вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 363/923/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9753/2024Головуючий у суді першої інстанції - Котлярова І.Ю. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
05 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Ламбуцька Т.О.,
за участю:
представника ВДВС Матвієнка В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Старча Андрієм Васильовичем, на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 ,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області зі скаргою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не здійснення перерахунку за період з вересня 2022 року по грудень 2023 року заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 лютого 2020 року до її повноліття, тобто до 04 листопада 2033 року у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_3: стягувач ОСОБА_2 боржник ОСОБА_1 ;
- зобов?язати Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити перерахунок за період з вересня 2022 року по грудень 2023 року заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 лютого 2020 року до її повноліття, тобто до 04 листопада 2033 року у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_3: стягувач ОСОБА_2 боржник ОСОБА_1 ;
- стягнути з Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань понесені судові витрати пов?язані з розглядом справи в тому числі витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
В обгрунтування скарги заявник посилався на те, що 18.06.2020 Вишгородським районним судом Київської області було видано наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 лютого 2020 року до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
23.07.2020 старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яремчуком Олександром Ігоровичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3.
Разом з тим, з 19.03.2022 ОСОБА_1 призвано у Збройні Сили України по мобілізацій, та який проходить військову службу по теперішній час.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старча А.В., звернувся до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про здійснення перерахунку заборгованості за аліментами, починаючи з серпня 2022 року, в якій зазначив, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі - 1 020,00 грн., отримана ОСОБА_1 в листопаді 2022 року, премія захисникам, яка виплачувалась ОСОБА_1 в період з вересня 2022 року по квітень 2023 року, а також додаткова винагорода, яка виплачувалась ОСОБА_1 в період з травня 2023 року по грудень 2023 року, не повинні включатись в дохід, з якого визначаються розмір аліментів.
Однак, Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) наведені обставини та норми законодавства залишено поза увагою та допущено протиправну бездіяльність щодо не здійснення перерахунку заборгованості.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.03.2024 року скаргу залишено без задоволення.
Залишаючи скаргу без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог законодавства України утримання аліментів з військовослужбовців ЗСУ провадиться з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, а тому доводи скаржника про те, що вказана додаткова винагорода військовослужбовця не може враховуватися у загальний розмір грошового забезпечення, з якого відбувається стягнення аліментів, оскільки вона не має постійного характеру, є необгрунтованими (а.с. 160-165).
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.
Так, в обгрунтування доводів своєї апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою та неправильно застосував положення постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року, постанови КМУ від 26.02.1993 року № 146, постанови КМУ № 122 від 16.02.2022 року та наказ Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року за № 745/32197.
При цьому, зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги ч. 4 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов'язку виконавця обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а не переведення свого обов'язку на посадових осіб військової частини НОМЕР_1 .
Також, вказує на те, що поданий державним виконавцем відзив на скаргу не стосується предмету скарги, так як у даній справі оскаржується бездіяльність, а не дії, що є відмінним одне від одного (а.с. 169-181).
Представник державної виконавчої служби у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Скаржник та його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю.
Стягувач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також вимоги ст. 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності стягувача, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника державної виконавчої служби, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.07.2020 року постановою ВП НОМЕР_3 старшого державного виконавця Яремчук О.І. відкрито виконавче провадження за судовим наказом № 363/816/20, виданим Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 лютого 2020 року до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 про доходи ОСОБА_1 за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року, нарахований дохід становить - 78 372,21 гривень, утримано військовий збір (1,5%) - 1 175,58 гривень, сплачені аліменти - 0,00 гривень. З додатку 14 табельний номер 709280 ОСОБА_1 про види нарахувань та утримань вбачається, що за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року останньому разом за період нараховано 197 940,60 гривень, утримано разом за період 2 969,11 гривень, ЄСВ за період 42 281,58 гривень, до виплати: 194 971,49 гривень.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по грудень 2023 року, нарахований дохід становить - 690 673,87 гривень, утримано військовий збір (1,5%) - 9 437,53 гривень, сплачені аліменти за період з червня 2023 року по грудень 2023 року - 223 972,72 гривень. З додатку 14 табельний номер 709280 ОСОБА_1 про види нарахувань та утримань вбачається, що за період з січня 2023 року по грудень 2023 року останньому разом за період нараховано 729 366,98 гривень, утримано разом за період 233 748,05 гривень, ЄСВ за період 154 599,52 гривень, до виплати: 495 618,93 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 18.04.2023 року станом на 01.03.2022 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів становила 59 380,02 гривень.
Згідно довідки - розрахунку заборгованості по аліментам № 8715 від 26.01.2021 року відповідно до повідомлення Фінансово-економічного управління СБУ від 10.08.2021 року аліменти утримані по 30.06.2021 року, заборгованість зі сплати аліментів на 01.07.2021 року становила 33 122,23 гривень.
15.01.2024 адвокатом Старча А.В. було направлено на офіційну електронну пошту Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) адвокатський запит вих. № 10/24.
17.01.2024 року на електронну адресу адвоката Старча А.В. надійшла відповідь №4829 від 17.01.2024, до якої долучено довідку-розрахунок заборгованості по аліментам № 4595 від 16.01.2024.
24.01.2024 адвокатом Старча А.В. було направлено на офіційну електронну пошту Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) адвокатський запит вих. №26/24.
26.01.2024 на електронну адресу адвоката Старча А.В. надійшла відповідь №8718 від 26.01.2024, до якої долучено довідку-розрахунок заборгованості по аліментам №8715 від 26.01.2024.
30.01.2024 адвокатом Старча А.В. було направлено на адресу Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву вих. №32/24 про здійснення перерахунку заборгованості.
18.02.2024 на поштову адресу адвоката Старча А.В. надійшов лист від Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якому містилась відповідь №13777 від 08.02.2024, в якій вказано: «...Ваше клопотання про те, що аліменти не мають стягуватись з додаткової винагороди (премії захисникам), яка виплачувалась ОСОБА_5 в період з вересня 2022 року по квітень 2023 року включно та з додаткової винагороди яка виплачувалась ОСОБА_5 в період з травня 2023 року по грудень 2023 року, не може бути задоволено...», «... враховуючи вищевикладене, починаючи з листопада 2022 року з додаткової винагороди, яка виплачувалась ОСОБА_5 на період військового стану, в тому числі з додаткової винагороди, яка в розрахунковому табелі військової частини зазначена, як «премія захисникам» підлягають утриманню аліменти...».
Звертаючись до суду зі скаргою, скаржник, як на підставу для її задоволення, посилався на те, державний виконавець здійснював нарахування заборгованості по сплаті аліментів саме з урахуванням додаткових виплат, проте, додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану належить до одноразових видів грошового забезпечення і не включається до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
Так, у пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з частинами першою та третьою статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Частиною другою статті 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року (далі - Перелік), передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.
Пунктом 8 Переліку передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям, під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних(бойових)дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується у відповідних розмірах, розмір якої залежить зокрема від безпосередньої участі у бойових діях, покладених завданнях та від іншого.
Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що аліменти мають стягуватися в частці від усіх видів доходу боржника, тому, державний виконавець повинен враховувати всі види надходжень боржника для визначення розміру аліментів.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі №209/3260/13-ц (провадження № 61-11541св23) дійшов висновку, що додаткові виплати, які нараховуються та виплачуються боржнику по аліментам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мають постійний характер та відносяться до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що додаткова винагорода, яка сплачувалась скаржнику, не має постійного характеру та призначається в різних розмірах, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду .
У свою чергу, враховуючи, що законодавством чітко визначено, що утримання аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України провадиться з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нарахування аліментів державним виконавцем проведено відповідно до норм чинного законодавства, що є підставою для відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.
Отже, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Старча Андрієм Васильовичем, - залишити без задоволення.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 06 червня 2024 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова