03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 761/29109/18 Головуючий у суді першої інстанції - Сіромашенко Н.В.
Номер провадження № 22-ц/824/6741/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
12 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Сукач О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Ліндаєвим Олександром Сергійовичем , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пробачая Андрія Віталійовича, Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації», ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Пробачая А.В., КП «Бюро державної реєстрації», ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с.140-142, т. 1) просила суд:
- припинити право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1563726780000) - нежитлове приміщення в літ. А, загальною площею 233,7 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_3 на підставі іпотечного договору №664/259-нв від 15 червня 2007 року, р.н. 2533, та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22 березня 2018 року, р.н. 358;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (індексний номер рішення 41331713) від 29 травня 2018 року за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення в літ. А, загальною площею 233,7 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , прийняте державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Пробачаєм А.В., номер запису про право власності 26365530;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказаний об'єкт, проведену державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Пробачаєм А.В., номер запису про право власності 26365530.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - Ліндаєв О.С. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої вважає висновок суду щодо неявки особисто позивачки в жодне судове засідання недоречним, оскільки остання приймала участь в справі через своїх представників, спеціалістів у галузі права та які здійснювали діяльність із представництва у судових інстанція.
Разом з тим, посилання суду на зміну представників позивачем не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки положення ЦПК України чи Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містять обмежень у праві вибору учасником свого представника, кількості цих представників чи часу, протягом якого він буде представляти інтереси сторони.
Представник апелянта зазначає, що апелянт не була належним чином повідомлена про судові засідання 06 жовтня 2023 року та 20 грудня 2023 року, викликів на вказані дати не отримувала, а відтак відсутня підстава вважати, що будучи належним чином повідомленою вона повторно не з'явилась в судове засідання. Натомість він, як представник позивача, був повідомлений під розписку лише на одну дату призначеного засідання, що знову ж таки виключає повторність.
Крім того, адвокат Ліндаєв О.С. вказує, що в судове засідання 20 грудня 2023 року він не прибув з поважних причин, а саме у зв'язку із розглядом Київським апеляційним судом іншої справи, в якій адвокат приймає участь. Про поважні причини неприбуття він належним чином повідомив суд та просив відкласти розгляд справи на іншу дату.
Вважає, що посилання суду на статтю 257 ЦПК України, як на причину залишення без розгляду позову, є помилковим, оскільки в статті 223 ЦПК України визначено порядок відкладення судових засідань та можливість залишення позову без розгляду у випадку повторної неявки позивача без поважних причин, а норми статті 257 ЦПК України визначають лише перелік підстав залишення позову без розгляду, серед яких є і така підстава, як повторна неявка позивача.
Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - Ліндаєв О.С. просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з'явились.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які були належним чином повідомлені про розгляд в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, мотивував своє рішення тим, що оскільки належним чином повідомлений позивач та його представник повторно поспіль не з'явився в судове засідання, яке було призначено на 06 жовтня 2023 року та 20 грудня 2023 року, від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Пробачая А.В., КП «Бюро державної реєстрації», ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с.140-142, т. 1) просила суд:
- припинити право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1563726780000) - нежитлове приміщення в літ. А, загальною площею 233,7 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_3 на підставі іпотечного договору №664/259-нв від 15 червня 2007 року, р.н. 2533, та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22 березня 2018 року, р.н. 358;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (індексний номер рішення 41331713) від 29 травня 2018 року за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення в літ. А, загальною площею 233,7 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , прийняте державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Пробачаєм А.В., номер запису про право власності 26365530;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказаний об'єкт, проведену державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Пробачаєм А.В., номер запису про право власності 26365530.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2018 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 13 грудня 2018 року (а.с.22-23, т.1).
З матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2018 року судове засідання було відкладено на 18 березня 2019 року (а.с.46-49, т.1).
Відповідно до протоколу судового засідання від 18 березня 2019 року по справі було оголошено перерву й наступною датою судового засідання було визначено 01 серпня 2019 року (а.с.64-68, т.1).
Згідно довідки секретаря судового засідання від 01 серпня 2019 року учасники справи на розгляд справи не з'явились. Наступне судове засідання було призначено на 11 листопада 2019 року (а.с.73-77, т.1).
Відповідно до протоколу судового засідання від 11 листопада 2019 року, а також розписки, наявної в матеріалах справи, розгляд справи відклали на 30 березня 2020 року (а.с.89-90, т.1).
Згідно довідки секретаря судового засідання, розгляд справи 30 березня 2020 року не відбувся у зв'язку із перебування судді у відпустці. Наступне судове засідання було призначено на 31 серпня 2020 року (а.с.112-117, т.1).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року дану справу було прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 27 січня 2021 року (а.с.131-132, т.1).
Згідно довідки секретаря судового засідання від 27 січня 2021 року, а також розписки, наявної в матеріалах справи, розгляд справи відклали на 09 червня 2021 року (а.с.161, 163, т.1).
Відповідно до протоколу судового засідання від 09 червня 2021 року розгляд справи відклали на 04 жовтня 2021 року (а.с.170, т.1).
Відповідно до протоколу судового засідання від 04 жовтня 2021 року розгляд справи відклали на 03 лютого 2022 року (а.с.186, т.1).
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи було відкладено на 20 січня 2023 року (а.с.198, т.1).
В подальшому, розгляд справи було відкладено на 06 жовтня 2023 року (а.с.217-221, т.1).
В матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS, згідно якої 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про судове засідання, призначене на 06 жовтня 2023 року (а.с.224, т.1).
Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 06 жовтня 2023 року у зв'язку з неявкою всіх учасників процесу в судове засідання, призначене на 06 жовтня 2023 року, фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась (а.с.225, т.1).
Наступною датою судового засідання було визначено 20 грудня 2023 року (а.с.226, 230-234, т.1).
З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2023 року від представника позивача - адвоката Ліндаєва О.С. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, з якими він був ознайомлений 23 жовтня 2023 року (а.с.227-229, т.1).
Встановлено, що 19 грудня 2023 року від вказаного представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що Київським апеляційним судом на 20 грудня 2023 року на 10 год. також призначений розгляд іншої справи, в якій він приймає участь, як представник відповідача, у зв'язку із чим просить відкласти судове засідання у даній справі (а.с.235, т.1).
Згідно довідки секретаря судового засідання від 20 грудня 2023 року фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась (а.с.237, т.1).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду (а.с.238-240, т.1).
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно із частинами першої та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
За змістом частини першої, другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За правилами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача.
При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21.
Отже, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.
При цьому процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду при неповідомленні причин неявки. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд має право залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності, забезпечити участь у розгляді справи його представника. Заява про розгляд справи за відсутності позивача може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Згідно з вимогами процесуального закону суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також вказані норми законодавства не містять вказівки і на те, що для визнання неявки в судове засідання повторною попередня неявка повинна бути такою, що відбулася лише з невідомих суду причин, або з причин, що визнані судом неповажними. Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідна правова позиція викладена у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17, в якій погоджуючись із судовими рішеннями про залишення позову без розгляду, Верховний Суд зазначив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Наслідки у вигляді залишення позову без розгляду настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц).
Так, дослідивши матеріали справи апеляційним судом було встановлено, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача у судові засідання, які були призначені на 06 жовтня 2023 року та 20 грудня 2023 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача по справі був належним чином повідомлений про розгляд справи, який було призначено на 20 грудня 2023 року, оскільки ознайомлювався із матеріалами справи 23 жовтня 2023 року й навіть подав клопотання про відкладення вказаного судового засідання у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Проте, судом першої інстанції не було враховано, що ні позивача, ні її представника, не було належним чином повідомлено про призначене судове засідання на 06 жовтня 2023 року. Довідка про доставку SMS, згідно якої 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про судове засідання, призначене на 06 жовтня 2023 року (а.с.224, т.1) доказом такого належного повідомлення позивача бути не може.
Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що ні позивач, ні її представник не писали заяв про направлення їм поштової кореспонденції (SMS повідомлень) на їх засоби мобільного зв'язку.
Матеріали справи не містять належним та допустимих доказів того, що суд першої інстанції виконав свій обов'язок щодо належного повідомлення позивача про призначене судове засідання на 06 жовтня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що в даному випадку суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання, яке було призначено на 06 жовтня 2023 року та 20 грудня 2023 року.
Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.
У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 року суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Ліндаєвим Олександром Сергійовичем , задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.
Текст постанови виготовлено 12 червня 2024 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв