13 червня 2024 року м. ДніпроСправа № 360/375/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання Окремого контрольно-пропускного пункту “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), Окремого контрольно-пропускного пункту “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
16.04.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач І), Окремого контрольно-пропускного пункту “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач ІІ) , з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із травня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із травня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по грудень 2022 року включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по грудень 2022 року включно у розмірі 4 266,99 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із січня 2023 року по 22.01.2024 включно;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із січня 2023 року по 22.01.2024 включно у розмірі 4 266,99 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Ухвалою суду від 17.04.2024 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачеві усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд” зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) заяви про поновлення строку звернення до суду з 20.07.2022 по 15.01.2024 з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
23.04.2024 на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 25.04.2024 відкрито провадження у справі, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 такий строк в частині позовних вимог з 20.07.2022 по 15.01.2024, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.05.2024 відповідачем ІІ надано відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, викладено клопотання про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
З посиланням на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у адміністративній справі №240/532/20, відповідач ІІ зазначив, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
З огляду на вказані аргументи, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному у відповідних постановах Верховного Суду.
Спірні правовідносини у дійсній справі безумовно є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідні правовідносини виникли у зв'язку з нарахуванням та виплатою Позивачеві індексації грошового забезпечення у період проходження Позивачем військової служби в ОКПП «Київ» з 15.12.2016 р. по 28.02.2018 р., тобто є подібними (аналогічними) до предмета розгляду вищезазначеної справи у Верховному Суді, адже стосуються спору щодо нарахування та виплати належних військовослужбовцю за час проходження військової служби виплат.
Отже, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору визначається спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України - та становить один місяць. При цьому, відповідно до змісту частини 2 статті 122 КАС України, цей строк має обчислюватися з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На переконання ОКПП «Київ» цей строк має обчислюватись з моменту припинення військової служби Позивача у ОКПП «Київ» - тобто з 22.01.2024р. коли Позивач була виключений зі списків особового складу ОКПП «Київ» та всіх видів забезпечення та отримала всі належні йому від ОКПП «Київ» виплати, а отже повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів пов'язаних з неналежним (на його думку) нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в ОКПП «Київ».
При цьому, обставини повідомлені Позивачем у позовній заяві (звернення з письмовим запитом до ОКПП «Київ» щодо надання розрахунку нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення) не можуть вважатись поважними причинами пропуску відповідного строку впродовж такого значного періоду, адже не є обставинами що діяли впродовж більш як двох місяців, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 360/4485/19).
На підставі викладеного, відповідач -ІІ вважає, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк звернення до суду, а отже наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.
Розглянувши, заяву про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов таких висновків.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із статтею 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 560/7496/20 зазначено, що згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено виняток із загальних строків для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівника: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8- рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Отже, право на заробітну плату до 19.07.2022 не обмежувалося будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 160/8332/20, від 12 травня 2022 року у справі № 280/9017/20, від 26 травня 2022 року у справі № 420/10861/21, від 28.07.2022 року у справі № 300/6805/21.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначено: «Суд також зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.».
В силу прямих приписів статті 58 Конституції України, зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX мають застосуватись у спірних правовідносинах з 19.07.2022.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Таким чином, доводи відповідача-ІІ про те, що до спірних правовідносин має застосовуватися місячний строк звернення до суду, є помилковими.
Суд зауважує, що в ухвалі суду від 25.04.2024 про відкриття провадження у справі суд дійшов висновку про необхідність визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.
Як наслідок, по справі відсутні законодавчо визначені підстави для залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача-ІІ про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 121, 122, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Окремого контрольно-пропускного пункту “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), Окремого контрольно-пропускного пункту “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Суддя А.Г. Секірська