Київський апеляційний суд
18 березня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю ОСОБА_1 - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника Сіренка М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сіренка М.Ю. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2023 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харцизька Донецької області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2023 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення, 7 травня 2023 року близько 9 години 10 хвилин ОСОБА_1 на вул. Туполєва, 16 в м. Києві керував автомобілем "Renault Laguna" д/н НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 "а" Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Результат огляду на стан сп'яніння із застосуванням газоаналізатора "Drager" 0,66 ‰.
В апеляційній скарзі захисник Сіренко М.Ю. зазначає про незаконність постанови судді, який допустив спрощений підхід до розгляду справи. Вказує на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у зв'язку з чим останній не був водієм у розумінні п.1.10 ПДР. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом, а запис портативного відеореєстратора не містить даних про правомірність зупинки транспортного засобу, вичерпний перелік підстав для чого встановлений ст.35 Закону України "Про національну поліцію", та керування ним саме ОСОБА_1 . Посилаючись на приклади з судової практики, які називає правовими позиціями, стверджує, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено доказами факт порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України "Про національну поліцію" давали їм право здійснити законну зупинку транспортного засобу, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. В даному випадку працівники поліції транспортний засіб не зупиняли, а під'їхали до ОСОБА_1 , який перебував поблизу автомобіля і не рухався.
Після проходження огляду на стан сп'яніння із застосуванням газоаналізатора "Drager" ОСОБА_1 з результатами огляду не погодився і заперечив вживання алкоголю. Проте всупереч вимогам п.п.5, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, ч.3 ст.266 КУпАП другий примірник акту огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 не вручався і для проведення огляду до закладу охорони здоров'я він не направлявся, що є порушенням процедури огляду та оформлення його результатів. Тобто порядок вчинення дій поліцейськими чітко унормовано: пропозиція пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, у разі незгоди з результатами - направлення водія до закладу охорони здоров'я для проведення огляду, і лише після підтвердження стану сп'яніння у медичному закладі - складання протоколу про адміністративне правопорушення. Враховуючи ту обставину, що після незгоди ОСОБА_1 з результатами огляду до закладу охорони здоров'я він не доставлявся, згідно з ч.5 ст.266 КУпАП огляд вважається недійсним як такий, що проведений з порушенням вимог цієї статті.
З огляду на викладене захисник, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Раманаускас проти Литви", "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст.62 Конституції України, згідно з якою усі сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь, просить постанову судді скасувати і закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення захисника Сіренка М.Ю. і ОСОБА_1., які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суддя місцевого суду згідно з ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення, дав належну оцінку доказам і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено раніше, і містяться його власноручні пояснення про згоду з протоколом; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та показаннях газоаналізатора "Drager Alcotest 6820", згідно з якими за наслідками огляду ОСОБА_1 станом на 09 годину 16 хвилин 07.05.2023 рівень алкоголю у видихуваному повітрі становив 0,66 ‰; розписці ОСОБА_1 , який залишив автомобіляь на місцем паркування на вул. Туполєва, 16 і зобов'язався протягом 12 годин не керувати ним; записі портативного відеореєстратора поліцейського.
Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, суд правильно поклав їх в обґрунтування своїх висновків.
Дійсно, в матеріалах справи відсутній відеозапис саме зупинки транспортного засобу. Проте, записом портативного відеореєстратора поліцейського зафіксовано, що в процесі спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не висловлює жодних заперечень з приводу того, що він керував транспортним засобом. А в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому вказано про керування ним автомобілем "Renault Laguna" д/н НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 власноручно зазначає про згоду з цим.
А тому доводи в апеляційній скарзі про відсутність у матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а так само пояснення ОСОБА_1 , що він тільки підійшов до автомобіля, коли під'їхав патрульний автомобіль, не приймаються до уваги.
Відсутність відомостей про причину зупинення поліцейським транспортного засобу не має значення для правильного вирішення справи, оскільки згідно з ст.280 КУпАП вказана обставина не є такою, що підлягає з'ясуванню у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Стосовно доводів захисника, що за відсутності доказів факту порушення водієм таких положень ПДР, які б давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами, суд апеляційної інстанції зауважує, що підставою для огляду водія на стан сп'яніння є виключно наявність у нього ознак сп'яніння, що не має ніякого відношення до підстав для зупинення транспортного засобу, визначених ст.35 Закону України "Про Національну поліцію".
Рішення судів, про які йдеться в апеляційній скарзі, є судовими рішеннями в інших справах, а не джерелом права, і не містять жодних висновків про застосування норм права.
У відповідності з вимогами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду на стан сп'яніння до найближчого закладу охорони здоров'я у разі незгоди з його результатами на місці зупинки передбачена також п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок), п.7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п.7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з п.5 Порядку підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода
водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Огляд проведений у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками, як то запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння рук, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, в якому він своїм підписом засвідчив, що з результатами згоден.
Оскільки водій була згодний з результатами огляду і підстав для направлення його до закладу охорони здоров'я не було, посилання в апеляційній скарзі на недотримання поліцейськими вимог закону, підзаконних та відомчих нормативних актів, які згідно з ч.5 ст.266 КУпАП тягнуть за собою недійсність огляду, не відповідають дійсності.
Та обставина, що ОСОБА_1 замість другого примірника акту огляду було вручено роздруковані показання газоаналізатора "Drager Alcotest 6820", не тягне за собою недійсність огляду, сама процедура проведення якого порушена не була.
При цьому посилання на рішення Європейського суду з прав людини є абсолютно формальними, оскільки ні про яке підбурювання з боку працівників поліції до вчинення адміністративного правопорушення в даній справі не може йти мова. У той же час суд, розглядаючи справу, формулювання суті правопорушення, яка вказана у протоколі, не змінював і докази на підтвердження винуватості особи самостійно не збирав.
Таким чином винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.
Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає санкції відповідної частини статті.
Отже, постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу захисника Сіренка Максима Юрійовича залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2023 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн