Справа №345/2831/24
Провадження № 2/345/709/2024
14.06.2024 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши в залі Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» про стягнення розрахункових при звільнені з роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Стислий виклад позицій сторін:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» в його користь 162972,15 грн. розрахункових при звільнені з роботи та суму середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових в розмірі за кожен день затримки з часу звільнення 13.03.2024 по день винесення рішення суду, виходячи із середньоденного мого заробітку 1157,18 грн. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» в його користь моральну шкоду в розмірі 8000 грн. А також просить вирішити питання стягнення судових витрат та витрат за надання правової допомоги .
Свої вимоги мотивує тим, що він працював на даному підприємстві з 1995 року на різних посадах, а останній час на посаді начальника відділення підготовки продуктів піролізу цеху піролізу виробництва етилену і пропілену. З вересня 2023 року підприємство перестало вчасно виплачувати заробітну плату, але він продовжував працювати і виконувати свої посадові обов'язки. Проте, у зв'язку із сімейними обставинами змушений був звільнятись із роботи, тому написав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.
13.03.2024 він був звільнений з роботи за власним бажанням для догляду за дитиною до досягнення нею віку чотирнадцять років згідно зі ст. 38 КЗпПУ. На час його звільнення з роботи підприємство вже мало борг по заробітній платі з вересні 2023 року по день звільнення, який на час звільнення становив 162972,15 грн. Проте, вищевказана виплата коштів, належних йому від відповідача при звільненні з роботи у вищевказаній сумі, проведена з ним не була взагалі.З цього приводу він звертався до відповідача, проте йому мотивували, що коштів на рахунках підприємства немає.
Водночас його заробіток за січень-лютий 2024 року (23+21 робочих дні) склав 50 тис. 915,86 грн., а відповідно його середньоденна заробітна плата становить 1157,18 грн. Оскільки прострочення виплати розрахункових було протерміновано на час подачі позову до суду 46 днів, то відповідач повинен сплатити від 53230,28 грн. (1157,18грн. х 46день=53230,28грн.) за час затримки виплати розрахункових по день винесення рішення суду, як це передбачено ст. 117 КЗпП України.
У зв'язку з тривалою невиплатою відповідачем йому заробітної плати за 7 місяців по даний час, яка становила 162 972,15 грн., тобто порушення відповідачем конституційного права на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для нього уклад життя, йому було завдано моральні страждання, які виразилися в докладанні додаткових зусиль для утримання його та сім'ї. Адже заробітна плата була його основним і єдиним доходом. Він не мав можливості нормально утримувати свою сім'ю, при тому, що виховую неповнолітню дитину, яка перебуває на його утриманні. Крім того, ходіння по інстанціях відповідача, щодо отримання довідки про суму заборгованості, та їх неотримання, звернення до адвоката, переживання, пов'язані із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, також призвело до моральних страждань. Всі ці дії по вині відповідача вплинули на його моральний стан. Таким чином, враховуючи характер та обсяг його душевних і психічних страждань, яких зазнав, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у своєму житті, та зважаючи на вищевказані норми Закону, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, моральну шкоду оцінює у розмірі 8 000,00 грн.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.05.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження разом із копію позовної заяви із доданими до неї документами було отримано особою за довіреністю, що підтверджується трекінгом поштового відправлення, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 13.03.2024 було звільнено з роботи за валсним бажанням, а саме: для догляду за дитиною до досягнення нею віку 14 років, згідно зі ст. 38 КЗпПУ на підставі наказу №12-к від 13.03.2024 (а.с. 11-20).
25.03.2024 ОСОБА_1 направив до ТОВ «Карпатнафтохім» заяву з метою отримання довідки про заборговану заробітну плату станом на момент його звільнення з роботи, яку 27.03.2024 отримала особа за довіреністю (а.с. 21, 22)
На запит адвоката ТОВ «Карпатнафтохім» було надано лист за № 265 від 10.04.2024, в якому зазначено, що на виконання вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України надється розрахунковий листок, сформований застосовуваними засобами відповідного програмного забезпечення, що містить інформацію щодо всіх сум в розрізі видів виплат та утримань, які нараховані і підлягають виплаті звільненому 13 березня 2024 року працівнику ОСОБА_1 , на дату його звільнення 13 березня 2024 року. На поточну дату виплата не проведена (а.с. 23, 24).
Згідно з розрахунковим листком за 3 місяць 2024 року ОСОБА_1 належать до виплати грошові кошти у розмірі 162972,15 грн. (а.с. 25).
Позивач є батьком ОСОБА_2 , 27.12.2014, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 30.12.2014 (а.с. 32).
ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 2892/09.3-03 від 29.04.2024 (а.с. 33).
Оцінка суду:
дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, заяви сторін по суті справи, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно зі ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунковий листок, наданий позивачем, згідно з яким заборгованість по заробітній платі складає 162972,15 грн.
Факту наявності заборгованості заробітної плати відповідачем не спростовано, заперечень щодо суми такої заборгованості перед позивачем станом на день ухвалення рішення суду не подано.
Виходячи з наведеного, беручи до уваги, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах із відповідачем, яким позивачу нараховано, однак, не виплачено у передбачені законом строки заробітну плату, допустимих доказів на підтвердження факту відсутності заборгованості заробітної плати за оспорюваний період відповідачем не надано, відтак суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення заробітної плати у розмірі 162972,15 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в рішенні суду.
Щодо стягнення з ТзОВ «Карпатнахтохім» на користь позивача середньомісячного заробітку за час затримки виплати розрахункових суд зазначає наступне.
Із змісту ст. 117 КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п. 8 розд. ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньо годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Як встановлено, станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.
Нарахована позивачу заробітна платаза січень та лютий 2024 року становить 65479, 07 грн. (34347,25 грн. + 31131,82 грн.) без відрахування обов'язкових платежів та внесків, а кількість фактично відпрацьованих позивачем робочих днів протягом двох місяців перед звільненням становить 44 дні (23 дні за січень + 21 день за лютий), що підтверджується відовідними розрахунковими листками (а.с. 30, 31).
Таким чином, середньоденний заробіток позивача без відрахування обов'язкових платежів та внесків становить 1488,16 гривень (65479,07 грн./ 44 дні).
Оскільки відповідно до вимог ст.117 КЗпП з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за період з 13.03.2024 по день ухвалення рішення суду - 14.06.2024 є підставною.
Кількість робочих днів за вказаний період становить 94 днів
Отже, середній заробіток за вказаний період, що підлягає стягненню, становить 139887,04 грн. (1488,16 грн. х 94 робочі дні), без утримання податків й інших обов'язкових платежів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в даній частині є обґрунтованим та підлягаються задоволенню.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 8000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Невиплата позивачеві заробітної плати встановлена та доведена в ході судового розгляду. Сам факт порушення законного трудового права позивача свідчить про заподіяння йому моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи наявність в нього на утримання малолітньої дитини, з якою він разом проживає. При цьому, невиплата позивачу зробітної плати вплинула на можливість утримання його малолітньої дитини.
Враховуючи вимоги розумності та справедливості, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 23 ЦК України, враховуючи тривалість не проведення повного розрахунку відповідача з позивачем, обставини, за яких позивач зазнав моральних страждань, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн., а тому вимоги позивача в даній частині позову підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.
Розподіл судових витрат між сторонами:
у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати за позовні вимоги щодо невиплати заробітньої плати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відтак, судовий збір у розмірі 1629,72 грн (162972,15 х 1 %) підлягає стягненню з відповідача на користь держави в частині вимог щодо невиплати заробітньої плати.
Крім того, позивачем сплачено необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за майнові вимоги про стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових та стягнення моральної шкоди.
Однак, судом здійснено розрахунок середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України по день ухвалення рішення і як наслідок його розмір становить 139887,04 грн., таким чином ціна позову згідно задоволених позовних вимог про стягнення морально шкоди та середнього заробіткуза час затримки розрахункупри звільненні становить 142887,04 грн. (139887,04 грн. + 3000,00 грн.), а тому судовий збір повинен був сплачений у розмір 1428,87 грн.
З огляду на викладене, суд ввжає, ввжає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1211,20 грн. сплаченого судового збору, а також 217,67 грн. (1428,87 грн. 1211,20 грн.) стягнути в користь держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Із матеріалів справи встановлено, що 02.04.2024 позивач уклав з адвокатом Кобзаном Р.М. та сплатив визначену актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.04.2024 вартість послуг у розмірі 5680,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0529197 (а.с.34-36).
За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5680,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
На підставі викладено, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 94, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 1, 21 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 289, 430 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» про стягнення розрахункових при звільнені з роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платіу розмірі 162972 (сто шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) гривні 15 копійок з наступним утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 13.03.2024 по 14.06.2024 включно в сумі 139887 (сто тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 04 копійки з наступним утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь ОСОБА_1 3000,00 (три тисячі гривень) моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору та 5680,00 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень витрат за надання професійної правничої допомоги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ»на користь держави 1847 (одну тисячу вісімсот сорок сім) гривень 39 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ», адреса: вул. Промислова, 4 м. Калуш Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 33129683.
Суддя: