28 травня 2024 року місто Київ
Справа № 754/7082/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10753/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді Желепи О. В.
суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року (ухвалене у складі судді Скрипки О. І., повне рішення складено 25 березня 2024 року)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним кредитного договору
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в якому просила визнати недійсним пункти 2.6, 5.2 договору про відкриття кредитної лінії № 0843-3258 від 09.11.2021 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 , щодо встановлення сторонами договору процентної ставки у розмірі 3 % за кожен день користування Кредитом (стандартна ставка), 2% (знижена ставка), а також право Кредитодавця нараховувати штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від Суми Кредиту, а сукупна сума неустойки (штраф, пеня), не може перевищувати половини Кредиту.
Позов обґрунтовано тим, що 09.11.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії за допомогою веб-сайту шляхом ідентифікації позивача із використанням ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заявлений строк кредитування складає 14 календарних днів з дня надання Кредиту (пункт 2.4). Строк кредитування 300 календарних днів (п. 2.8). У пункті 1.2 Договору зазначено, що кредитодавець зобов'язується відкрити Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання грошових коштів (далі - Кредит) Позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Згідно п. 2.1 Договору розмір кредитного ліміту складає - 18 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.6 договору розмір процентів за користування Кредитом: Стандартна процентна ставка 3% (три цілих, нуль десятих відсотка) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключення строку використання права користування Кредитом за Зниженою та/або Пільговою ставкою). Знижена процентна ставка 2% (дві цілих, нуль десятих відсотка) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п.3.4 -3.9. цього Договору). Пільгова процентна ставка 0,01% (нуль цілих, одна сота відсотка) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п. 3.4. - 3.6. цього Договору). Реальна річна процентна ставка: 1 139 966% (п. 2.9 Договору).
Згідно п. 2.10 Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає: 180 000 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 162 000 грн.
Згідно з п. 5.2 Договору кредитодавець має право, у разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом у останній календарний день Заявленого строку та/або у певний черговий День сплати процентів, нарахувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від Суми Кредиту. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань Позичальником на підставі цього Договору, не може перевищувати половини Кредиту, одержаного Позичальником за Договором.
Позивач вважає, що встановлений у договорі розмір процентів та пені перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, є явно завищеним, не відповідає вимогам пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання позивачем зобов'язань за цим договором. Отже, сума компенсації становить понад п'ятдесят відсотків від суми кредиту, що в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою та є підставою для визнання п.п.2.6, 5.2 кредитного договору недійсним.
На думку позивача, пункти 2.6, 5.2 кредитного договору щодо встановлення сторонами договору процентної ставки у розмірі 3 % за кожен день користування Кредитом (стандартна ставка), 2% (знижена ставка), а також право Кредитодавця нараховувати штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від Суми Кредиту, а сукупна сума неустойки (штраф, пеня), не може перевищувати половини Кредиту, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором. Крім того у п. 2.10 прямо зазначено, що орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає: 180 000 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 162 000 грн., що прямо протирічить закону та у 9 (дев'ять) разів перевищує тіло кредиту.
Позивач вважає, що вказані положення договору встановлюють вимоги зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Вимога про нарахування та сплату процентів та неустойки за договором споживчого кредиту, які у сукупності є завищеними, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойки та процентів спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка та проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зауважила, що станом на день подання позову нею були сплачені проценти за користування кредитом у розмірі 37092,6 грн (22.11.2021 року, 07.12.2021 року, 21.12.2021 року, 06.01.2022 року, 22.01.2022 року, 05.02.2022 року, 22.02.2022 року), а сума до закриття кредиту становить ще 73 620, 00 грн.
Тобто, загальний розмір нарахованих процентів та неустойки складає 500% від суми кредиту, що підтверджується інформацією, яка міститься в особистому кабінеті позичальника на сайті: creditkasa.ua. Такий розмір процентів при застосуванні цих умов призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50 % вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами.
Отже, позивач вважає, що існують підстави для визнання недійсними пункту 2.6 договору про відкриття кредитної лінії № 0843-3258 від 09.11.2021 року, який укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 про обов'язки позичальника сплачувати проценти у розмірі за кожен день користування Кредитом (стандартна ставка), 2% (знижена ставка). Також вважає, що існують підстави для визнання недійсним п. 5.2. Кредитного договору згідно якого кредитодавець має право, у разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом у останній календарний день Заявленого строку та/або у певний черговий День сплати процентів, нарахувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від Суми Кредиту. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань Позичальником на підставі цього Договору, не може перевищувати половини Кредиту, одержаного Позичальником за Договором. На думку позивача, штраф у розмірі до 50% суми кредиту, а також проценти за кожен день користування у розмірі 3%-2,5% за кожен день користування кредитом, а річна ставка становить 1 139 966 %, підтверджує незаконність закріплення в оспорюваному договорі такого розміру штрафу та процентної ставки, що є непропорційно великою сумою компенсації за невиконання (прострочення) виконання зобов'язань позичальником.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року в задоволені позову відмовлено
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 15 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року та ухвалити нове, яким визнати пункти 2.6, 5.2 договору про відкриття кредитної лінії № 0843-3258 від 09.11.2021 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 , щодо встановлення сторонами договору процентної ставки у розмірі 3 % за кожен день користування Кредитом (стандартна ставка), 2% (знижена ставка), а також право Кредитодавця нараховувати штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від Суми Кредиту, а сукупна сума неустойки (штраф, пеня), не може перевищувати половини Кредиту
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову у задоволені позову.
Вказує, що судом надано не правильну оцінку доводам позивача про те, що пункти оспорюваного договору, а саме пункти 2.6, 5.2 договору, щодо встановлення сторонами договору процентної ставки у розмірі 3 % за кожен день користування Кредитом (стандартна ставка), 2% (знижена ставка), а також право Кредитодавця нараховувати штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від Суми Кредиту, а сукупна сума неустойки (штраф, пеня), не може перевищувати половини Кредиту, у сукупності є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Зазначає, що загальний розмір нарахованих процентів та неустойки на день подання позову складав більше ніж 500% від суми кредиту, такий розмір процентів при застосуванні цих умов призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50 % вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами.
Вказані обставини свідчать про порушення принципів розумності та добросовісності, а також є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, проте, суд першої інстанції цієї обставини не врахував.
Посилається на те, що доводи суду щодо відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних пунктів кредитного договору у зв'язку з тим, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов - є необґрунтованими, оскільки принцип свободи договору, право споживача відмовитися від укладення договору про надання споживчого кредиту або відкликати згоду на укладення такого договору не звільняють кредитодавця від обов'язку укладати правочин відповідно до вимог законодавства.
Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що умови договору є двозначними. У п. 2.4. вказано, що Дата початку строку - 09.11.2021. Останній календарний день Заявленого строку - 22.11.2021. Сума кредиту - 18 000. Нараховані проценти за користування кредитом у заявлений строк - 2532, 60. Разом до сплати - 20 532, 60. Тобто, строк кредитування становить 14 днів. Проте, надалі, у пункті 2.8. Договору зазначено, що строк кредитування складає 300 днів, до 04.09.2022.
Тобто, позивач, під час отримання коштів, усвідомлювала, що проценти за користування кредитом становлять 2532, 60 грн., а загальна сума до повернення з урахуванням тіла кредиту становить 20 532, 60 грн. Саме на цю суму і розраховував позивач. Проте, умови договору були складені таким чином, щоб ввести Позичальника в оману.
Вказує, що безпідставним є висновок суду, що встановлення процентів у договорі у такому розмірі не є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також що вони не є компенсацією. Ані законодавство, ані практика Верховного Суду не містять посилання на те, що встановлення процентів у розмірі, який перевищує 50 % від тіла кредиту у договорі про надання кредиту на споживчі цілі, не є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, в законодавстві відсутнє визначення того, що проценти за користування кредитом не можуть вважатись компенсацією в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також звертає увагу суду, що суд першої інстанції серед інших, обґрунтував свою позицію в частині законності укладення кредитного договору Законом України "Про електронний цифровий підпис", проте даний закон є нечинним згідно із Законом України від 05.10.2017 року № 2155-УШ).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.
30 квітня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від Савісько В. В. в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс»надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволені апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Вказує, що відповідачем дотримано вимог, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом. Про розмір процентів позивач була проінформована, і їх розмір позивачем не заперечувався при укладенні договору.
Зазначає, що твердження Позивача, що пунктом 2.6 договору передбачено нарахування неправомірно великої суми компенсації у разі невиконання зобов?язань за договором відповідно п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» не відповідає дійсності та є помилковим зі сторони ОСОБА_1 , оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1056-1 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов?язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а відтак вимоги щодо визнання п. 2.6 Договору недійсним є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вказує, що відповідачем дотримано вимоги щодо встановлення розміру нарахування неустойки, що у цілому не перевищує 50% (п?ятдесяти відсотків) суми Кредиту у відповідності до ст. 21 3У «Про споживче кредитування», а відтак відсутні підстави щодо визнання п. 5.2 Договору недійсним.
Умови Договору про відкриття кредитної лінії №1157-9847 від 18.02.2023р. між Позивачем та Відповідачем не містять пункту щодо нарахування суми пені за невиконання грошового зобов'язання, а тому безпідставними є посилання позивача на постанову Верховного суду у справі № 754/6091/18 від 27.01.2020 р., оскільки остання не регулює аналогічні правовідносини між сторонами.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Войтович Л. В., яка приймала участь в режимі відео конференції, доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Савісько В. В. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, підтримав позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року без змін.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючої судді Желепи О. В., пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що 09.11.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено договір № 0843-3258 про відкриття кредитної лінії.
Оспорюваний договір було укладено в електронній формі за допомогою веб-сайту та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Факт укладення даного договору, отримання кредитних коштів та часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань визнано та підтверджено сторонами під час судового розгляду.
Відповідно до п.1.2 договору, кредитодавець зобов'язується відкрити Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання грошових коштів (далі - Кредит) Позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Згідно п.п. 2.1, 2.4, 2.8 договору, розмір кредитного ліміту складає - 18 000,00 грн., заявлений строк кредитування складає 14 календарних днів з дня надання Кредиту, строк кредитування 300 календарних днів.
Відповідно до пункту 2.6 договору розмір процентів за користування Кредитом: Стандартна процентна ставка 3% (три цілих, нуль десятих відсотка) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключення строку використання права користування Кредитом за Зниженою та/або Пільговою ставкою).
Знижена процентна ставка 2% (дві цілих, нуль десятих відсотка) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п.3.4 -3.9. цього Договору). Пільгова процентна ставка 0,01% (нуль цілих, одна сота відсотка) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п. 3.4. - 3.6. цього Договору).
Відповідно до п.п.2.9, 2.10 Договору, реальна річна процентна ставка: 1 139 966%, орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає: 180 000 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 162 000 грн.
Згідно з п. 5.2 Договору, кредитодавець має право, у разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом у останній календарний день Заявленого строку та/або у певний черговий День сплати процентів, нарахувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від Суми Кредиту. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань Позичальником на підставі цього Договору, не може перевищувати половини Кредиту, одержаного Позичальником за Договором.
Як встановлено під час судового розгляду, і дану обставину визнано стороною позивача, ОСОБА_1 , як позичальник, пройшла реєстрацію на сайті відповідача та створила власний Особистий кабінет, з метою отримання кредиту. Верифікація позивача в системі свідчить, про те, що вона ознайомилась з пропозицією відповідача щодо укладення Електронного договору (офертою) та іншою наданою на сайті відповідача інформацією. Також позивач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від відповідача, прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір (здійснила акцепт пропозиції відповідача), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Так, у п.7.1 оспорюваного договору визначено, що цей Договір та Правила (Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів)) разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання кредиту. Украдаючи цей Договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з правилами на веб-сайті Кредитодавця (https://creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання наслідків, обумовлених ним.
Відповідно до п.7.2.1, позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частингою другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.ua, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
В матеріалах справи також є Паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, з якою споживача ОСОБА_1 було ознайомлено 09 листопада 2021 року, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором (паролем) А367.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виснував, що підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, доводи, приведені стороною позивача під час судового розгляду, цього не спростовують. Крім того, про згоду позивача з умовами укладеного Договору свідчить і виконання нею своїх зобов'язань за кредитним договором в частині сплати процентів в період з 22.11.2021 року по 22.02.2022 року.
Суд вказував,що встановлені у даній справі обставини у сукупності свідчать про безпідставність позовних вимог щодо визнання недійсним положень кредитного договору в частині нарахування відсотків за користування кредитом та визначення розміру штрафу, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Таким чином, суд виснував про відсутність правових підстав для визнання договору частково недійсним, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341 цс 15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
У Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
У постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 року у справі № 6-40цс13 зроблені такі висновки: «Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві».
З матеріалів справи встановлено, що розмір кредиту складає 18 000 грн, заявлений строк кредитування складає 14 календарних днів з дня надання Кредиту, строк кредитування 300 календарних днів.
Пунктом 2.6. Договору визначено, що розмір процентів за користування Кредитом: Стандартна процентна ставка 3% (три цілих, нуль десятих відсотка) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключення строку використання права користування Кредитом за Зниженою та/або Пільговою ставкою).
Знижена процентна ставка 2% (дві цілих, нуль десятих відсотка) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п.3.4 -3.9. цього Договору). Пільгова процентна ставка 0,01% (нуль цілих, одна сота відсотка) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п. 3.4. - 3.6. цього Договору).
Згідно з п.2.9, реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає 1 139 966%.
Відповідно до п.2.10. орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 180 000,00 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 162 000 грн.
Також у випадку прострочення виконання зобов'язання застосовуються положення розділу 5 спірного договору. Відповідно до п. 5.2 кредитодавець має право, у разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом у останній календарний день Заявленого строку та/або у певний черговий День сплати процентів, нарахувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від Суми Кредиту. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань Позичальником на підставі цього Договору, не може перевищувати половини Кредиту, одержаного Позичальником за Договором.
На думку позивача умови визначені п.2.6 та п. 5.2 є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Однак, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Крім того, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст.1048,1056-1 ЦК України, відповідно вони не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.
Позивач підписуючи договір була ознайомлена з його умовами, відповідно розуміла їх зміст та розмір процентів, та надала свою згоду на отримання кредитних коштів.
Позивач визнає, що вона була попереджена про сукуну ватість кредиту.
Так відповідно до п. 2.10 договоруОрієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає: 180 000 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 162 000 грн.
Суду не надано доказів, що відповідач покладає на позивача обов'язок сплачувати борг в більшому розмірі.
Оскільки сума кредиту незначна і відповідно позивач, детально ознайомившись з умовами договору, мала змогу зрозуміти, що розмір відсотків на пряму буде залежати від строку за який вона поверне кредит, у суду відсутні підстави визнавати несправедливими умови договору, щодо встановлення розміру відсотків за користування кредитом.
Переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.
Крім того, відповідно до п.7.2.1 Договору, позичальник підтверджує, що уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https//creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Відтак, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства.
Також не можна вважати, що визначений умовами кредитного договору розмір штрафу не відповідає приписам п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки зазначені норми законодавства стосуються прав кредитора отримати компенсацію за порушення зобов'язань з боку споживача (у тому числі одноразову - штраф), а в даному випадку мова йде про відповідальність споживача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, яка не є сталою величиною, так як розраховується з урахуванням тривалості наявного прострочення, яка може бути недостатньою для висновків про такий розмір коштів, що має сплатити позичальник, який перевищить 50 відсотків суми отриманого кредиту.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 07.02.2022 р. у справі № 758/2575/17, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19; від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19. Тобто, судова практика у цій категорії справ є усталеною.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначається, що ним не здійснюються нарахування неустойки, штрафу та пені за прострочення позивачем грошового зобов'язання з урахуванням періоду дії карантину та введення в Україні воєнного, надзвичайного стану.
Безпідставним є посилання позивача на висновки викладені в постанові Верховного суду у справі № 754/6091/18 від 27.01.2020р., як в аналогічних правовідносинах.
Згідно даної Постанови вбачається наявність правовідносин між сторонами щодо нарахування суми пені за прострочення виконання грошових зобов?язань за весь період їх прострочення, аж до повного виконання.
Верховний Суд звернув увагу, що оскільки згідно умов договору кредитор має право нараховувати суму пені за весь час невиконання грошових зобов?язань, дані пункти договору перетворюються на несправедливо неправомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а відтак є несправедливими умовами, в зв?язку з чим є наявність порушень визначена пп.5) 4.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п?ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов?язань за договором).
Тобто, норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (згідно вищезазначеної Постанови Верховного суду) має місце виключно щодо застосування до правовідносин (пункту договору) про нарахування суми пені, а не до всіх умов Договору, як це зазначає Позивач.
В свою чергу умови Договору про відкриття кредитної лінії №1157-9847 від 18.02.2023р. між Позивачем та Відповідачем не містять пункту щодо нарахування пені за невиконання грошового зобов?язання.
Доводи апеляційної скарги про двозначність умов договору в частині строку кредитування (п. 2.4, 2.8) апеляційний суд не приймає до уваги.
Згідно ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Позивач не посилалась на такі обставини при розгляді справи в суді першої інстанції, такі обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому апеляційний суд не приймає їх до уваги та не розглядає.
Крім того позивач не просила, визнати недійсними положення договору, якими визначено різні періоди строку кредитування.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом при обґрунтуванні рішення здійснено посилання на Закон який втратив чинність, не заслуговують на увагу.
Так суд першої інстанції обґрунтовуючи своє рішення здійснив посилання на ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин (день укладення Договору). Стаття 12 до грудня 2023 року в своєму змісті містила посилання на ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не надала належних та допустимих доказів того, що під час укладення оспорюваного договору вона не була ознайомлена з усіма його умовами. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про несправедливість умов кредитного договору чи наявність положень, які б вводили позивача в оману щодо змісту правочину та наслідків його невиконання. Оспорювані позивачем умови договору не суперечать нормам чинного законодавства, а також були погоджені між сторонами відповідно до ст.ст. 6, 536, 611, 626-628, 1046, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України щодо свободи договору визначення сторонами його умов, вибору контрагента, оплатності користування чужими коштами, правових наслідків порушення зобов'язання. Також, умови договору не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а сам договір укладений у письмовій формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ч.2 ст. 639 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Апеляційний суд встановив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 червня 2024 року.
Головуючий О. В. Желепа
Судді
О. Ф. Мазурик
О. В. Немировська