27 травня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/8952/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є.П. (суддя-доповідач), Мазурик О. Ф., Желепи О. В.
при секретарі Мудрак Р.Р.
за участі : позивача ОСОБА_1 ,
адвокатів Горбового В.А. та Муравського С.П., які діють в інтересах ОСОБА_1 ,
третьої особи ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Горбового Володимира Анатолійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Печерського районного суду м. Києва
у складі судді Хайнацького Є. С.
від 29 січня 2024 року
у цивільній справі № 372/1272/21-ц Печерського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за договором позики,
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
В обґрунтування позову вказував, що 06.02.2014 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_3 (позичальником) укладено договір позики, згідно з п. 1 якого позикодавець передає, а позичальник приймає 7 993 000,00 грн., що є еквівалентом 1 000 000, 00 доларів США згідно з офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату укладення договору.
Згідно з п. 2 вказаного договору позики плата за використання позики встановлюється у розмірі 8 % річних, які нараховуються в доларах США та виплачуються у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату сплати процентів.
Відповідно до п. 3 вищевказаного договору позики повернення позики відбувається шляхом здійснення щомісячних платежів у готівковій або безготівковій формі у національній валюті (гривня) у сумі, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату здійснення такого платежу, та процентів, нарахованих на залишок неповернутої позики, у розмірі, визначеному п. 2 цього договору. Сторони погодили, що першій платіж за цим договором здійснюватиметься через два місяці після отримання позики та становитиме суму, що еквівалентна 40 000 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату здійснення такого платежу.
Згідно з п. 7 вищевказаного договору позика вважається повернутою в момент повної виплати позичальником позикодавцю грошової суми, зазначеної в п. 1 цього договору, яка є еквівалентом 1 000 000,00 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату здійснення кожного з передбачених у п. 3 договору платежів, з урахуванням процентів, нарахованих за користування грошовими коштами у розмірі, визначеному п. 2 цього договору.
Відповідно до п. 8 вищевказаного договору позики строк дії договору закінчується після виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за договором, а саме, після повного повернення позики та процентів за користування позикою відповідно до умов цього договору, але не пізніше 07.04.2018 року.
Згідно з п. 11 вищевказаного договору позики за невиконання та/або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення виконання зобов'язання, від суми простроченого платежу за цим договором за кожен день прострочення.
Вказував, що позивач виконав умови договору позики в повному обсязі, однак відповідачем умови договору виконуються не в повному обсязі, грошові кошти за договором позики повернуті лише в еквіваленті 380 000,00 доларів США згідно з офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, тобто частково, що підтверджується актами: № 1 від 06.04.2014 року; № 1 від 07.05.2014 року; № 3 від 03.06.2014 року; № 4 від 07.07.2014 року; № 5 від 06.08.2014 року; № 6 від 05.09.2014 року; № 7 від 06.10.2014 року; № 8 від 06.11.2014 року; № 9 від 04.12.2014 року; № 10 від 06.01.2015 року; № 11 від 06.02.2015 року; № 12 від 06.03.2015 року; № 13 від 06.04.2015 року; № 14 від 06.05.2015 року; № 15 від 08.06.2015 року; № 16 від 06.07.2015 року; № 17 від 06.08.2015 року; № 18 від 07.09.2015 року.
Всього за період з 06.04.2014 року по 07.09.2015 року відповідач повернув позивачу частину позики, еквівалентну 380 000,00 доларів США та сплатив за користування грошовими коштами суму, еквівалентну 103 945,97 доларів США.
Зазначав, що після 07.09.2015 року відповідач припинив виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики, тому станом на 31.03.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 620 000,00 доларів США, що згідно з офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ становить 17 288 824,00грн.
Посилаючись на викладене, та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив задовольнити позов та стягнути заборгованість за договором позики в загальній сумі 44 611 151 грн 52 коп.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 06.02.2014 року в розмірі 521 400 (п'ятсот двадцять одна тисяча чотириста) грн. 00 коп.; проценти за користування позикою за договором позики від 06.02.2014 року в розмірі 109 822 (сто дев'ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн 48 коп., та три проценти річних за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 56 810 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот десять) грн. 02 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Горбовий В. А., діючий в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин правові висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 про те, що не внесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів, оскільки строк дії договору був погоджений сторонами у п. 8 договору позики.
Правом подачі відзиву відповідач не скористався.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 , адвокати Горбовий В.А. та Муравський С.П., які діють в інтересах ОСОБА_1 , та третя особа ОСОБА_2 підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник про день, час та місце розгляду справ апеляційним судом повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення позивача, його адвоката, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 06.02.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передає, а позичальник приймає грошові кошти в сумі 7 993 000,00 грн., що є еквівалентом 1 000 000,00 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату укладення договору (п. 1 договору).
Згідно з п. 2 вказаного договору позики плата за використання позики встановлюється у розмірі 8 % річних, які нараховуються в доларах США та виплачуються у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату сплати процентів.
Відповідно до п. 3 вищевказаного договору позики повернення позики відбувається шляхом здійснення щомісячних платежів у готівковій або безготівковій формі у національній валюті (гривня) у сумі, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату здійснення такого платежу, та процентів, нарахованих на залишок неповернутої позики, у розмірі, визначеному п. 2 цього договору. Сторони погодили, що першій платіж за цим договором здійснюватиметься через два місяці після отримання позики та становитиме суму, що еквівалентна 40 000 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату здійснення такого платежу.
Пунктом 4 договору позики сторонами обумовлено, що щомісячні платежі, передбачені п. 3 цього договору, здійснюються у безготівковій або готівковій формі протягом трьох робочих днів після 6-го числа кожного наступного місяця після місяця, за який проводиться повернення частини позики та нарахованих процентів.
Зазначені виплати оформлюються шляхом підписання сторонами відповідного акту (п. 5 договору позики).
Згідно з п. 7 вищевказаного договору позика вважається повернутою в момент повної виплати позичальником позикодавцю грошової суми, зазначеної в п. 1 цього договору, яка є еквівалентом 1 000 000,00 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату здійснення кожного з передбачених у п. 3 договору платежів, з урахуванням процентів, нарахованих за користування грошовими коштами у розмірі, визначеному п. 2 цього договору.
Пунктом 8 договору позики сторони погодили, що строк дії договору закінчується після виконання ними всіх своїх зобов'язань за договором, а саме, після повного повернення позики та процентів за користування позикою відповідно до умов цього договору, але не пізніше 07.04.2018 року.
Згідно з п. 11 вищевказаного договору позики за невиконання та/або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення виконання зобов'язання, від суми простроченого платежу за цим договором за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що позивачем за умовами договору грошові кошти передані у повному обсязі, відповідно до умов укладеного договору, водночас відповідач повернув позивачу грошові кошти частково, що підтверджується копіями актів:
- № 1 від 06.04.2014 року - 614 065,12 грн, з яких: 464 044,08 грн, що є еквівалентом 40 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 150 021,04 грн, що є еквівалентом 12 931,62 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами, нараховану відповідно до умов договору;
- № 1 від 07.05.2014 року - 306 873,18 грн, з яких: 233 026,94 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 73 846,24 грн, що є еквівалентом 6 338,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами, нараховану відповідно до умов договору;
- № 3 від 03.06.2014 року - 312 543,67 грн з яких: 236 666,14 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 75 877,53 грн., що є еквівалентом 6 412,20 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 06.05.2014 року по 06.06.2014 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 4 від 07.07.2014 року - 308 138,43 грн, з яких: 236 541,92 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 71 596,51 грн, що є еквівалентом 6 053,60 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами, нараховану відповідно до умов договору;
- № 5 від 06.08.2014 року - 312 543,67 грн, з яких: 245 951,80 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 75 254,37 грн, що є еквівалентом 6 119,44 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 07.07.2014 року по 06.08.2014 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 6 від 05.09.2014 року - 340 752,63 грн, з яких: 262 282,24 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 78 470,39 грн, що є еквівалентом 5 983,66 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 07.08.2014 року по 05.09.2014 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 7 від 06.10.2014 року - 333 675,50 грн , з яких: 258 800,00 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 74 875,50 грн, що є еквівалентом 5 786,36 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 06.09.2014 року по 05.10.2014 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 8 від 06.11.2014 року - 332 986,86 грн, з яких: 259 014,92 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 73 971,94 грн., що є еквівалентом 5 711,79 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 06.10.2014 року по 05.11.2014 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 10 від 06.01.2015 року - 401 081,74 грн, з яких: 315 371,12 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 85 710,62 грн, що є еквівалентом 5 435,54 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 06.12.2014 року по 05.01.2015 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 11 від 06.02.2015 року - 423 237,89 грн, з яких: 334 578,58 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 88 659,31 грн, що є еквівалентом 5 299,76 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період 06.01.2015 року по 05.02.2015 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 12 від 06.03.2015 року - 611 965,24 грн, з яких: 496 413,16 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 115 552,08 грн, що є еквівалентом 4 655,48 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 06.02.2015 року по 05.03.2015 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 13 від 06.04.2015 року - 583 269,95 грн., з яких: 466 095,98 грн., що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 117 173,97 грн., що є еквівалентом 5 027,89 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 06.03.2015 року по 05.04.2015 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 14 від 06.05.2015 року - 555 325,35 грн, з яких: 449 032,60 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 106 292,75 грн., що є еквівалентом 4 734,30 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 06.04.2015 року по 05.05.2015 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 15 від 08.06.2015 року - 523 185,68 грн, з яких: 422 673,50 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 100 512,18 грн, що є еквівалентом 4 756,02 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 06.05.2015 року по 05.06.2015 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 16 від 06.07.2015 року - 514 022,91 грн, з яких: 420 104,38 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 93 918,53 грн, що є еквівалентом 4 471,20 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 06.06.2015 року по 05.07.2015 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 17 від 06.08.2015 року - 540 182,96 грн, з яких: 441 245,56 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 98 937,40 грн, що є еквівалентом 4 484,46 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 07.07.2015 року по 06.08.2015 року, нараховану відповідно до умов договору;
- № 18 від 07.09.2015 року - 550 843,19 грн, з яких: 452 468,22 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають частину позики, яка належить до повернення, та 98 374,97 грн, що є еквівалентом 4 348,37 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання акта, складають плату за користування грошовими коштами в період з 06.08.2015 року по 07.07.2015 року, нараховану відповідно до умов договору.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, всього за період з 06.04.2014 року по 07.09.2015 року відповідач повернув позивачу частину позики, еквівалентну 380 000,00 доларів США та сплатив проценти за користування грошовими коштами в сумі, еквівалентній 103 945,97 доларів США.
Судом встановлено, шо після 07.09.2015 року відповідач припинив виконання своїх зобов'язань за договором позики.
Наведені обставини в апеляційній скарзі не оспорюються.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що договір позики встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, а отже то незалежно від визначення у договорі строку його дії право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. Відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. З огляду на зазначене, враховуючи, що перебіг позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, та що позивач звернувся до суду з позовом 09.04.2021 року, тобто після спливу позовної давності до всіх щомісячних платежів, крім останнього щомісячного платежу, суд дійшов висновку, що позовна давність до місячних платежів за договором позики від 06.02.2014 року спливла за всіма платежами, крім останнього платежу, який відповідач повинен був здійснити 07.04.2018 року.
З огляду на наведене та приймаючи до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що 07.04.2018 року відповідач повинен був сплатити черговий платіж у розмірі 20 000 доларів США, що станом на 07.04.2018 року за офіційним курсом НБУ становило: 26,07 х 20 000 = 521 400 грн., та проценти за користування позикою за період з 06.03.2018 року по 05.04.2018 року в розмірі 4 212,60 доларів США, що станом на 07.04.2018 року за офіційним курсом НБУ становило: 26,07 х 4 212,60 = 109 822,48 грн.
Оскільки право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, суд, зважаючи на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, відхилив доводи щодо можливості нараховувати передбачені договором позики проценти до дня пред'явлення позову до суду.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд вважав, що не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена, та дійшов висновку, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, у тому числі й щодо нарахування пені за останнім простроченим платежем, з огляду на встановлену законом позовну давність до вимог про стягнення пені в один рік.
Водночас у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання - повернення позики та процентів за користування позикою, суд вважав, що вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача трьох процентів річних за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання є обґрунтованими, та дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних за невиконання відповідачем грошового зобов'язання за укладеним сторонами договором позики за період з 16.08.2019 року по 16.08.2022 року за 1 095 днів (останні 3 роки, які передували поданню заяви про збільшення позовних вимог), а саме: 631 222,48 грн. (сума заборгованості: 521 400 грн. + 109 822,48 грн.) х 3 % / 365 х 1 095 днів = 56 810,02 грн.
З наведеними доводами та висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У даній справі сторони визначили строк договору - після повного повернення позики та процентів за користування позикою відповідно до умов цього договору, але не пізніше 07.04.2018 року.
Повернення позики та сплату процентів відповідач мав здійснювати щомісячними платежами протягом трьох робочих днів після 6-го числа кожного наступного місяця після місяця, за який проводиться повернення частини позики та нарахованих процентів. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).
Представники відповідача заявили про застосування позовної давності до позовних вимог.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за позикою та процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).
Оскільки договір позики встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку його дії право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу.
Відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України позикодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення позикодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12, Верховним Судом України у постановах від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, від 19.03.2014 року у справі № 6-20цс14, від 12.11.2014 року у справі № 6-167цс14, від 03.06.2015 року у справі № 6-31цс15, від 30.09.2015 року у справі № 6-154цс15, від 29.06.2016 року у справі № 6-272цс16, від 23.11.2016 року у справі № 6-2104цс16, від 14.12.2016 року у справі № 6-2462цс16.
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 2, 4 ст. 267 ЦК України).
Водночас висновку про те що, позивач звернувся до суду з після спливу позовної давності до всіх щомісячних платежів, крім останнього щомісячного платежу, суд першої інстанції дійшов у наслідок неправильного застосування норм матеріального права, не врахувавши, що з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України, продовжуються на строк його дії (правовій позиції, сформульована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46 гс22).
Тому позовна давність за позовними вимогами заявленими у 02 квітня 2021 року про повернення позики, спливла лише щодо чергових платежів, строк по яких настав до 02 квітня 2017 року (за три роки до набрання чинності законом № 540-ІХ). Водночас, щодо решти чергових платежів, та відповідно нарахованих до таких платежів процентів, позовна давність не спливла, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству (постанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14 446цс18).
За розрахунком проведеним колегією суддів за період з 02 квітня 2017 року підлягало поверненню відповідно до умов договору 13 платежів по 20 000 доларів США, а отже стягненню з відповідача у погашення основної суми позики підлягає 260 000 доларів США.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про те, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, колегія суддів дійшла висновку, що проценти підлягають стягненню з відповідача з 05 квітня 2017 року по 05 квітня 2018 року з урахуванням розрахунку заборгованості наданого позивачем (а.с. 34-37), а саме:
із терміном сплати 05.04.2017 року у розмірі 4212,60 доларів США;
із терміном сплати 05.05.2017 року у розмірі 4076,71 доларів США;
із терміном сплати 05.06.2017 року у розмірі 4212,60 доларів США;
із терміном сплати 05.07.2017 року у розмірі 4076,71 доларів США;
із терміном сплати 05.08.2017 року у розмірі 4212,60 доларів США;
із терміном сплати 05.09.2017 року у розмірі 4212,60 доларів США;
із терміном сплати 05.10.2017 року у розмірі 4076,71 доларів США;
із терміном сплати 05.11.2017 року у розмірі 4212,60 доларів США;
із терміном сплати 05.12.2017 року у розмірі 4076,71 доларів США;
із терміном сплати 05.01.2018 року у розмірі 4212,60 доларів США;
із терміном сплати 05.02.2018 року у розмірі 4212,60 доларів США;
із терміном сплати 05.03.2018 року у розмірі 3804,93 доларів США;
із терміном сплати 05.04.2018 року у розмірі 4212,60 доларів США,
а всього розмір процентів за вказаний період становить 53 812,57 доларів США, що за курсом НБУ на день подання позову (27,8975 грн) становить 5 504 532,72 грн.
З огляду на наведене, розмір 3% річних підлягає також перерахунку зважаючи на період, за який стягується основна заборгованість, та з урахуванням розміру поточної заборгованості у відповідному місяці (у кожному місяці за попередній), а саме:
у квітні (за березень) 2017 року - 968,22 доларів США (380 000х3%:365х31);
у травні 2017 року - 986,30 доларів США (400000х3%:365х30);
у червні 2017 року - 1070,14 доларів США (420 000х3%:365х31);
у липні 2017 року - 1084,93 доларів США (440 000х3%:365х30);
у серпні 2017 року - 1173,05 доларів США (460 000х3%:365х31;
у вересні 2017 року - 1 223,01 доларів США (480 000х3%365х31);
у жовтня 2017 року - 1 232,88 доларів США (500 000х3%365х30);
у листопаді 2017 року - 1 324,93 доларів США (520 000х3%365х31);
у грудні 2017 року - 1 331,51 доларів США (540 000х3%365х30);
у січні 2018 року - 1 1426,85 доларів США (560 000х3%365х31);
у лютому 2018 року - 1 477,81 доларів США (580 000х3%365х31);
у березні 2018 року - 1 380,82 доларів США (600 000х3%365х28);
у квітні 2018 року (за березень) - 1579,72 доларів США (620 000х3%365х31);
з 07 квітня 2018 року по 01 серпня 2022 року (заява про збільшення позовних вимог, а.с. 161-164, т.1) - 61711,23 доларів США (620 000х3%х365х1211);
а всього 77 970,40 доларів США, що за курсом НБУ на день апеляційного перегляду (40,1153 грн) становить 2 175 179 грн.
Суд першої інстанції вважав, що річний строк для стягнення пені на час звернення із позовом сплив, що є підставою для відмови у задоволенні відповідних вимог, не врахувавши, що пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року та яким внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Отже пеня стягненню не підлягає оскільки період, за який її обраховано, підпадає під обмеження, встановлені Законом № 691-ІХ.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
З огляду на наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження, судом першої інстанції допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на зміну розміру стягуваної заборгованості, розмір витрат по сплаті судового збору, стягнутого судом з ОСОБА_3 в дохід держави підлягає збільшенню до 3519,56 грн.
У зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 5231,25 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Горбового Володимира Анатолійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 06 лютого 2014 року 260 000 доларів США, проценти 5 504 532 грн 72 коп., три проценти річних - 2 175 179 грн 31 коп.
Збільшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави до 3519 грн 56 коп.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави 5231 грн 25 коп. за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складений 11 червня 2024 року.
Судді: Є. П. Євграфова
О. В. Желепа
О. Ф. Мазурик