Справа № 939/1510/24
Іменем України
14 червня 2024 рокуселище Бородянка
Суддя Бородянського районного суду Київської області Герасименко М.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Головне управління Державної податкової служби, Головне управління Пенсійного фонду України, про скасування арешту з майна, -
11 червня 2024 року до Бородянського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Головне управління Державної податкової служби, Головне управління Пенсійного фонду України, про скасування арешту з майна.
У позові позивачка просить суд зняти арешт з належної їй квартири АДРЕСА_1 , який було накладено на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції у Київській області від 27 квітня 2015 року у виконавчому провадженні № 41482992 (номер запису про обтяження 51314391 від 30 квітня 2015 року).
При цьому, відповідно до позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що арешт на майно позивачки був накладений при примусовому виконанні виконавчого листа № 810/6002/13-а, виданого Київським окружним адміністративним судом на підставі постанови вказаного суду від 29 листопада 2013 року про стягнення з позивачки на користь Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 9450,22 грн.
Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 19, 20 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 1, 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, вимоги сторони виконавчого провадження про звільнення майна з-під арешту розглядається в порядку, передбаченому для розгляду скарг на дії виконавця. Інші особи, які не є учасниками виконавчого провадження та є власниками або володільцями майна, можуть заявити свої вимоги про звільнення майна з-під арешту в порядку позовного провадження.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого державним виконавцем в порядку виконання рішення суду було накладено арешт на її майно, а тому законом для боржника встановлений інший порядок захисту його майнових прав як сторони виконавчого провадження шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця.
Зазначений висновок підтверджується позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у якій зазначено, що, установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Аналогічний за змістом висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, а також постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18, від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 тощо.
Як вбачається зі змісту позовної заяви в даному випадку між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивачки ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.
Позивачка, пред'являючи вимоги до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту з майна, посилалася на те, що арешт було накладено державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 41482992, та пов'язаний зі стягненням з неї на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року заборгованості зі сплати єдиного внеску. 30 червня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим вважає, що арешт майна може бути знятий лише за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини другої статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Згідно частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позивачка фактично оскаржує бездіяльність державного виконавця, вчинену під час виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі № 810/6002/13-а, то дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вказаний спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом, а тому у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Головне управління Державної податкової служби, Головне управління Пенсійного фонду України, про скасування арешту з майна.
Роз'яснити позивачці право звернутися до суду із даним позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Копію ухвали разом з заявою та доданими до неї документами надіслати позивачці.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
СуддяМ. Герасименко