Справа № 464/8658/23 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження № 22-ц/811/1038/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
14 червня 2024 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у грудні 2023 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 1075-2279 від 13 серпня 2022 у розмірі 54 587, 99 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказував на те, що 13 серпня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою веб-сайту https://creditkasa.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1075-2279. Відповідно до умов вказаного кредитного договору, відповідачу надано кредит у розмірі 7 000 грн на наступних умовах: зі зниженою ставкою 2,50% в день, стандартною ставкою 3,00% в день, строком на 300 днів. Позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, на умовах, визначених договором, а останній, підтвердивши виникнення зобов'язань, такі належним чином не виконав, у зв'язку із чим, станом на 27 листопада 2023 року, загальний розмір заборгованості становить 54 587,99 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року позов задоволено.
Вирішено:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1075-2279 від 13 серпня 2022 року у розмірі 54 587, 99 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 147, 20 гривень.
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши в квітні 2024 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , і в якій міститься прохання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката, що полягає у представництві інтересів ОСОБА_1 в Львівському апеляційному суді у справі № 464/8658/23, у розмірі 10 000, 00 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку заявника, судом неправильно установлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неповного дослідження доказів, наданих позивачем. Окрім того, судом порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а саме до того, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням принципів справедливості, законності та розумності.
Зазначає, що позивачем не підтверджено факту укладання кредитного договору з відповідачем. Наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а відтак, не є належним доказом укладення кредитного договору між відповідачем та позивачем.
Звертає увагу на те, що отримав від позивача кредит у сумі 7 000,00 грн, з яких повернув 8 033,02 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком сплачених коштів, який зроблений на підставі Довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Таким чином, розмір заборгованості за тілом кредиту мав би не нараховуватись, оскільки відповідач повністю виплатив взятий кредит у сумі понад 7 000,00 грн.
Також, встановлений у договорі розмір процентів та пені перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, є явно завищеним, не відповідає вимогам пункту 5 частини третьої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання позивачем зобов'язань за цим договором.
Разом з тим, пункти Кредитного договору щодо встановлення сторонами договору процентної ставки у розмірі 3 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування, що становить до 1 139 965, 00 відсотків річних, а також право кредитодавця у разі існування прострочення, нараховувати штраф у розмірі 10% суми кредиту, однак у цілому не більше 50% суми кредиту, є несправедливими у розумінні статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором. Положення договору встановлюють вимоги зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Окрім того, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.
Станом на дату подання позову, позивач нарахував відповідачу прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 48 274,88
гривень що становить 764,67 % від суми кредиту. Такий розмір процентів при застосуванні цих умов призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50 % вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами.
Заявник вважає, що позивач має довести з якою саме редакцією Правил ознайомився відповідач, підписуючи Кредитний договір. Також паспорт споживчого кредиту не є належним та допустимим доказом, оскільки слугує довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Позивач не надав доказів того, що на момент подання позову у нього існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на таких умовах, які зазначені в позовній заяві, а в додатках до позовної заяви відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту отримання відповідачем від Позивача кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн.
Критично ставиться до Довідки про перерахування суми кредиту №1075-2279 від 13 серпня 2022 року, виданої ТОВ «Укр кредит фінанс» та документу без назви, виданого АТ КБ «Приват Банк» для позивача, з яких вбачається те, що 13 серпня 2022 року відбулася транзакція № 2055156121 з переведення на картку НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 7 000 грн за договором 1075-2279, так як відсутні дані, які могли б підтвердити, що карта належить саме відповідачу, та відсутній сам договір на переказ коштів. Крім того, виписки по даному картковому рахунку на ім'я відповідача, як первинного бухгалтерського документу, не надано.
В поданій апеляційній скарзі заявник просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката, що полягає у представництві інтересів ОСОБА_1 в Львівському апеляційному суді у справі № 464/8658/23, у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
З цього приводу зазначає, що 28 березня 2024 року між адвокатом Войтович Л.В. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги № 24/135Ф. Згідно п. 1.1. Договору, за даною угодою Адвокат приймає доручення Клієнта щодо надання правової допомоги з питань захисту прав і представництва інтересів Клієнта у цивільній справі № 464/8658/23 за Апеляційною скаргою Клієнта на Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 04 березня 2024 року у справі № 464/8658/23. З умов Договору вбачається, що загальна вартість послуг адвоката складає 10 000 грн, і така складається із: консультування довірителя, визначення правової позиції, складання (написання) апеляційної скарги клієнта на рішення Сихівського
районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року у справі № 464/8658/23. Тому, просить таку вимогу задовольнити.
15 квітня 2024 року зареєстровано відзив товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначають, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, враховуючи предмет спору, час витрачений адвокатом на підготовку апеляційної скарги, обсяг наданих послуг та розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що 13 серпня 2022 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1075-2279 шляхом акцептування позичальником оферти кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А 378.
Відповідно до п.4.1., 4.2 договору № 1075-2279 кредитодавець надає позичальникові кредитний ліміт, тобто загальний розмір кредиту у сумі 7 000 грн., дата видачі кредиту - 13 серпня 2022 року.
Згідно з п.4.4 договору базовий період складає 14 календарних днів.
Протягом строку кредиту, встановленого пунктом 4.6 договору, розмір процентів за користування кредитом складає 3% (стандартна процентна ставка) за кожен день користування кредитом.
Пунктом 4.8, 4.10 договору встановлено, що строк кредитування становить 300 календарних днів, дата повернення (виплати) кредиту 09.06.2023 року, орієнтовна загальна вартість складає 7000,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 10.1. договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб - сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua, повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
До договору про відкриття кредитної лінії № 1075-2279 від 13 серпня 2022 року, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 , позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А378.
Враховуючи наведене, між сторонами було укладено договір приєднання, відповідно до частини першої статті 634 ЦК України.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Факт видачі кредитних коштів в сумі 7 000 грн. за договором №1075-2279 від 13 серпня 2022 року на номер особистого електронного платіжного засобу зазначеного відповідачем у договорі підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1075-2279 від 13 серпня 2022 року.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 27 листопада 2023 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 54 587, 99 грн та складається із основного боргу за договором в сумі 6 313, 11 грн та відсотків за договором у розмірі 48 274, 88 грн.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.
Встановивши, що позивачем надано відповідачу кредитні кошти, відповідачем умови договору не виконуються, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість по кредиту, місцевий суд прийшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача, а відтак і про задоволення таких.
Щодо доводів апеляційної скарги, що позивачем не підтверджено факту укладання кредитного договору з відповідачем, а наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а відтак, не є належним доказом укладення кредитного договору між відповідачем та позивачем, необхідно зазначити, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. В «особистому кабінеті» відповідач отримав гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні частини четвертої статті 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до частини п'ятої статті 11 ЗУ «Про електрону комерцію» включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід'ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту. Таким чином, відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1075-2279 від 13.08.2022 року (графік платежів за Договором), які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови і не є відокремленою від договору інформацією, з якою слід знайомитись поза договором. З долученого до відзиву на апеляційну скаргу протоколу, вбачається, що вищевказаний договір, підписаний електронною печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», також зазначено час та дату підпису, а саме 01:04:38 13.08.2022 року. Час та дата підпису договору у протоколі співпадає з часом та датою зазначеної у договорі. Відтак, відповідач підписав кредитний договір №1075-2279 від 13 серпня 2022 року відповідно до розділу 11 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором А372, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.
Щодо доводів апеляційної скарги про встановлений у договорі розмір процентів та пені, необхідно звернути увагу на те, що під час розгляду справи встановлено, що позивачем дотримано вимоги, зокрема статей 1048, 1056-1 ЦК України, щодо суми кредиту та встановлення розміру процентів за користування кредитом, відповідачу про таке було відомо з умов договору, тобто його було проінформовано та доведено до його відома про всі істотні умови договору. Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України. До висновку про несправедливість такого розміру процентів апелянт прийшов, не обрахувувши сукупно відсотки за весь період прострочення виконання зобов'язання боржником, не врахувавши при цьому, що договір передбачає добросовісність його виконання обома сторонами, зокрема, і в частині повернення кредитних коштів у строки, передбачені договором. Відповідач взяв на себе зобов'язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу розраховано тільки відсотки за користування кредитом і у разі виконання умов договору в строки передбачені договором сума відсотків за користування кредитом була б значно меншою. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.
З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вищенаведеним. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Відповідно до статті 141 ЦПК України та з урахуванням наслідків розгляду справи апеляційним судом, а саме, що колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, в задоволенні вимоги апеляційної скарги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката, що полягає у представництві інтересів ОСОБА_1 в Львівському апеляційному суді у справі № 464/8658/23, у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, слід відмовити.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року, залишити без змін.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на його користь 10 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу, відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 червня 2024 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич