П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/7901/23
Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,
повний текст судового рішення
складено 16.01.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 р. в сумі 85 927,84 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 12.04.2022 р. включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію - різниці грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 р. по 12.04.2022 р. включно в сумі 220 479,62 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження позивачем військової служби з 01.12.2015р. по 12.04.2022р. нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не у повному обсязі, зокрема не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. За наявною інформацією, відповідачем з 01.12.2015р. було призупинено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям через відсутність бюджетних асигнувань. При виплаті індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018р. застосовувався базовий місяць - січень 2016р. при цьому, за твердженнями позивача, в силу пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення для розрахунку індексації його грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно базовим місяцем необхідно вважати січень 2008 р., оскільки саме тоді востаннє були підвищені оклади військовослужбовців. Одночасно з цим, позивач заперечує наявність у відповідача дискреційних повноважень стосовно визначення базовим іншого місяця, ніж січень 2008 р. Також, позивач вказував, що у період з 01.03.2018 по 12.04.2022р. індексація його грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась без дотримання вимог абз. 3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, що призвело до недоотримання відповідних сум позивачем, оскільки з огляду на те, що в березні 2018р. розмір підвищення доходу ОСОБА_1 був менший за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в місяці підвищення, відповідач був зобов'язаний із 1 березня 2018 р. виплачувати йому фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4 463,15 грн. щомісяця, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідач проти позову заперечував мотивуючи відсутністю підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю з огляду на викладені у відзиві обставини.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 р. з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 12.04.2022 р. включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію - різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 12.04.2022 р. включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду у цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, позивач вказує на необхідність визначення судом у рішенні суми індексації грошового забезпечення , яка належить до виплати за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по дату звільнення з військової служби та на відсутність у даному питанні дискреційних повноважень відповідача. Апелянт також зазначив, що судове рішення прийнято без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування приписів абз. 4 п.5 Порядку №1078, з урахуванням яких позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року менше за суму індексації, що склалась у березні 2018 року. Суд першої інстанції як вказує скаржник не дослідив даного питання, не дослідив розміру підвищення доходу позивача у березні 2018 року, суму можливої індексації в березні 2018 року та чи перевищує така суму підвищення доходу позивача у березні 2018 року. Так, за обрахунками наведеними в апеляційній скарзі позивача у справі, підвищення його доходу у березні 2018 року не відбулося, а отже становить 0 грн., сума можливої індексації у березні 2018р. 4463,15 грн., тобто підвищення доходу позивача не перевищило суму можливої індексації у березні 2018 році, відтак за доводами скаржника ОСОБА_1 має право на отримання індексації-різниці у фіксованому розмірі з 01.03.2018р. щомісяця у сумі 4463,15 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач в період з 14.03.2013 по 12.04.2022 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У період проходження служби з 01.12.2015 по 12.04.2022 позивачу не в повному обсязі виплачувалась індексації грошового забезпечення.
26.06.2023 позивачем направлено відповідачу заяву про виплату індексації грошового забезпечення за спірний період.
Станом на час звернення до суду з позовом відповідь позивачу не надходила.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.12.2015 р. до 28.02.2018 р. з урахуванням базового місяця січня 2008 протиправною, а також невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. до 12.04.2022 р. включно із застосуванням щомісячної індексації - різниці, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, яка є однією з основних державних гарантій та є обов'язковою для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, отже підлягала обов'язковому нарахуванню відповідачем, проте не була нарахована та виплачена позивачу у період з 01.12.2015 по 28.02.2018р.
Встановивши при цьому, що Порядок №1078 пов'язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок), а станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.р., суд першої інстанції дійшов висновку, що місяцем підвищення посадового окладу (базовим місяцем) позивача є січень 2008 року, тому відповідач повинен був здійснити розрахунок індексації з 01.12.2015 по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Разом з тим, суд зазначив, що спірними обставинами в даній справі є тільки наявність у позивача права на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. до 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 р. Відповідно, нарахування і виплата індексації грошового забезпечення у конкретно вираженій сумі виходить за межі спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.04.2022 включно відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078, оскільки з огляду на матеріали справи, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року не перевищує суму можливої індексації. При цьому, суд зазначив, що позбавлений можливості обрахувати конкретний розмір індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За приписами ч.ч.1-3 ст.9 Закону України №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Приписами ч.1 ст.1, ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» ( у редакції, чинній до 31.12.2015р.), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року внесено зміни у частину першу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно яких цифри « 101» змінені цифрами « 103».
Відтак, згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
За визначенням частин 3, 4 статті 4 Закону № 1282-XII, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі Порядок № 1078).
Пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок) визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
В свою чергу, п.4 вказаного Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Отже, індексація грошового забезпечення, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, про що ґрунтовно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.
При цьому, обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.
Базовим вважається місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком починає розраховуватися у місяці, наступному за базовим (крім місяця прийняття на роботу).
Відповідно до встановлених обставин справи, під час розгляду справи відповідач (Військова частина НОМЕР_1 ) не надав до суду належних та допустимих доказів, які б доводили нарахування та виплату позивачу у період з 01.12.2015року по 28.02.2018 року індексації грошового забезпечення у належному розмірі з урахуванням вірно застосованого базового місяця.
Отже, враховуючи те, що Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 чітко визначені правила та порядок проведення індексації грошових доходів населення, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, у тому числі і на відповідача, колегія суддів вважає, що позивач має право на виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., у зв'язку із чим погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період.
Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції з приводу застосування базового місяця для нарахування та виплати індексації за вказаний вище період, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що згідно наведених вище положень п.п. 2, 5 Порядку № 1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Відтак, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.
Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу.
З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.
При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
У відповідності до п.10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Наведене свідчить про те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Так, у період спірних правовідносин за період з 01.12.2015 по 28.02.2018р., схеми посадових окладів військовослужбовців встановлювались відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Посадовий оклад позивача, який йому виплачувався за період служби, був встановлений із січня 2008 року та залишався незмінним до березня 2018 року. Іншого відповідачем у справі не доведено.
Лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, посадовий оклад позивача змінився.
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018р., що свідчить на користь обґрунтованості висновку суду першої інстанції про те, що відповідно до Положень Порядку №1078, січень 2008р. є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.
Відтак, законодавчо є визначеним питання щодо застосування базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).
В даному випадку, вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача, що в свою чергу узгоджується з правовою позицією верховного Суду, викладеною у постановах від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 28.09.2022р. у справі № 400/1119/21, тощо, з подібними правовідносинами.
При цьому, виходячи з встановлених спірних обставин справи, приймаючи до уваги, що повноваження стосовно обрахунку індексації у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII покладається безпосередньо на відповідача у спірному випадку, вимоги щодо здійснення нарахування та виплати конкретно визначених саме позивачем сум індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а саме у визначеному позивачем розмірі 85927,84 грн., задоволенню не підлягають, відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні таких.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.03.2018 року по 12.04.2022 у фіксованій сумі щомісячно, суд апеляційної інстанції враховує таке.
З підвищенням у березні 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», посадових окладів військовослужбовців, у тому числі і позивача, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок).
Як свідчать матеріали справи, в цей період відповідач здійснював нарахування та виплату так званої поточної індексації грошового забезпечення позивача із застосуванням березня 2018 року місяцем підвищення доходу, проте не проводив нарахування індексації відповідно до вимог абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078.
В свою чергу Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103% (абз. 2 п. 1-1, абз. 6 п. 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100% (абз. абз. 2, 5 п. 4 Порядку № 1078).
Визначення березня 2018 року як базового місяця та виплата поточної індексації з 01.03.2018р. у межах цієї справи не є спірним.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон № 1282 і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
З 01 грудня 2015 року в абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття «індексації-різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
У разі, якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Проте у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.
Системний аналіз п. 1, абз. абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку №1078, повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Судом враховано висновки Верховного суду в п. п. 97, 98 постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
Колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Так, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 колегія суддів звертає увагу відповідача на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 14.09.2023 у справі №560/3097/22.
Буквальний спосіб тлумачення вказаних норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
При цьому, розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, підвищення доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року - не відбулося.
Щодо суми індексації, яка мала скластися в березні 2018 року, апеляційний суд зазначає, що така визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100%.
В свою чергу, величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у березні 2018 року (у разі підвищення посадового окладу у січні 2008 року) становить 253,3%, що підтверджується доданою до позову інформацією Мінсоцполітики від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 р. складав - 1762,00 грн.
Отже, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн., що було також вірно встановлено судом першої інстанції з врахуванням цифрових значень наданих позивачем у розрахунку індексації, врахування в якості базового місяця січня 2008 року, приписів п.4, 5 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексації споживчих цін.
Колегія суддів також враховує, що такий розмір можливої індексації грошового забезпечення - 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується зокрема, постановою Верховного Суду від 14.09.2022р. у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21 та інш.
Виходячи з викладеного, оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року не відбувся, тобто є меншим за суму можливої індексації в березні 2018 року - 4463,15 грн., яка склалася у березні 2018 року, відповідач повинен був здійснювати нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 0,00 = 4463,15 грн. (де 4463,15 грн. це сума можливої індексації, а 0,00 грн. - розмір підвищення доходу позивача).
Указане підтверджує наявність підстав для виплати позивачу з 01.03.2018 індексації-різниці відповідно до приписів абз.4, 6 пункту 5 Порядку №1078 по місяць звільнення чи наступного підвищення доходів, за умови також, що таке підвищення перевищить суму можливої індексації, оскільки в своєму підсумку підвищення грошового доходу позивача з 01.03.2018р. не перевищило розмір можливої індексації в березні 2018 року (4463,15 грн).
Разом з цим, як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період.
Указане в свою чергу свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачеві «індексації-різниці» в розмірі 4463,15 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що суд позбавлений можливості обрахувати конкретний розмір індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) позивача.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 12.04.2022 включно у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень та враховує, що у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи не спростовують, не мають принципового значення правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, так такими, що свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у відповідній частині позовних вимог, що призвело до неправильного їх вирішення.
У зв'язку з цим апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 12.04.2022 р. включно, зазначивши фіксовану величину 4463,15 гривень в місяць, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
У іншій частині рішення суду першої інстанції є правильним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року змінити, виклавши абзац п'ятий його резолютивної частини у наступній редакції:
«Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 гривень щомісячно за період з 01.03.2018 по 12.04.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.».
У іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №400/7901/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді О.О. Димерлій Ю.В. Осіпов