судді останній отримав лише 06.12.2023, а тому просить вказані обставини визнати поважними та поновити йому строк на апеляційне оскарження.
Зазначає у апеляційній скарзі, що у матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 мотоблоком. Також, вказує і на порушення працівниками поліції процедури проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, оскільки водієві не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки, а тому відсутні були підстави пропонувати провести такий огляд в закладі охорони здоров'я. Крім того, вказує і на те, що відеозапис долучений до справи поліцейським не є безперервним, а тому його не можна вважати доказом (позиція Касаційного адміністративного суду справа № 216/5226/16).
Розгляд справи було проведено без участі як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , так і без його захисника- адвоката Кордюка В.П., які належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, про що свідчать наявні в справі рекомендовані повідомлення, однак до апеляційного суду не з'явились, клопотань про відкладення не подавали, і участь ОСОБА_1 не є обов'язковою, бо питання про погіршення його становища не ставиться.
Тому перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до приписів ч. 1 - 3 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, серед іншого, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи судовий розгляд відбувся у відсутність ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кордюка В. П., хоча у справі наявна телефонограма (а. с. 16) згідно якої помічником судді 21.11.2023 було повідомлено захисника про дату та час розгляду справи на 09 год. 30 хв., 30.11.2023.
Крім того, у ч. 2 ст. 277 - 2 КУпАП, передбачено обов'язок суду здійснити повідомлення інших осіб, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, у строки як і особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, тобто 3 денний.
Вказані обставини свідчать проте, що суддя виконала вимоги закону про необхідність своєчасного повідомлення осіб у справі.
Разом з тим, оскільки постанова судді була прийняти без присутності захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а апеляційну скаргу подано через поштове відділення з незначним пропуском строку на апеляційне оскарження, тому вище викладене є підставами, що свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що суд апеляційної інстанції вважає підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
П. 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ст. 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Установленим порядком проходження медичного огляду, про який йдеться мова у п. 2.5 ПДР, є визначена у ст. 266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, зареєстрована в МЮ України за № 1408/27853 від 10 листопада 2015 року), п. 6 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України від 09 лютого 2015 року, зареєстрована в МЮ України за № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року) і п. 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння і проведення такого огляду.
Згідно встановленої вказаним законодавством України процедури огляд водія на стан сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Так, перевіркою судом апеляційної інстанції встановлено, що обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 009312 від 02.09.2023 повністю підтверджуються відеозаписами із відереєстратора патрульного автомобіля на нагрудних відеокамер поліцейських на яких добре видно, що перед працівниками поліції рухається мотоблок під керуванням водія ОСОБА_1 , який останній на вимогу працівників поліції зупинив на узбіччі дороги та почав розмовляти з працівниками поліції. Під час розмови працівники поліції повідомили водія що від нього відчувається запах алкоголю на, що останній не заперечував.
Працівником поліції було зачитано права водієві і роз'яснено про необхідність пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки чи в медичному закладі на, що водій ОСОБА_1 відмовився. Водієві було роз'яснено наслідки, а також повідомлено про місце та час розгляду складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Від підпису протоколу та отримання його копії, водій відмовився.
Дослідивши вказані матеріали, зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Твердження апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 мотоблоком повністю спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами пригоди на яких чітко зафіксовано як на відрізку дороги, перед патрульним автомобілем рухається мотоблок під керуванням ОСОБА_1 , до моменту його зупинки за допомогою проблискових маячків та звукового сигналу працівниками поліції.
Що до доводів апеляційної скарги з приводу відсутності безперервного відеозапису та посилання апелянта на практику касаційного адміністративного суду щодо не врахування доказів у справі, то необхідно відмежовувати провадження в порядку КАС України та розгляду справи в порядку КУпАП, який визначає особливості як провадження у справі так і вимоги до оформлення доказів.
Так, на відміну від КАС України у КУпАП ст. 251 визначено, що може бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, а саме, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22рішення у справі « Надточій проти України», п. 33рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумніві щодо доведеності вини обвинуваченого.
Тобто у будь-якому разі природа справ за КУпАП більш тяжіє до кримінальної юрисдикції, вимоги до доказів чітко визначені в ст. 251 КУпАП, а тому посилання на судову практику КАС ВС, як на підставу не врахування доказів є безпідставною, оскільки вказана судова практика не може бути застосована до даної категорії справ.
Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення проведення поліцейським процедури огляду водія, то їх вважати обґрунтованими не можна, оскільки огляд водія працівниками поліції не був проведений, через категоричну відмову самого ОСОБА_1 .
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді, викладені в постанові і були підставами для її скасування, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено та при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а відмова від огляду була зафіксована на відеозаписах.
З огляду на викладене, враховуючи вказані вище вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм та права і законні інтереси останнього, а тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вини є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги в ході судового розгляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови судді.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Кордюку В.П. строку на апеляційне оскарження постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 30 листопада 2023 року.
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 30 листопада 2023 року відносно ОСОБА_1 , залишити без змін, а апеляційну його захисника - адвоката Кордюка В.П. на цю постанову судді - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.