03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 372/5201/23 Головуючий у суді першої інстанції - Проць Т.В.
Номер провадження № 22-ц/824/10250/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
13 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Яворського М.А. (судді-доповідача), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування в частині та зобов'язання не чинити перешкод у володінні та користуванні нерухомим майном, -
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 27 березня 2024 року засобами поштового зв'язку, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, визначеного ч.1 ст.354 ЦПК України.
В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що копію оскаржуваного рішення ним в день проголошення або складення отримано не було й вказане судове рішення не надходило на адресу апелянта, про наявність оскаржуваного рішення дізнався із ЄДРСР 27 лютого 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року було залишено без руху та надано строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для виправлення вказаних недоліків, а саме: подати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції з обґрунтуванням щодо дати отримання чи не отримання копіїрішення, а також подати квитанцію на підтвердження сплати судового збору у зазначеному розмірі або документи, що можуть підтверджувати звільнення від такої сплати (а.с.153-155).
08 травня 2024 року на адресу апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання від ОСОБА_1 про усунення недоліків поданої апеляційної скарги, в якій посилається на те, що дійсно оскаржуване рішення надійшло до його Електронного кабінету 19 лютого 2024 року, проте станом на вказану дату строк дії кваліфікованого електронного підпису апелянта закінчився та він не міг зайти до особистого кабінету в «Електронному суді», що й зумовило виникнення розбіжностей в датах надсилання та ознайомлення із повним текстом судового рішення. Вказано, що на вимогу суду апелянтом будуть надані письмові підтвердження зазначених обставин.
Відтак, вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апелянтом виконано не в повному обсязі, оскільки ним не надано доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року та надано строк тривалістю п'ять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для виправлення вказаних недоліків, а саме: надати докази закінчення строку дії кваліфікованого електронного підпису апелянта ОСОБА_1
05 червня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої надано довідку про надання електронних довірчих послуг із зазначенням строку дії кваліфікованого сертифікату відкритого ключа електронного підпису - до 01 лютого 2024 року, а тому просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, а також подану апеляційну скаргу, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, визначеного ч.1 ст.354 ЦПК України, а тому остання не може бути прийнята до розгляду й має бути відмовлено у відкритті провадження з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
Відповідно положень ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Так, відповідно до розділу XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 (зі змінами), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає копії електронних примірників судових рішень у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 29 червня 2023 № 3200-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Частиною п'ятою статті 14 ЦПК України встановлено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається та підтверджується апелянтом ОСОБА_1 наявність у нього зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС (а.с.189).
Так, 13 лютого 2024 року було ухвалено оскаржуване рішення, повний його текст складено 19 лютого 2024 року (а.с.118-121).
Відповідно до картки руху документу з Електронного суду, рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року надійшло до Електронного суду 19 лютого 2024 року о 21:55 (.а.с 188), що за аналогією до норм абзацу 2 пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України (Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення) свідчить про вручення копії оскаржуваного рішення на наступний робочий день, а саме 20 лютого 2024 року.
Таким чином, останнім днем для подачі апеляційної скарги з можливим поновленням строку на апеляційне оскарження слід вважати - 21 березня 2024 року.
Апеляційну скаргу було подано 27 березня 2024 року засобами поштового зв'язку.
Суд доходить висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження враховуючи наступні підстави.
Поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», п. 93, «Сутяжник» проти Росії», п. 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Апеляційний суд критично оцінює наведені апелянтом доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, щодо того, що строк дії кваліфікованого електронного підпису апелянта закінчився та він не міг зайти до особистого кабінету в «Електронному суді».
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року було надіслано судом 19 лютого 2024 року, а оприлюднено 21 лютого 2024 року.
Вказане не позбавляло апелянта, який був присутній в судовому засіданні 13 лютого 2024 року та був обізнаний про ухвалення рішення, ознайомитись із повним текстом оскаржуваного рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Разом з тим, ОСОБА_1 не обґрунтував наявність обставин, які об'єктивно перешкоджали йому поновити строк дії його кваліфікованого електронного підпису або отримати новий, а з наданих доказів вбачається, що строк дії його кваліфікованого електронного підпису минув (01 лютого 2024 року) навіть до ухвалення оскаржуваного рішення (13 лютого 2024 року).
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що учасники справи мають добросовісно користуватись своїми права та самостійно цікавитись рухом справи в суді.
Оскільки апелянтом не було зазначено поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року, а зазначені причини не можна вважати такими, що є поважними, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом.
Європейський суд з прав людини зазначає, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК Українисторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки апелянтом, всупереч вимогам статей 77 - 81 ЦПК України, не надано беззаперечних доказів, на підставі чого суд мав би поновити строк, то апеляційну скаргу слід вважати такою, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин та за зазначеною апеляційною скаргою відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження.
Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування в частині та зобов'язання не чинити перешкод у володінні та користуванні нерухомим майном - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв