Справа№534/2210/23
Провадження №1-кп/534/173/23
13 червня 2024 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Горішні Плавні кримінальне провадження №12023170520000739 від 29 вересня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, непрацюючого, маючого середню спеціальну освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- 29.01.2015 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн;
- 22.06.2016 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- 03.08.2017 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.289, ст.71, ст.72 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі;
- 31.07.2020 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.1 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , 28 вересня 2023 року близько 10 год 00 хв на тумбі у кімнаті побачив мобільний телефон марки «Техно» моделі «ВВ4к» кольору «midnight black» 2 Gb RAM 32 GB ROM, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , чорного кольору, який належить ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Закону України N? 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», який неодноразово продовжувався та діяв на момент вчинення кримінального правопорушення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вважаючи, що його дії непомітні для оточуючих, керуючись корисливим мотивом та метою, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон марки "Техно" моделі «ВВ4к» кольору «midnight black», 2 GB RAM 32 GB ROM, імеі НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , чорного кольору, вартістю 1860,00 грн.
Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 1860,00 грн.
Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав. Зазначив, що перебував у квартирі потерпілої хвилин 30, на столі в кухні побачив телефон чорного кольору, був упевнений, що це його телефон, тому, коли виходив з квартири, взяв телефон зі столу та пішов до дому і ліг спати. На ранок побачив телефон, оскільки напередодні вживав спиртні напої, не пам'ятав звідки цей телефон взявся, тому пішов до ломбарду та здав його. Коли від працівників поліції дізнався чий це телефон, зразу забрав його з ломбарду та повернув потерпілій. Тому вважає, що телефон він не крав, а помилково взяв, шкоду відшкодував повністю.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що матуріалами досудового розслідування повністю доведено наявність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Потерпіла у судовому засіданні повідомила, що з обвинуваченим ніяких стосунків вона не має, вживали спиртні напої на зупинці біля бурси, потім їй стало погано та потрібно було вжити ліки від астми, тож вона попросила ОСОБА_4 допомогти їй піднятися додому. Пам'ятає, що на той час у квартирі перебували два працівника КЖРЕП. Пропажу телефону вона помітила згодом, після чого зразу викликала працівників поліції. Зазначила, що телефон їй повернули, але моральна шкода обвинуваченим не відшкодована. Щодо міри покарання стосовно обвинуваченого покладається на розсуд суду, на суворому вироку не наполягає. Цивільний позов не заявляла.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомив, що працює електромонтером у КЖРЕП №1. У той день, 28.09.2023, він, після закінчення роботи на своєму об'єкті, зайшов до свого напарника ОСОБА_7 , який працював за адресою АДРЕСА_3 . У той час, коли він ( ОСОБА_6 ) стояв на сходовій площадці, бачив, як з квартири потерпілої вийшов якийсь хлопець, в руках у нього був чорний предмет, схожий на телефон, обличчя хлопця він не бачив, оскільки на голові у нього була кепка.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомив, що працює електромонтером у КЖРЕП №1, в той день він отримав заявку за адресою АДРЕСА_3 . Пізніше до нього прийшов його напарник ОСОБА_6 Поки чекали власника квартири, щоб потрапити до лічильника, до квартири зайшли жінка з чоловіком. Жінка виявилась власником квартири, їй було погано, чоловік, що був з нею, допомагав їй. Десь через 10-15 хвилин чоловік вийшов з квартири. Чи було щось у нього в руках, він не бачив, обличчя обвинуваченого також не бачив, оскільки він вдягнув кепку, голову нахилив вниз.
Таким чином, суд не бере до уваги протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2023 та довідку до протоколу, в якій зазначено, що свідок ОСОБА_6 вказав на обвинуваченого ОСОБА_4 (а.с.72-75), враховуючи показання свідка ОСОБА_6 під час судового слідства.
Проте, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював часу, місця вчинення кримінального правопорушення, підтвердив, що дійсно перебував у квартирі ОСОБА_5 , бачив працівників КЖРЕП та взяв телефон, суд вважає ці обставини встановленими.
Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю дослідженими під час судового слідства письмовими та речовими доказами, такими як:
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від потерпілої ОСОБА_5 (а.с.62);
-протоколом огляду місця події від 28.09.2023 з фотознімками (а.с.64-65);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.10.2023 та довідкою до протоколу, в якій потерпіла ОСОБА_8 вказала на обвинуваченого ОСОБА_4 (а.с.66-69);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2023 та довідкою до протоколу, в якій свідок ОСОБА_9 вказала на обвинуваченого ОСОБА_4 (а.с.76-79);
- квитанцією та довідкою ПТ «Ломбард Бабенко і Компанія» від 28.09.2023 про надання фінансового кредиту ОСОБА_4 за телефон марки "Техно" моделі «ВВ4к» чорного кольору імеі НОМЕР_1 в сумі 400 грн (а.с.80-81);
- висновком експерта судової товарознавчої експертизи №4413, відповідно до якого ринкова вартість телефону марки "Техно" моделі «ВВ4к» кольору «midnight black», 2 GB RAM 32 GB ROM станом на 28.09.2023 становить 1860,00 грн (а.с.82-87);
- протоколом огляду місця події від 06.10.2023 з фотознімками (а.с.102-106);
- постановою про визнання речовим доказом від 06.10.2023, згідно якої визнано в якості речового доказу "Техно" моделі «ВВ4к» кольору «midnight black», 2 GB RAM 32 GB ROM, імеі НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 (а.с.107-108).
Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.
Не визнання обвинуваченим ОСОБА_4 умислу вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як обрану ним лінію захисту. У судовому засіданні обвинувачений наголошував, що взяв телефон потерпілої помилково, пояснюючи це тим, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, до того ж він переживав за стан своєї нової знайомої ОСОБА_5 , у якої був приступ астми. Таким чином, автоматично схопив телефон, думаючи, що це його, та пішов додому. Про те, що це не його телефон він дізнався наступного ранку, коли прокинувся і побачив свій телефон та чужий, проте не міг згадати, де його взяв. До поліції не звертався, оскільки побоювався, що, враховуючи його минуле, а саме, що він раніше судимий, працівники поліції зразу зареєструють кримінальне провадження. Проте, наявними та дослідженими доказами повністю спростовуються показання ОСОБА_4 з приводу відсутності умислу на викрадення телефону потерпілої. Зокрема, квитанцією про прийом заставленого майна № П90000096096 та довідкою ПТ «Бабенко і Компанія» про надання фінансового кредиту ОСОБА_4 за телефон марки "Техно" моделі «ВВ4к» чорного кольору імеі НОМЕР_1 в сумі 400 грн доведено, що обвинувачений здав телефон потерпілої до ломбарду у то же день, а саме 28.09.2023. Отже, розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю та зібраних доказів достатньо для визнання його винним згідно з критерієм «поза розумним сумнівом».
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Згідно медичної довідки обвинувачений перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 26.12.2012. На обліку лікаря психіатра не знаходиться.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який схильний до вчинення злочинів проти власності, має непогашені судимості, вчинив кримінальне правопорушення менш, ніж через три місяці після звільнення від відбування покарання, сімейний стан обвинуваченого, який є неодруженим, стан здоров'я обвинуваченого, перебування його на обліку у лікаря-нарколога, відсутність на утриманні неповнолітніх дітей, відсутність офіційного працевлаштування, наявність обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення, процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду справи.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити мінімальне стягнення у межах санкції частини четвертої статті 185 КК України, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистого надмірного тягаря для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Судом враховано соціально значиму поведінку винного до і після вчинення злочину, а також якості та інші особливості його особистості. Крім того, суд взяв до уваги, що розмір матеріальної шкоди повністю відшкодований потерпілій на стадії досудового розслідування.
Прокурор у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, оскільки обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, стійких соціальних зв'язків не має, несе суспільну небезпеку, отже потребує ізоляції від суспільства.
Проте суд вважає, що реальне відбуття обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років буде становити особистий надмірний тягар для обвинуваченого в розумінні практики ЄСПЛ.
Враховуючи наведені вище обставини, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_10 , тяжкість кримінального правопорушення, яке він вчинив та інші обставини справи, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному статтями 75,76 КК України. Проте строк випробування необхідно обрати максимальний для можливості обвинуваченого виправитися та не вчиняти нових злочинів.
Підстав для застосування положень статей 69 та 69-1КК України суд не вбачає.
Цивільний позов у справі відсутній.
Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
З урахуванням процесуальної поведінки обвинуваченого, суд не вбачає підстав для застосування до нього запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_4 від цього покарання на підставі ст.75, 76 КК України, якщо він протягом трирічного строку випробування не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього наступні обов'язки:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ у справі "Техно" моделі «ВВ4к» кольору «midnight black», 2 GB RAM 32 GB ROM, імеі НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 - залишити у володільця.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, представнику потерпілої сторони та прокурору.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя ОСОБА_1