Справа № 464/1462/24 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.
Провадження № 22-ц/811/869/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
13 червня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар судового засідання - Марко О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю,
у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт проживання позивачки однією сім'єю з ОСОБА_2 .
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за правилами позовного провадження. Роз'яснено, що розгляд заявлених вимог віднесено до розгляду у порядку цивільного судочинства за правилами окремого провадження.
Ухвала суду мотивована тим, що за відсутності даних про наявність спору про право дана справа про встановлення факту проживання однією сім'єю підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в березні 2024 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що між сторонами у справі існує спір про право, а саме щодо отримання одноразової грошової допомоги, що виключає розгляд справи за правилами окремого провадження.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Учасники справи будучи належними чином повідомленими про дату та час її розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явились, що згідно з положеннями статті 382 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав позовної заяви, що є предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, на яку посилався суд першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали, відступила від висновку Великої Палати Верховного суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18 та Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду визнала неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
У справі, що переглядається:
- позивачка звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просила встановити факт проживання позивачки однією сім'єю з ОСОБА_2 , який загинув під час бойових дій. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що оскільки шлюб між ними не був зареєстрований, але вони проживали однією сім'єю, їй, як члену сім'ї загиблого, належить право на отримання одноразової грошової допомоги. Оскільки відповідні підтверджуючі документи відсутні, позивачка втрачає право на отримання такої допомоги. Тобто, метою даного спору є підтвердження за позивачкою певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як члену сім'ї військовослужбовця;
- відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності даних про наявність спору про право справа про встановлення факту проживання однією сім'єю підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження, а не в позовному провадженні;
- разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України, проте не обов'язково в порядку окремого провадження;
- з матеріалів позовної заяви убачається, що між сторонами наявний спір про право;
- за таких обставин місцевий суд зробив помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі.
Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
Оскільки під час вирішення питання про відмову у відкритті провадження у справі місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич